Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 946/4349/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 51-74км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000000674

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 946/4349/23
		провадження № 51-74км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,                                              
		законного представника засудженого           ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                                ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року щодо
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Кислиця, Ізмаїльського р-ну Одеської обл.,жителя  АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3ст. 286?, ч. 1ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286?, ч. 1 ст. 289 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 286? КК на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років; за ч. 1 ст. 289 КК - на строк 3 роки.
		Відповідно до ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		На підставі статей 75, 104 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Згідно з вироком районного суду, 22 квітня 2023 року близько 03:00 неповнолітній ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ), маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, підійшов до припаркованого на подвір`ї вказаного домоволодіння автомобіля «ВАЗ 210994-20» (д. н. з. НОМЕР_1 ), переконавшись відсутністю сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинним намірам та діям, діючи умисно, всупереч волі власника даного транспортного засобу, скориставшись наявністю ключів в замку запалювання, запустив двигун та поїхав на ньому у невідомому напрямку, тим самим незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, який належить ОСОБА_9 . Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 спричинено майнову шкоду на суму 74 110 грн.
		Крім того, ОСОБА_8 22 квітня 2023 року, у невстановлений час, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія та, відповідно, не маючи належних навичок керування транспортними засобами, всупереч вимогам  підпункту «а» п. 2.1., підпункту «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) керував транспортним засобом «ВАЗ 210994-20» (д. н. з. НОМЕР_1 ).
		В подальшому, цього ж дня близько 03:30, у темний час доби, під час опадів у вигляді дощу, водій ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем (д. н. з. НОМЕР_1 ), здійснював рух з увімкненим світлом ближніх фар в Ізмаїльському районі Одеської області, по проїзній частині автодороги Т-1606 «КГ111 «Виноградівка» - Болград - /М-15/», з боку міста Болград в напрямку автодороги М-15 «Одеса - Рені» та наближався до перехрестя з автодорогою М-15 «Одеса - Рені», де організовано двосторонній рух транспортних засобів і проїзна частина має по одній смузі для руху в кожному напрямку, а також одну додаткову смугу, призначену для повороту праворуч в бік міста Ізмаїл. В цей час на ділянці автодороги Г-1606 «КПИ «Виноградівка» - Болград /М-15/», розташованій па 48 км + 500 м на відстані приблизно 58 метрів перед поворотом на автодорогу М-15 «Одеса - Рені» (в бік міста Ізмаїл), а саме на додатковій правій смузі проїзної частини, призначеній для повороту в бік міста Ізмаїл, нерухомо стояв автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «DAF XF 95430S» (д. н. з. НОМЕР_2 ), зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «BENALU TF34C1» (д. н. з. НОМЕР_3 ), на якому були увімкнені габаритні вогні та вогні аварійної світлової сигналізації.
		Наближаючись до ділянки автодороги 1 -1606 «КГІП «Виноградівка» - Болград - /М-15/», яка розташована на 48 км + 500 м. в Ізмаїльському районі Одеської області, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху вищевказаний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «DAF XF 95.430S» зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «BENALU TF34C1», водій ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння і у стані стомлення, діючи з необережності та в порушення вимог підпункту «б» п. 2.3., підпункту «б» п. 2.9. ПДР, уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог пунктів 1.5., 12.1. ПДР, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, стан свого здоров`я і своє самопочуття, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не зупинив керований ним автомобіль і не відмовився від подальшого руху на автомобілі, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння і у стані стомлення, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух на автомобілі у попередньому режимі та напрямку, внаслідок чого заснув за кермом автомобіля і втратив контроль над його керуванням, в результаті чого на вищевказаній ділянці автодороги скоїв наїзд правою передньою частиною кузова автомобіля «ВАЗ 210994-20» на ліву задню частину спеціалізованого напівпричепа-самоскида «BENALU TF34C1», внаслідок чого неповнолітньому пасажиру автомобіля «ВАЗ 210994-20» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, детально відображені у вироку.
		Допущенні водієм ОСОБА_8 порушення вимог п. 1.5., підпункту «а» п. 2.1., підпункту «б» п. 2.3., підпунктів «а», «б» п. 2.9., п. 12.1 ПДР знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у виді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_10 .
		Одеськийапеляційний суд 15 жовтня 2024 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_11 покарання: за ч. 3 ст. 286? КК, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років; за ч. 1 ст. 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту фактичного затримання  ОСОБА_8 в порядку виконання вироку. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У поданій касаційній скарзі законний представник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. 
