Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/1655/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 15.04.2025. Зареєстровано: 15.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/199/403/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024053230000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 227/1655/24
		(1-кп/199/403/25) 
		ВИРОК 
		іменем України
		 
		15.04.2025                                м. Дніпро 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12024053230000061, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 21.03.2024, відносно:
		ОСОБА_3 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, не маючого на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.129, ч.4 ст.296 КК України, 
		сторони кримінального провадження:
		прокурор  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинувачений  ОСОБА_3 
		захисник  ОСОБА_6 
		потерпіла  ОСОБА_7 , 
		представник потерпілої ОСОБА_7  захисник ОСОБА_8 ,
		потерпіла ОСОБА_9 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		1-й епізод:
		Судом визнано доведеним, що 20.03.2024 року ОСОБА_3 , приблизно о 13:00 годині, точного часу слідством не встановлено, прийшов до приміщення магазину «Білий Лебідь», розташованому за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3, та зайшов у його приміщення, в якому розміщено торговий зал з прилавками на яких знаходилися продукти харчування, де на той час перебувала продавець ОСОБА_7 .
		В цей же час, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_7 з проханням продати спиртні напої, на що остання йому відмовила, пояснивши, що продаж алкоголю у Донецькій області заборонений. Однак, ОСОБА_3 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства під малозначним приводом, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, демонструючи зневажливе ставлення до суспільних інтересів, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, з хуліганських спонукань, що супроводжувалось особливою зухвалістю, у грубій формі, із застосуванням нецензурної лексики, став вимагати, щоб йому продали спиртні напої, поводячи при цьому себе агресивно та ігноруючи неодноразові зауваження почав стукати кулаками по прилавку та розкидати продукти харчування. Побачивши, що ОСОБА_7 взяла в руки мобільний телефон,
		ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, зайшов за прилавок та наблизився до ОСОБА_7 діставши з кишені розкладний ніж, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень та почав ним погрожувати та розмахувати, намагаючись завдати тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
		Після цього, ОСОБА_7 спробувала вийти з магазину з метою уникнення подальших злочинних дій з боку ОСОБА_3 , який перегородив їй вихід та намагався закрити двері з метою продовження своїх хуліганських дій, та в той час ОСОБА_7 з метою припинення протиправних дій останнього та уникнення подальшого конфлікту намагалася виштовхнути ОСОБА_3 з приміщення магазину. У свою чергу ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, з хуліганських спонукань, що супроводжувалось особливою зухвалістю, переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку, діючи умисно, перебуваючи у громадському місці, грубо нехтуючи загальними правилами поведінки у суспільстві, посягаючи на громадський порядок, штовхнув ОСОБА_7 , від чого остання впала на крісло, та наніс не менше трьох ударів ножем, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, в область шиї та лівого передпліччя, після чого схопив ОСОБА_7 за волосся та наніс не менше трьох ударів коліном в область обличчя.
		Після нанесених тілесних ударів ОСОБА_7 вдалося вибігти на вулицю, при цьому магазин «Білий Лебідь» вимушено 20.03.2024 тимчасово зупинив свою діяльність в період часу з 13 год. 30 хв. по 19 год. 00 хв.
		Тим самим, своїми злочинними діями ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_7 , тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, підшкірну гематому параорбітальної та виличної ділянок аправоруч, різано-колоту рану шиї, різані рани середньої третини лівого передпліччя, язика праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, котрі потребують для свого лікування часу більше 6-ти, але менше 21-ї доби.
		Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
		 
		2-й епізод
		Далі, 20.03.2024 року, приблизно о 13:00 годині, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні магазину «Білий Лебідь», розташованому за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3, де на той час перебувала продавець ОСОБА_7 .
		В цей же час, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_7 з проханням продати спиртні напої, на що остання йому відмовила, пояснивши, що продаж алкоголю у Донецькій області заборонений. Однак, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, з метою викликати у ОСОБА_7 побоювання за своє життя, почав стукати кулаками по прилавку та розкидати продукти харчування. Побачивши, що ОСОБА_7 взяла в руки мобільний телефон, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, зайшов за прилавок та наблизився до ОСОБА_7 діставши з кишені розкладний ніж, утримуючи його у своїй правій руці, почав замахуватися ним в бік потерпілої, при цьому висловив погрозу її вбивства.
		Вказаний факт погрози вбивством, який висловлював ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_7 , остання сприймала реально, маючи реальні підстави побоюватися виконання вказаної погрози, враховуючи конкретність її змісту, та обставини, за яких вона була висловлена.
		Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у погрозі вбивством, при якій були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України. 
		 
