Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/282/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-15987ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                       
		                                                                                                                                          
		02 квітня 2025 року                                      
		м. Київ                                                                       
		 
		справа № 336/282/22
		провадження № 61-15987св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»,
		відповідачі: комісія по трудових спорах структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: начальник виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Чернявський Євген Іванович, голова комісії по трудових спорах виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Тріщук Віталій Вікторович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Полякова О. З., Трофимової Д. А., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог позову
		1.            У січні 2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати рішення комісії по трудовим спорам від 21 грудня 2021 року № 8 структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця» про скасування наказу від 09 грудня 2021 року № 323/ОС «По особовому складу» про відсторонення ОСОБА_1 . 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		2.            Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року позов АТ «Укрзалізниця» задоволено.
		3.            Рішення комісії по трудовим спорам від 21 грудня 2021 року № 8 структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»(за підписом голови комісії по трудових спорах ОСОБА_2 та секретаря комісії по трудових спорах 
		ОСОБА_3 ) про скасування наказу № 323/ОС «По особовому складу» 
		від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення ОСОБА_1 , що працює провідником пасажирського вагону структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» скасовано.
		4.            Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року заяву АТ «Укрзалізниця» задоволено.
		Стягнуто з Комісії по трудових спорах структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця» та з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн з кожного.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		5.            Не погодившись із додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 оскаржила його 
		в апеляційному порядку.
		6.            Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року задоволено. 
		Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року .
		Відкрито апеляційне провадження у вищезазначеній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року.
		7.            Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року знято з апеляційного розгляду вказану цивільну справу.
		Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року 
		у вказаній справі закрито.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року повернуто особі, що її подала.
		8.            Ухвала суду апеляційного суду мотивована тим, що цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження відповідачем 
		в апеляційному порядку заочного рішення без попереднього розгляду судом першої інстанції його заяви про перегляд заочного рішення. 
		9.            Таким чином, на переконання апеляційного суду, недотримання ОСОБА_1 визначеного законом порядку щодо апеляційного оскарження додаткового судового рішення як невід`ємної частини заочного рішення суду, виключає розгляд апеляційним судом її апеляційної скарги.
		10.         Водночас апеляційний суд виснував про те, що оскільки після розгляду комісією з трудових спорів про визнання недійсним наказу 09 листопада 2021 року № 323/ОС роботодавець не погодився з її рішенням і оскаржив його до суду, то суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 231 КЗпП України, скасувавши рішення комісії з трудових спорів, повинен розглянути трудовий спір в порядку позовного провадження і ухвалити відповідне рішення.
		11.         Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, судове рішення за результатами розгляду трудового спору, що виник між ОСОБА_1 та 
		АТ «Укрзалізниця» з приводу наказу від 09 листопада 2021 року № 323/ОС судом фактично не розглянутий.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		12.         У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у вказаній справі.
		13.         Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року. 
		Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		14.         Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.         У касаційній скарзі  ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.
		16.         Підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції  ОСОБА_1  зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність перегляду додаткового рішення суду першої інстанції одночасно із переглядом заочного рішення цього ж суду за відповідною заявою сторони відповідача, оскільки вона, як відповідач у справі, не має наміру оскаржувати вказане заочне рішення. На її переконання, місцевий суд розглянув справу по суті та в межах заявлених позовних вимог, а апеляційний суд, в свою чергу, мав всі підстави для самостійного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		17.         У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укрзалізниця» на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувана ухвала апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		18.         Зокрема, вказує на обґрунтованість висновків апеляційного суду з урахуванням того, що  ОСОБА_1 не зверталася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду 
		м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, невід`ємною частиною якого, в свою чергу, є додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року, з яким не погоджується заявник касаційної скарги.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19.         У січні 2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати рішення комісії по трудовим спорам від 21 грудня 2021 року № 8 структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця» про скасування наказу від 09 грудня 2021 року № 323/ОС «По особовому складу» про відсторонення ОСОБА_1 .
		20.         Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року позов АТ «Укрзалізниця» задоволено.
		21.         Рішення комісії по трудовим спорам від 21 грудня 2021 року № 8 структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»(за підписом голови комісії по трудових спорах ОСОБА_2 та секретаря комісії по трудових спорах 
		ОСОБА_3 ) про скасування наказу № 323/ОС «По особовому складу» 
		від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення ОСОБА_1 , що працює провідником пасажирського вагону структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» скасовано.
		22.         Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року заяву АТ «Укрзалізниця» задоволено.
		23.         Стягнуто з Комісії по трудових спорах структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця» та з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн з кожного.
		24.         У березні 2024 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
		25.         Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 
		від 01 квітня 2024 року заяву АТ «Укрзалізниця» про ухвалення додаткового рішення задоволено.
		26.         Стягнуто з Комісії по трудових спорах структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця» та з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн з кожного.
		27.         Не погодившись із вказаним додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
		28.         Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року.
		29.         Відкрито апеляційне провадження у вищезазначеній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року.
		30.         Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року знято з апеляційного розгляду вказану цивільну справу.
		31.         Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року в цій справі закрито.
		32.         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року повернуто особі, що її подала.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		33.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		34.         Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		35.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		36.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		37.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим.
		38.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		39.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		40.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги щодо оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		41.         Предметом касаційного перегляду, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2024 року, є виключно ухвала Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року.
		42.         Стаття 129 Конституції України закріплює основні засади судочинства, які 
		є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		43.         Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		44.         Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, 
		а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити 
		у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року 
		№ 11-рп/2012).
