Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/19500/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано судом: 11.04.2025. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 11.04.2025
Номер судового провадження: К/990/27435/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №160/19500/23
		адміністративне провадження № К/990/27435/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стеценка С.Г.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/19500/23
		за позовом Громадської організації «Молодіжна організація «Молоді ліберали»
		до Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку «Придніпровський» Дніпровської міської ради,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпровська міська рада, Департамент парків та рекреації Дніпровської міської ради,
		про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку «Придніпровський» Дніпровської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Головко О.В., Ясенова Т.І.), -
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У серпні 2023 року Громадська організація «Молодіжна організація «Молоді ліберали» (далі - позивач, Громадська організація) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку «Придніпровський» Дніпровської міської ради (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила:
		- визнати протиправною бездіяльність Підприємства щодо непроведення позапланового обліку зелених насаджень (інвентаризації та паспортизації) території об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 внаслідок протиправних дій юридичних і фізичних осіб з видалення дерев;
		- зобов`язати Підприємство вчинити дії з проведення позапланового обліку зелених насаджень (інвентаризації та паспортизації) території об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 внаслідок протиправних дій юридичних і фізичних осіб з видалення дерев.
		2. Позовні вимоги Громадська організація обґрунтовує посиланням на такі обставини. З жовтня 2022 року місцеві мешканці м. Дніпра фіксували незаконну вирубку дерев, в тому числі вільхи чорної, яка занесена до Червоної книги Дніпропетровської області, в зеленій зоні загального користування в районі АДРЕСА_1. У зв`язку із цим до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2022 року внесено відомості про кримінальне провадження за №12022041700000522 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Складеними за ініціативою мешканців житлового масиву «Придніпровський» висновками експертів у галузі біологічних наук підтверджено факт знищення здорових дерев, у тому числі цінних порід, які мають природоохоронний статус.
		В подальшому мешканці житлового масиву «Придніпровський» неодноразово зверталися із запитами до Дніпровської міської ради, Підприємства, Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради щодо перевірки означених вище обставин, проте жодних належних та дієвих дій, у тому числі по обліку та збереженню дерев у зеленій зоні, останніми вчинено не було.
		У травні 2023 року члени Громадської організації, які безпосередньо проживають у житловому масиві «Придніпровський» м. Дніпро, звернулися до позивача із проханням посприяти у вирішенні питання недопущення в подальшому вирубки дерев та проведення (з метою обліку дерев та зелених насаджень у зеленій зоні) інвентаризації та паспортизації такої зеленої зони. Однак, на звернення Громадської організації Підприємство відмовило у проведенні позапланового обліку зелених насаджень (інвентаризації та паспортизації) території об`єкту загального користування (зеленої зони), що, як наслідок, призвело до порушення охоронюваного законом інтересу членів організації у сфері гарантування охорони навколишнього природного середовища.
		Стверджуючи, що Громадська організація згідно статутних документів, Орхуської Конвенції, ратифікованої Законом України від 06 липня 1999 року №832-ХІV «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (далі - Орхуська Конвенція) та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» має право представляти і захищати свої законні інтереси та інтереси своїх членів у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також, зважаючи на те, що Підприємство перебуває у власності територіальної громади м. Дніпра та у відповідності до положень статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі - Правила №105), як балансоутримувач зеленого господарства комунальної власності зобов`язано утримувати в належному стані зелені насадження на території парку, проводити їх інвентаризацію та паспортизацію, - тобто виконувати владні управлінські функції, делеговані йому органом місцевого самоврядування, позивач наділений правом на подання цього позову.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції насамперед виходив з того, що у позивача є право на звернення до суду для захисту порушених прав як членів самої організації, так і інших осіб, які до неї звернулись; відповідачу як балансоутримувачу органом місцевого самоврядування делеговано виконання владно-розпорядчих функцій у сфері благоустрою, зокрема збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності, у тому числі покладено обов`язок проводити інвентаризацію та паспортизацію об`єктів благоустрою. Проте, вирішуючи спір, дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження незаконної вирубки дерев, що є підставою для позапланового обліку зелених насаджень, а відповідні доводи позивача про допущення Підприємством протиправної бездіяльності ґрунтуються виключно на інформації щодо порушеного кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України, у той час як преюдиційне значення для суду має лише обвинувальний вирок у кримінальній справі. Як наслідок, суд вказав на недоведення обставин незаконної вирубки дерев й, відповідно, наявності у відповідача обов`язку по вчиненню дій з проведення позапланового їх обліку.