		2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, не визнавши свою вину у пред`явленому обвинуваченні, суду пояснив, що він був у магазині Білий лебідь, де в нього виник конфлікт із продавцем. Алкогольні напої він вживав напередодні, та під час конфлікту в стані алкогольного сп`яніння він не перебував. Навіщо він зайшов до магазину  не пам`ятає, але він не намагався купити алкоголь, продавчиню магазину раніше не знав, конфлікт відбувся не пам`ятає з якої причини, продукти не розкидав, за межі прилавку не заходив, продавчиня сиділа не за прилавком та перебирала картоплю, до неї підходив тому що хотів вийти, а вийти нічого не заважало. Приміщення магазину він залишив нічого не купивши,оскільки стало погано. Коли він вийшов з магазину людей не було, крові у потерпілої не бачив, каюсь. Після конфлікту він пішов додому, ввечері був в м.Добропілля, куди його забрали працівники поліції. Продавець по телефону не дзвонила, телефон в неї він не забирав, та не наносив тілесні ушкодження, ножа в нього не було. Вдома вилучався ніж працівниками поліції, вони зайшли посеред ночі, дружина сама віддала їм ніж, та вони знімали кімнати на камеру. На досудовому слідстві йому казали що сказати, що він і робив. Спеціально тілесних ушкоджень не наносив, удари кулаками, наносив не спеціально, продавчишя схватила його за ноги а він виривався та оборонявся. Двері магазину не закривав, продавчиня була в магазині. Вважає що потерпіла його обмовляє. Реальних погроз вбивством потерпілій не було. 
		 
