Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/9499/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 14.04.2025. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/680/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000072

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/9499/23
		 
		                                                        Пр-ня по справі № 1кп/521/680/25
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		14 квітня 2025 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		із секретарем судового засідання - ОСОБА_4 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 62023080030000072 від 02.03.2023 року, у спеціальному судовому провадженні (in absentia), у відношенні: 
		        ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Алчевськ, Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, до початку війни Росії проти України 24.02.2022 року працював на посаді помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)»; станом на день інкримінованих подій займав посаду (мовою оригіналу) «заместителя начальника Управления службы исполнений по Херсонской области Федеральной службы исполнений наказаний РФ», зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
		 
		       Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		       з боку обвинувачення: прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		       з боку захисту: захисник - адвокат ОСОБА_8 .
		       Дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження (in absentia) без обвинуваченого, який переховуються від правосуддя на тимчасово окупованій території України.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		       1.1.24.02.2022 року, на виконання незаконного наказу представників влади РФ військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		       24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку. 
		       Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово взято під контроль м. Херсон - обласний центр Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами. 
		       З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються (контролювались) та утримуються (утримувались) російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цінності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. 
		        ОСОБА_5 , будучи громадянином України, займаючи посаду чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)», будучи працівником правоохоронного органу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру - м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій внесок для утворення та функціонування на території Херсонської області та зокрема, м. Херсона, системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу, діючи умисно, з власної ініціативи, добровільно у період часу з червня 2022 року по теперішній час, розпочав службу у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі, на посаді - «заместителя начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», завдаючи своїми діями шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області, здійснивши таким чином перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		       1.2. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинена в умовах воєнного стану.
		 
		       2.Питання виклику обвинуваченого, в умовах спеціального судового провадження (in absentia).
		       2.1.Судом приймались заходи не тільки для офіційного сповіщення ОСОБА_5 в порядку передбаченому законом, але й для встановлення його актуального місця знаходження та виклику в судове засідання для участі у розгляді вказаного кримінального провадження. Так, судом на кожне судове засідання були здійснені наступні заходи: 1)направлені судові повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 ; 2)здійснені публікації про судовий виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (в газеті Урядовий кур?єр); 3)здійснено повідомлення на сайті Офісу Генерального прокурора України про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до суду; 4)здійснено повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 на сайті Малиновського районного суду м. Одеси. 
		       2.2.Оскільки відомостей про належне сповіщення обвинуваченого судом отримано не було, після наради колегією суддів прийнято рішення про встановлення актуальних відомостей у відношенні як самого обвинуваченого, так і його сім`ї. Метою таких дій була необхідність належного сповіщення особи про зміст кримінального провадження, що розглядається у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 ; місце, час, дату судових засідань; що обвинувачений представлений захисником і ОСОБА_5 має можливість навіть без явки до суду спілкуватись із ним, надавати поради, отримувати правову консультацію, використовувати активну юридичні можливості у своєму захисті. 
		       2.3.Так, 16.07.2024 року на виконання зазначеної мети, надано доручення органу досудового розслідування в порядку ст. 333 КПК на встановлення актуальної інформації місця проживання /перебування обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлення можливих контактних даних особи, його місця роботи, займаної посади, актуальної інформації щодо складу сім`ї і їх місця проживання/перебування. Така інформація повинна бути представлена з наданням підтверджуючих документів.
		       2.4.Орган досудового розслідування за допомогою Служби Безпеки України, провів ґрунтовну оперативну роботу для встановлення відповідних відомостей. За результатами виконання доручення було встановлені відомості щодо самого ОСОБА_5 , його ймовірного місця перебування, мобільного номеру телефону, який зареєстрований у Російській Федерації; а також відомості щодо близьких осіб: батька, матері, брата, дружини, дітей. Так встановлено, що ОСОБА_5 документований паспортом громадянина РФ № НОМЕР_1 , використовує номер мобільного телефону, зареєстрованого у РФ НОМЕР_2 . Під час окупації та в теперішній час працює у (мовою оригіналу): «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», займає посаду (мовою оригіналу): «заместителя начальника управления службы исполнения наказаний по Херсонской области». Окрім того, встановлено, що батько обвинуваченого -громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина РФ № НОМЕР_3 , має у користуванні мобільний телефон, зареєстрований у РФ НОМЕР_4 . Мати обвинуваченого - громадянка України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5 . Брат обвинуваченого - громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , документований паспортом громадянина РФ № НОМЕР_6 , користується мобільним номером зареєстрованим у РФ НОМЕР_7 . Дружина обвинуваченого - громадянка України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документована паспортом громадянина РФ № НОМЕР_8 , користується мобільним телефоном, зареєстрованим у РФ НОМЕР_9 .
		       2.5.Наступим судовим дорученням від 14.11.2024 року органу досудового розслідування було доручено: 1)повідомити ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження щодо нього, шляхом направлення на номер його мобільного телефону у Російській Федерації НОМЕР_2 повідомлення/судової повістки; 2)здійснити повідомлення ОСОБА_5 про розгляд у відношенні нього провадження за місцем роботи в «Управлении исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний РФ» на електрону адресу вказаної служби; 3)повідомити ОСОБА_5 про розгляд у відношенні нього кримінального провадження через його дружину ОСОБА_12 на номер мобільного телефону у Російській Федерації НОМЕР_9 ; через його батька ОСОБА_9 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 та брата ОСОБА_11 на номер НОМЕР_7 ; 4)повідомити ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження шляхом вжиття оперативних заходів і комбінацій для отримання відомостей (у будь-якій формі) про обізнаність останнього про кримінальне провадження у відношенні нього в Україні, його зміст, його право приймати активну участь у розгляді кримінального провадження та можливі наслідки у випадку відмови ОСОБА_5 від явки до суду; повідомити ОСОБА_5 про факт його захисту у суді професійним захисником - адвокатом (зазначений ПІБ, номер телефону), з яким він може зв`язатись у будь-який зручний для нього час та мати конфіденційне спілкування і який може надати поради або консультації, щодо своєї правової позиції; ОСОБА_5 в межах судового розгляду, через свого захисника має можливість надавати докази на свою користь.
		       2.6.За результатами виконання вказаного доручення Служба Безпека України 02.12.2024 року о 16:57 годин на мобільний номер обвинуваченого ОСОБА_5 НОМЕР_2 , зареєстрованого у Російській Федерації шляхом направлення текстового повідомлення за допомогою інтернет месенджера «Telegram» сповістили обвинуваченого про факт розгляду у відношенні нього кримінального провадження за обвинуваченням ч. 2 ст. 111 КК /державна зрада/; про необхідність з`явитись до Малиновського районного суду м. Одеси 03.12.2024 року о 15:00 годині; про факт його захисту адвокатом ОСОБА_8 , із зазначенням його мобільного номеру телефону та необхідності зв`язатись з ним для погодження правової позиції у провадженні. Окремо на вказаний номер телефону була направлена копія судової повістки. Також співробітники СБУ повідомили ОСОБА_5 про дату, час та місце судового розгляду вказаного кримінального провадження та можливість участі у судовому розгляді онлайн і користування професійним захистом, шляхом направлення відповідної інформації на електронну адресу (мовою оригіналу) «Федеральной службы исполнения наказаний РФ» ІНФОРМАЦІЯ_6. 
