Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/4872/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 14.04.2025. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 11-кп/812/522/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024152030000084

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		9 квітня 2025 року м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 
		 
		за участю секретаря ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , є особою, яка не має судимостей,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024152030000084.
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		захисник        - ОСОБА_6 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.05.2025 р. включно.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		Захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою АДРЕСА_1 .
		 
		Узагальнені доводи апелянта.
		 
		В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		На думку захисника, прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризик переховування від слідства та суду не доведений. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення спростовується тим, що ОСОБА_5 раніше не судимий та сам з`явився до органу досудового розслідування, що підтверджується протоколом його затримання. Ризик можливого впливу на потерпілого є безпідставним, оскільки потерпілий ОСОБА_7 в суді просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також надав показання на користь ОСОБА_5 , що виключає можливий тиск на потерпілого.
		На переконання захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, цілком забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
		 
		Обставини, встановлені судом першої інстанції.
		 
		У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.
		Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому, ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та не відпали.
		Врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного з насильством, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна, не працює, суд дійшов висновку, що зазначений у клопотанні ризик переховування від суду не зменшився, тому застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
		 
		Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
		 
		Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		 
		На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
		 
		Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024152030000084 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів - до 01.05.2025 р.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
		- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
		- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
		Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
		Отже, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
		Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
		На даний час, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
		 
		Як вбачається з наданих матеріалів, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за найтяжчий з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 8 до 15 років, з конфіскацією майна, вчинених спільно з іншою особою, а відтак, зважаючи на обставини кримінальних правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_5 , з урахуванням даних про його особу, який раніше притягався до відповідальності, апеляційний суд вважає, що ризик переховування від суду є дійсним та не зменшився.
		Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 р. «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
		Наведені обставини, у своїй сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тобто ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився та не відпав.
		 
		Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку дії запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
		Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		 
		Отже, правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, і, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_5  залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Судді 
		          ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...