		Незважаючи на невизнання своєї провини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , підтверджується наданими показами у судовому засіданні потерпілих та свідків. 
		Так, потерпіла ОСОБА_7 суду повідомила, що 20.03.2024 працювала продавцем в магазині "Білий лебідь" за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3. В цей же день, о 13:00 годині зайшов покупець  ОСОБА_3 , який був у стані алкогольного сп`яніння що супроводжувалось відповідним запахом з ротової порожнини, та запитав чи є у продажі хліб та горілка, на що вона відповіла, що продаж алкогольних напоїв не здійснюється. Після чого, ОСОБА_3 почав скидати товар з прилавку та бити його, а зайшовши за вітрину до неї почав наносити їй удари своїм коліном, внаслідок чого у неї одразу з`явився набряк на оці, далі діставши розкладний ніж, ОСОБА_3 хаотично розмахував ним перед її обличчям з погрозами про вбивство та наніс їй ще три удари по підборіддю та руці. Далі, ОСОБА_3 почав зачиняти вхідні двері, а вона в цей час хотіла його виштовхнути, однак він продовжив її бити та наносив удари ножем в рот та передпліччя, внаслідок чого був порізаний язик. Виштовхнувши ОСОБА_3 з магазину, вона вибігла на вулицю кликати про допомогу, де проїжджаюча повз автівка зупинилась і люди викликали швидку медичну допомогу. У момент нанесення їй ударів, погрози ОСОБА_3 про вбивство вона сприймала як реальні, оскільки його поведінка стала агресивною, при цьому більше нікого з людей в магазині не було. Після події вона лікувалась у Добропільській лікарні 10 днів, а зі сторони ОСОБА_3 не було ані вибачень, ані відшкодування спричинених збитків.
		Потерпіла ОСОБА_9 суду повідомила, що у зв`язку з від`їздом у інше місто, попросила ОСОБА_7 підмінити її у якості продавця магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_2 , у якому вона здійснює торгівельну діяльність як підприємець. Їй зателефонувала дівчина-покупець, яка повідомила, що ОСОБА_7 була вся в крові і її забрала швидка медична допомог. Прибувши до магазину, вона побачила там поліцію і зачинивши магазин, поїхала у лікарню до ОСОБА_7 . Внаслідок дій ОСОБА_3 було пошкоджено продовольчий товар, чим спричинено збитків. Після події, ОСОБА_3 знову прийшов до її магазину та висловлював погрози у її бік, а оскільки був ще один покупець, то дочекавшись поліцейських, вона написала відповідну заяву.
		Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_10 повідомила,що являється дружиною ОСОБА_3 . Так, після святкування дня народження, вранці 20.03.2024 її чоловіка вдома не було, а згодом приїхали працівники поліції, які повідомили, що він когось поранив та наразі перебуває у відділку поліції. Працівниками поліції було оглянуто її домоволодіння, та вона з добровільної згоди віддала ніж. Далі, про подію їй стало відомо від ОСОБА_3 , який вказав, що у магазині "Білий лебідь» його друг хотів придбати алкогольні напої, однак на нього накинулась ОСОБА_7 . Вже після події, вона повідомляла ОСОБА_7 про намір відшкодувати спричинені її чоловіком збитки, на що ОСОБА_7 повідомила, що ніколи не пробачить ОСОБА_3 та вигнала її з кімнати.
		Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_11 повідомила,що проїзджаючи на автомобілі повз магазину "Білий лебідь" за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3, бачила як з нього вибігла продавчиня, у якої руки були у крові, на обличчі гуля, а з горла текла кров. Підбігши до продавчині, остання повідомила, що на неї напав чоловік похилого віку, з причин відмови у його вимозі продажу горілки, тому він наніс їй ножем тілесні ушкодження. Після чого, інша жінка викликала швидку медичну допомогу, а чоловік вийшов з магазину та пішов за вугол, він був одягнутий в куртку, на голові була кепка/шляпа, а руки були в карманах. Взагалі до цього магазину вона ходить часто, а зазвичай продавцем у ньому є ОСОБА_9 .
		Допитаний усудовому засіданнісвідок ОСОБА_12 повідомив,що рухаючись автомобілем з дружиною, остання повідомила, що потрібно надати допомогу. Так, зупинившись біля магазину "Білий лебідь" за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3, побачив продавчиню, яка була у крові з проколотим язиком, з гематомою біля ока, а з роту йшла кров. В ході надання допомоги, продавчиня йому повідомила, що на неї напав чоловік, оскільки вона відмовила йому у продажі горілки. На місці події він не бачив чоловіка, який спричинив тілесні ушкодження потерпілій, оскільки вживав заходи щодо зачинення дверей магазину до приїзду поліції.
		Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_13 повідомила, що 20.03.2024 проїзджаючи біля магазину "Білий лебідь" за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Маяковського, 3, її зупинив чоловік, який попросив викликати поліцію, оскільки продавчиню магазину побив чоловік, який втік. На місці події вона бачила продавчиню, яка була з кров`ю на обличчі. Так, вона викликала поліцію, та поїхала з місця події, аби не налякати свою дитину.
		За клопотанням захисника ОСОБА_6 , судом були допитані свідки,  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які пояснили наступне.
		Так, свідок ОСОБА_14 , вказав про те, що він як слідчий здійснював досудове розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_3 , який без примусу та добровільно надав покази, що в стані алкогольного сп`яніння прийшов до магазину, де йому щось не сподобалось та він скинув з вітрини прилавку речі, зайшов за прилавок магазину, і забрав телефон продавчині. Далі він самостійно закрив двері, кинув на крісло потерпілу та наніс їй ножем декілька ударів в область шиї та порізав язик. Свідок повідомив, що не пам`ятає чи був присутній під час проведення слідчого експерименту захисник ОСОБА_3 , здійснювалась фото фіксація, та від учасників зауважень стосовно проведення слідчої дії та протоколу не було. Також окремо було проведено слідчий експеримент за участі потерпілої. 
		Свідок  ОСОБА_15  в судовому засіданні повідомив, що за його участі проводився слідчий експеримент, на якому ОСОБА_3 показував, де він нападав на продавчиню та як її бив. Під час слідчого експерименту тиску на обвинуваченого не було, він все показував і розповідав добровільно, за нього працівники поліції нічого не показували. Протокол проведення слідчого експерименту йому оголошували, все відповідало дійсності, він поставив на ньому власний підпис.
		 
		Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , підтверджується письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні. 
		Так, 20.03.2024 року до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась громадянка ОСОБА_7 та просила вжити заходів до невідомої особи, яка 20.03.2024 знаходячись у магазині «Білий Лебідь» за адресою: Донецька область, м.Білозерське, наніс їй тілесні ушкодження.
		Також, 21.03.2024 до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась громадянка ОСОБА_9 та просила вжити заходів до невідомої особи, яка зірвала роботу магазину «Білий лебідь» 20.03.2024 з 13:00 до 18:00 год.
		Відповідно допротоколу оглядумісця подіїта ілюстративноїтаблиці донього від20.03.2024 в присутності понятих за участю спеціаліста та ОСОБА_9 оглядалось приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , де були виявлені змиви бурого кольору на підлозі та зафіксовано пошкоджений товар харчових продуктів.
		Відповідно допротоколу оглядумісця подіїта ілюстративноїтаблиці донього від20.03.2024 в присутності понятих, за участю спеціаліста та ОСОБА_10 оглядалось приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено складний ніж зі слідами речовини бурого кольору.
		Відповідно допротоколу пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від21.03.2024 в присутності понятих, ОСОБА_7 впізнала на фото під №3 ОСОБА_3 , за загальними рисами обличчя, як особу, яка який 20.03.2024 нанесла їй тілесні ушкодження.
		Відповідно допротоколу пред`явленняречей длявпізнання зафотознімками від21.03.2024 в присутності понятих, ОСОБА_7 впізнає ніж на фото №1, яким їй були спричиненні тілесні ушкодження 20.03.2024.
		Відповідно допротоколу пред`явленняособи довпізнання зафотознімками від21.03.2024 в присутності понятих свідок ОСОБА_11 впізнав на фото №3 чоловіка, на якому зображений ОСОБА_3 , який виходив відразу за продавцем Ритою,яка була в крові, з магазину «Білий Лебідь». 
		Відповідно допротоколу проведенняслідчого експериментувід 22.03.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_3 , який в присутності понятих та за участю власника приміщення ОСОБА_9 , відтворив обставини події, що мали місце 20.03.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , у магазині «Білий Лебідь», де у нього з продавцем виник конфлікт. Так як вказав ОСОБА_3 , 20.03.2024 він прийшов у магазин та в нього виник конфлікт з продавцем, яку він у подальшому вдарив ножем. ОСОБА_3 повідомив, що коли він зайшов у приміщення магазину та знаходячись у середині приміщення, повідомив, що біля входу сиділа продавець і щось перебирала, він зайшов за прилавок та з продавцем у нього розгорівся конфлікт під час якого він почав з вітринискидатина землю товар, продавець почала вибігати з магазину, а він за нею, вона спіткнулася і впала, він взяв її за одяг і відтягнув назад у середину приміщення. Як повідомив ОСОБА_3 , він дістав із кишені розкладний ніж та ним наніс декілька ударів, можливо чотири, але не більше 10, більш всього він хаотично наносив удари, куди саме попадав він не пам`ятає, можливо в ліву руку, продавець прикривала обличчя руками. Він щось кричав, що саме він не пам`ятає але не погрожував. ОСОБА_3 повідомив, що коли продавець лежала на землі він ще наніс їй три удари коліном по голові, куди саме не пам`ятає. Після завданих ударів він пішов з магазину, а продавчиня залишилась лежати. 
		Відповідно допротоколу проведенняслідчого експериментувід 22.03.2024 за участю потерпілої ОСОБА_7 , яка в присутності понятих з добровільної згоди відтворила обставини події, що мали місце 20.03.2024 о 13:00 год в магазині. Так, вона як продавець, відмовила ОСОБА_3 у продажі йому алкогольних напоїв, після чого він почав скидувати на підлогу товар, а коли вона узяла до рук свій телефон, він підбіг до неї за прилавок і вона викинула свій телефон. Далі, вона показала як ОСОБА_3 висловлюючи погрози вбивством, тримаючи її за волосся, опустив її до підлоги та наніс удари лівим коліном у