Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/46417/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-8021ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/46417/20-ц
		провадження № 61-8021св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня
		2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»),
		у якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти: за договором банківського вкладу від 28 вересня 2011 року № SAMDN25000720143675 загальну суму тіла та процентів - 17 278,90 дол. США, пеню - 54 774,18 грн, три проценти річних - 29 249,14 грн, та за договором банківського вкладу від 11 травня
		2012 року № SAMDN25000725573626 загальну суму тіла та процентів -
		170 123,17 грн, три проценти річних - 5 203,55 грн, інфляційні збитки -
		12 951,28 грн.
		Під час розгляду справи позивачка зменшила свої вимоги та відмовилася від вимог про стягнення пені.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що між нею та банком (в Автономній Республіці Крим) укладено депозитний договір від 11 травня 2012 року № SAMDN25000725573626, на виконання якого на рахунок №  НОМЕР_1 внесено 50 000,00 дол. США, та депозитний договір від 28 вересня 2011 року № SAMDN25000720143675, на виконання якого на рахунок №  НОМЕР_2 внесено 10 000,00 дол. США.
		З метою отримання належних їй коштів та нарахованих за ними процентів,
		02 жовтня 2020 року вона направила заяву про розірвання зазначених депозитних договорів та видачу коштів. Ця заява отримана відповідачем 09 жовтня 2020 року, але задоволена не була.
		Неотримання позивачкою належних їй коштів стало підставою для звернення до суду із цим позовом з вимогами про стягнення на її користь з АТ КБ «ПриватБанк» відповідних грошових коштів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на корсить ОСОБА_1 :
		за договором від 28 вересня 2011 pоку № SAMDN25000720143675 на загальну суму процентів та тіла депозиту в сумі 17 278,90 доларів США, що є еквівалентом 205 738,11 грн за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 20 жовтня 2020 року, та три проценти річних у сумі 29 249,14 грн;
		за договором від 11 травня 2012 pоку № SAMDN25000725573626 на загальну суму процентів 87 178,08 грн, тіла депозиту у розмірі 50 000,00 грн, три проценти річних - 5 203,55 грн та інфляційні збитки - 12 951,28 грн.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у сумі 840,80 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено депозитні договори від 28 вересня 2011 року № SAMDN25000720143675 та від 11 травня 2012 року № SAMDN25000725573626,
		Позивачка скористалася своїм правом та подала заяву про дострокове розірвання договорів з 02 жовтня 2020 року. Вказана заява надійшла до відповідача
		09 жовтня 2020 року, проте задоволена не була. Суд дійшов висновку, що банк не виконав належним чином своїх зобов`язань за договорами, а також погодився із розрахунками позивачки щодо нарахування процентів за вкладами, трьох процентів річних та інфляційних збитків.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року (з урахуванням ухвали цього суду від 21 травня 2024 року про виправлення описки) апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 - 15 280,27 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день виконання рішення; за договором № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 -
		102 218,57 грн».
		 
		Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції щодо суті спору, погодився із його висновком про те, що позивачка довела, що між нею та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу, проте відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань із повернення вкладів та сплати процентів.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що на користь позивачки має бути стягнуто кошти, які складаються із суми депозиту за кожним з договорів, процентів, які підлягають нарахуванню до 10 жовтня
		2020 року, а також трьох процентів річних, а за договором від 11 травня 2012 року також інфляційні втрати. Тобто за депозитним договором у валюті стягненню підлягає сума, яка складається із суми депозиту - 10 000,00 дол. США, процентів - 5 272,06 дол. США (за період із січня 2014 року), трьох процентів річних за період із 11 жовтня 2020 року до 20 жовтня 2020 року - 8,21 дол. США, всього -
		15 280,27 дол. США.
		 
		За депозитним договором у гривні на користь позивачки підлягає стягненню сума, яка складається із суми депозиту - 50 000,00 грн, процентів - 51 677,48 грн (за період із квітня 2014 року), трьох процентів річних за період із 11 жовтня 2020 року до 20 жовтня 2020 року - 41,09 грн, інфляційних втрат за період із 11 жовтня
		2020 року до 20 жовтня 2020 року - 500,00 грн, всього - 102 218,57 грн.
		 
