Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/6093/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-17823ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		9 квітня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 761/6093/22
		Провадження № 61-17823св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Кравець Ростислав Юрійович (далі - представник позивача),
		відповідачі - ОСОБА_2 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Карпенко Віктор Константинович (далі - представник скаржника), компанія «Teka-Group Foundation» (далі - компанія),
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - третя особа),
		про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, зобов`язання видалити цю інформацію з вебсайту та відшкодування моральної шкоди
		за касаційними скаргами скаржника на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року та додаткову постанову цього суду від 21 грудня 2023 року, ухвалені колегією суддів у складі Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.            ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «Національний антикорупційний портал «ІНФОРМАЦІЯ_6» (далі - «ІНФОРМАЦІЯ_6») за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7/ була поширена інформація стосовно позивача, яку він вважає недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію. Згідно з довідкою Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (далі - довідка Центру) реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 і власником вебсайту за цієї адресою на той час була компанія «Teka-Group Foundation», а заявником - ОСОБА_2 .
		2.           У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вимогами до двох відповідачів - власника доменного імені та заявника як імовірного власника вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_6». Просив визнати інформацію, поширену щодо позивача у вказаній публікації, недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, зобов`язати співвідповідачів видалити цю інформацію та стягнути з них відшкодування моральної шкоди.
		3.           Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Зокрема тому, що позивач не подав до суду оригінал довідки Центру - електронного документа з відомостями про власників вебсайтів. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог позивача до заявника як імовірного власника вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_6» й ухвалив у тій частині нове - про задоволення позову; щодовідмови у задоволенні вимог до компанії як реєстранта доменного імені рішення суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині. Обґрунтував тим, що власником вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_6» є саме заявник, а не компанія «Teka-Group Foundation».
		4.           Із постановою апеляційного суду заявник не погодився. У касаційній скарзі, зокрема, стверджував, що апеляційний суд не урахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема про осіб, які мають бути відповідачами у цій категорії справ.
		5.           Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи є особа, яка подала заявку щодо реєстрації доменного імені в інтересах компанії-реєстранта, належним відповідачем у спорі про визнання поширеної в мережі інтернет інформації недостовірною,такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача? Відповідь на це питання негативна. Належними відповідачами за вказаними вимогами мають бути власник відповідного вебсайту й автор публікації.
		(2) Зміст позовної заяви
		6.           У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, зокрема, просив:
		6.1.       Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, такого змісту (далі - мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_10» (далі - спірна інформація).
		6.2.       Зобов`язати скаржника та компанію видалити зазначену публікацію із вказаного вебсайту.
		6.3.       Зобов`язати скаржника і компанію солідарно відшкодувати позивачеві моральну шкоду та судові витрати.
		7.           Мотивував так:
		7.1.       ІНФОРМАЦІЯ_11 року на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_7/ була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_12»з недостовірною інформацією про позивача.
		7.2.       У статті вказано, що про це написала у мережі «Facebook» журналістка ОСОБА_6 , передає «Цензор.НЕТ», а також, що вона зацитувала слова народного депутата України ОСОБА_8 2015 року щодо позивача. Однак гіперпосилання на вказаний матеріал недоступне, а гіперпосилання на «Цензор.НЕТ» відсилає до публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка не стосується вказаних осіб.
		7.3.       Оскільки зазначену публікацію неможливо ідентифікувати та пов`язати з особами журналістки ОСОБА_7 та народного депутата ОСОБА_8, відповідальність за поширення інформації має нести компанія як власник вебсайту та свідоцтва на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_6» і скаржник як особа, яка була заявником та має стосунок до створення і функціонування вебсайту за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7/.
		(3) Зміст судових рішень суду першої інстанції
		8.           11 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою роз`єднав позовні вимоги та скерував матеріали цієї справи до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області за підсудністю.
		9.           28 квітня 2023 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову через його необґрунтованість; стягнув із позивача на користь скаржника 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Мотивував тим, що позивач не подав до суду оригінал електронного документа з відомостями про власників вебсайтів; копія цього документа у матеріалах справи не є допустимим доказом, оскільки не засвідчена належним чином; тому неможливо достовірно стверджувати, що відповідачі у справі є належними. 