		       2.7.За результатами такого сповіщення, можливо було переконатись, що ОСОБА_5 у інтернет месенджері «Telegram» отримав вказані сповіщення про виклик, про що свідчить електронні відмітки такого отримання. 
		       2.8.Даючи аналіз викладеним заходам сповіщення, суд звертає увагу на ухвалу у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24 за обвинуваченням Особи № 1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК.
		       2.9.У вказаному рішенні, суд звертав особливу увагу на обмеження у засобах сповіщення обвинуваченої про її кримінальне переслідування та у випадку відсутності обвинуваченої у суді під час розгляду у відношенні неї кримінального провадження, може бути непоправно порушений принцип права «Audi Alteram Partem» - лат. «вислухай і іншу сторону».
		       2.10.Для уникнення таких негативних наслідків для обвинуваченої, необхідно дотриматись ряду принципів, які викладені, наприклад, у Рішенні Європейського суду за наслідками розгляду рішення Апеляційного суду Палати лордів Сполученого Королівства (від 20.02.2002 року). Вказане Рішення ЄСПЛ ухвалене 09.09.2003 року і має назву «Справа Ентоні Джонса проти Сполученого Королівства (Заява № 30900/02)». 
		       2.11.Так, у вказаному Рішенні ЄСПЛ можливо побачити, як національний суд Англії, сформував принципи, якими повинні керуватись англійські суди у відношенні розгляду справи обвинуваченого за його відсутності. Ці принципи наступні:
		       «1)Обвинувачений, як правило, має право бути присутнім на судовому засіданні та право бути представленим у суді;
		       2)Від цих прав обвинувачений може відмовитися, окремо чи разом, повністю або частково. Відмова від них може бути повною, якщо він, знаючи або маючи можливість знати, коли і де відбуватиметься судовий розгляд, навмисно і добровільно відсутній та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють. Відмова від них може бути частковою, якщо обвинувачений, присутній і будучи представленим із самого початку, в ході судового розгляду поводиться таким чином, що перешкоджає належному ходу розгляду, та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють;
		       3)Суддя першої інстанції на свій розсуд вирішує, чи має судовий розгляд проходити або продовжуватися за відсутності обвинуваченого та/або його законних представників; 
		       4)Цей розсуд має здійснюватися з великою обережністю, і тільки в окремих і виняткових випадках він має бути використаний на користь проведення або продовження судового розгляду, особливо якщо обвинувачений не представлений особисто. 
		       5)При здійсненні цього розсуду справедливість щодо захисту має першорядне значення, але справедливість щодо звинувачення також має братися до уваги. Суддя повинен взяти до уваги всі обставини справи, включаючи, зокрема: (і)характер та обставини поведінки обвинуваченого, що виразилося у відсутності на судовому засіданні або його зриві, залежно від обставин справи, і, зокрема, чи була його поведінка навмисною, добровільною і такою, що особа явно відмовляється від права на явку; (іі) чи може відкладення призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або з`явиться добровільно та/або не зриватиме судовий розгляд; (ііі) ймовірна тривалість такої перерви; (іv) чи представлений обвинувачений, хоч і відсутній, чи бажає бути представленим у суді, чи своєю поведінкою відмовився від права на представництво; (v) чи можуть законні представники відсутнього обвинуваченого отримувати від нього інструкції під час судового розгляду та якою мірою вони можуть подати його захист; (vі) ступінь невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього; (viі) ризик того, що присяжні зроблять неправильний висновок про відсутність обвинуваченого; (viіі) серйозність злочину, який зачіпає обвинуваченого, жертву та громадськість; (іx) загальний інтерес суспільства та особливий інтерес потерпілих та свідків у тому, щоб судовий розгляд відбувся у розумні строки після подій, до яких воно належить; (х) вплив затримки на спогади свідків; (хі) якщо обвинувачених декілька і не всі вони зникли, небажаність роздільного судового розгляду та перспектива справедливого судового розгляду для обвинувачених, які є присутніми;
		       6)Якщо суддя вирішує, що судовий розгляд має відбутися або продовжитися без обвинуваченого, який не має представника, він повинен забезпечити справедливий судовий розгляд, наскільки це дозволяють обставини. Зокрема, він повинен зробити розумні кроки, як під час свідчень, так і під час підбиття підсумків, щоб виявити слабкі місця у версії звинувачення та навести такі аргументи на користь обвинуваченого, які дозволяють докази. Під час підбиття підсумків він має попередити присяжних, що його відсутність не є визнанням вини і нічого не додає до версії звинувачення».
		       2.12.Порівнюючи вказані принципи до обставин національної справи, необхідно зазначити, що даний суд досить обережно проводив думку щодо розгляду провадження за відсутності обвинуваченого. Захисту надавались всі можливі засоби для спростування обвинувачення. Сам суд прийняв всі можливі заходи для виклику та сповіщення обвинуваченого, не обмежившись лише загальним порядком сповіщення обвинуваченого про розгляд провадження. 
		       2.13.Чи можливо вказане провадження визнати виключним випадком, за яким можливо ухвали вирок без обвинуваченого? На наше переконання, так. 
		       2.14.Ми виходим з наступного. ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, займаючи посаду чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки ДУ «Північна виправна колонія № 90» при владі України, дуже усвідомлено зробив вибір на перехід на бік ворога і вступ на посаду (мовою оригіналу) «заместителя начальника управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний» під владою Російської Федерації. В силу владних повноважень, в силу виконуваних ним обов`язків, він не міг не усвідомлювати негативних наслідків свого рішення. 
		       2.15.Покази свідків показують, що коли ситуація у листопаді 2022 року в м. Херсон змінилась і було вже очевидно, що Збройні Сили України звільняють м. Херсон, ОСОБА_5 , як і багато інших осіб, які перейшли на бік ворога, не залишився у місті, як деякі інші працівники колонії, а перебрався на іншій бік річки Дніпро, на територію, яка не підконтрольна Україні та продовжив виконання обов`язків в (мовою оригіналу) «Федеральной службе исполнения наказаний» під владою РФ. 
		       2.16.Тобто, характер та обставини поведінки обвинуваченого, показують розуміння ним негативних наслідків власних дій. Так само, суд сприймає як мовчазну згоду обвинуваченого на проведення судового розгляду в порядку in absentia, оскільки він отримавши судовий виклик, отримавши відомості про свого захисника, якого йому надано безкоштовно державою, не бажає скористатись своїм правом на захист, відмовляючись від будь-якої участі у вказаному провадженні. Суд сприймає поведінку ОСОБА_5 як навмисну, як таку, що особа свідомо проявляє, відмовляючись від права на явку і на можливість спростування обвинувачення. 
		       2.17.Далі суд розглянув питання: чи може відкладення провадження призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або добровільно з`явиться? Оцінюючи події активних бойових дій на Сході України та свідому відмову обвинуваченого від явки до суду, обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_5 з`явиться добровільно або буде затриманий правоохоронними органами - не має. Судом в цілому протягом 2024 року приймались активні заходу для виклику обвинуваченого та забезпечення його явки до суду, а тому продовжувати будь-які заходи у цьому напрямку є нераціональним. 
