Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1119/2007 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 61-10038ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-1119/2007
		провадження № 61-10038св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В. такасаційну скаргу  ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 червня 2023 року ускладі колегії суддів Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомості.
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		В липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомості.
		 
		Вільнянський районний суд Запорізької області у складі судді Черненко Л. І. рішенням від 01 серпня 2007 року позов задовольнив.
		 
		Визнав договір купівлі-продажу частини тракторної майстерні літера А,  частини складу літера Б, сторожки літера О-2, вбиральні літера К, гаража літера Д, складів літери Л, М, Е, розташованих на АДРЕСА_1 , який укладений 01 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.
		 
		Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину тракторної майстерні літера А, тракторну майстерню А', майстерню А2, частину складу літера Б, навіси І, Ж, битовку З, самовільно побудовані сторожку літера О-2, вбиральню літера К, гараж літера Д, склади літери Л, М, Е, які розташовані на АДРЕСА_1 , які вважати введеними в експлуатацію.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 01 березня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2007 року.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи, брала участь у судовому засіданні, була обізнана з результатами розгляду справи, звернулась з апеляційною скаргою більше ніж через 15 років з дня проголошення рішення суду, в апеляційній скарзі не навела причин пропуску строку на оскарження вказаного судового рішення, які б могли свідчити про наявність обставин непереборної сили.
		 
		У березні 2023 року не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що визнання договору дійсним в судовому порядку є неправомірним, оскільки договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, законодавство не передбачає можливості здійснення будь-яких правочинів з самочинним будівництвом, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, на час виникнення спірних правовідносин питання про прийняття до експлуатації самочинно спорудженого та самочинно переобладнаного нерухомого майна покладалось на виконавчий комітет Матвіївської сільської ради, а не на суд, судом не вирішено питання про залучення до участі у справі Матвіївської сільської ради, спірне майно є спільною сумісною власністю його та відповідача як подружжя, просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
		 
		Запорізький апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2007 року закрив.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2007 року ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не містяться висновки суду щодо прав та обов`язків безпосередньо ОСОБА_3 , а правовідносини виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у цій справі має бути закрито у зв`язку з недоведенням скаржником порушення вирішення судом в оскаржуваному рішенні питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки спірне майно було відчужено ОСОБА_2 зі згоди свого чоловіка на підставі заяви, засвідченої нотаріусом.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду,  ОСОБА_3 ,посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду,  ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_3 , витребувано її із Вільнянського районного суду Запорізької області.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_2 
		 
		02 листопада 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		 
		В касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2014 року у справі № 6-180цс14, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/18739/16, від 13 березня 2018 року у справі № 904/1246/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/10197/17, від 22 березня 2018 року у справі № 01/500, від 02 квітня 2018 року у справі № 910/9026/13, від 11 квітня 2018 року у справі № 904/7822/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 909/1056/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 905/1538/17, від 02 травня 2018 року у справі № 12/58/09, від 04 травня 2018 року у справі № 40/353-10, від 23 червня 2018 року у справі № 904/10035/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 918/135/18, від 31 серпня 2018 року у справі № 918/1738/14, від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 19 липня 2018 року у справі № 923/1151/15, від 10 серпня 2018 року у справі № 911/589/17, від 13 серпня 2018 року у справі № 33/323, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/22702/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 18/667/11, від 22 грудня 2018 року у справі № 916/1216/18, від 17 липня 2019 року у справі № 810/719/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 638/8532/16-ц, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя та не дослідив матеріали справи в повному обсязі. Оскаржуваним рішенням порушені майнові права ОСОБА_3 .
		 