		5. Натомість Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2024 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги Громадської організації задовольнив.
		6. Апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що за приписами Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил №105 озеленення території (створення парків, скверів, алей, бульварів, садів) та зелені насадження (деревина, чагарники, квітники, трав`яна рослинність) є складовою благоустрою населених пунктів з метою покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму, створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Обов`язки з організації благоустрою, здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, озеленення таких територій, обліку, охорони, відновлення зелених насаджень законодавством покладені на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Підприємству як балансоутримувачу органом місцевого самоврядування делеговано виконання владно-розпорядчих функцій у сфері благоустрою, тому у відповідності до пункту 14.1.10 Правил №105 останнє було зобов`язано провести позаплановий облік зелених насаджень у зв`язку із масштабним знищенням цінних рідкісних видів дерев, а наявності поважних причин невиконання покладених на нього законодавством обов`язків у ході розгляду справи не встановлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
		7. Підприємство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду постановою від 18 червня 2024 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін, змінивши мотивувальну частину з урахуванням висновків Верховного Суду.
		8. Як на підставу для касаційного оскарження вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, вирішення спору без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, та порушення процесуальних норм, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.
		По суті вважає, що Третій апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже здійснив необ`єктивну правову оцінку залучених до справи доказів та фактичних обставин, які дають підстави стверджувати, що: 
		- Громадська організація не мала права звертатися до суду із цим позовом за захистом інтересів інших осіб, які не є її членами, тобто предмет даного позову не узгоджується із метою діяльності позивача, вказаною в його установчих документах; до того ж, у матеріалах справи відсутні докази звернення мешканців м. Дніпра, які проживають біля парку «Придніпровський», за захистом своїх прав до Громадської організації, а також вирок суду із встановленими у ньому обставинами незаконної вирубки (знищення) дерев, тому посилання апеляційного суду на пункт 3 статті 9 Орхуської Конвенції, як на підставу, що надала можливість звернення позивача до адміністративного суду, є недопустимим;
		- залучені до матеріалів справи висновки експертів у галузі біологічних наук безпідставно взяті судом апеляційної інстанції до уваги як належні та допустимі докази, що мають значення для вирішення даного спору та свідчать про знищення цінних порід дерев на території лісопаркової зони у житловому масиві «Придніпровський» й, як наслідок, про обов`язок Підприємства по проведенню позапланового обліку зелених насаджень, адже у зазначених висновках не вказано, що спеціалісти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки та те, що останні підготовлено для подання до суду, вимоги щодо чого передбачені частиною шостою статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на що обґрунтовано зауважено судом першої інстанції; відсутні й докази наявності у експертів, які склали висновки, відповідних знань та кваліфікації у певній галузі.
		У касаційній скарзі Підприємство стверджує й про те, що суд першої інстанції безпідставно відніс дану справу до справ незначної складності і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		9. 15 липня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
		10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
		12. Громадська організація у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
		13. Дніпровська міська рада подала до Суду також відзив, у якому підтримала вимоги касаційної скарги Підприємства, просила їх задовольнити.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		15. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
		16. Підприємство є балансоутримувачем об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі вул. Автопаркова - вул. 20-річчя Перемоги, ж/м Придніпровськ, м. Дніпро.
		17. Як вказував позивач, з 31 жовтня 2022 року у зеленій зоні по вул. Автопаркова -вул. 20-річчя Перемоги місцевими мешканцями була помічена група робітників у супроводі вантажного транспорту, які, за їх словами, здійснювали розчищення лісу від порослі.