		(4) Зміст постанов апеляційного суду
		10.        16 листопада 2023 року Чернігівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача до скаржника; позов у цій частині задовольнив: визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, спірну інформацію; зобов`язав скаржника як власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_7/ видалити спірну інформацію; стягнув зі скаржника на користь позивача 16 667,00 грн відшкодування моральної шкоди, 3 450,44 грн витрат зі сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій, 22 436,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; в іншій частині рішення суду першої інстанції змінив, виклав мотиви відмови у задоволенні решти позовних вимог позивача до компанії у редакції зазначеної постанови. Мотивував її так:
		10.1.    Спірна інформація у стверджувальній формі містить звинувачення позивача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої загинули діти. Ця інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача. У матеріалах справи є беззаперечні докази, які підтверджують відсутність щодо позивача будь-якого закритого кримінального провадження, зокрема щодо ДТП.
		10.2.    Юридичних підстав для задоволення вимог до компанії немає, бо власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_7/ є скаржник.
		10.3.    Скаржник є належним відповідачем у справі. Вимоги до нього про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 червня 2022 року у справі № 742/1440/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 квітня 2020 року в справі № 742/3715/17).
		10.4.    Розмір заявленого позивачем до стягнення відшкодування моральної шкоди у сумі 16 667,00 грн є обґрунтованим, ураховуючи обставини справи, характер недостовірної інформації, яка була поширена відносно позивача та принижує його честь, гідність і ділову репутацію, обсяг моральних страждань, а також засади розумності, виваженості та справедливості.
		11.        21 грудня 2023 року Чернігівський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою частково задовольнив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл і відшкодування судових витрат: із урахуванням засад виваженості, обґрунтованості, розумності, співмірності та справедливості стягнув зі скаржника на користь позивача 18 900,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді; у задоволенні решти вимог заяви позивача відмовив.
		(5) Провадження у суді касаційної інстанції
		12.        14 грудня 2023 року представник скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 37813/0/220-23 від 15 грудня 2023 року), в якій просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року.
		13.        5 січня 2024 року Верховний Суд у складі суддіДругої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали.
		14.        12 січня 2024 року представник скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
		15.        17 січня 2024 року представник скаржника сформував у системі «Електронний суд» ще одну касаційну скаргу (вх. № 2030/0/220-24 від 17 січня 2024 року). Просив скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року й ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		16.        1 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржникові на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги за вхідним № 37813/0/220-23 від 15 грудня 2023 року. 
		17.        5 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу скаржника на додаткову постанову апеляційного суду без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
		18.        8 лютого 2024 року представник скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, додав уточнені касаційні скарги на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року (вх. № 4572/1/220/24 від 8 лютого 2024 року), на додаткову постанову цього суду від 21 грудня 2023 року (вх. № 4572/2/220/24 від 8 лютого 2024 року), а також докази надсилання документів іншим учасникам справи.
		19.        11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами скаржника на постанову апеляційного суду від 16 листопада 2023 року та додаткову постанову цього суду від 21 грудня 2023 року; витребував справу із суду першої інстанції; відмовив у задоволенні клопотання позивача (вх. № 7951/0/220-24 від 7 березня 2024 року) про повернення касаційної скарги на постанову апеляційного суду; залишив без розгляду повторне клопотання позивача (вх. № 7953/0/220-24 від 7 березня 2024 року) про повернення касаційної скарги на постанову апеляційного суду.
		20.        23 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		21.        25 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		22.        Скаржник мотивував касаційну скаргу так:
		22.1.    Суд апеляційної інстанції використав довідку Центру із відомостями про власника вебсайту або інформацію про його встановлення від 19 січня 2022 року № 17-27/2022-Д, яку позивач додав до апеляційної скарги 5 червня 2023 року, належно засвідчену, з відтиском печатки «Резонансна справа» на цій скарзі, без клопотання про поновлення строку на її приєднання, без обґрунтування причин ненадання довідки Центру у суді першої інстанції.
