Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/6620/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-4430ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 442/6620/23
		провадження № 61-4430св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		заявник - ОСОБА_1 ,
		 
		суб`єкт оскарження - Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
		 
		заінтересована особа - ОСОБА_2 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року у складі судді Курус Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії судів:  Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст скарги
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір Світлани Тадеївни (далі - державний виконавець Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т.), заінтересована особа - 
		ОСОБА_2 . 
		Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, яке включає 
		22 виконавчих провадження, в тому числі і виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року (справа № 442/443/23) її скаргу на рішення, дії та бездіяльність державного виконавцяДрогобицького ВДВС при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16 січня 2023 року задоволено. 
		Визнано частково неправомірними дії державного виконавця Дрогобицького відділу ВДВС щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16 січня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Скасовано зазначений розрахунок та зобов`язано державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
		15 вересня 2023 року державний виконавець Дрогобицького ВДВСздійснив новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, у якому безпідставно зазначив суму заборгованості за період 07 жовтня 2007 року до 07 жовтня 2009 року у розмірі 150 431,88 грн, оскільки сума заборгованості за цей період складає 4 521,88 євро і 3 606,88 грн.
		Також у розрахунку заборгованості не зазначено дати зарахування аліментних коштів та офіційного курсу Національного банку України, встановленого для євро на день здійснення платежу, що позбавляє її можливості перевірити правильність такого розрахунку.
		У розрахунку зазначено неправильні суми коштів, які надійшли на рахунок відділу ДВС, зокрема, зазначено, що у травні надійшли грошові кошти у розмірі 4 224,20 грн, замість 4 509,40 грн; у червні - 2 454,35 грн, замість 2 169,35 грн, у вересні - 2 928,41 грн, замість 3 824, 74 грн, у жовтні - 1 359,83 грн, замість 463, 50 грн.
		Вона неодноразово просила державного виконавця виключити суму 150 431,99 грн із розрахунку заборгованості, надати їй відомості щодо надходження аліментних коштів на депозитний рахунок Дрогобицького ВДВС та курсу євро до гривні, який використав виконавець у період з 01 травня 2021 року до 01 вересня 2023 року, проте її звернення залишилися поза увагою виконавця, що стало підставою для звернення до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Дрогобицького ВДВС. .
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила: визнати неправомірними дії державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця усунути порушення; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 06 вересня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; - зобов`язати державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т. здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 без зазначення суми 150 431,88 грн, із зазначенням помісячно дат надходження аліментних платежів на депозитний рахунок Дрогобицького ВДВС, починаючи з 01 травня 2021 року і до 01 вересня 2023 року та усіх аліментних платежів, які надходили на рахунок Дрогобицького ВДВС впродовж кожного місяця, починаючи з 01 травня 2021 року і до 01 вересня 2023 року, без урахування дати їх перерахування стягувачу. 
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. 
		Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що в ухвалі Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанові Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року (справа № 442/443/23), зазначено про нездійснення державним виконавцем перерахунку на дату зарахування платежу стягувачу у національній грошовій одиниці у валюту, в якій боржник отримував заробітну плату, та щодо чинності розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, складеному 29 січня 2018 року заступником начальника Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за жовтень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року та січень-жовтень 2009 року (до 07 жовтня 2009 року) - становить 4 521,88 євро, що станом на 14 січня 2019 року в еквіваленті 146 825,40 грн, та 3 606,88 грн (146 825 +3 606,88=150 431,88). 
		Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, вважав обґрунтованими доводи державного виконавця про те, що станом на 09 жовтня 2023 року єдиним доходом ОСОБА_2 , з якого проводиться стягнення заборгованості за аліментами є пенсія. Вилучення з розрахунку заборгованості суми заборгованості у національній валюті є підставою для зміни постанови про звернення стягнення на пенсію, а саме з української гривні на євро, яка не зможе бути прийнята до виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області). 
		На виконання вимог ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2023 року, Дрогобицький ВДВС надав інформацію про рух аліментних коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, з дати їх зарахування на рахунок відділу і до дати зарахування коштів на банківський рахунок стягувача ОСОБА_1 у період з 01 травня 2021 року до 01 вересня 2023 року, а також курсу євро щодо гривні, який використано для здійснення перерахунку на дату обчислення платежу, згідно яким перерахування аліментних коштів з національної валюти в євро державний виконавець здійснював станом на день перерахування таких коштів стягувачу.
		Відхиляючи посилання ОСОБА_1 на те, що таке перерахування мало бути здійснено з урахуванням офіційного курсу євро до гривні на день надходження коштів на рахунок ДВС, а не на день перерахування грошових коштів стягувачу, суд виходив з того, що відповідно до вимог статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 
		Державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з національної валюти в євро (валюта, в якій боржник отримував зарплату) на 
		дату зарахування платежу стягувачу, що відповідає вимогам частини другої 
		статті 533 ЦК України.
		Оспорюваний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень).
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У березні 2024 року  ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду. 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку те, що моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або їх видачі йому готівкою, оскільки моментом виконання судового рішення є саме момент надходження кошів з рахунку боржника на відповідний рахунок ДВС.
		 
		Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган ДВС) на підставі виконавчих документів, тобто зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами ДВС, Казначейства, боржником та стягувачем. Виконавець, хоча й від імені держави, однак діє в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке ухвалене на користь останнього. Тобто стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на отримання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає отримувачем таких коштів. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо зобов`язання визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, тобто на день зарахування коштів на рахунок відділу ДВС, який у цьому випадку є стягувачем, а не дата зарахування аліментів на банківський рахунок ОСОБА_1 .
		 
		Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 910/3692/18, який суди попередніх інстанцій не врахували. 
		 
		При цьому у розрахунках заборгованості зі сплати аліментів і довідках про отримані та сплачені аліменти датою виконання судового рішення зазначено саме дату зарахування аліментів на депозитний рахунок відділу ДВС, а не дату фактичного отримання ОСОБА_1 аліментних платежів.
		 
		Наявність двох різних дат, а саме дати надходження аліментів на рахунок ВДВС та дати конвертації того ж гривневого платежу у валюту, спричиняє невизначеність щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Форма розрахунку заборгованості, яка встановлена у додатку № 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень не містить жодного розділу, у якому було б зазначено «отримано стягувачем».
		 
		У оскаржуваному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року у розділі «сплачено боржником, стягнуто виконавцем» протиправно зазначені інші суми заборгованості ніж у інформації про рух аліментних коштів, яку виконавець надавав на вимогу суду першої інстанції.  
		 
