Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/7519/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 61-2946ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 205/7519/19
		провадження № 61-2946св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто»,
		 
		позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,
		відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року у складі судді Борцової А. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто», про захист прав споживачів та визнання угоди недійсною та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто», про стягнення боргу.
		 
		Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
		 
		У позовній заяві вказував, що 29 жовтня 2011 року він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») угоду № 375396 із додатками, предметом якої є надання йому послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля.
		 
		21 березня 2012 року приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто» (далі - ПрАТ «Дніпропетровськ-Авто»), ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 уклали договір, за умовами якого ПрАТ «Дніпропетровськ-Авто» (продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 (отримувач), а ТОВ «Авто Просто» (платник) - оплатити продавцеві вартість автомобіля. Сторони виконали умови вказаного договору.
		 
		Позивач посилався на те, що укладена між ним та ТОВ «Авто Просто» угода порушує його права, а діяльність відповідача з реалізації системи «АвтоТак» є такою, що вводить споживача в оману. Наведене обґрунтовував тим, що він сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару; відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак».
		 
		Крім цього, вважав, що оскільки ТОВ «Авто Просто» свідомо не зазначило в угоді марку та базову комплектність моделі автомобіля; умова угоди, якою визначено її предмет, вводить його в оману, є незаконною та дискримінаційною відносно його прав.
		 
		Позивач також зазначав, що за результатом асигнаційного акта від 27 лютого 2012 року йому надано право на отримання автомобіля, однак з`ясувалось, що бажаний ним автомобіль у постачальника відсутній. Піддавшись на моральний тиск та оголошену відповідачем перспективу взагалі не отримати автомобіль і, таким чином, втратити кошти, він погодився отримати автомобіль, який не відповідав його вимогам. На думку ОСОБА_1 така здійснювана ТОВ «Авто Просто» підприємницька практика, відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів» вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як її наявність.
		 
		У жовтні 2019 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду із зустрічним позовом.
		 
		У зустрічному позові вказувало, що у позивача за первісним 
		позовом - ОСОБА_1 наявний грошовий борг за угодою, яку він просить визнати недійсною.
		 
		Мотивуючи зустрічний позов ТОВ «Авто Просто» зазначало, що згідно умов угоди, укладеної між ним та ОСОБА_1 , він зобов`язався оплатити сто відсотків поточної ціни автомобіля та вартість наданих йому за угодою послуг шляхом оплати 120 щомісячних повних внесків.
		 
		24 березня 2012 року ОСОБА_1 отримав у власність автомобіль Chevrolet Cruze 2011 року випуску та зареєстрував його на своє ім`я.
		 
		У березні 2015 року відповідач за зустрічним позовом скористався правом, наданим йому пунктом 3.2 статті 3 розділу II додатку № 2 до угоди та звернувся до позивача із заявою розподілити сплачені авансові внески на всі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення розміру внесків, які залишаються до завершення графіку внесків.
		 
		ТОВ «Авто Просто» посилалось на те, що починаючи з лютого 2019 року ОСОБА_1 припинив сплачувати щомісячні повні внески, та, станом на день підготовки зустрічного позову, його заборгованість складає 281 873,89 грн, яку позивач за зустрічним позовом просив стягнути із відповідачів у солідарному порядку.
		 
		При цьому пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснював укладенням між ними та ТОВ «Авто Просто» договору поруки 
		від 12 березня 2012 року, за умовами якого вони як поручителі зобов`язались відповідати перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за угодою.
		 
		Вільногірський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднав вимоги ТОВ «Авто Просто» із первісним позовом ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Вільногірський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 08 грудня 2020 року, яке Дніпровський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2023 року залишив без змін, в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовив. Зустрічний позов ТОВ «Авто Просто» задовольнив. Стягнув з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за угодою № 375396 від 29 жовтня 2011 року у розмірі 281 873,89 грн.
		 