		18. 05 листопада 2022 року у присутності співробітників слідчої групи Самарського району міста Дніпра (Відділу поліції №4 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області) було встановлено невідповідність видів дерев, зазначених у дозвільних документах (актах обстеження зелених насаджень), та фактично вирубаних робітниками ТОВ «Агромак» (виконавець за договором про надання, укладеним з Департаментом парків та рекреації ДМР).
		19. У зв`язку із чим 08 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12022041700000522 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).
		20. Відповідно до висновку кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника, голови наукової ради Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Барановського Б.О. від 07 листопада 2022 року, яким була досліджена ділянка - угрупування дерев роду вільха чорна в зеленій зоні по вул. Автопаркова - вул. 20 років Перемоги (ж/м Придніпровськ, Дніпро), в результаті обстеження виявлено, що серед видалених дерев були дійсно дерева вільхи чорної, яка має природоохоронний статус.
		21. Вільха клейка або чорна (Аlnus glutinosa (L.) Gaertn) як рідкісний вид занесена до Червоного списку Дніпропетровської області (Червоний список видів рослин і тварин Дніпропетровської області, затверджений рішенням обласної ради депутатів від 27 грудня 2011 року №219-10/VІ).
		22. Це також зафіксовано в Екологічному паспорті Дніпропетровської області, затвердженому головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25 червня 2018 року, у якому, серед іншого, зазначено, що окрім означеної вище ділянки зеленої зони Дніпропетровської області угрупування вільхи чорної існують лише на річках Самарі, Орілі та у Природному заповіднику Дніпровсько-Орільский. Тому це угрупування представляє велику цінність для рослинного світу регіону.
		23. Висновком про ботанічну цінність угрупування вільхи чорної, наданим Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара, від 21 листопада 2022 року №Кол-552-130 підтверджується природна цінність угруповання вільхи чорної (клейкої) та рекомендовано включення зеленої зони по вул. Автопаркова -вул. 20 років Перемоги до природно-заповідного фонду Дніпропетровської області як «пам`ятки природи».
		24. Експертним висновком щодо наслідків знищення дерев на території лісопаркової зони у житловому масиві «Придніпровський» в районі вул.Автопаркова-20-річчя Перемоги кандидата біологічних наук, доцента кафедри географії Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара, засновником Січеславського природознавчого клубу ОСОБА_1 від 24 грудня 2012 року, зокрема встановлено, що загалом в результаті даної масштабної доцільності лісопарковій зоні житлового масиву «Придніпровський» завдано непоправної шкоди. До перелічених у висновку наслідків слід додати механічне ушкодження природного ґрунту і лісової підстилки важкою автотехнікою під час рубок, що було не припустимо з огляду на природоохоронну цінність ділянки та її статус як території, що є складовою (ядром) регіональної екологічної мережі.
		25. На звернення гр. ОСОБА_2 листом від 10 квітня 2023 року №04/10-2 з приводу надання інформації (документів) відносно інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою, картографічної та іншої супутньої документації об`єкта загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 відповідач повідомив, що у нього відсутня запитувана інформація. Інвентаризація та паспортизація об`єкта благоустрою, картографічна та інша супутня документація об`єкта загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 не створювалась у зв`язку із відсутністю фінансування.
		26. 18 травня 2023 року до Підприємства із зверненням за №05/23-17 звернулась Громадська організація, яка просила провести на підставі п.п. 14.1.10 Правил №105 позапланову інвентаризацію об`єкта загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 , у зв`язку з значною втратою та пошкодженням зелених насаджень внаслідок протиправних дій юридичних чи фізичних осіб; на підставі проведеної позапланової інвентаризації у відповідності до п.п.14.1.6, 14.1.7 вказаних Правил №105 скласти та затвердити паспорт об`єкта загального користування (зеленої зони).