		       2.18.Оскільки обвинувачений, як зазначено вище, представлений професійним адвокатом - захисником, не має підстав вважати, що загальний судовий розгляд був несправедливий. Суд максимально сприяв стороні захисту у реалізації своїх прав під час дослідження доказів та прийняття заходів на розшук і сповіщення обвинуваченого. Жодне процедурне питання не вирішувалось без захисника. 
		       2.19.Хоча захисник не мав контакт з обвинуваченим, суд враховує, що ОСОБА_5 добровільно, свідомо відмовився від бажання надати поради або отримати консультацію у професійного захисника. У даному випадку не можливо зобов`язати особу подбати про власну безпеку та власні інтереси в Україні, якщо людина не бажає такого розвитку подій. 
		       2.20.Оскільки ОСОБА_5 був свідомий своєї відмови від участі у кримінальному провадженні, суд не надає ґрунтовного аналізу ступеню невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього. Ми не можемо надавати оцінку такому фактору, оскільки ОСОБА_5 самостійно нехтує власними інтересами і власною судовою перспективою в Україні. Отримавши відповідне сповіщення від суду про кримінальне переслідування за особливо тяжкий злочин, якщо не власна безпека то, щонайменше, інстинкт самозбереження повинен був вимагати від ОСОБА_5 прийняти участь у судовому розгляді хоча б на відстані (шляхом відеоконференції), де його безпека очевидно гарантується. При такому порядку речей, він мав можливість стверджувально показати суду власну правову позицію і бажання казати лише правду. Натомість, дії обвинуваченого лише підтверджують позицію обвинувачення, щодо свідомого ухилення від правосуддя. 
		       2.21.Справді існує загроза судової помилки, однак даним судом прийняті всі можливі заходи для об`єктивного та неупередженого дослідження представлених стороною обвинувачення доказів. Окрім того, суд проаналізував позицію сторони захисту та прийняв до уваги власні імовірні версії розвитку подій, які могли бути у випадку участі обвинуваченого ОСОБА_5 безпосередньо. 
		       2.22.Серйозність злочину, який інкримінується обвинуваченому та загальний інтерес суспільства, судом врахований і даному факту буде надана оцінка нижче у вироку. В тому числі надана оцінка показам свідків, які надали їх суду у змагальному процесі. Очевидно, що затримка у допиті свідків призвела б до втрати доказової, змістовної інформації.
		       2.23.Повертаючись до принципу «Audi Alteram Partem», суд зазначає, що цей принцип справді є фундаментальним для будь-якої правової держави. Більш докладно це питання досліджено в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року1. Разом з тим, з будь-якого правила завжди існують виключення, окрім того, за своїм змістом воно не є абсолютним. Якщо обвинувачений свідомо ухиляється від участі у провадженні; переховується від правосуддя, розуміючи невигідність для себе участь у судовому процесі; будучи особою з певними правоохоронними здібностями і знаючи про методи, засоби та способи кримінального переслідування, умисно створює ситуацію неможливості загального судового провадження, суд має право відступити від традиційної судової процедури та застосувати спеціальне судове провадження in absentia, що дозволить захистити інтереси не тільки суспільства але й інтереси правовладдя. 
		       2.24.Суд врахував при цьому, що подальше відкладення судового розгляду очевидно негативно вплине на існуючі докази. Окрім того, досліджуючи докази, надані стороною обвинувачення, суд підкреслив для себе все, що може бути вигідним для обвинуваченого. Факти, обставини та інформація, що могла бути використана на користь обвинуваченого була досліджена з ще більшою увагою та прискіпливістю. При цьому, неявка обвинуваченого на суд, не була використана судом як підстава вини. 
		       2.25.Суд враховує також, що Європейський суд з прав людини, ніколи не визнавав порушення Конвенції, коли обвинувачений, повністю інформований про судовий процес проти нього, добровільно відмовився від участі в ньому. Наприклад, Рішення ЄСПЛ у справах Пуатрімоль проти Франції (1993) 18 EHRR 130, p 146, п. 35; Пелладоа проти Нідерландів (1994) 19 EHRR 81, p 94, п. 40; Лала проти Нідерландів (1994) 18 EHRR 586, p 597, п. 33.
		       2.26.Практика Європейського суду у даному випадку не допомагає обвинуваченому, а навпаки, воно створює розумний баланс між інтересами правосуддя та інтересами обвинуваченого. 
		       2.27.Окрім того, помилково розглядати вказане питання тільки в інтересах обвинуваченого. Метою судового розгляду є відправлення правосуддя таким чином, щоб не було жодних сумнівів чи шансів на помилку, наскільки це тільки може бути можливим у людській спосіб, а не інтереси лише однієї сторони. 
		       2.28.Той, хто добровільно вирішив не користуватися правом, не може скаржитися на те, що він втратив переваги, які міг би отримати, якби скористався цим правом. Якщо обвинувачений добровільно вирішив не користуватися своїм правом на явку, він не може заперечувати справедливість судового розгляду на тій підставі, що воно пішло іншим шляхом, ніж той, яким воно пішло б, якби він був присутній і був представлений. 
		       2.29.У даному випадку вирішальним для суду є той факт, що ОСОБА_5 умисно та усвідомлено відмовився від свого права на участь у судовому розгляді справи проти нього. Переховуючись від правосуддя, він автоматично не бажає встановлення тих фактів і обставин, у яких він обвинувачується. Не бажання підтримати діалог із судом, після отримання належним чином сповіщення про виклик до суду і повідомлення про зміст кримінального обвинувачення, а також про можливість дати поради і отримати консультацію від професійного захисника, лише доводять висновки суду про бажання обвинуваченого спотворити сам зміст правосуддя в Україні. 
		       2.30.Таким чином, суд оцінивши всі ризики для справедливого судового розгляду та невигідності для обвинуваченого у випадку проведення судового розгляду за його відсутності, прийшов до висновку, що можливо розглянути дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, в порядку in absentia, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 добровільно, свідомо відмовився від участі у судовому провадженні, маючи достатньо можливостей висловити свою незгоду з пред`явленим обвинуваченням.
		 
		       3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		       3.1.Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК повністю доведена і підтверджується зібраними доказами.
		 
		       І.Усні докази (покази).
		       3.2.Показами свідка ОСОБА_13 , який допитаний в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 він знає як колишнього колегу, з яким він працював у Північній виправній колонії № 90. Останній працював черговим помічником начальника установи. ОСОБА_13 працював старшим інспектором відділу охорони з організації служби, озброєння та спеціальних засобів ДУ Північної виправної колонії № 90. Підстав обмовляти його у нього не має. 24.02.2022 року о 05.00 годині ранку всіх працівників колонії підняли по тривозі оскільки розпочалась війна Росії проти України. Всіх перевели на казармене положення, а тому протягом місяця ОСОБА_13 разом з іншими працівниками цілодобово знаходився в колонії. Після того, як офіційно було оголошено, що керівник колонії ( ОСОБА_14 ) притягується до кримінальної відповідальності за державну зраду, було зрозуміло, що змінюється як в м. Херсоні, так і в колонії влада. ОСОБА_14 зібрав керівний склад колонії і повідомив, що з 01 червня 2022 року колонія переходить під владу РФ. Так само керівники підрозділів довели до відома інших працівників про таку зміну влади. ОСОБА_13 одразу прийняв рішення про звільнення. При ньому жодних недозволених методів примусу до співробітників колонії застосовано не було, з метою, щоб хтось примусово залишився працювати на російську владу. Майже 80 відсотків працівників колонії залишились працювати на російську владу. Під час звільнення, ОСОБА_5 приймав всі справи у ОСОБА_13 . Після звільнення, ОСОБА_13 також бачив ОСОБА_5 і знав, що він працює у колонії на російську владу і виконував обов`язки начальника відділу охорони колонії. В подальшому куди його було переведено, ОСОБА_13 не знає. ОСОБА_5 також пропонував ОСОБА_13 залишитись працювати на російську владу, і пропонував кращу заробітну платню, а також кращі державні гарантії проходження служби. Свідок ОСОБА_13 показав, що його враження від спілкування з ОСОБА_5 було таке, що останній погодився працювати виключно добровільно. Після деокупації ОСОБА_5 перейшов на лівий берег Дніпра на тимчасову окупаційну територію, разом з військовими РФ.
