Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 403/54/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 14.04.2025. Зареєстровано: 15.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/403/15/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024150030000108

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                          Справа №403/54/25 
		                                провадження №1-кп/403/15/25
		                    В И Р О К                                      І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 квітня 2025 року                     с-ще Устинівка
		 
		Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:                        головуючого судді ОСОБА_1 ,                     при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю учасників судового провадження:                     прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,            
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150030000108 від 24 травня 2024 року, за обвинуваченням
		                        ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Костянтинівка
		                       Новомиргородського району Кіровоградської                             області, адреса місця проживання, зареєстрована у                        встановленому законом порядку та фактичного
		                       місця проживання: 
		 
		АДРЕСА_1 , громадянина України,
		                       перебуваючого на посаді солдата резерву запасного
		                       взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 у 
		                       військовому званні «матрос», раніше не судимого
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 з 24 червня 2023 року призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про набуття ним статусу військовослужбовця відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу». На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №206 від 30 липня 2023 року ОСОБА_4 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, було зараховано до списків особового складу військової частини і призначено на посаду солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 та визнано таким, що з 30 липня 2023 року приступив до виконання службових обовязків за посадою. В подальшому, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за мобілізацією на посаді солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , умисно, діючи в порушення вимог ст.ст.2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, обвинувачений ОСОБА_4 о 21 год. 00 хв. 03 жовтня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в АДРЕСА_2 , без поважних причин в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання правоохоронними органами (до 13 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року), перебуваючи в різних місцях та використовуючи виниклий у звязку з цим вільний час на власний розсуд, що не було повязано з виконанням ним обовязків з військової служби.
		Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю. Суду показав, що він приймав безпосередню участь у бойових діях. Близько 1,5 місяці перебував на Покровському напрямку, неподалік від м.Авдіївка, з них 3 дні «на нулі». Бачив втрати людей і неукомплектованість бригади. В с.Сонцеве Кіровоградської області його військова частина проходила ротацію. 03 жовтня 2023 року близько 21 год. 00 хв. він разом з іншим військовослужбовцем залишив військову частину, оскільки захотів повернутися додому, давно не бачив дружину і дитину. Про свій намір залишити військову частину і те, що він хоче побачити сім`ю не повідомляв ні командира військової частини, ні командира підрозділу. Поїхав до дружини в м.Новомиргород, де був затриманий працівниками поліції 14 листопада 2024 року біля залізничного вокзалу. Також показав, що під час служби йому виплачували заробітну плату, забезпечували харчуванням, давали зброю (автомати). Зазначив, що розкаюється у вчиненому, але далі продовжувати військову службу не бажає, оскільки так вирішив. При застосуванні покарання прохав суд призначати йому мінімальне покарання, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
		При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ними визнаються та не оспорюються, зокрема, події кримінального правопорушення (часу, місця, способу вчинення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні, переконавшись, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позицій; роз`яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого, та необхідних для вирішення судом відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України питань щодо речових доказів та судових витрат.    
		На підставівикладеного,враховуючи показанняобвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставинвчинення нимкримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України,які єпослідовними,логічними тане викликаютьу судусумніву щодоправильності розуміння змістуцих обставинобвинуваченим,суд приходитьдо висновку,щомало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану; його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.    
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.            
		Відповідно до ч.5 ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 суспільно-небезпечне діяння містить склад злочину, який класифікується як тяжкий злочин.
		За змістом п.3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанови від 24 жовтня 2003 року №7), досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Обвинувачений ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
		   Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має звання матроса та з 30 липня 2023 року перебуває на посаді солдата резерву 1 запасного взводу 92 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .                             Згідно службової характеристики ОСОБА_4 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву запасного взводу 92 запасної роти зарекомендував себе в цілому негативно. Функціональні обовязки виконує не в повному обсязі, іноді забуває важливі моменти по службі. Має низький рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Негативно впливає на особовий склад. На критику та зауваження реагує неадекватно. Не здатний критично оцінювати свою діяльність. Займаній посаді не відповідає.                                        На підставінаказу командиравійськової частини НОМЕР_1 (постройовій частині)№281 від 13 жовтня 2023 року обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 під час дії в Україні воєнного стану 03 жовтня 2023 року.                                                Обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, доказів наявності в нього сталих сімейних відносин суду надано не було. 
		Доказів наявності на утриманні обвинуваченого малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатних осіб, догляд та матеріальне забезпечення яких він здійснював чи здійснює, матеріали кримінального провадження також не містять. 
		   Згідно з довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався.
		Згідно з медичною характеристикою, наданою лікувальним відділенням медичної роти військової частини НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_4 під час проходження військової служби за медичною допомогою не звертався, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, працевтрат за останній рік не має.