		27. Листом від 21 червня 2023 року за №6/21-2 Підприємство повідомило, що не має належної технічної бази, кваліфікованих фахівців та передбачених чинним законодавством дозволів, які необхідні для проведення власними силами інвентаризації об`єкта загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 . Відсутність необхідних ресурсів, включаючи фінансування на залучення виконавця робіт з інвентаризації, унеможливлює проведення даної процедури.
		28. Вважаючи таку бездіяльність щодо непроведення відповідачем як балансоутримувачем, якому органом місцевого самоврядування делеговано виконання владно-розпорядчих функцій у сфері благоустрою, в обов`язковому порядку інвентаризації та паспортизації території об`єкту загального користування (зеленої зони) після протиправних дій зі знищення зелених насаджень протиправною, Громадська організація звернулася до суду із цим позовом.
		Позиція Верховного Суду
		29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, вказує на наступне.
		30. Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, ключовими питаннями у межах розгляду цієї справи є: 1) чи є у Громадської організації право на звернення до адміністративного суду із цим позовом?; 2) чи є у Підприємства законодавчо встановлений обов`язок по здійсненню позапланового обліку зелених насаджень (інвентаризації та паспортизації) території об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 і чи допущено відповідачем у зв`язку із цим протиправну бездіяльність щодо невиконання такого?
		31. Так, відповідно до частини першої статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
		32. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
		33. Отже, громадська організація має право пред`являти позов до суду в інтересах інших осіб у двох альтернативних випадках: 1) у разі необхідності захистити права та інтереси членів громадської організації; 2) у разі необхідності захистити права та інтереси інших осіб (не членів громадської організації), які звернулися. Такі повноваження мають бути передбачені статутними документами або законодавчими нормами.
		34. Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово вказував на те, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість), тому громадські організації, враховуючи приписи Орхуської Конвенції, мають право на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.
		35. У цьому аспекті слід зазначити, що відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		36. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
		37. Орхуська Конвенція ратифікована Законом України від 06 липня 1999 року №832-ХІV та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
		38. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська Конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
		39. Пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
		40. Водночас відповідно до Орхуської Конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської Конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська Конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
		41. За змістом статті 2 Орхуської Конвенції «Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4).
		42. Таким чином, Орхуська Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.
		43. Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).
		44. У пункті 9 Орхуської Конвенції визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
		45. Отже, положеннями Орхуської Конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської Конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту.
		46. Відтак, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини.
		47. Аналіз приписів Орхуської Конвенції дає змогу виокремити кілька чинників, що не повинні враховуватися під час визначення наявності інтересу у справі про охорону довкілля (відповідно і при визначенні наявності чи відсутності права на позов): 1) кількісні, оскільки у розумінні конвенції громадськість означає об`єднання, організацію, групу осіб, а також одну чи більше фізичних або юридичних осіб; 2) територіальна, національна чи інша належність, оскільки конвенція надає можливість громадськості на доступ до правосуддя з питань довкілля без дискримінації за певними ознаками.
		48. Подібна правова позиція щодо тлумачення вказаного пункту Орхуської Конвенції викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №420/2256/19, від 17 січня 2024 року у справі №240/9382/19, від 16 березня 2023 року у справі №640/351/20, від 27 червня 2024 року у справі №640/4436/19.
		49. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до положень статуту Громадської організації остання є молодіжною громадською неприбутковою організацією, яка створена на основі спільних інтересів громадян України для задоволення та захисту законних, соціальних, економічних, творчих, національно-культурних та інших інтересів молоді на основі ліберальних та демократичних цінностей. Громадська організація має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести зобов`язання, бути позивачем та відповідачем в суді, мати у власності кошти та інше майно, відкривати рахунки в банках. Метою створення та діяльності організації є всебічна реалізація молоддю своїх законних соціальних, творчих, економічних, культурних та інших спільних інтересів, ідей, здібностей, прав, свобод на засадах ліберально-демократичних цінностей.