		       3.3.Показами свідка ОСОБА_15 яка показала, що обвинуваченого ОСОБА_5 знає як чергового помічника начальника установи Північна виправна колонія № 90. Разом з ним вона працювала приблизно біля 8 років, тобто з 2014-2015 років. Підтримували стосунки виключно службові. ОСОБА_15 на час події працювала сторожем на центральній прохідній Північної виправної колонії № 90. За обставинами подій показала, що 24.02.2022 року вона знаходилась на робочому місці, коли розпочалась війна Росії проти України. По червень 2022 року всі працювали за українським законодавством. В подальшому, співробітник колонії ОСОБА_1 повідомив їй, що з 01.06.2022 року колонія переходить на роботу під влади Росії. Їй також стало відомо, що було запропоновано всім працівникам або звільнитись або продовжити працювати у колонії, але вже під російською владою. Більша частина людей погодилась працювати далі добровільно. Інші, хто не забажав, звільнились і виїхали з м. Херсон. Серед тих, хто залишився працювати на російську владу був ОСОБА_5 , якого призначили на вищу посаду, а саме заступником начальника Управління служби виконання покарань у Херсонській області, тобто став заступником ОСОБА_16 . Свідок ОСОБА_15 повідомила, що особисто бачила, як ОСОБА_5 приходив на роботу та вільно виконував покладені на нього обов`язки під час окупації м. Херсона російськими військами. Особиста вона не спілкувалась з ОСОБА_5 , оскільки він був керівник, а вона сторож. Свідку не відомо, чи здійснювався будь-який тиск або примус на ОСОБА_5 з метою залишитись працювати на російську владу. Образ дій обвинуваченого ОСОБА_5 , його настрій та загальний вигляд показували, що ОСОБА_5 виконував свої службові обов`язки, під час російської окупації добровільно.
		       3.4.Показами свідка ОСОБА_17 , відповідно до яких свідок показав, що з ОСОБА_5 познайомився у 2017 році, коли влаштувався на роботу до Північної виправної колонії № 90. ОСОБА_5 працював черговим помічником начальника установи Північна виправна колонія № 90, а ОСОБА_17 - оперуповноваженим оперативного відділу колонії. Між ними були виключно службові стосунки. 24.02.2022 року свідок ОСОБА_17 знаходився на роботі, коли розпочалось вторгнення російських військ на територію України. Колонія перейшла на казармене положення. Через деякий час начальник колонії повідомив, що колонія переходить працювати під владу РФ. До 31.05.2022 року всі працювали за українським законодавством. З 01.06.2022 року колонія розпочала роботу за російським законодавством. ОСОБА_14 запропонував на добровільній основі співробітникам, хто не бажає продовжити службу в колонії під російською владою, звільнятись Ті, хто забажав залишитись, спокійно продовжували виконувати свої службові обов`язки. Наприклад, керівник оперативного відділу ОСОБА_18 та оперативник ОСОБА_19 безперешкодно звільнились та виїхали за межі окупованої території, на територію України. Свідку відомо, що ОСОБА_5 призначили на вищу посаду, а саме заступником начальника управління служби виконання покарань у Херсонській області, окупаційною владою. Коли звільнявся ОСОБА_17 , саме ОСОБА_5 приймав зброю у нього та особові справи. Під час розмови з ОСОБА_5 останній повідомив свідку, що збирається залишитись працювати в колонії на російську владу. Свідку не відомо, чи вчинявся тиск на ОСОБА_5 з метою, щоб він залишився працювати на російську владу у колонії. На думку свідка, ОСОБА_5 добровільно продовжив виконувати свої службові обов`язки. Після деокупації м. Херсона та частини Херсонської області Збройними Силами України, ОСОБА_5 , разом з іншими співробітниками колонії, які працювали на російську владу евакуювався на лівий берег р. Дніпро. 
		       3.5.Показами свідка ОСОБА_20 , який показав, що ОСОБА_5 він знає як працівника Північної виправної колонії № 90, який працював помічником начальника колонії. Знає його з 22.03.2021 року, коли влаштувався на роботу до колонії апаратником хімводоочищення при установі. Він підтримував з ним виключно службові стосунки. Свідку відомо, що 24.02.2022 року ОСОБА_5 знаходився на робочому місці. Коли дізнались про військову агресію РФ, колонія перейшла працювати на казармене положення. Всі співробітники цілодобово знаходились на території колонії. До червня 2022 року колонія працювала за українським законодавством. З 01.06.2022 року колонія перейшла працювати за російським законодавством. Начальник, колонії ОСОБА_14 об`явив про це спочатку керівникам підрозділів колонії, в подальшому про це дізнались інші працівники. ОСОБА_5 залишився працювати в колонії при окупаційній владі росіян. Його підвищили і він став заступником начальника управління виконання покарань, тобто став заступником ОСОБА_16 . Свідок ОСОБА_20 не знає, чи застосовувалось будь-яке насилля або примус до ОСОБА_5 , з метою примусити його до роботи на російську владу. Свідок вважав, що ОСОБА_5 працював абсолютно добровільно, про що свідчила його поведінка. Виконував свої службові обов`язки ОСОБА_5 до дня евакуації з м. Херсона на лівий берег р. Дніпра, в зв`язку з приходом Збройних Сил України. 
		       3.6.Показами свідка ОСОБА_21 , який показав, що станом на 24.02.2022 року був засудженим та відбував покарання в Північній виправній колонії № 90. Він особисто знав ОСОБА_5 , який працював начальником зміни інспекторів. Відносини між ними були виключно службові, як між засудженим та працівником установи. Приблизно через 1-1,5 місяця до м. Херсон зайшли росіяни і в колонії була встановлена російська влада. ОСОБА_21 відомо, що приблизно 70 відсотків працівників колонії залишились працювати в колонії при російській владі. Серед них був ОСОБА_5 , якого він бачив на території колонії у той період, коли колонія працювала під російською владою. На той час ОСОБА_5 працював черговим помічником начальника колонії. При російській владі ОСОБА_5 підвищили він вже працював в управлінні виконання покарань. На території колонії він бачив ОСОБА_5 поряд з начальником ОСОБА_22 . Особисто ОСОБА_21 не спілкувався з ОСОБА_5 , однак неодноразово бачив його в колонії, під час виконання службових обов`язків. 