		   За змістом досудової доповіді, складеної стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення останнім повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі, окремих осіб, оцінюється як середній. Дослідження інформації, що характеризує особу за міцем його проживання, умов життєдіяльності і відносин у суспільстві, результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення та імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Одночасно в оцінці ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до правопорушення визначено як таке, що він не усвідомлює серйозність наслідків своїх протиправних дій, має деякі плани, але не знає, яким чином їх реалізувати.
		Суд відхиляє зазначений в складеній стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 досудовій доповіді висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з огляду на імперативність норми ч.1 ст.75 КК України, яка забороняє прийняття судом такого рішення у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану.    
		Відповідно дост.66 КК України обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття з огляду на критичну оцінку обвинуваченим вчиненого ним протиправного діяння, його осуді та визнанні ним своєї вини у самовільному залишенні військової частини тривалістю понад три доби, вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану, та активне сприяння розкриттю злочину.
		   Відповідно дост.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.                                    При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховуєтакож вимогист.65КК Українищодо призначеннясудом покаранняу межах,установлених усанкції статті(санкціїчастини статті)Особливої частиницього Кодексу,що передбачаєвідповідальність завчинене кримінальнеправопорушення,відповідно доположень Загальноїчастини цьогоКодексу,з урахуваннямтого,що особі,яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.        
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, що полягає у самовільному залишенні ним, як військовослужбовцем, без поважних причин військової частини тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, що є порушенням військового Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військової присяги та покладених на нього, як на солдата, обов`язків проходження військової служби, а також підриває військову дисципліну у військах Збройних Сил України, які виконують конституційний обовязок по захисту територіальної цілісності та незалежності України.
		Зазначена обставина, на переконання суду, свідчить про байдуже та безвідповідальне ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до військової служби та виконання ним військового обовязку.
		З урахуванням змісту ч.1 ст.69 та ч.1 ст.75 КК України, якими встановлена законодавча заборона на застосування судом положень цих статей у випадку засудження особи за вчинення в умовах воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 більш мякого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.              
		   Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.                У справі«Бакланов протиРосійської Федерації»(п.39рішення від09червня 2005року заява №68443/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».     У справі «Ізмаїлов проти Російської Федерації» (п.38 рішення від 06 листопада 2008 року, заява №30352/03) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».        
		   На підставі викладеного, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке є тяжким злочином, вчиненим в умовах воєнного стану; особи обвинуваченого, який, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, порушив військову присягу та покладені на нього, як на солдата, обов`язки проходження військової служби, є раніше не судимим; характеристики обвинуваченого за місцем проходження ним військової служби; щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині та активне сприяння його розкриттю, що є помякшуючими покарання обставинами, суд приходить до висновку, що у відповідності дост.65 КК України, необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, навіть за відсутності обтяжуючих покарання обставин в межах предявленого йому обвинувачення, буде покарання у виді позбавлення волі, призначене в межах санкції ч.5ст.407 КК України,яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинене ним суспільно-небезпечне діяння, з відбуванням призначеного покарання в умовах ізоляції від суспільства, що, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності буде відповідати характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його небезпечності, даним про особу обвинуваченого, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не пред`являвся.                Речові доказів та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.        Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 листопада 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на п`ятдесят днів до 13 год. 00 хв. 02 січня 2025 року. В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжувався на шістдесят днів ухвалами Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2024 року та від 18 лютого 2025 року.
		З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, в тому числі, виконання вироку, враховуючи клопотання прокурора та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який під час досудового розслідування перебував в розшуку, а також з огляду на призначення судом обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування зазначеного вище запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили з метою запобігти ухиленню обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання. При цьому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КК України, не може, на думку суду, запобігти наведеному вище ризику.
		Згідно з ч.5 ст.72 КК Українив строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме: тримання його під вартою, як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та продовжений під час судового розгляду кримінального провадження, в період з 13 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року (момент затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.                        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд, 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.407 КК України,та призначити йому покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.        
		   Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 13 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року.                
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.                Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витратиу кримінальномупровадженні відсутні.                     Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на шістдесят днів.    Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 14 листопада 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                                Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України.             Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.                                         У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.                        Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.                                                    Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.     Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...