		Серед основних напрямків діяльності Громадської організації є, окрім іншого, популяризація здорового способу життя та сприяння захисту довкілля, прав членів організації, молоді, інших осіб.
		Громадська організація має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів, інших осіб, що звернулись про такий захист, перед органами державної влади, органами місцевого самоврядування, навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями; представляє і захищає свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів.
		50. Частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
		51. Пунктом «г» частини першої статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що екологічні права громадян забезпечуються здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		52. Колегія суддів в контексті спірних правовідносин вважає за необхідне також врахувати і висновки, викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 18 травня 2023 року у справі №759/23414/20, про те, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість. Тому у питаннях, що є предметом регулювання Орхуської Конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав право позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки, звертаючись до суду з позовом, покликаним на охорону навколишнього природного середовища, останній фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською Конвенцією. Суд у такій категорії справ має зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи й у разі, якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.
		53. З огляду на викладене, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Громадська організація є організацією, яка відповідно до положень Орхуської Конвенції, законодавства України, а також своєї статутної діяльності має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів, інших осіб з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
		54. Судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано обставин звернення до Громадської організації її членів, які безпосередньо проживають у житловому масиві «Придніпровський» у м. Дніпро, із проханням посприяти у вирішенні питання недопущення в подальшому вирубки дерев та проведення (з метою обліку дерев та зелених насаджень у зеленій зоні) інвентаризації та паспортизації такої зеленої зони.
		55. Відтак, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності у позивача права звернення до суду із цим позовом, адже такі не ґрунтуються положеннях чинного законодавства, частиною якого є Орхуська Конвенція, і не узгоджуються із тим, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і через об`єднання громадян (громадськість), яким у цьому випадку є позивач.
		56. Варто також зазначити, що наявність або відсутність порушеного права встановлюється у кожній окремій справі з урахуванням конкретних її обставин. Так, у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тож, посилання скаржника у касаційній скарзі на певні висновки Верховного Суду, викладені у його постановах у інших справах, не можна визнати прийнятними.
		57. Що ж стосується обов`язку відповідача по здійсненню позапланового обліку зелених насаджень (інвентаризації та паспортизації) території об`єкту загального користування (зеленої зони), на невиконанні якого зауважує позивач, слід зазначити наступне.
		58. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		59. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
		60. За приписами частин першої, третьої статті 10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		61. Правовий статус виконавчих органів рад визначає стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з частинами першою, другою якої виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		62. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за правилами якої вказані органи правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		63. Виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад встановлює стаття 26 вищевказаного Закону.
		64. Згідно з положеннями пункту 44 частини першої вищенаведеної правової норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
		65. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначає стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
		66. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		67. За змістом статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
		утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою;
		заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
		68. Благоустрій населених пунктів передбачає:
		1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;
		2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
		3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів (стаття 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
		69. Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (частина перша статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
		70. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
		71. За правилами статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема: визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.
		До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
		72. За змістом підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування, у тому числі, парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.
		73. У розумінні положень пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
		74. Питання, пов`язані з утриманням об`єктів благоустрою, врегульовані нормами статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за приписами частин першої - третьої якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.
		Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.
		Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
		Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
		75. Як встановлено пунктом 5 частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		76. Відповідно до статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та з метою запровадження єдиних вимог до технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 29 жовтня 2012 року №550, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 листопада 2012 року за №1937/22249, затверджено Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція).
		77. Ця Інструкція, відповідно до її пункту 1.2, визначає порядок проведення робіт з технічної інвентаризації та паспортизації парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків, пам`яток культурної та історичної спадщини, майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, пляжів, кладовищ, інших територій загального користування; прибудинкових територій; територій будівель та споруд інженерного захисту територій; територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територій на умовах договору, а також інших об`єктів благоустрою в межах населеного пункту (крім земельних ділянок, на яких розташовано вказані об`єкти).