		       3.7.Показами свідка ОСОБА_23 який допитаний в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 знає з перших чисел червня 2022 року, як працівника Північної виправної колонії № 90. Стосунки між ними, виключно службові, оскільки ОСОБА_23 виконував лише його робочі доручення. Підстав обмовляти його не має. У травні 2022 року Центр зайнятості у м. Херсоні направив ОСОБА_23 у Північну виправну колонію № 90 працювати водієм. Оскільки роботи водієм не було, його закріпили за ОСОБА_5 , який і надавав йому вказівки виконувати різні типи роботи, наприклад копати, побілити, косити траву. Свідку не відомо яку посаду займав в колонії ОСОБА_5 . Він лише знав з чуток, що ОСОБА_5 займає посаду серед керівництва колонії. У форменому одязі свідок не бачив ОСОБА_5 . Після окупації м. Херсон військами РФ, ОСОБА_5 працював у колонії і надавав вказівку ОСОБА_23 . Оскільки близьких стосунків з ОСОБА_5 у нього не має, відповідно свідку не відомо, чи працював ОСОБА_5 добровільно у колонії чи ні, однак жодних ознак насильства чи катування на ньому не було. Російських прапорів на території колонії свідок не бачив, оскільки не перебував біля адміністративної будівлі. У вересні 2022 року, свідок перестав виходити на роботу у колонію, оскільки між ним та ОСОБА_5 виникло непорозуміння з приводу невиплати заробітної плати. В якій валюті отримували працівники колонії заробітну платню, свідку не відомо. 
		       3.8.Показами свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні показав, що з 2011 року він працює водієм в Північній виправній колонії № 90. ОСОБА_5 знає як працівника колонії, а саме він знав його на початку роботи як керівника загону. В подальшому він отримував нові звання та посади, однак ким саме він працював, свідку не відомо. Після окупації м. Херсону, коли Північна виправна колонія № 90 перейшла під владу РФ, ОСОБА_5 продовжив працювати. Свідок особисто бачив його на роботі до 15-16 жовтня 2022 року. В подальшому, він не бачив вже його в колонії. Фактично він працював до 21 жовтня 2022 року, після цього всі залишали колонію. Заробітну платню свідок ОСОБА_24 отримував в російських рублях. Відповідно він вважав, що всі працюючи отримують заробітну платню в рублях. 
		       
		       ІІ.Документи докази.        
		       3.9.Протоколом обшуку від 24.11.2022 року, відповідно до якого слідчий ДБР у присутності понятих та в.о. начальника ДУ «ПВК № 90» ОСОБА_25 провів обшук адміністративної будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Під час обшуку було виявлено та вилучено: журнал документів вхідної кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал обліку виданих паперів, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал реєстрації наказів, що містять помітки «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «Северная исправительная колония (№ 90)»; «счет-фактура № 13946 от 10.10.2022» на 1-му аркуші із печаткою синього кольору на ньому із написом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та кодом «1022102652»; «дополнительное соглашение № 2 к срочному трудовому договору от 01.06.2022 года» на працівника ОСОБА_20 у 2-х примірниках на 1 аркуші кожний; акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи, а також акти проведення обшуків (оглядів) загальною кількістю 330 аркушів. 
		       3.10.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 7 регистрации внутренней корреспонденции», відповідно до якого у період з 17 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, службові документи надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_5 .
		       3.11.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 3 регистрации приказов по личному составу», який оформлений у період з 07.05.2022 року по 19.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_5 . У журналі є записи прізвища ОСОБА_5 і призначення його на посаду серед інших працівників 17.05.2022 року. 
		       3.12.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 5 регистрации входящей кореспонденции», відповідно до якого у період з 27.05.2022 року по 22.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, у журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_5 
		       3.13.Рапортом (мовою оригіналу): «Заместителя начальника управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, майора внутренней службы ОСОБА_26 на имя начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_27 . Согласно рапорта, ОСОБА_26 просит разрешения на вывод осужденных, которые отбывают наказание на участке социальной реабилитации учреждения на работы по благоутройству прилегающей территории отдела охраны учреждения согласно ч. 5 ст. 118 КИК Украины под присмотром ОСОБА_28 Далее указаны Ф.И.О. осужденных». 
		       3.14.Рапортами у кількості 3 від 17.06.2022 року (мовою оригіналу): «Заместителя начальника управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, майора внутренней службы ОСОБА_26 на имя начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_27 ОСОБА_29 ОСОБА_46 просит разрешения выдать со склада различные материально-технические средства для нужд колонии». 
		       3.15.Висновком щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства черговим помічником начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)» майором внутрішньої служби ОСОБА_5 , що призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, який складений комісією відділу внутрішніх розслідувань Департаменту виконання покарань та затверджений Міністром юстиції України. Відповідно до вказаного висновку встановлений факт невиконання та неналежного ОСОБА_5 своїх службових обов`язків, що призвело до повідомлення йому підозри за ч. 2 ст. 111 КК. 
		       3.16.Документом, копією Наказу від 17.05.2022 року № 2 (мовою оригіналу): «Приказ о назначении ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 , ОСОБА_1 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 . В соответствии с Положением об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Приказано назначить (среди других): ОСОБА_26 на должность заместителя начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области присвоивши специальное звание майора внутренней службы, с должностным окладом 31284 рублей, с 17.05.2022, и установив дополнительные выплаты: ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за особые условия службы в размере 75; замещающему должность в аппарате Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области - 10; замещающему должность сотрудника УИС, проходящего службу в Херсонской области - 65; ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за квалификационные звание «специалист третьего класса» в размере 5; ежемесячную поощрительную выплату в процентах к должностному окладу как замещающему должность начальника отдела Управления в размере 40. Установить стаж службы (выслугу лет) для выплаты ежемесячной надбавки к окладу месячного денежного содержания за стаж службы (выслугу лет) по состоянию на 17.05.2022 13 (тринадцать) лет 06 (шесть) месяцев 25 (двадцать пять) дней. Основание: заявление о принятии на службу ОСОБА_26 Приказ подписан Начальником Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области ОСОБА_27 ». 
		 
		       4.Оцінка доказів судом.
		       І.Питання об`єктивних елементів кримінального правопорушення.
		       4.1.Досліджені під час судового розгляду докази, надають право на висновок, що ОСОБА_5 , здійснюючи діяльність на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, діяв цілеспрямовано та умисно. Його поведінка мала всі ознаки внутрішнього переконання у правильності власних дій. Більше того, він свідомо бажав утвердження влади Російської Федерації на теренах Херсонської області.
		       4.2.Так, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що особисто знає ОСОБА_5 з яким працював в ДУ Північної виправної колонії № 90. Останній працював черговим помічником начальника установи. Свідок стверджувально показав, що під час переходу колонії під владу РФ, ОСОБА_5 усвідомлено прийняв рішення про роботу на російську владу. На переконання свідка, ОСОБА_5 це зробив добровільно. Окрім того, останній агітував ОСОБА_13 залишитись працювати у колонії на російську владу, оскільки умови роботи набагато краще (матеріальне забезпечення та державні гарантії). 
		       4.3.Свідок ОСОБА_15 стверджувально показала, що ОСОБА_5 знає протягом 8 років, як помічника начальника установи Північна виправна колонія № 90. Вона, будучи сторожем на прохідній, особисто спостерігала, як ОСОБА_5 приходив на роботу, під час окупації колонії військами РФ. Жодного примусу по відношенню до нього вона не спостерігала. Всі, хто залишився працювати на російську владу, виконували обов`язки добровільно. 