		22.2.    Апеляційний суд застосував норми права щодо належності та допустимості доказів без урахування висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20 і від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012. Позивач додав до позовної заяви докази (зокрема, копію довідки Центру) без дотримання ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55. У довідці, яку використав апеляційний суд, реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5, а також власником свідоцтва на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_6» зазначена компанія, а не скаржник.
		22.3.    Суд апеляційної інстанції не перевірив підстави відмови судом першої інстанції у задоволенні позову. Він не міг вийти за межі, визначені приписами статей 12, 13, 43, 77, 79, 80, 81, 89, 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		22.4.    Апеляційний суд застосував висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 742/853/20, про те, що скаржник може бути належним відповідачем у тій справі станом на дату публікації 5 лютого 2017 року. Але ця встановлена у зазначеній справі обставина не звільняє від обов`язку доказування у справі № 761/6093/22, бо в останній публікація щодо позивача оприлюднена на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_11 року. Станом на дату довідки Центру реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 із 28 березня 2017 року зазначена компанія (аналогічну обставину щодо компанії встановив суд першої інстанції у рішенні від 7 лютого 2023 року у справі № 742/3711/21, яке вступило в законну силу).
		22.5.    Задовольняючи позовні вимоги до скаржника, апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема про осіб, які мають бути відповідачами у цій категорії справ (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2023 року у справі № 910/12415/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, від 9 червня 2021 року у справі № 742/1485/19, Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 5 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.5)). Відповідачами мають бути автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту.
		22.6.    Апеляційний суд не оцінив пропуск позивачем річної позовної давності (стаття 258 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Публікація на вебсайті оприлюднена ІНФОРМАЦІЯ_11 року, а до суду позивач звернувся 13 лютого 2022 року, тобто з пропуском спеціальної позовної давності, про що позивач вказав у позовній заяві. На це також звертав увагу представник скаржника в усних поясненнях. Сплив позовної давності (за відсутності поважних причин її пропуску), про застосування якої заявила сторона у спорі до ухвалення судом рішення, є підставою для відмови у позові. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позовну давність суд застосовує тоді, коли є підстави для задоволення позову (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) і № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).
		22.7.    Апеляційний суд не запобіг зловживанню позивачем його правами, не застосував до нього заходи, визначені частиною четвертою статті 44 ЦПК України, та не врахував висновки щодо застосування принципу добросовісності, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19.
		22.8.    Представник позивача повторно включив витрати позивача у суді першої інстанції, які апеляційний суд вже стягнув зі скаржника згідно з оскарженою постановою від 16 листопада 2023 року, до витрат, які просив стягнути у заяві про ухвалення додаткового рішення. Такі дії є зловживанням процесуальними правами. Суд апеляційної інстанції не перевірив заяву представника позивача «на предмет «добросовісності» та «винності, умислу» в його діях, а також співмірності наданих послуг із задоволеними вимогами. Таким чином, додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
		22.9.    Апеляційний суд, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, що у два з половиною рази перевищує розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (пункт 107), про те, що, визначаючи суму відшкодування, суд має застосовувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		(2) Позиції інших учасників справи
		23.        6 березня 2024 року представник позивача сформував у системі «Електронний суд» клопотання про повернення касаційної скарги скаржника на постанову апеляційного суду від 16 листопада 2023 року (вх. № 7951/0/220-24 від 7 березня 2024 року) з огляду на приписи частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України.
		24.        У цей же день представник позивача повторно сформував у системі «Електронний суд» таке саме клопотання (вх. № 7953/0/220-24 від 7 березня 2024 року), до якого додав ті ж документи, що й до клопотання з вх. № 7951/0/220-24 від 7 березня 2024 року.
		25.        1 квітня 2024 року представник позивача сформував у системі «Електронний суд» відзив на касаційні скарги скаржника (вх. № 11255/0/220-24 від 1 квітня 2024 року), згідно з яким просив відмовити у їх задоволенні. Мотивував так:
		25.1.    Скаржник не обґрунтував, у чому полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права у частині взяття до уваги довідки Центру, адже позивач дотримав вимоги для подання позовної заяви та належного оформлення додатків до неї. Верховний Суд не може переоцінювати докази у справі.