		Наявність у матеріалах справи згоди ОСОБА_3 на відчуження нерухомого майна, що перебувало у спільній сумісній власності зі ОСОБА_2 не свідчить про відсутність порушення прав скаржника.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/18739/16, від 13 березня 2018 року у справі № 904/1246/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/10197/17, від 22 березня 2018 року у справі № 01/500, від 02 квітня 2018 року у справі № 910/9026/13, від 11 квітня 2018 року у справі № 904/7822/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 909/1056/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 905/1538/17, від 02 травня 2018 року у справі № 12/58/09, від 04 травня 2018 року у справі № 40/353-10, від 23 червня 2018 року у справі № 904/10035/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 918/135/18, від 31 серпня 2018 року у справі № 918/1738/14, від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17, від 19 липня 2018 року у справі № 923/1151/15, від 10 серпня 2018 року у справі № 911/589/17, від 13 серпня 2018 року у справі № 33/323, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/22702/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 18/667/11, від 22 грудня 2018 року у справі № 916/1216/18, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя.
		 
		ОСОБА_2 ознайомилася із рішенням суду першої інстанції 14 лютого 2023 року.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2023 року
		 
		Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		 
		Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
		 
		Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		 
		Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
		 
		Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
		 
		З матеріалів справи відомо, що розгляд цієї справи в суді першої інстанції був призначений на 01 серпня 2007 року.
		 
		Згідно із протоколом судового засідання від 01 серпня 2007 року у судове засідання з`явились сторони: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 01 серпня 2007 року в судовому засіданні був проголошений повний текст оскаржуваного рішення суду (а. с. 24).
		 
		Таким чином, ОСОБА_2 була присутня на судовому засіданні 01 серпня 2007 року під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Незважаючи на це, протягом строку, встановленого ЦПК України, вона не скористалася своїм правом на подання апеляційної скарги. Відсутність оскарження судового рішення в передбачений законом строк свідчить про прийняття ОСОБА_2 його змісту та правових наслідків.
		 
		Доводи ОСОБА_2 про неотримання копії рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п`яти днів з дня проголошення рішення.Доказів звернення ОСОБА_2 до суду першої інстанції з відповідною заявою матеріали справи не містять.
		 
		Враховуючи вказане, ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи, особисто брала участь у судовому засіданні та була обізнана з результатами розгляду справи. Відтак, вона мала можливість ознайомитися з текстом судового рішення та, у разі незгоди з ним, подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
		 
		Натомість, апеляційна скарга була подана нею лише через більш ніж 15 років з моменту проголошення рішення суду, що свідчить про тривалий пропуск строку на апеляційне оскарження.
		 
		При цьому, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 не навела обґрунтованих причин пропуску строку на оскарження, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, що унеможливили б своєчасне звернення з апеляційною скаргою. Відсутність таких обставин виключає можливість поновлення пропущеного строку на оскарження відповідно до процесуальних норм.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Щодо касаційної скарги  ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 червня 2023 року
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 та від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).
		 
		Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.
		 
		Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.
		 
		Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
		 
		При цьомусудове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		 
		Аналогічних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.
		 
		Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
		 
		Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.
		 
		З матеріалів справи відомо, що оскаржуючи рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2007 року в апеляційному порядку, ОСОБА_3 вказував на те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, оскільки спірні об`єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі-продажу, є спільною сумісною власністю подружжя .
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) зареєстрували шлюб 06 червня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 26 квітня 2017 року (а. с. 58).
		 
		01 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 .
		 
		Матеріали справи містять також нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 від 16 липня 2007 року, в якій він надав свою згоду на продаж за ціну та на умовах на свій розсуд належної їм на праві власності, набутої за час шлюбу частини будівлі майстерні (літ. А), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , його дружиною ОСОБА_2 (а. с. 18).
		 
		Отже, твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо порушення його права у зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 нерухомого майна, яке перебувало у їхній спільній сумісній власності як подружжя, не знайшли свого підтвердження.
		 
		З огляду на те, що рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2007 року не містить висновків щодо прав та обов`язків ОСОБА_3 ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині, а правовідносини у даній справі виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 .
		 
		Таким чином, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуваним рішенням суду права ОСОБА_3 не порушувались, оскільки вимог щодо належного заявнику особисто майна у цій справі не заявлялось та не вирішувалось судовим рішенням.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного суду про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у цій справі підлягає закриттю через недоведеність порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням.
		 
		Посилання в касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Отже, доводи касаційних скарг не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 червня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                          І. В. Литвиненко                                                                                        Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...