обличчя, вона голосно кричала і просила допомоги. ОСОБА_3 кричав, що їй ніхто не допоможе і він її вб`є. ОСОБА_3 пішов до вхідних дверей,щоб їх замкнути, а вона цей час хотіла його виштовхнути, однак він її штовхнув назад, внаслідок чого вона впала на кресло. Далі, ОСОБА_3 наніс їй удар ножем в рот та врізав язика , після чого вона виставила дві руки для самозахисту а ОСОБА_3 почав хаотично розмахувати ножем та порізав її ліву руку в районі передпліччя. Далі, на третю спробу ОСОБА_3 зачинити двері, вона штовхнула його, однак і сама опинилась на вулиці, де він зірвав з неї жилетку і вона побігла шукати допомогу.
		Згідно висновкуексперта №590/977-БДвід 30.04.2024 враховуючи «Висновок експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №590/976-БД за 2024 рік, кров потерпілої ОСОБА_7 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО та «Висновок експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №590/976-БД за 2024 рік, кров підозрюваного ОСОБА_3 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО в сліді на представленому для дослідження фрагменті марлі (об?єкт №1 - «змив речовини бурого кольору») встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. На двох фрагментах марлі (об?єкти №№2, 3 - «змиви з рук ОСОБА_3 ») наявність крові не встановлена. При серологічному дослідженні, в сліді крові (об?єкт №l) був виявлений тільки антиген А, який є основним групо-специфічним фактором групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В. Отриманий результат не виключає можливості походження сліду крові (об?єкт №l) від потерпілої ОСОБА_7 , крові якої властивий, виявлений в цьому сліді, антиген А. Даних про присутність в цьому сліді крові підозрюваного ОСОБА_3 не отримано, у зв?язку з не виявленням в сліді крові (об?єкт №1) антигену В, властивого його крові.
		Відповідно до постанови від 18.05.2024 речовими доказами визнано зразок крові ОСОБА_7 , зразок крові ОСОБА_3 , зрізи з нігтів ОСОБА_3 , змиви з рук ОСОБА_3 , залишки змивів з об.№1-3 на ниточках марлі, залишки змивів з об.№1,2 та витяжка з об`єкту.
		Згідно висновкуексперта №86від 23.04.2024 у гр-ки ОСОБА_7 на 20.03.2024р мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; підшкірна гематома параорбітальної та виличної ділянок праворуч; різано-колота рана шиї; різані рани середньої третини лівого передпліччя, язика праворуч. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та підшкірні гематоми параорбітальної та виличної ділянок праворуч спричинені від дій тупих предметів. Усі рани спричинені предметом, який має колючі та ріжучі властивості, до категорії яких може бути віднесено ніж. Усі вище вказані ушкодження, як у сукупності, так і окремо, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, котрі потребували для свого лікування часу більше 6-ти, але не більше 21-ї доби. 
		У зв`язку з тим, що при проведенні слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_3 вказав,що «наніс декілька ударів, можливо чотири але не більше десяти, більше всього хаотично наносив удари куди саме попав не пам?ятає, можливо у руку ліву, продавець прикривала обличчя руками,..... продавець лежала на землі то він ще наніс три удари коліном по голові куди саме не пам?ятає», тому надати відповідь на поставлене питання експерту питання про утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень ОСОБА_3 - не представляється можливим.
		При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_7 вказала, що «... що ОСОБА_16 тримаючи її за волосся нагинав голову донизу та в той час наніс три удари коліном лівим у обличчя,... то він відштовхнув її так що вона впала на крісло... ОСОБА_16 перший удар ножем наніс їй в рот та врізав язика... після чого ОСОБА_17 виставила дві руки вперед, для самозахисту, після чого ОСОБА_16 почав хаотично розмахувати ножем перед нею та в той час порізав її ліву щоку.», то за цих умов могли бути спричинені усі тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , вказані вище.
		 