		78. У пункті 1.3 Інструкції розкривається значення понять: паспортизація об`єктів благоустрою - це складання технічних паспортів об`єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; технічна інвентаризація об`єктів благоустрою - це сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об`єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об`єкті благоустрою.
		79. Пунктом 1.5 Інструкції передбачено, що технічна інвентаризація об`єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою.
		Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
		Позапланова технічна інвентаризація проводиться у разі, зокрема, протиправного знищення чи пошкодження об`єкта благоустрою.
		80. Таким чином, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, у тому числі щодо організації озеленення та охорони зелених насаджень, що є складовою благоустрою населених пунктів. З цією метою можуть утворюватися підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів, які згідно делегованих їм повноважень зобов`язані, серед іншого, проводити планову та позапланову інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), як наслідок, і зелених насаджень у парках та інших об`єктах загального користування, які є елементами благоустрою.
		81. З метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень Міністерством будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства України затверджені Правила №105, які згідно їх пункту 1.3 розділу 1 є обов`язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України.
		82. У відповідності до пункту 2.1 розділу 2 Правил №105 балансоутримувачем є спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
		83. Як установлено пунктом 14.1 розділу 14 Правил №105 у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їхній реєстр за видовими складом та віком. Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники. 
		Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках.
		За матеріалами інвентаризації складається паспорт об`єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми.
		Паспорт об`єкта підлягає плановому поновленню один раз за 5 років.
		Позаплановий облік зелених насаджень проводиться у разі переходу прав власності на земельні ділянки, на яких розміщені зелені насадження до іншого власника, користувача або балансоутримувача, значної втрати чи пошкодження зелених насаджень у результаті аварійних, надзвичайних ситуацій або нанесення зеленим насадженням шкоди внаслідок протиправних дій юридичних чи фізичних осіб.
		84. Зміст наведених положень у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що технічна інвентаризація та паспортизація об`єктів благоустрою (зелених насаджень) населених пунктів спрямована на упорядкування об`єктів благоустрою, а отже належить до заходів з благоустрою населених пунктів, передбачених Законом України «Про благоустрій населених пунктів».
		Балансоутримувачі зобов`язані вести облік зелених насаджень на закріплених територіях. Це означає, що в разі значної втрати чи пошкодження зелених насаджень, наприклад, внаслідок шкоди, завданої третіми особами, у балансоутримувача виникає обов`язок із проведення позапланового обліку для фіксації стану зелених насаджень. Такий облік спрямований на виявлення фактичних пошкоджень (втрат) та підготовки відповідних матеріалів, які можуть бути використанні як докази при визначені розміру завданої шкоди та встановленні вини у діях відповідних юридичних чи фізичних осіб, які призвели до таких наслідків.
		85. У цій справі як суд першої, так і апеляційної інстанції, проаналізувавши положення статуту Підприємства, встановили, що відповідачу як балансоутримувачу органом місцевого самоврядування делеговано виконання владно-розпорядчих функцій у сфері благоустрою, зокрема утримання на балансі та забезпечення експлуатації елементів благоустрою, парків, скверів тощо, здійснення збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою комунальної власності, як наслідок, і покладено обов`язок по огляду та проведенню інвентаризації і паспортизації об`єктів благоустрою, у тому числі зелених насаджень території об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1, яку передано на баланс Підприємства згідно із рішенням Дніпровської міської ради від 24 квітня 2019 року №32/44.
		86. Не є спірним і те, що про обставини вирубки (пошкодження) дерев на території об`єкту загального користування (зеленої зони) в районі АДРЕСА_1 Підприємство неодноразово повідомлялося як мешканцями житлового масиву «Придніпровський», так і в подальшому Громадською організацією у своїх зверненнях із вимогою щодо перевірки означених вище обставин та проведення інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою.