		25.2.    «У пунктах 46, 48, 50 та 51 суд апеляційної інстанції здійснює пряме посилання» на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2023 року у справі № 910/12415/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, висновки в яких скаржник просить урахувати в касаційній скарзі. Тому ці його доводи не можна брати до уваги.
		25.3.    Висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 5 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 червня 2021 року у справі № 742/1485/19, стосуються інших правовідносин, аніж ті, що виникли у справі № 761/6093/22. 
		25.4.    Скаржник не надав докази того, що власником вебсайту є інша особа для застосування статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тому безпідставними є його доводи про те, що він є неналежним відповідачем у справі. 
		25.5.    До заявлених позовних вимог не застосовується позовна давність, оскільки вони стосуються особистих немайнових прав.
		25.6.    Безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом при постановленні додаткової постанови висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19. У вказаних постановах суд не вирішував питання та не формував висновків щодо порядку стягнення або порядку визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
		25.7.    Необґрунтованими є доводи скаржника про неврахування апеляційним судом принципу добросовісності та незастосування заходів запобігання зловживанню процесуальними правами. Оскільки до заяви про розподіл судових витрат позивач додав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, подання вказаної заяви не може бути визнане зловживанням процесуальними правами. Верховний Суд не може переглядати додаткову постанову апеляційного суду, переоцінюючи подані позивачем докази.
		26.        Третя особа відзив на касаційні скарги не подала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		27.        11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами скаржника на постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього суду.
		28.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		29.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		30.        Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, частина перша статті 13 ЦПК України) учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника, а не іншої особи. Скаржник просив, зокрема, скасувати постанову апеляційного суду від 16 листопада 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача до скаржника. Тому Верховний Суд не переглядає у касаційному порядку вказану постанову щодо вимог позивача до компанії. Ця частина постанови не є предметом касаційного оскарження. За змістом касаційної скарги на неї відсутні аргументи про порушення норм права щодо вирішення вимог до компанії.
		31.        Клопотання позивача про закриття провадження у справі (вх. № 11267/0/220-24 від 1 квітня 2024 року) слід повернути без розгляду через відсутність доказів надсилання вказаного клопотання учасникам справи, про що працівники управління забезпечення автоматизованого документообігу Верховного Суду склали відповідний акт № 367 від 1 квітня 2024 року.
		32.        Повторно подане позивачем клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 11441/0/220-24 від 2 квітня 2024 року) обґрунтоване тим, що оскаржені судові рішення не підлягають касаційному оскарженню через малозначність справи. Вказане клопотання є безпідставним. Ця справа не належить до категорії тих, які є малозначними за законом, а Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановляючи 11 березня 2024 року ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, малозначною її не визнав.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи є особа, яка подала заявку щодо реєстрації доменного імені в інтересах компанії-реєстранта, належним відповідачем у спорі про визнання поширеної в мережі інтернет інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача?
		33.        Позивач просив, зокрема, визнати недостовірною інформацію щодо нього, розміщену на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_6», зобов`язати скаржника видалити відповідну публікацію та стягнути зі скаржника відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до скаржника через необґрунтованість. Апеляційний суд скасував це рішення у частині відмови у задоволенні вимог позивача до скаржника та задовольнив ці вимоги. Виснував, що належним відповідачем за вимогами позивача є скаржник, а не компанія.
		34.        Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, стверджував, що апеляційний суд не урахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема про осіб, які мають бути відповідачами у цій категорії справ. Належним відповідачам є тільки компанія, адже вона була реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 і є власником вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_6». Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із цим аргументом скаржника погоджується.
		35.        Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (стаття 200 ЦК України).
		36.        Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		37.        Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частини перша та сьома статті 277 ЦК України).
		38.        Веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (абзац шостий статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин; аналогічний припис є у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX, чинного на час розгляду справи Верховним Судом).
		39.        Власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин; аналогічний припис є у пункті 15 частини першої статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX, чинного на час розгляду справи Верховним Судом).
		40.        Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.
		Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII чинного на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; аналогічний припис є у частині одинадцятій статті 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX, чинного на час розгляду справи Верховним Судом).
