Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/25610/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 14.04.2025. Зареєстровано: 15.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.

Номер судового провадження: П/380/25813/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 квітня 2025 рокусправа № 380/25610/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Антонюк Ю.І., за участю : представника позивача Фостяка А.Я., представника відповідача Флис Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці. Позивач просить суд:
		визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці №1114-о від 03.10.2023 Про звільнення ОСОБА_1 ;
		поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці з 04.10.2023;
		стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2023 по момент винесення рішення судом.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Львівської митниці від 03.10.2023 №1114-о По звільнення ОСОБА_1  звільнено ОСОБА_1 03.10.2023 із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці за угодою сторін, відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, керуючись ст. 36 КЗпП України. Розірвано контракт про проходження державної служби від 12.09.2022 №328/2022, укладений з ОСОБА_1 . Підстава розірвання особиста заява ОСОБА_1 . Позивач вказує, що заява про звільнення була написана під тиском керівництва. Цього ж дня, (03.10.2023) позивач звернувся до відповідача із заявою про відкликання заяви про звільнення, висловивши бажання надалі виконувати роботу. Таким чином, жодних ознак добровільного та свідомого на припинення трудового договору з його сторони не було.
		Позивач вважає, що його звільнення відбулось без взаємної згоди сторін, у зв`язку із чим, наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на попередній посаді.
		Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де на спростування аргументів позивача зазначає, що 03.10.2023 ОСОБА_1 було подано власноруч написану заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін. Наказом Львівської митниці від 03.10.2023 №1114-о звільнено ОСОБА_1 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці за угодою сторін, відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України Про державну службу, ст. 36 КЗпП України.
		Таким чином, між позивачем та суб`єктом призначення  виконуючим обов`язки начальника Львівської митниці, досягнуто згоди про розірвання трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 86 Закону України Про державну службу шляхом погодження керівником митниці відповідної заяви працівника. Твердження позивача про написання заяви про звільнення під тиском не відповідає фактичним обставинам справи. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вчинення на позивача тиску. З огляду на наведене, вважає, що наказ Львівської митниці №1114-о від 03.10.2023 Про звільнення ОСОБА_1  відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України Про державну службу, п. 1 ст. 36 КЗпП України є таким, що винесений з дотриманням норм чинного законодавства.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні таких.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 з 2005 року працював у митних органах України.
		Наказом від 12.09.2022 №1074-о з 14.09.2022 переведено ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста Городок Львівської митниці на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці.
		12.09.2022 між Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та позивачем укладено контракт №328/2022 про проходження державної служби.
		03.10.2023 позивач прибув до в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А.Ю. та подав заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін.
		Заява ОСОБА_1 була написана ним власноручно в присутності в.о начальника Львівської митниці.
		У заяві про звільнення позивачем зазначено підставу припинення трудового договору, а саме За угодою сторін. Дана заява датована 03.10.2023.
		На вказаній заяві керівником митниці проставлено резолюцію підпис, 03.10.2023.
		Наказом від 03.10.2023 №1114-о Про звільнення ОСОБА_1  звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці з 04.10.2023 за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 86 Закону України Про державну службу.
		03.10.2023 на адресу Львівської митниці позивач скерував заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін та з проханням про продовження працювати.
		Вважаючи прийнятий відповідачем наказ про звільнення з посади протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України №889-VIII від 10.12.2015 Про державну службу (далі  Закон №889-VIII).
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
		Відповідно до статті 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення (частина перша). Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом (частина друга). Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю (частина третя).
		Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 цього Кодексу).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є підставою припинення трудового договору.
		Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).
		Згідно з висновками Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постановах від 19.02.2020 у справі №820/3360/17, від 27.05.2020 у справі №404/6236/19, від 21.04.2021 у справі №758/11224/18, від 29.10.2020 у справі №826/3388/18, від 21.10.2021 у справі №540/1615/19, від 25.10.2023 у справі №460/2829/22, від 14.02.2024 у справі №460/3284/22, при домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за угодою сторін, державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.