		       4.4.Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_17 підтвердивши, що він працював спільно з ОСОБА_5 у ДУ Північна виправна колонія № 90. Коли колонія перейшла під владу РФ, багато працівників залишились працювати на російську владу. Серед них був і ОСОБА_5 , якого призначили на вищу посаду. Останній абсолютно добровільно погодився працювати на Росію. Після деокупації, ОСОБА_5 разом з іншими виїхав на лівий берег р. Дніпро, на непідконтрольну Україні територію. 
		       4.5.Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 так само підтвердили, що ОСОБА_5 вони знають як працівника колонії. Бачили його під час окупації колонії російською владою. Свідок ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_5 при російській владі призначили на вищу посаду і це його задовольняло. Будь-якого насилля або примусу до ОСОБА_5 , з метою примусити його до роботи на російську владу свідок не бачив. 
		       4.6.Покази перелічених свідків за своїм змістом є дуже переконливими. Вони не мають будь-якого забарвлення або заангажованості, які б показували упередженість по відношенню до ОСОБА_5 . Передача інформації ними здійснювалась дуже спокійно та впевнено. Жодних перебільшень, або навпаки, будь-яких недомовок їх покази не містять. За змістом покази були як послідовні, так і розумно наповнені змістовною доказовою інформацією. 
		       4.7.Далі, звертаючи увагу на документи докази, судом враховано, що під час обшуку 24.11.2022 року в адміністративній будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234, слідчим були виявлені та вилучені документи, які об`єктивно доводять факт роботи в колонії під час окупації РФ ОСОБА_5 .
		       4.8.Наприклад, у документі (мовою оригіналу) «Журналі № 7 регистрации внутренней корреспонденции», у період з 17 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, службові документи надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_5 .
		       4.9.З документу (мовою оригіналу) «Журнал № 3 регистрации приказов по личному составу», який оформлений у період з 07.05.2022 року по 19.08.2022 року (у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ), у журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_5 .
		       4.10.Так само, з документу (мовою оригіналу) «Журнал № 5 регистрации входящей кореспонденции», відповідно до якого у період з 27.05.2022 року по 22.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, у журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_5 . 
		       4.11.Знайдені документи, які особисто складав та заповнював ОСОБА_5 , наприклад - Рапорти у кількості 3 від 17.06.2022 року, якими останній просить дозволу у начальника колонії ОСОБА_22 на матеріально-технічні засоби. 
		       4.12.Окремим доказом є документ - копія Наказу від 17.05.2022 року № 2 (мовою оригіналу): «Приказ о назначении на должности ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 , ОСОБА_1 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_38 ». 
		       4.13.Таким чином, досліджені докази досить змістовно показують не тільки наміри, але й порядок дій обвинуваченого. Дуже часто відсутність прямих доказів призводить до припущень в оцінці фактів і обставин, що підлягають доказуванню. Однак, у даному провадженні, докази не надають права на два тлумачення. У виробленні переконання про винність обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зважав як на джерела доказової інформації, так і на її зміст. Суд оцінював також поведінку свідків, їх здатність висловлювати свої думки, інтонацію та спосіб передачі думок, емоційну складову особи у залі суду. Окремо обговорювалось питання належності повідомлених фактів і їх відношення (опосередковане чи пряме) до головного доказового факту у провадженні. Суд намагався оцінити значення інформації для кожної сторони у провадженні, щоб не допустити будь-якої упередженості під час дослідження доказів. Сторона захисту досить активно приймала участь у дослідженні доказів, намагаючись отримати доказову інформацію на користь обвинуваченого. 
		       4.14.Дії ОСОБА_5 мали свій вираз у формі початку роботи і здійснення такої роботи на посаді службової особи у правоохоронному органі російської федерації, під час тимчасової окупації Херсонської області. Особливістю ситуації є правовий статус ОСОБА_5 , який будучи громадянином України, до окупації Херсонської області військами РФ займав посаду чергового помічника установи, відділу нагляду і безпеки ДУ «Північна виправна колонія (№90)». Така особливість покладає дещо більшу відповідальність на ОСОБА_5 , ніж очевидно він собі уявляв. У справі за схожим обвинуваченням2 суд проводив свою думку, що для державних службовців обов`язок із захисту батьківщини не є правом вибору і що для звичайного українського громадянина є жертвою, для державного службовця, працівника правоохоронного органу є боргом (обов`язком). 
		       4.15.Оскільки суд позбавлений можливості вислухати правову позицію обвинуваченого, суд компенсуючи можливості сторони захисту припустив, які можливі варіанти захисту у даному провадженні. Так, суд вважає, що основною лінію захисту повинна була стати думка примусу ОСОБА_5 під час окупації і перехід на бік ворога під тиском (психологічним або фізичним). На вказане питання судом надана відповідь вище у вироку, під час оцінки показів свідків, які стверджувально наполягали, що будь-якого примусу зі сторони окупаційної влади не було. Кожен самостійно обирав собі шлях для майбутнього. 
		       4.16.Окремо суд вважає, що сторона захисту під час судового розгляду розумно не показала, які підстави у свідків обмовляти обвинуваченого. Для такої позиції необхідно, щоб свідки не просто були у неприязних стосунках з обвинуваченим але й майже ненавиділи його, для того, щоб умисно завдати шкоди. Оскільки обвинувачення є в особливо тяжкому злочину, санкція статті передбачає серед іншого максимальне існуюче покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Відповідно обмовляючи людину у такому тяжкому злочині, будь-яка людина повинна розуміти наслідки. Судом встановлено, що неприязних стосунків у обвинуваченого зі свідками не було. Самі свідки не є родичами між собою, та навіть є малознайомими між собою особами, а тому казати про будь-яку домовленість чи скоординованість дій на завдання шкоди обвинуваченому не можна. Таким чином, не спростовування даного питання, призводить до думки про правдивість тверджень свідків у відношенні обвинуваченого. 
		       4.17.Таким чином, суд робить висновок про винність обвинуваченого не на підставі ефемерних спонукань, а на підставі твердих переконань, що дії ОСОБА_5 і зовнішні встановлені факти, які стали доступними для спостереження і оцінки об`єктивно показують про порушення останнім кримінального закону. Суд стверджує, що ОСОБА_5 , будучи співробітником колонії при українській владі, вступив на посаду і вийшов на роботу в тій самій колонії, а в подальшому - в управлінні виконання покарань РФ під час здійснення окупації Херсонської області військами Російської Федерації. Він виконував роботу (мовою оригіналу) «заместителя начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний» і таким чином утверджував незаконну владу Російської Федерації на тимчасово окупованій території України в Херсонській області. Це і стало предметом даного судового розгляду, наслідком якого є даний обвинувальний вирок. 
		 
		       ІІ. Питання умислу, мотивів, мети правопорушення.
		       4.18.Даючи оцінку діям ОСОБА_5 ми стверджувально зазначаємо, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки, оскільки знав, що допомагає Російській Федерації утверджувати свою владу на території України і бажав їх настання. У теорії пізнання стверджується, що не можливо дістатись до думок і міркувань людини, яка знаходиться у нерухомо-спокійному стані. Однак, ми робимо висновки про думки та навіть наміри з дій, які доступні для спостереження.