		87. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій і це не спростовано відповідачем, позапланова інвентаризація та паспортизація об`єкта благоустрою (зеленої зони) в районі вул. Автопаркова - вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпро відповідачем так і не була проведена, хоча згідно із вказаними вище положеннями законодавства встановлення пошкоджень або втрат зелених насаджень може бути здійснено саме при обстеженні, інвентаризації та паспортизації останніх, що власне і є компетенцією балансоутримувача території об`єкта загального користування (зеленої зони), тобто Підприємства, якому делеговані відповідні повноваження.
		88. Варто зауважити, що відсутність у Підприємства відповідних ресурсів, належної технічної бази, кваліфікованих фахівців та дозволів, які необхідні для проведення власними силами інвентаризації об`єкта загального користування (зеленої зони), а також фінансування на залучення виконавця робіт з інвентаризації, на що відповідач посилався при розгляді звернень Громадської організації та мешканців житлового масиву «Придніпровський», відмовляючи у проведенні інвентаризації і паспортизації об`єкту благоустрою, не можуть впливати на дотримання встановленого законодавством порядку організації благоустрою населеного пункту, здійснення контролю за станом останнього і, як наслідок, не є поважною підставою для невиконання відповідного обов`язку балансоутримувачем.
		89. Слід також зазначити, що законодавство не визначає як передумови для вчинення балансоутримувачем дій по проведенню позапланового обліку зелених насаджень наявності рішення (вироку) суду із встановленими у ньому обставинами незаконної вирубки (знищення) дерев та вини відповідних причетних до цього осіб, а також обов`язкового висновку(ів) за наслідками проведеної(их) експертної(их) оцінки(ок) фахівця(ів) у галузі відповідних знань для визначення масштабу пошкоджень. Для проведення позапланового обліку достатньо лише самого факту пошкодження об`єкта благоустрою.
		90. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		91. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого вимогами процесуального законодавства покладено обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності, не доведено виконання покладених на нього законодавством обов`язків по вчиненню всіх заходів (дій) із організації благоустрою і належному здійсненню контролю за його станом, у тому числі по охороні зелених насаджень, веденню їх позапланового обліку для фіксації стану зелених насаджень, спрямованого на виявлення фактичних пошкоджень (втрат), й, як наслідок, законних підстав для зволікання із цим, чим допущено протиправну бездіяльність.
		92. Посилання ж відповідача у касаційній скарзі та Дніпровської міської ради у відзиві на відсутність відповідного вироку суду із встановленими у ньому обставинами незаконної вирубки (знищення) дерев, а також дефектність висновків експертів у галузі біологічних наук, які залучені до матеріалів справи, не спростовують правильності позиції апеляційного суду й ці обставини не звільняють від обов`язку Підприємство по проведенню позапланового обліку зелених насаджень, адже, як вже зазначалося Судом вище, законодавство не пов`язує вчинення балансоутримувачем таких дій із обов`язковою наявністю цих документів.
		93. Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		94. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина перша, четверта статті 73 КАС України).
		95. Здійснивши аналіз згаданих вище норм законодавства та встановивши фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, адже повідомлені позивачем фактичні обставини та надані на їх підтвердження докази, що ставлять під сумнів збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єкті благоустрою комунальної власності, мають істотне значення для вирішення даного спору.
		96. Щодо доводів касаційної скарги про помилкове віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності, то колегія суддів зазначає наступне.
		97. Відповідно до статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. 
		За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		98. Справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, визначені у частині четвертій статті 257 КАС України, з якою кореспондується норма частини першої статті 263 цього Кодексу.
		99. Положеннями частини четвертої статті 12 КАС України передбачено справи, спори у яких розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження 
		100. З огляду на предмет даного спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, а тому з урахуванням характеру правовідносин, складності справи суд першої інстанції у межах наданого йому законом розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і Верховний Суд не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства, а тому відхиляє відповідні доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі.
		101. Наведене у сукупності та в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, підстав відкриття касаційного провадження, не свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.
		102. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).
		103. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		104. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку «Придніпровський» Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець   Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...