		Апеляційний суд у відповідь на доводи апеляційної скарги банку про те, що суд першої інстанції не надав оцінки договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ТОВ «ФК «Фінілон», фактично ухваливши рішення щодо неналежного відповідача, вказав таке:
		 
		укладення договору про переведення боргу не передбачає внесення будь-яких змін до договору банківського вкладу, а лише юридично змінює боржника за договором, кредитор не набуває правового статусу сторони договору про переведення боргу та не стає носієм нових, додаткових для себе прав та обов`язків, а тому саме товариство повинно повертати суму вкладу позивачці;
		 
		в умовах депозитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, не було передбачено можливості переведення боргу на іншу особу;
		 
		матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачем позивачки про заміну боржника у депозитному договорі з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «ФК «Фінілон». Також відсутні докази наявності згоди позивачки на заміну боржника.
		 
		На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулося переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «ФК «Фінілон» за депозитними договорами.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У травні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити
		у задоволенні позову. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
		 
		Підставами касаційного оскарження заявник вказує те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
		від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц, від 18 травня 2018 року
		у справі № 761/18883/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17,
		від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15 від 07 жовтня 2020 у справі № 705/3876/18, від 10 березня
		2021 року у справі № 607/11746/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не повністю та неправильно дослідив докази, які мають значення для справи.
		 
		У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:
		АТ КБ «ПриватБанк» надало суду належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачкою згоди на переведення боргу від ПАТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «ФК «Фінілон». Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доказам у матеріалах справи та не зазначив, чому надані відповідачем документи не можуть бути кваліфіковані як допустимі та належні докази відсутності з листопада 2014 року будь-якого обов`язку у банку перед позивачкою за спірними договорами банківського вкладу, відсутнє мотивування
		у судовому рішенні, яке оскаржує банк, щодо неприйняття судом кожного наданого відповідачем доказу/групи доказів у цілому;
		позивачка не довела факту укладення спірних договорів та внесення грошових коштів на рахунки банку, в матеріалах справи відсутні копії або оригінали квитанцій за спірними договорами, які свідчать про факт укладення договорів та внесення грошових коштів на рахунок банку;
		в оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначив, що виписки за рахунком, які надані позивачкою, передбачають виплату процентів за договорами у розмірі 8 % річних та 16 % річних, проте такі виписки не містять визначених розмірів процентних ставок за спірними договорами;
		матеріали справи містять копію договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, на підставі якого відбулася заміна боржника у зобов`язанні, та новим боржником за договорами банківського вкладу, укладеними між банком та
		ОСОБА_1 є ТОВ «ФК «Фінілон». Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року укладений сторонами у простій письмовій формі з дотриманням усіх належних та встановлених законодавством необхідних умов для укладення такого виду правочину (наявна згода щодо всіх істотних умов договору та фактично передано зобов`язання (перераховані грошові кошти кредиторів новому боржнику)). Отримання банком «мовчазної» згоди від кредитора шляхом невисловлення ним незгоди є підтвердженням позитивного відношення кредитора до укладеного правочину та є фактично досягненням відповідного ефекту переведення боргу на нового боржника. Правомірність, чинність та обов`язковість договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року було підтверджено
		у межах розгляду господарської справи № 904/1721/20 судом касаційної інстанції. Належним відповідачем у цій справі має бути саме ТОВ «ФК «Фінілон»;
		суд апеляційної інстанції неправильно розрахував розмір процентів за спірними договорами та навів альтернативний розрахунок;
		у зв`язку з тим, що АТ КБ «ПриватБанк» із 17 листопада 2014 року не є боржником за договорами, які є предметом спору, відсутні підстави для нарахування та стягнення з банку трьох процентів річних, нарахованих позивачкою;
		апеляційний суд не навів жодного аргументу та не надав жодної оцінки наявним
		у справі доказам.
		 
		Відзиви на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне оскарження
		у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 757/46417/20-ц із Печерського районного суду м. Києва, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
		№ 757/46417/20-ц.
		Ухвалою від 25 лютого 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів                  від 27 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,               Луспеник Д. Д. (головуючий).
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		28 вересня 2011 року між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» (Автономна Республіка Крим) укладено депозитний договір № SAMDN25000720143675, за умовами якого позивачка внесла кошти в сумі 10 000,00 дол. США із процентною ставкою 8 % річних.
		 