		Суди не врахували, що додатком № 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено вимоги до кількості розділів , які повинен містити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, та не встановлено заборон щодо наповнення цих розділів додатковою інформацією, яка сприяє з`ясуванню усіх необхідних питань у максимально короткий час.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1  з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 442/6620/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У травні 2024 року матеріали справи № 442/6620/23 надійшли до Верховного Суду.
		У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме постанови Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 442/7804/24.
		Верховний Суд не бере до уваги зазначене клопотання, оскільки за правилом статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів, на підставі яких ухвалені судові рішення, та не здобуває нові на підтвердження чи спростування обставин справи. Крім того, судове рішення не є доказом у розумінні статті 76 ЦПК України. 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСПВ НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 2-123/09, виданого 23 жовтня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Боржник у добровільному порядку заборгованість зі сплати аліментів не погашав, у зв`язку з чим державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснював заходи примусового виконання.
		Державний виконавець неодноразово здійснював перерахунки заборгованості зі сплати аліментів.
		ОСОБА_1 оскаржила дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 станом на 01 вересня 2023 року.
		У цьому розрахунку державного виконавця зазначено, що згідно з розрахунком заборгованості від 29 січня 2018 року за період з 07 жовтня 2007 року до 
		06 жовтня 2009 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 4 521,88 євро та 3 606,88 грн, а всього 150 431,88 грн; 
		згідно з розрахунком заборгованості від 15 грудня 2017 року за період з 06 жовтня 2009 року до 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 8 941,33 євро та 248,45 грн; 
		згідно з розрахунком заборгованості від 08 лютого 2021 року за період 01 грудня 2017 року до 30 вересня 2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3 185,06 євро. 
		Станом на 01 вересня 2023 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 15 860,25 євро.
		Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року (справа № 442/443/230), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково.
		Визнано частково неправомірними дії державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16 січня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, скасовано такий розрахунок та зобов`язано державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». 
		У задоволенні решти вимог скарги відмолено.
		У цій справі (442/6620/23) суди встановили, що при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відділом ДВС не було здійснено перерахунку на дату зарахування платежу стягувачу в національній грошовій одиниці у валюту, в якій боржник отримував зарплату. 
		Крім того, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у АСВП № НОМЕР_1, складеним 29 січня 2018 року заступником начальника Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, загальна заборгованість зі сплати аліментів за жовтень-грудень 2007 року, січень - грудень 2008 року та січень - жовтень 2009 року до 07 жовтня 2009 року - становить 4 521,88 євро, що станом на 14 січня 2019 року в еквівалентні становить 146 825,40 грн та 
		3 606,88 грн. Зазначений розрахунок заборгованості чинний і стягувачем не оскаржувався.
		Станом на 09 жовтня 2023 року єдиним доходом ОСОБА_2 , з якого здійснюється стягнення заборгованості зі сплати аліментів є пенсія. 
		На виконання вимог ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської областівід 09 жовтня 2023 року Дрогобицьким ВДВС надано інформацію про рух аліментних коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, з дати їх зарахування на рахунок відділу і до дати зарахування коштів на банківський рахунок стягувача ОСОБА_1 в період з 01 травня 2021 року до 01 вересня 2023 року, а також курсу євро щодо гривні, який використано для проведення перерахунку гривневих сум на дату обчислення платежу, згідно з яким перерахування аліментних коштів з національної валюти в євро державним виконавець здійснив станом на день перерахування таких коштів стягувачу.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
		Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій 
		статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів, а саме порядку конвертації стягнених з боржника сум у національній грошовій одиниці України на погашення заборгованості, визначеної у іноземній валюті.
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
		Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частини третьої зазначеної статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
		Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
		Вирішуючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з національної валюти в євро (валюта, в якій боржник отримував зарплату) на дату зарахування платежу стягувачу, що відповідає вимогам частини другої статті 533 ЦК України.
		У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що таке перерахування мало бути здійснено з урахуванням офіційного курсу євро до гривні на день надходження коштів на рахунок ДВС, а не на день перерахування грошових коштів стягувачу.
		Перевіряючи такі доводи ОСОБА_1 , Верховний Суд виходить з такого. 
		Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі (частина перша статті 49 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Постановою правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено здійснювати торгівлю валютними цінностями.
		Разом з тим, пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.
		Еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день перерахування коштів на рахунок стягувача. 
		Оспорюваний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15 вересня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, здійснений з урахуванням перерахунку сплачених боржником сум у національній грошовій одиниці у валюту євро згідно з офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу на користь стягувача. Такий порядок проведення розрахунку відповідає зазначеним нормативним актам і застосовується у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України.
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 442/7804/24.
		Зважаючи на наведене, установивши, що державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з національної валюти в євро (валюта, в якій боржник отримував зарплату) на дату зарахування платежу стягувачу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
		Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у розрахунку заборгованості не зазначено дати зарахування аліментних коштів та офіційного курсу Національного банку України, встановленого для євро на день здійснення платежу, що позбавляє ОСОБА_1 можливості перевірити правильність такого розрахунку, оскільки, вирішуючи скаргу заявниці, суди надали оцінку здійсненому державним виконавцем розрахунку заборгованості від 15 вересня 2023 року та дійшли висновку, що такий відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до незгоди зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та здійсненою судами оцінкою доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги заявниці та залишення оскаржуваних судових рішень без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков     Р. А. Лідовець      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...