		       4.19.Такими діями ОСОБА_5 які можливо було спостерігати, були: добровільна згода на роботу в окупаційній адміністрації установ виконання покарань; свідоме бажання покращити власні умови життя за рахунок переходу працювати на владу РФ; отримання вищої посади в управлінні виконання покарань при владі РФ; агітація інших працівників для переходу на роботу під владу РФ; виїзд з підконтрольної території України на частину території, яка не під контролем України. Вказані дії не дають право на два тлумачення і свідчать про усвідомлення суспільної небезпечності власних дій ОСОБА_5 , усвідомлення суспільно небезпечних наслідків у вигляді руйнації влади України на українських територіях, і свідоме бажання настання саме таких наслідків. Очевидно, що ОСОБА_5 повіривши наративам російської влади, хибно оцінив обставини, що склались, не проявив патріотичність та не здійснив жодних дій, направлених на залишення вірним присязі народові України. 
		       4.20.Суд вважає, що мотивами у даному злочині були сукупність факторів свідомості і ідейних міркувань особи, а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, бажання рабської догідливості існуючому (в певний проміжок часу) пануванню думок і задоволення власних егоцентричних потреб, пов`язаних із кращим матеріальним забезпеченням. Не можна не врахувати такий фактор як користь, оскільки відомо, що в проміжок часу, коли відбувались активні бойові дії за м. Херсон, і знищення всього українського, місцевим мешканцям Херсонської області було дуже складно вижити при умові відсутності стабільності як в грошовому обороті, так і взагалі із забезпеченням продуктами харчування та першої необхідності. Тому робота, а фактично будь-яка оплачувана робота, були не засобом до розвитку та процвітання, а скоріш за все засобом до виживання.
		       4.21.Метою дій ОСОБА_5 було безумовне завдання непоправної шкоди державним інтересам України, а саме суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України. Рівень освіти та розвитку ОСОБА_5 достатній, щоб зрозуміти, що своїми діями він допомагає створювати ворогу на території України незаконні державні установи, що начебто мають легітимну владу. Психічне ставлення до вчинених дій та їх наслідків у ОСОБА_5 є виною у формі прямого умислу. 
		       4.22.Стверджуючи про такий порядок речей, суд враховує особистість обвинуваченого, його освіту, життєвий шлях, соціальне положення, кругозір та ставлення до оточуючих подій.
		       4.23.У вказаному провадженні, як і в інших подібних справах, постає свідоме питання, пов`язане з вибором людини та правильністю її дій в умовах війни. І справді, вже з часом, набагато легше оцінювати ситуацію та надавати поради, про те, якими повинні бути дії у випадку нападу іншої держави, у випадку агресивної військової агресії, з боку ворога. 
		       4.24.Суд вважає за необхідне визначити такий порядок дій, для того, щоб у майбутньому не виконало моральних дискусій з приводу поведінки та дій осіб, які потрапили у схожі життєві події. Суд вважає, що можливо стверджувально показати, при яких умовах та за яких обставин зберігається по-перше, право людини на уникнення від кримінальної відповідальності та по-друге, що можливо насправді найважливіше для совісної людини, це збереження власного імені та власного сумління. 
		       4.25.В аналогічному провадженні3 суд вже зазначав, що в умовах агресивної війни, та початку захоплення територій України завжди є вибір: 
		       1)Залишити своє робоче місце, незалежно від посади та службових обов`язків, які покладені державою на особу, при цьому, необхідно створити такі умови, щоб залишення посади не мало б тяжких наслідків як для держави, так і для третіх осіб. У даному випадку, були всі підстави або звільнити всіх засуджених, відкривши камери їх утримання та залишити установу і територію, яка може бути окуповано ворогом, або навпаки, нікого не випускати, оскільки в колонії залишались інші працівники, а тому просто залишити установу і виїхати. Такі дії не можуть бути визнані злочином, оскільки вчиняються у крайній необхідності. Звільнення засуджених, на думку суду, не більше зло, ніж зрада держави. Властивість вказаних дій, очевидно показує, що державна зрада для держави найстрашніший злочин, оскільки впливає на існування самої держави. Саме тому Особлива частина Кримінального Кодексу починається з Першого Розділу «Злочини проти основ Національної безпеки України». Як відомо з теоретичної - доктринальної літератури, держава здатна «вибачити» навіть вбивство свого громадянина, при певних умовах і обставинах, однак, ні при яких умовах не може вибачити зраду себе.
		       2)Якщо справді людина не може залишити місце проживання (що насправді є дуже відносним твердженням), наприклад, оскільки в нього є хворі родичи, то можливо залишитись на території, яка невдовзі стане окупованою, однак, працювати на владу іншої держави - така людина не має права, оскільки це є злочином. У будь-якому випадку це зрада національним інтересам власної держави. Це не питання, яке визначено у Кримінальному законодавстві тільки України. Це правове положення, що мається у більшості країн світу, яке створене історичним розвитком будь-якої держави. На прикладі України: у випадку, якщо державний службовець переходить на бік ворога - це державна зрада; якщо звичайний громадянин - це колабораційна діяльність. 
		       3)Третій варіант можливо занадто популістичний, а де хто може сприйняти його як претензійність на бажання справити враження. Мова іде про бажання вступити у боротьбу проти ворога, який зухвало і несправедливо вторгся на територію України, вирішивши, що має право на унікальність і тлумачення права на свободу та самовираження. Боротьба про яку іде мова, повинна відбуватись свідомо та зумисно. Форми боротьби та засоби не мають жодного значення. Вона може бути відкрита або прихована, вона може бути на відстані (як наприклад волонтерство) або безпосередньо власними силами та засобами. Головним повинна стати бажання по-перше, визволення власної землі від ворога, по-друге, захист держави, суспільства, громади та вже потім сім`ї від ворога. 
		 
		       5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		       5.1.Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		       5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом також не встановлено. 
		 
		       6.Мотиви призначення покарання.        
		       6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого, так і фактичні обставини вчиненого. 
		       6.2.Особистість обвинуваченого свідчить про наступне. Так, ОСОБА_5 на час вчинення правопорушення знаходився у віці 33 років (в теперішній час 35 років). Народився та виріс в м. Алчевськ, Луганської області. Є громадянином України. Одружений. Має вищу освіту. В теперішній час разом з дружиною проживає на окупованій території України у Херсонській області. Всі члени родини ОСОБА_5 (дружина, батько, мати та брат) набули громадянства РФ. 
		       6.3.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище, стосуються державної зради, коли людина своїми діями створює виняткову суспільну небезпеку, пов`язану із майже непоправною шкодою для держави Україна. Мова іде як про незалежність держави, так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді переходу на бік ворога в умовах воєнного конфлікту та допомоги в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України. 
		       6.4.Суд враховує дії обвинуваченого, їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні адміністративних та наглядових функцій у (мовою оригіналу) «Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», на території окупованої Херсонської області. Так, ОСОБА_5 , в силу своєї неосвіченості та невігластва, маючи сукупність індивідуальних рис характеру, які показують його як людину пристосуванця і конформіста, неправильно оцінив життєві обставини та перейшов на бік ворога.
		       6.5. ОСОБА_5 , на жаль, не тільки не виконав свій борг по відношенню до держави Україна, але й зрадив її інтереси. Про жертовність взагалі мова не іде, оскільки, як зазначено вище ОСОБА_5 керувався виключно власними егоцентричними мотивами і доля України та української нації його при прийняті доленосних рішень не турбувала. 