		41.        Згідно з пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі - ОП «Український мережевий інформаційний центр») створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».
		42.        Заявник ? юридична або фізична особа, що надала заявку щодо реєстрації доменного імені в інтересах Реєстранта. Реєстрант доменного імені (Реєстрант) ? юридична або фізична особа, на ім`я та в інтересах якої реєструється доменне ім`я та делегується відповідний домен згідно цих Правил та умов договору з Реєстратором. Реєстрант доменного імені є його розпорядником (пункту 2 Тимчасових правил реєстрації та користування доменними іменами в домені .УКР, схваленими рішенням Координаційної Ради ОП «Український мережевий інформаційний центр» згідно з протоколом № 17 від 31 січня 2014 року).
		43.        ОП «Український мережевий інформаційний центр» уповноважене адмініструвати адресний простір українського сегмента мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні відповідних функцій щодо цього сегмента. ОП «Український мережевий інформаційний центр» не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, і скеровує осіб, які звертаються, та суди до Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за отриманням інформації, у тому числі про власників вебсайтів.
		44.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		44.1.    ІНФОРМАЦІЯ_11 року на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_7/ у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_12» за вебадресою ІНФОРМАЦІЯ_9 була розміщена спірна інформація.
		44.2.    Позивач є суддею у відставці, що підтверджує копія посвідчення (т. 1, а. с. 19), членом Національної асоціації адвокатів України, що підтверджує копія посвідчення від 2 квітня 2002 року № 468 (т. 1, а. с. 19); здобув 26 червня 2017 року науковий ступінь доктора юридичних наук (т. 1, а. с. 19).
		44.3.    Згідно з довідкою Центру № 17-27/2022-Д від 19 січня 2022 року (т. 1, а. с. 14-15; т. 2, а. с. 119-121), реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5, є компанія, власником свідоцтва на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_6» теж є компанія, а заявником - скаржник. У довідці зазначено, що скаржник може мати стосунок до створення та функціонування вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 та є «ймовірним власником» останнього.
		44.4.    Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» отримало свідоцтво про акредитацію в ОП «Український мережевий інформаційний центр». Згідно з цим свідоцтвом підтверджена компетентність дочірнього підприємства щодо здійснення ним функцій з проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі інтернет з виданням експертних висновків і щодо видання довідок з відомостями про власників вебсайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 8 травня 2019 року (т. 1, а. с. 17).
		45.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що згідно з усталеною судовою практикою належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту - особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, і доступ до вебсайту - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщений відповідний інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник створив технологічну можливість й умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального закону в адміністратора системи реєстрації й обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі інтернет (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.5), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2021 року у справі № 742/1485/19, Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц).
		46.        Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою Центру (т. 1, а. с. 8-18) реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 є компанія, а скаржник був заявником.
		47.        В інших справах за участю скаржника та компанії також встановлено, що з 28 березня 2017 року власником вебсайту http://ІНФОРМАЦІЯ_5/ є реєстрант доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_5», тобто компанія, а з 31 липня 2016 року до 28 березня 2017 року ним був скаржник (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 742/853/20, від 7 червня 2022 року у справі № 742/1440/21, від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 742/514/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 742/494/20, від 1 грудня 2021 року у справі № 742/287/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 742/853/20, від 4 березня 2020 року у справі № 742/628/17).
		48.        Отже, обґрунтованими є доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, позов слід заявляти до власника вебсайту, яким у цій справ є компанія, а не скаржник (див. близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2020 року у справі № 742/628/17). 
		49.        Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновок про скаржника як належного відповідача на підставі того, що скаржник є «ймовірним власником» вебсайту http://ІНФОРМАЦІЯ_5/. Апеляційний суд не звернув увагу на частину шосту статті 81 ЦПК України, згідно з якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому вказаний висновок суперечить вимогам процесуального закону.
		50.        Верховний Суд не бере до уваги аргумент скаржника у касаційній скарзі про те, що довідка Центру не є належним доказом у справі. Ця довідка містить інформацію стосовно предмета доказування, тобто відповідає вимогам частин першої та другої статті 77 ЦПК України. У частині відомостей про компанію як реєстранта (власника) вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 довідка Центру відповідає інформації від реєстратора доменного імені, яку скаржник сам додав до його письмового пояснення (т. 2, а. с. 59-63). Тому твердження скаржника про неналежність зазначеної довідки у вказаній частині є безпідставним.