		Рішення місцевий суд, з яким також погодився й суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо закріплення в оспорюваному договорі несправедливих умов, наявності у діях відповідача ознак нечесної підприємницької практики та ознак «пірамідальної схеми» не знайшли свого підтвердження, так як сторони під час укладення оспорюваного договору погодили усі його істотні умови, у тому числі порядок, строки та розмір платежів, процедуру отримання автомобіля. Ці умови викладені у договорі чітко і ясно для розуміння й допустимих доказів на спростування цих обставин позивач ОСОБА_1 не надав. Доводи щодо введення його в оману відповідачем під час укладення договору, ненадання інформації про умови договору у повному обсязі та наявності ознак «пірамідальної схеми» не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
		 
		Наявність підстав для задоволення вимог, заявлених у зустрічному позові, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували тим, що станом на жовтень 2020 року ОСОБА_1 мав борг у виді 62-х щомісячних внесків в оплату вартості послуг позивача, який виник у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків за угодою, що полягає у припиненні їх сплати з лютого 2019 року.
		 
		Враховуючи передбачену ЦК України презумпцію дійсності правочину, факт виконання позивачем ТОВ «Авто Просто» умов укладеної з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 угоди в частині передачі у власність автомобіля, а також факт порушення вказаним відповідачем умов угоди в частині сплати усієї суми платежів, про що свідчить наявність заборгованості в розмірі 281 873,89 грн, що не спростовано відповідачем ОСОБА_1 , має місце порушення прав позивача за зустрічним позовом, які підлягають захисту шляхом стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованості.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У березні 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у вказаній справі.
		 
		В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункти 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України 
		й, вказуючи на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою від 23 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував її із Вільногірського міського суду Дніпропетровської області.
		 
		09 серпня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 
		389 ЦПК України, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 
		від 05 вересня 2018 року у справі № 761/22385/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, від 30 березня 2020 року у справі № 387/554/18, від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 18 березня 2021 року у справі № 910/9525/19 та від 03 листопада 2021 року у справі № 536/2279/17. 
		 
		Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, автор касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у ситуації, коли на момент укладення договору про надання послуг і на момент початку його виконання, передбачені його умовами «послуги» не були визначені законодавством як «фінансові». 
		 
		Наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт реєстрації ТОВ «Авто Просто» фінансовою установою лише з 19 січня 2012 року, і факт отримання ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки з 15 вересня 2015 року, не встановили дійсну природу правовідносин між сторонами, які склались у зв`язку з укладенням між ними угоди № 375396 від 29 жовтня 2011 року і початком виконання її умов.
		 
		Стверджує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Відзив на касаційну скаргу 
		 
		Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		29 жовтня 2011 року ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 уклали угоду № 375396 та підписали додатки № 1 та № 2 до неї, які є невід`ємними частинами угоди, предметом якої є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля.
		 
		Відповідно до умов угоди та додатків до неї ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову поточну вартість автомобіля (щомісячні чисті внески) та вартість наданих послуг (щомісячні внески в оплату послуг) шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.
		 
		Статтею 3 угоди, серед іншого, передбачено зобов`язання ТОВ «Авто Просто» щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми «АвтоТак» та здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.
		 
		Статтею 5 угоди передбачено, що учасник зобов`язується виконувати зобов`язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити плату за послуги, пов`язані зі вступом до системи при укладанні угоди; сплатити плату за послуги, пов`язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов`язань, встановлених угодою; підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов`язань за угодою; за вимогою ТОВ «Авто Просто» надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.
		 
		Згідно з пунктами 2.1, 2.3 статті 2 додатку № 2 до угоди поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється ТОВ «Авто Просто» постачальником. Учасник зобов`язаний повністю сплатити повні внески згідно з графіком внесків. Учасник зобов`язаний сплачувати повний внесок протягом перших 15 календарних днів місяця. ТОВ «Авто Просто» щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною учасником в угоді. Неотримання рахунка на сплату за вказаною адресою не звільняє учасника від обов`язку вчасно сплачувати внески на банківський рахунок ТОВ «Авто Просто».
		 
		Згідно термінології додатку № 2 до угоди графік внесків - це загальна кількість повних внесків, необхідна для повної оплати автомобіля, послуг з обслуговування та адміністрування системи «АвтоТак», що надаються ТОВ «Авто Просто», та страхових платежів.
		 
		Повний внесок - це щомісячний платіж, який складається з суми чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу і підлягає сплаті учасником в порядку та у строки, визначені угодою.
		 
		Цілий чистий внесок - частина щомісячного повного внеску, який використовується для формування чистого фонду та фонду для повернення коштів, і розмір якого розраховується шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, передбачену графіком внесків. 
		 