		Свою позицію обґрунтовує невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого.
		На її думку, апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог статей 50, 65 КК, оскільки не врахував та не надав оцінки наявним обставинам, що пом`якшують покарання, зокрема, що ОСОБА_8 визнав вину, активно сприяв розкриттю, щиро розкаявся у вчиненому, просив вибачення в потерпілого ОСОБА_12 , який претензій до нього немає, відшкодував шкоду в повному обсязі, має позитивні характеристики зі школи та університету, вчинив злочин вперше, наявність в нього постійного місця проживання та висновку органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення волі. Як уважає законна представниця, вищенаведені обставини свідчать про можливість виправлення засудженого і його перевиховання без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою.
		Позиції учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду прокурор, яка приймала участь в суді апеляційної інстанції, подала письмові заперечення, в яких висловила незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі законної представниці засудженого.
		У судовому засіданні законний представник засудженого - ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги, вирок апеляційного суду просила залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286?, ч. 1 ст. 289 КК у касаційному порядку законним представником  не оскаржуються.
		При цьому в прохальній частині касаційної скарги  ОСОБА_6 просить змінити вироки судів першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд звертає увагу касатора, що оскільки вирок місцевого суду переглянутий в апеляційному порядку і був скасований лише в частині призначеного покарання, а в іншій частині, що оспорювалась адвокатом ОСОБА_7 , зокрема, щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 , доведеності винуватості і допустимості доказів, вирок місцевого суду залишений без змін, предметом касаційного перегляду є вирок суду апеляційної інстанції.
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості судом апеляційної інстанції, Верховний Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Визначені статтями 50, 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якого є виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Згідно з ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Також статтею 104 КК визначено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.
		Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального та кримінального процесуального закону дотримався.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав   ОСОБА_8 , крім іншого, винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286? КК та призначив йому покарання із застосуванням положень статей 75, 104 КК.
		Сторони захисту та обвинувачення, не погодившись із вироком місцевого суду, подали апеляційні скарги, в яких: прокурор стверджував про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 75, 104 КК, що призвело до м`якості призначеного засудженому покарання, а  захисниця зазначала про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_8 , дійшов висновку, що, призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення статей 75, 104 КК, унаслідок чого призначив м`яке покарання, тому колегія суддів частково задовольнила апеляційні вимоги прокурора, скасувала вирок районного суду та ухвалила свій вирок, і, як наслідок, залишила без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 .
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд у вироку акцентував, що поза увагою районного суду залишилось те, що вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.
		Разом з тим, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_8  має відбувати реально, апеляційний суд врахував: - ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, один з яких належить до тяжкого злочину; особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінальних правопорушень був неповнолітнім, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованих йому злочинів, активно сприяв їх розкриттю, вживав заходів для відшкодування шкоди, завданої злочином, раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності; - визнав обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання; -позиції потерпілих, які не мають претензій до обвинуваченого та просили не призначати ОСОБА_8 покарання, пов`язане з позбавленням волі. На підставі цього, апеляційний суд вважав за можливе, із застосуванням положень ст. 69 КК, призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 286? КК, яке відповідатиме вимогам ст. 50 КК, буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_8  положень статей 75, 104 КК, з чим погоджується й колегія суддів.
		Верховний Суд критично оцінює доводи касаційної скарги ОСОБА_6  про неврахування даних досудової доповіді, оскільки досудова доповідь має рекомендаційну спрямованість, з огляду на встановлені дані, які характеризують особу, що притягається до кримінальної відповідальності.Як установлено колегією суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції в повній мірі врахував дані про особу ОСОБА_8 і призначив покарання, яке відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
		Покликання касатора про неналежне врахування апеляційним судом думки потерпілого щодо призначення ОСОБА_8 покарання, Суд уважає надуманими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
		Водночас колегія суддів звертає увагу представниці, що позиція потерпілої сторони щодо призначення ОСОБА_8 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, відсутність будь-яких претензій до нього, які хоч і мають значення при призначенні засудженому покарання, проте не є вирішальними під час прийняття відповідного рішення і не обмежують суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом України про кримінальну відповідальність, та можуть бути враховані в сукупності з іншими обставинами даного кримінального провадження, що і було зроблено судом апеляційної інстанції.
		Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
		Покарання, обране апеляційним судом у виді позбавлення волі, відповідає вимогам статей 50, 65, 69 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим та достатнім для виправлення  ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі законної представниці не наведено, а тому підстав для її задоволення немає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу його законного представника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...