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		       Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеності вини у їх вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
		       При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованихст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбаченіст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
		 
		3.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений. 
		 
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані:
		за 1-мепізодом: за ч. 4 ст. 296 КК України, як такі, що виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень;
		за 2-мепізодом: за ч.1 ст.129 КК України, як такі, що виразилися у погрозі вбивством, при якій були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		 
		4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		 
		Суд невідносить дообставини,що пом`якшуєпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття, оскільки щире каяття, передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття  це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак вказане у суб`єктивному ставленні ОСОБА_3 до вчиненого ним злочину відсутнє, оскільки обвинувачений не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття. 
		 
		Разом з тим, суд вважає за доцільне виключити із пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення обставину, що обтяжує покарання відповідно до ст.67 КК України, а саме вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
		Оскільки, перебування ОСОБА_3 у період інкримінуємих йому діянь у стані алкогольного сп`яніння, поза розумним сумнівом, не підтверджується ані письмовими матеріалами провадження ані показами свідків та потерпілої, яке лише чула від обвинуваченого запах перегару, що виключає можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, у стані алкогольного чи іншого сп`яніння.
		Свідки вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв 20.03.2024  відсутні, як і відсутні будь які медичні документи, які би констатували перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння 20.03.2024.
		 
		5.Мотиви призначення покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до проступку та тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях фактично не визнав, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило. 
		Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
		вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ст. 70 КК України, обвинуваченого який відмовився від виступу у судових дебатах та від останнього слова, захисника ОСОБА_6 , який просив призначити мінімальне покарання не пов`язане з позбавленням волі, позицію потерпілої ОСОБА_7 та представника захисника ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , які просили призначити покарання максимально суворе покарання, також суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді пробаційного нагляду та позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст. 129, ч.4 ст.296 КК України із застосуванням вимог ст. 70 КК України із реальним його відбуванням. 
		При цьому, суд враховує приписи ч.3 ст.61 КК України, за змістом якої, обмеження волі не застосовується до … осіб, що досягли пенсійного віку... тобто, оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг пенсійного віку, призначення йому покарання у виді обмеження волі не буде відповідати Закону.
		Тому, саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбуванням покарання. 
		Саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Призначення ж покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків за ст. 76 КК України не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст.65 КК України і не сприяти вихованню  ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо. 
		Тобто, призначення більш м`якого остаточного покарання ОСОБА_3 не буде ґрунтуватися
		на принципах справедливості та індивідуалізації, не досягне мети покарання та буде недостатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Оскільки, ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, вибачення у потерпілих не попросив, свою поведінку не осудив. Не вжив заходів для відшкодування потерпілій ОСОБА_7 спричиненої шкоди. Намагався уникнути відповідальності перекладаючи відповідальність на потерпілу ОСОБА_7 . Проте, доводи ОСОБА_3 про те, що він не спричиняв потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень спростовуються показами самої потерпілої ОСОБА_7 , покази якої у свою чергу підтверджуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які бачили окровавлену потерпілу із тілесним ушкодженнями відразу після спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
		Крім вказаного, покази потерпілої ОСОБА_7 повністю узгоджуються і з результатами Висновку експерта №86 від 23.04.2024, за змістом якого у гр-ки ОСОБА_7 на 20.03.2024р мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; підшкірна гематома параорбітальної та виличної ділянок праворуч; різано-колота рана шиї; різані рани середньої третини лівого передпліччя, язика праворуч. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та підшкірні гематоми параорбітальної та виличної ділянок праворуч спричинені від дій тупих предметів. Усі рани спричинені предметом, який має колючі та ріжучі властивості, до категорії яких може бути віднесено ніж. Усі вище вказані ушкодження, як у сукупності, так і окремо, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, котрі потребували для свого лікування часу більше 6-ти, але не більше 21-ї доби. При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_7 вказала, що «... що ОСОБА_16 тримаючи її за волосся нагинав голову донизу та в той час наніс три удари коліном лівим у обличчя,... то він відштовхнув її так що вона впала на крісло... ОСОБА_16 перший удар ножем наніс їй в рот та врізав язика... після чого ОСОБА_17 виставила дві руки вперед, для самозахисту, після чого ОСОБА_16 почав хаотично розмахувати ножем перед нею та в той час порізав її ліву щоку.», то за цих умов могли бути спричинені усі тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , вказані вище.
		Окрім наведеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв дій які б призвели до пошкодження товару магазину «Білий Лебідь» спростовуються протоколом огляду місця події від 20.03.2024, який було проведено о 20.15-20.43, до вказаного протоколу огляду долучені і фото на яких зафіксовано безлад у приміщенні магазину,та які повністю спростовують версію обвинуваченого і доводять обсяг пред`явленого йому обвинувачення. 
		 