		Внесок в оплату послуг - частина щомісячного повного внеску, який є оплатою послуг ТОВ «Авто Просто», розмір кожного з яких складає зазначений в додатку № 1 відсоток від поточної ціни автомобіля.
		 
		Поточна ціна автомобіля - це ціна автомобіля, яка встановлюється постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.
		 
		Постачальник - підприємство, з яким ТОВ «Авто Просто» укладено угоду на постачання автомобілів учасникам «АвтоТак».
		 
		27 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» уклали додаток № 3 до угоди № 375396 від 29 жовтня 2011 року, як невід`ємну частину вказаної угоди. У додатку сторони визначили, що загальна сума зобов`язань учасника станом на день підписання становить 339 462,36 грн; учасник сплатив 84 865,75 грн. Сума заборгованості учасника станом на день підписання складає 254 596,61 грн. Також обумовлено, що сума заборгованості за угодою має бути погашена в повному обсязі згідно з графіком внесків учасника. Відповідно до положень статей 2, 3 Додатку № 2 до угоди сума заборгованості може бути змінена в разі зміни поточної ціни автомобіля. Термін дії угоди до 30 листопада 2021 року (т. 1 а. с. 17).
		 
		ОСОБА_1 , перебуваючи у групі «АвтоТак» № 1154, та маючи право згідно асигнаційного акта від 27 лютого 2012 року на отримання автомобіля марки 
		КІА Саrens, скористався правом, передбаченим пунктом 7.1 статті 7 додатку № 2 до угоди, та 12 березня 2012 року звернувся до ТОВ «Авто Просто» із заявою про вибір іншої марки автомобіля - Chevrolet Cruse (т. 1 а. с. 160).
		 
		27 березня 2012 року ОСОБА_1 отримав автомобіль Chevrolet Cruse, легковий-седан-В, світло-сірого кольору, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 93).
		 
		За умовами пункту 7.3 статті 7 додатку № 2 до угоди, якщо обрана учасником марка та/або модель коштує дешевше, ніж модель автомобіля, зазначена в додатку № 1 до угоди, учасник може зробити вибір із наступного: 1) Зарахувати різницю між цінами автомобілів для послідовного скасування несплачених повних внесків, які передбачені графіком внесків цього учасника, у зворотному порядку, починаючи з останнього повного внеску. В подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди. Якщо зарахування різниці скасує сплату всіх повних внесків учасника, і залишиться грошове сальдо на користь учасника, ТОВ «Авто Просто» зобов`язується повернути учаснику таке сальдо протягом 30 банківських днів від дати надання ним банківських реквізитів для перерахування відповідної суми; 2) Зарахувати різницю між цінами автомобілів, розподіливши її на всі наступні несплачені повні внески з метою пропорційного зменшення розміру повних внесків, які залишаються до завершення графіку внесків (т. 1 а. с. 15).
		 
		На момент отримання автомобіля позивачем ОСОБА_1 , автомобіль КІА Саrens базової комплектації коштував 188 800,00 грн, а автомобіль Chevrolet Cruse 184 900,00 грн. Оскільки отриманий ОСОБА_1 автомобіль коштував дешевше ніж автомобіль КІА Саrens на 3 900,00 грн, зазначена сума була зарахована ТОВ «Авто Просто» в графік внесків ОСОБА_1 для пропорційного зменшення розміру повних внесків, які залишаються до завершення графіку внесків.
		 
		Відповідно до пункту 9.1 статті 9 додатку № 2 до угоди, якщо протягом строку дії угоди, постачальник здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати марку та/або модель автомобіля, зазначених в додатку № 1 до угоди, ТОВ «Авто Просто» зобов`язується здійснити заміну шляхом застосування поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових повного внеску для всіх учасників групи і така нова марка та/або модель буде передаватися учасникам, які не отримали попередню модель/марку.
		 
		Листом № 692 від 17 квітня 2013 року дистриб`ютор автомобіля КІА Саrens ТОВ «Фалькон-Авто» повідомив ТОВ «Авто Просто» про припинення виробництва вказаного автомобіля (т. 1 а. с. 94).
		 
		На підставі вказаного листа, керуючись пунктом 9.1 статті 9 додатку № 2 до угоди ТОВ «Авто Просто» провело заміну марки автомобіля КІА Саrens на автомобіль Chevrolet Tracker.
		 