		51.        Заявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки суд у порядку, визначеному ЦПК України, здійснює заміну неналежного відповідача чи відмовляє у позові до останнього й ухвалює рішення щодо суті вимог до належного відповідача. Обов`язок встановити належність відповідачів й обґрунтованість позову суд виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття у ній провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).
		52.        Оскільки скаржник не є належним відповідачем у цій справі, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача до скаржника є правильним саме з огляду на цей аргумент. Тому постанову апеляційного суду у частині задоволення вимог позивача до скаржника слід скасувати та відмовити у їхньому задоволенні.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		(3.1) Щодо суті касаційних скарг
		53.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункти 3 і 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		54.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).
		55.        Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
		56.        Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, касаційну скаргу на постанову апеляційного суду слід задовольнити частково: у частині задоволення вимог позивача до скаржника цю постанову скасувати та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог до скаржника, змінивши мотивувальну частину цього рішення; скасувати постанову апеляційного суду щодо стягнення зі скаржника на користь позивача судового збору, сплаченого у судах першої й апеляційної інстанцій, і витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
		57.        За загальним правилом у судовому рішенні суд має розглянути всі заявлені вимоги, а також вирішити інші, зокрема процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема про розподіл судових витрат, є підставами для ухвалення додаткового судового рішення. Останнє - це акт правосуддя, який усуває недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені у судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною основного. У разі скасування останнього, ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 7 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 904/8884/21).
		58.        Оскільки постанову апеляційного суду від 16 листопада 2023 року Верховний Суд скасовує в частині відмови у задоволенні вимог позивача до скаржника, а також у частині стягнення зі скаржника на користь позивача судових витрат (судового збору, сплаченого у судах попередніх інстанцій, і витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції), відповідно належить скасувати додаткову постанову апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, згідно з якою цей суд стягнув зі скаржника на користь позивача витрати останнього на професійну правничу допомогу в цьому суді. З огляду на висновки Верховного Суду щодо вирішення спору відсутні підстави для задоволення вимоги скаржника залишити без розгляду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач подав до апеляційного суду. Отже, касаційну скаргу на додаткову постанову слід задовольнити частково.
		(3.2) Щодо судових витрат
		59.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
		60.        Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		61.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги на постанову апеляційного суду судові витрати скаржника слід покласти на позивача. Останній має компенсувати скаржникові судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 8 931,60 грн, із них 3 381,76 грн сплачені згідно з платіжною інструкцією від 14 грудня 2013 року, та 5 549,84 грн, сплачені згідно з платіжною інструкцією від 12 січня 2024 року.
		62.        Скаржник у суді першої інстанції просив компенсувати йому 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Її надання й оплату скаржник підтвердив актом від 27 квітня 2023 року (т. 2, а. с. 72) та квитанцією до прибуткового касового ордера № 23 від 27 квітня 2023 року (т. 2, а. с. 71). Позивач зменшення розміру цих витрат не обґрунтував.
		63.        Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта та п`ята статті 137 ЦПК України).
		64.        Беручи до уваги те, що слід відмовити у задоволенні позову до скаржника, останній підтвердив витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, відсутнє обґрунтоване клопотання позивача про зменшення їхнього розміру, який відповідає критерію співмірності, позивач має компенсувати скаржнику зазначені витрати у сумі 30 000,00 грн.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у х в а л и в:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року задовольнити частково.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати у частині задоволення вимог  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 . У цій частинізалишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року про відмову у задоволенні вказаних вимог, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати у частині стягнення з  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 3 450,44 грн витрат зі сплати судового збору в судах першої й апеляційної інстанцій, а також 22 436,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
		2.           Касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року задовольнити частково. Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати.
		3.           Стягнути з  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 8 931,60 грн (вісім тисяч дев`ятсот тридцять одну гривню 60 коп.) судового збору за подання касаційної скарги, а також 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...