		       6.6.Історично державна зрада була найтяжчим злочином серед всіх видів злочину. Це пояснюється її змістом. Якщо допустити зневажливе ставлення до основ державності, її зруйнує або загарбницька влада. або навіть звичайна малодушність і байдужість власних громадян. Коли ж ми кажемо про державних службовців, держава вважає, що саме вони здатні першими прийняти виклики та загрози, що стали справжньою небезпекою для її існування. 
		       6.7.На прикладі Стародавнього Риму, можливо побачити, що зрадниками держави називали осіб - «probator», яким пред`явлено відповідне обвинувачення4. Незалежно від історичного періоду - Архаічного (царського), Республіканського або Періоду Імперії, державна зрада, як державний злочин (perduellionis) або злочин проти величності переслідувався і карався досить жорстоким покаранням - стратою. Такий злочин обіймав собою всі дії, які будь-яким чином ображали могутність, суверенітет і гідність держави5. 
		       6.8.У іншому джерелі ми можемо побачити наступне. Закон «Про образу величі римського народу», було прийнято в 103 році до н.е. У перелік складу злочинів за цим законом у зазначений період входили такі дії: передача ворогам Риму землі та людей, підтримка ворогів, несанкціонований випуск на волю полонених, дезертирство, змова проти влади. Відомий римський юрист Павло (перша половина ІІІ століття) у коментарях вказував, що той, хто здійснив державну зраду, піддавався позбавленню цивільної правоздатності. Державна зрада трактувалася цим юристом як дезертирство, перехід на бік ворога Риму або визнання ворогом на підставі чинного законодавства чи рішення Сенату6.
		6.9.Відомо з історії, що протягом ХVI - ХVIII ст. Литовський статут був основним збірником права в Україні, навіть у тій частині, де українські землі були приєднані до Литви та Польщі. Він був головним джерелом українського права в Гетьманській Україні та становив основне джерело проекту зводу законів «Права, по которым судится Малороссийский народ». На Правобережній та Лівобережній Україні окремі положення діяли до 40-х років ХІХ ст. Другий та Третій Литовські статути передбачали покарання за злочини проти держави та монарха (престолу («маєстату»)7. Так, зрадником визнавалася та особа, яка надавала ворогові інформацію; що спричиняла шкоду державі, а також привела ворога на свою територію; втекла до ворога, особливо як що з цією країною велася війна; листувалась з ворогом; передала державну таємницю; передала зброю, гроші, хліб тощо. Державним злочином вважалось здача ворогу замка та капітуляція гарнізону. За такі злочини передбачалась смертна кара (страта) (Литовський статут 1566 р. (ІІ): розділ 1, артикули 3, 6, Литовський статут 1588 (ІІІ): розділ 1, арт. ), а до причетних смертна кара або позбавлення всіх прав «честі» та конфіскація майна.10 
		       6.10.На прикладі з кодифікацій українського права першої половини XVIII ст. «Права, по которым судится Малороссийский народ» (1743), можливо побачити, що караним вважалася «державна зрада» у вигляді втечі до ворога, передачі ворогові відомостеи? шляхом листування або посильним із метою сприяння неприятелеві та завдання шкоди Государеві або інтересам держави (розділ 3, арт. 2, пункти 6-8, арт.3, пункти 2,3,8 тощо). За вчинення цього злочину зраднику призначали покарання у виді смертної кари через четвертування. Покаранню за вчинення відповідного злочину підлягали не лише виконавці, а и? родичі зрадника, які не повідомили про вчинення злочину, котрі, за аналогією з нормами Литовських статутів, каралися на смерть. У ціи? пам`ятці права застосовано для зрадника так звану символічну смертну кару у разі, якщо останніи? утік до ворога з наміром заподіяти шкоду своі?и? Вітчизні (на шибениці вішали образ, якии? уособлював злочинця).11 
		       6.11.Таким чином, ми можемо побачити, що в різний історичний період розвитку державності, в різних державах, при різних умовах життя та економічного розвитку, державна зрада вважалась особливо тяжким злочином, оскільки посягала як на національну безпеку, так і на існування самої держави. Загроза від злочину надто значна, щоб досить помірковано відноситись до такого розвитку подій. Коли ж злочин вчиняється не звичайним громадянином України, а державним службовцем, який виконує владні функції користуючись довірою народу, це вимагає більш суворої реакції держави. Суд враховує, що обвинувачений не причетний до будь-яких дій пов`язаних із катуванням українських військовополонених. Натомість, малодушне ставлення до України та національних ідей, при наявності беззаперечних доказів вини у державній зраді - зобов`язують суд прийняти досить суворе покарання. 
		       6.12.При таких умовах, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Як відомо санкція статті передбачає досить вузьку градацію покарань, відповідно строк такого покарання повинен бути меншим з двох визначених, тобто 15 (п`ятнадцять) років. Саме таке покарання на нашу думку буде відповідати, як особистості обвинуваченого, так і обставинам правопорушення. 
		       6.13.Окрім того, до обвинуваченого необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна, яке визначено як обов`язкове до застосування. Тобто, підлягає конфіскації у власність держави квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.
		       6.14.Окремо суд в порядку ст. 54 КК вважає за необхідне, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, фактичні обставини даного провадження та наслідки від незаконних дій обвинуваченого для держави України, позбавити останнього спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		 
		       7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		       7.1.Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, судом встановлено наступне. Так, під час спеціального судового розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України. Відповідно до останнього можливо застосування спеціальних положень КПК в частині обрання запобіжного заходу без особи, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК. 
		       7.2.У зв`язку із засудженням обвинуваченого ОСОБА_5 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та для забезпечення виконання вироку і оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук, суд в порядку ч. 6 ст. 193 КПК вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Для застосування вказаного запобіжного заходу суд надає дозвіл компетентним органам на затримання ОСОБА_5 незалежно від місця його знаходження та доставки до місця відбування покарання за вказаним вироком суду. Вирок суду в частині розшуку особи і його затримання повинен виконуватись у загальному порядку відповідними компетентними органами.
		7.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		       1.1.Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна, в тому числі квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. 
		       1.2.На підставі ст. 54 КК позбавити ОСОБА_5 спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		       1.3.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту законного затримання.
		       1.4.Затримати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно, незалежно від його місця знаходження, з метою доставки до відповідної установи виконання покарань. 
		       1.5.Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу доставлення останнього до відповідної установи виконання покарань для відбування покарання.
		       1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		       1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		       1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		         Головуючий суддя                         Суддя                         Суддя
		                ОСОБА_1                     ОСОБА_2               ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1]Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24.
		[2]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		[3]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		[4]Словник латинських юридичних висловів під редакцією ОСОБА_39 , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		[5]Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора ОСОБА_40 , 1883 р. Одеса, С. 97
		[6]Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття Першина Ю.В. https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer
		[7] ОСОБА_41 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178-181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		[8] ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		[9] ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		 
		 
		1 Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24
		2 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		3 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		4 Словник латинських юридичних висловів під редакцією ОСОБА_39 , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		5 Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора ОСОБА_40 , 1883 р. Одеса, С. 97.
		6 Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття ОСОБА_44 
		7  ОСОБА_41 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178-181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		10  ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		11  ОСОБА_42 , ОСОБА_45 Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...