		Право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом державного службовця, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж суб`єкт призначення і працівник домовилися про певну дату звільнення, державний службовець не має права відкликати свою заяву в односторонньому порядку.
		Аналогічна позиція відображена Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постанові від 16 березня 2023 року в справі №820/3360/17.
		У постанові від 09 липня 2020 року в справі №815/7236/16 Верховний Суд констатував, що підстава припинення державної служби за угодою сторін визначена частиною другою статті 86 Закону №889-VIII. Такою підставою є домовленість державного службовця із суб`єктом призначення про певний строк звільнення. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб`єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін.
		При домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII (за угодою сторін), державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.
		Отже, згідно із усталеною судовою практикою, при домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за угодою сторін, державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це державного службовця і суб`єкта призначення.
		Зі змісту заяви ОСОБА_1 про звільнення вбачається, що така заява містить дату подачі заяви 03 жовтня 2023 року, містить інформацію про вид звільнення за угодою сторін з 03.10.2023. На заяві міститься резолюція з визначенням дати оформлення наказу про звільнення ОСОБА_1  03 жовтня 2023 року. Відтак, суд вважає, що подана позивачем заява про звільнення за згодою сторін від 03 жовтня 2023 року є чіткою, зрозумілою та не викликає неоднозначного тлумачення.
		Щодо тверджень позивача, що написання ним заяви про звільнення від 03.10.2023 було здійснено під психологічним тиском, з боку керівництва, суд зазначає наступне.
		В постанові від 02 жовтня 2019 року справі №816/350/16 (провадження № К/9901/7785/18) Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у подібних правовідносинах, надавав оцінку доводам позивача щодо написання заяви про звільнення під психологічним тиском та дійшов висновку, що на підтвердження вказаних обставин позивачем має бути надано належні та допустимі докази, зокрема заяви до вищестоящого органу, органів внутрішніх справ, прокуратури, органів внутрішньої безпеки тощо.
		Позивачем не надано, а судом не здобуто беззаперечних доказів, що позивач написав заяву про звільнення під психологічним тиском керівництва. Доказів, які б свідчили про протилежне матеріали справи не містять. 
		Враховуючи, що позивачем добровільно подано власноруч написану заяву про звільнення за угодою сторін з 03.10.2023, та не надано доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок чинення на нього психологічного тиску з боку роботодавця, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з підстав, передбачених ч.2 ст. 86 Закону №889-VIII, відбулося з дотриманням вимог законодавства.
		Щодо аргументів позивача про відкликання поданої ним заяви про звільнення за угодою сторін, то суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, що на дату винесення оскаржуваного наказу (03 жовтня 2023 року) у розпорядженні Львівської митниці знаходилася заява ОСОБА_1 про відкликання його заяви про звільнення за угодою сторін. Отримання відповідачем такої заяви після винесення наказу про звільнення державного службовця не може вважатися спільним волевиявленням державного службовця і суб`єкта призначення на анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін. Тобто відкликання позивачем заяви від 03 жовтня 2023 року про звільнення із займаної посади за угодою сторін могло б мати місце виключно у випадку домовленості про це з відповідачем, а в спірному випадку такої взаємної домовленості сторін не було досягнуто. Сам собою факт направлення позивачем заяви про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не може бути підставою для продовження державної служби без відповідної згоди на це відповідача.
		Доводи позивача про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення з митниці за власним бажанням належними доказами не підтверджені.
		Суд зазначає, що Законом № 889-VIIІ передбачений механізм реагування державних службовців на спроби вплинути на їх діяльність, у зв`язку з чим, протиправність звільнення під тиском не може обґрунтовуватися загальним посиланням на наявність такого тиску.
		Враховуючи все вищезазначене, звільнення позивача здійснено відповідно до вимог частини другої статті 86 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII на підставі його власноручно написаної заяви, у якій він визначив підставу звільнення - за угодою сторін, а також дату припинення трудових відносин  03 жовтня 2023 року. Таким чином, наказ відповідача від 03.10.2023 №1114-о про звільнення ОСОБА_1 було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування, а також для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Решта доводів, та заперечень сторін, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
		Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 9,77, 90, 242-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ухвалив:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2025 року.
		 
		 
		 
		 
		СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...