		45.         Перегляд судових рішень гарантує відновлення порушених прав 
		і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 
		від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
		46.         Право на ефективний судовий захист закріплено також 
		у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 
		від 04 листопада 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		47.         Відповідно до статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред`явленого йому, або при визначенні його права та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним 
		і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
		48.         Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		49.         Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий 
		і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним 
		і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		50.         Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль 
		у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини 
		і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом. Водночас однією з важливих гарантій цього права є можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку.
		51.         У рішенні ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року 
		в пунктах 54, 55 зазначається, що, приймаючи до уваги особливості порядку апеляційного оскарження за українським законодавством, право заявника на доступ до апеляційного суду було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції. У цьому зв`язку Суд нагадує, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
		52.         У рішенні в справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява 
		№ 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо 
		в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право 
		у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, 
		а також роль апеляційного суду у них.
		53.         Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 
		статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, зокрема й на апеляційний перегляд судового рішення.
		54.         Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства у судах як першої інстанції, так апеляційної інстанцій.
		55.         Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		56.         Глава 11 «Заочний розгляд справи» розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
		57.         Змістом статті 280 ЦПК України передбачено умови проведення заочного розгляду справи.
		58.         Відтак, згідно з частиною першою вказаної норми суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		59.         У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частина друга 
		статті 280 ЦПК України).
		60.         У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (частина третя статті 280 ЦПК України).
		61.         Таким чином, ЦПК України передбачає можливість розгляду справи в заочному порядку виключно за умови існування сукупності умов, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України.
		62.         Згідно із частиною першою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		63.         Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		64.         Згідно із частиною третьою статті 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		65.         Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки.
		66.         Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом (постанови Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 756/11925/16-ц (провадження № 61-33409св18), від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584св22).
		67.         Відповідно до частини першої - п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
		Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
		Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи 
		в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
		Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
		68.         Велика Палата Верховного Суду у змісті постанови від 05 липня 2023 року 
		у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) визначила особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення, зокрема, відповідно до статей 270, 142 ЦПК України.
		Так, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, у випадку невирішення судом питання про судові витрати.
		Таке додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що 
		й судове рішення.
		Водночас ЦПК України передбачає право суду у разі необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Проте неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. 
		Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. 
		Додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Зокрема у випадку, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). 
		Неповнота судового рішення може мати прояв, зокрема, у невирішенні деяких питань, порушених перед судом, водночас, враховуючи незмінність судового рішення суд, який ухвалив таке судове рішення, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати або змінювати первісне рішення, проте має право виправити його недоліки, пов`язані, зокрема, із необхідністю вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
		ЦПК України визначає обов`язок суду з метою вирішення питання щодо розподілу судових витрат призначити судове засідання, яке, в свою чергу, проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). 
		Таким чином, законодавцем визначено обов`язок суду призначити розгляд заяви сторони щодо розподілу судових витрат в судовому засіданні, якщо справа розглядалася по суті у судовому засіданні, за наслідком проведення якого судом має бути ухвалено відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).
		Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Під поняттям «порядку ухвалення судового рішення», ЦПК України розуміє ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 259 ЦПК України). 
		Таким чином, «порядок ухвалення судового рішення» не включає «процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні», яка виділена 
		в окрему главу ЦПК України (Глава 6 ЦПК України).
		Відтак, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
		Положення частини четвертої статті 270 ЦПК України щодо права суду у разі необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України або повідомити сторони про прийняття такої заяви до розгляду, у випадку розгляду справи в письмовому провадженні.
		Неявка сторони в судове засідання за умов дотримання судом вимоги про повідомлення сторони про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні, не перешкоджає розгляду такої заяви та прийняттю відповідного додаткового рішення за наслідком розгляду. В ухвалі про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні суд може визначити обовязок сторін зявитися в судове засідання або розглянути заяву без участі представників сторін, надавши їм можливість подати письмові заперечення щодо розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятою статті 137 ЦПК України та прийнявши за наслідком розгляду такої заяви відповідне додаткове рішення (постанову).
		69.         Системне тлумачення положень ЦПК України щодо умов, за наявності яких допускається заочний розгляд справи, а також врахування особливостей порядку ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат дозволяють дійти до висновку, що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового заочного рішення за результатами вирішення питання про розподіл судових витрат. Аналогічні висновки викладено у змісті постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 947/32389/21 (провадження № 61-7981св23).
		70.         Таким чином, оскільки додаткове рішення з питань розподілу судових витрат не може бути ухвалено в межах процедури заочного рішення, то, відповідно, при його оскарженні відбувається у загальному порядку.
		71.         З наведеного вбачається, що висновок апеляційного суду стосовно неможливості окремого апеляційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції за результатами вирішення питання про розподіл судових витрат після заочного розгляду справи є помилковим, а до такого додаткового рішення, 
		в свою чергу, не може застосовуватись порядок перегляду заочного рішення, передбачений Главою 11 «Заочний розгляд справи» розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України.
		72.         Водночас, вказане не поширюється на випадки оскарження додаткового рішення одночасно з заочним рішенням, невід`ємною частиною якого воно стає після ухвалення. В такому випадку відповідач має дотримуватися порядку, встановленого для перегляду заочного рішення.
		73.         Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , остання 
		в апеляційному порядку оскаржувала виключно додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року. При цьому, питання про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду 
		м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року заявником не порушувалось (а.с. 187-192).
		74.         У зв`язку із зазначеним, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		75.         Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		76.         Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта 
		статті 411 ЦПК України).
		77.         Зважаючи, що апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передає до апеляційного суду для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 400, 411, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити.
		2.            Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 рокускасувати.
		3.            Справу передати до Запорізького апеляційного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...