		11 травня 2012 року між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» (Автономна Республіка Крим) укладено депозитний договір № SAMDN25000725573626, за умовами якого позивачка внесла кошти в сумі 50 000,00 грн із процентною ставкою 16 %.
		 
		В умовах договорів було передбачено їх автоматичну пролонгацію.
		 
		02 жовтня 2020 року позивачка направила відповідачу заяву про розірвання договорів та виплату коштів разом з нарахованими процентами, проте кошти банком виплачено не було.
		 
		Позивачка додала до позовної заяви виписки за двома рахунками, з яких видно, що їй виплачувались проценти за вкладом на суму 10 000,00 дол. США та
		50 000,00 грн за ставками відповідно 8 % річних та 16 % річних, які підписані начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м. Сімферополі.
		 
		Відповідач на спростування належності його як відповідача посилався на те, що
		17 листопада 2014 року між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу.
		 
		 
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Щодо підтвердження факту укладання договорів банківського вкладу
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід
		в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
		 
		За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається
		у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		 
		Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516
		(у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Відповідно до пункту 2.9/2.10 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174, у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу), банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		 
		У пункті 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків
		у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ
		від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу), передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
		 
		Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).
		 
		Інструкція № 174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або
		з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом (пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174).
		 
		Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
		 
		З огляду на вказане письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (див. висновок Верховного Суду України, викладений
		у постановах від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 і від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14). Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі (див. також висновки Верховного Суду України, викладені 
		 постановах від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16).
		 
		Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516).
		 
		Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції № 174).
		 
		Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи,
		і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
		 
		Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи,
		а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові 
		від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
		 
		У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 09 листопада 2017 року
		у справі № 6-109цс17, від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 та від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14: суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		 
		Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.
		 
		Суди попередніх інстанцій виходили із того, що факт укладення позивачкою договорів банківського вкладу (депозитних договорів) із відповідачем підтверджено, зокрема виписками за рахунками, підписаними начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м. Сімферополі, за змістом яких позивачці виплачувалися проценти за вкладами на суму 10 000,00 дол. США та 50 000,00 грн. Суд вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів у заявлених розмірах на підставі наданих копій документів, посвідчених представником позивачки.
		 
		Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачка на підтвердження укладення договорів банківського вкладу (депозитних договорів) № SAMDN25000720143675 та № SAMDN25000725573626 в Автономній Республіці Крим надала лише засвідчені її представником копію довідки (а. с. 12) та копії двох виписок (а. с. 13-23), на що неодноразово звертав увагу суду відповідач. Позовна заява ОСОБА_1 , її відповідь на відзив, відзив на апеляційну скаргу не містять по суті пояснення відсутності у неї як сторони договору оригіналів цих документів та оригіналів чи копій договорів.
		 
		За відсутності таких документів у суду немає підстав для беззаперечного висновку про автоматичну пролонгацію договорів чи умов нарахування 18,5 % річних (про які зазначає суд першої інстанції) або 16 % річних (про які зазначає суд апеляційної інстанції) за гривневим депозитом та 8 % річних за доларовим депозитом.
		 
		У силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		За таких обставин касаційна скарга є частково обґрунтованою, наведені заявником підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
		 
		Аргументи АТ КБ «ПриватБанк» стосовно того, що банк є неналежним відповідачем у справі, оскільки у спірних правовідносинах відбулося переведення боргу на підставі відповідного договору від 17 листопада 2014 року, укладеного між ним
		і ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме ТОВ «ФК «Фінілон» повинно бути відповідачем
		у справі, є безпідставними та необґрунтованими, тому що відповідно до
		статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		 
		На вказаному наголошено і в постанові Великої Палати Верховного Суду                     від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21),                у якій, крім іншого, зазначено, що договір про переведення боргу                                      від 17 листопада 2014 року, укладений між банком і ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів. Саме АТ «КБ «ПриватБанк», а не ТОВ «ФК «Фінілон»                є належним відповідачем у справі.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Правильне вирішення спору у цій справі потребує визначення характеру спірних правовідносин та перевірки тієї обставини, чи виникло у АТ КБ «ПриватБанк» грошове зобов`язання на підставі договорів банківських вкладів від 11 травня
		2012 року № SAMDN25000725573626 та від 28 вересня 2011 року № SAMDN25000720143675, а тому висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є передчасним.
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
		є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За викладених обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу                   в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази,
		з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат,             у тому числі витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...