Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/2811/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: 51-4458км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100000001312

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/2811/20
		провадження № 51-4458 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                                  ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця 
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Святошинський районний суд м. Києва вироком від 20 жовтня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Цивільний позов потерпілої задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 32 985, 68 грн матеріальної та 600 000 грн моральної шкоди.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2024 року скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 грудня 2019 року приблизно о 09:20, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen-Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі проїзної частини Житомирського шосе до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» додатку № 1 та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра» додатку № 2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 18.4 ПДР, а саме: не врахував дорожню обстановку; відволікся від керування транспортним засобом; маючи об`єктивну змогу спостерігати, що перед пішохідним переходом у правій смузі розгону та правій основній смузі попутного напрямку руху зупинились транспортні засоби, й, відповідно, усвідомити, що на ньому перебувають пішоходи, які мають перевагу в русі, не впевнився в безпечності своїх дій; не зменшив швидкість і не зупинив керований ним автомобіль перед пішохідним переходом; створюючи загрозу життю та здоров`ю громадян, виїхав на пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався справа наліво.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
		Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 18.4 ПДР знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, подала касаційну скаргу, в якій просить їх змінити та пом`якшити призначене покарання.
		Свої вимоги захисник мотивував тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання не врахував усіх даних про його особу та обставин, що пом`якшують покарання, а також дій, вчинених ним під час ДТП та після (надання допомоги потерпілому на місці події, часткового відшкодування заподіяної шкоди). Зазначає про те, що судові інстанції жодним чином не мотивували свого рішення в частині призначення ОСОБА_7 додаткового покарання. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводів її апеляційної скарги.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ч. 2 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційному порядку не оспорюються. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , дотримався вимог статей 50, 65-67 КК, врахувавши: 
		- характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення;
		- відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;
		- ставлення обвинуваченого до вчиненого;
		- дані про його особу: ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Також місцевий суд з огляду на обставини вчинення кримінального провадження та особу обвинуваченого, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк.
		Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 370, 404, 405, 407, 412-414, 419 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у її касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		Під час апеляційного переглядусуд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги твердження апеляційної скарги захисника про необхідність урахування таких пом`якшуючих обставин, як визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та, зазначивши відповідні обґрунтування, не знайшов підстав для їх задоволення.
		Також суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи захисника про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням та, зваживши на думку потерпілої, яка просила залишити вирок суду без змін, дійшов висновку про відсутність достатніх підстав як для застосування приписів ст. 75 КК, так і для зменшення строку додаткового покарання, з чим погоджується й колегія суддів. 
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційного суду вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій достатньо аргументованими, а призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк - справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
		Щодо доводів захисника про зміну судових рішень та пом`якшення призначеного засудженому як основного, так і додаткового покарання, то Суд не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу ОСОБА_7 , які вже були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні обвинуваченому покарання.
		Інших даних, які б слугували підставою для пом`якшення ОСОБА_7 покарання (основного та додаткового), у поданій касаційній скарзі захисник не навела.
		Крім того, колегії суддів зважає на те,що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання увиді позбавлення волі в наближеному до мінімального розмірі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, та у виді позбавлення права керувати транспортними засобами - в межах санкції зазначеної норми кримінального закону.
		На думку Суду, призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки не буде становити надмірний тягар для особи та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, умотивованість їх висновків з питання правильності призначеного засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу захисник у касаційній скарзі не зазначила, а тому вона не підлягає задоволенню.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...