		В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Авто Просто» із заявою про розподіл сплачених раніше авансових внесків на наступний графік виплат починаючи з 01 березня 2015 року (т. 1 а. с. 101).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, 
		які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		 
		Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		 
		Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		 
		Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		 
		Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 
		509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
		 
		За приписами статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		 
		Сторони під час укладення оспорюваного ОСОБА_1 правочину погодили усі його істотні умови, у тому числі порядок, строки та розмір платежів та процедуру отримання автомобіля. Ці умови викладені в угоді чітко і ясно для розуміння та з ними погодився ОСОБА_1 як учасник та замовник послуг системи «АвтоТак». За відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів введення ОСОБА_1 в оману ТОВ «Авто Просто», як іншою стороною угоди, та ненадання ним інформації про умови договору у повному обсязі, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості заявленого ОСОБА_1 первісного позову та відсутності підстав для його задоволення.
		 
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно установлених обставин цієї справи ОСОБА_1 отримав автомобіль у власність у 2012 році 
		(що, в свою чергу, свідчить про виконання умов оскаржуваної угоди іншою її стороною - ТОВ «Авто Просто»), а звернувся до суду із цим позовом лише у 2019 році та впродовж семи років з моменту отримання автомобіля не висловлював свою незгоду із дійсністю цієї угоди чи окремих її умов.
		 
		Щодо посилань у касаційній скарзі на недослідження судами першої та апеляційної інстанцій дійсної правової природи правовідносин між сторонами, які склались у зв`язку з укладенням між ними угоди № 375396 від 29 жовтня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року № 3462-IV, який набрав чинності 08 січня 2012 року, внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) і доповнено її пунктом 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
		 
		Так, на момент укладання сторонами оспорюваної ОСОБА_1 угоди 
		(29 жовтня 2011 року) законодавством не вимагалося наявності ліцензії на здійснення ТОВ «Авто Просто» такого виду діяльності як придбання товарів у групах. Згідно установлених обставин справи ТОВ «Авто Просто» зареєстровано фінансовою установою з 19 січня 2012 року та отримало ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах 15 вересня 2015 року.
		 
		Верховний Суд наголошує, що зміна законодавчих вимог щодо обов`язкової наявності ліцензії для надання послуг учасником договірних відносин не має впливу на правову природу самих цих відносин, які виникли раніше. 
		 
		Правова природа договірних відносин визначається умовами, що були узгоджені сторонами на момент укладення договору, та не змінюється через пізніші зміни в законодавстві, якщо ці зміни не передбачають автоматичної зміни умов або припинення діючих договорів. Зміни в законодавстві, що стосуються ліцензування, можуть впливати на майбутні договори або на діяльність сторін у разі їх перереєстрації чи укладання нових угод, 
		але не зобов`язують сторін, які вже мають діючий договір, змінювати його чи розривати.
		 
		Враховуючи факт виконання позивачем ТОВ «Авто Просто» умов укладеної з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 угоди в частині передачі у власність автомобіля, а також факт порушення вказаним відповідачем умов угоди в частині сплати усієї суми платежів, про що свідчить наявність заборгованості в розмірі 281 873,89 грн, з яких: 182 305,29 грн чисті внески та 99 576,25 грн внески на оплату послуг, що не спростовано відповідачем ОСОБА_1 , суд зробив правильний висновок про порушення прав позивача за зустрічним позовом, які підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованості за угодою № 375396 від 29 жовтня 2011 року у вказаному розмірі.
		 
		У касаційній скарзі заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 761/22385/16-ц, 
		від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, від 30 березня 2020 року у справі № 387/554/18, від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19,
		від 18 березня 2021 року у справі № 910/9525/19 та від 03 листопада 2021 року у справі № 536/2279/17 є необґрунтованими, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування норм права у ситуації, коли на момент укладення договору про надання послуг і на момент початку його виконання, передбачені його умовами «послуги» не були визначені законодавством як «фінансові» не беруться до уваги. 
		 
		Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Зі змісту заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів, випливає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми права, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосували закон, який підлягав застосуванню, що б дало підстави для формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
		 
		Наведене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів Верховного Суду не встановила. 
		 
		Висновок місцевого суду, з яким також погодився апеляційний суд є обґрунтованим, та зроблений на підставі належним чином досліджених наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, із наданням їм відповідної оцінки.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   А. І. Грушицький    І. В. Литвиненко   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...