		6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Так, у межах даного кримінального провадження представником потерпілої  ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 було подано цивільний позов, у якому представник потерпілого просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на відшкодування понесеної матеріальної та моральної шкоди у розмірі 306428,90 гривень. 
		 
		Вирішуючи заявлений позов, суд приходить до наступного.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Аналіз положеньстатті 1166 ЦК Українидозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
		Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди беруть до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
		Оскільки судом встановлена вина ОСОБА_3 у спричиненні потерпілій ОСОБА_7 тілесного ушкодження, тому, підлягає відшкодування заподіяна ними шкода.
		Згідно з положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		На обґрунтування матеріальної шкоди позивачем надані квитанції про оплату медичних препаратів на суму 6428.9гривень. У той же час будь-яких доказів, що вказані у чеках медикаменти призначались потерпілій та знаходяться у причинному зв`язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень, суду не надано, що позбавляє суд можливості прийти до висновку , що вказані витрати понесені саме позивачем у зв`язку з лікуванням в результаті скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення щодо неї. Таким чином, суд вважає, що позивач не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів спричинення їй матеріальної шкоди, тому у цій частині позову необхідно відмовити. 
		За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до вказаного, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із характеру, тривалості, обсягу та змісту фізичних та душевних страждань потерпілої, яких позивач зазнала у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, душевних стражданнях, які пов`язані моральними переживаннями за своє здоров`я, а також в негативних переживаннях в зв`язку із ушкодженням здоров`я та порушення звичного устрою життя.
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, їх тривалість, зміни в її звичному способі життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_7 у сумі 150000.00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.
		 
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні обраний відповідно до ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27.03.2024 відносно ОСОБА_3 у виді цілодобового домашнього арешту сплив 07.10.2024.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення. 
		Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 129, ч.4 ст.296 КК України і призначити йому покарання:
		- за ч.1 ст. 129КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;
		- за ч.4 ст.296 КК України  у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		 
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обрахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		 
		На підставі ч. 7 ст. 72 КК України цілодобовий домашній арешт з 27.03.2024 року по 07.10.2024 зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3  задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування понесеної моральної шкоди у розмірі 150000.00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень. 
		У задоволенні іншої частини позову  відмовити.
		Скасувати накладений відповідно до ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.03.2024 арешт на складний ніж із слідами речовини бурого кольору.
		Речові докази:
		-складний ніж із слідами речовини бурого кольору, зразок крові ОСОБА_7 , зразок крові ОСОБА_3 , зрізи з нігтів ОСОБА_3 , смиви з рук ОСОБА_3 , залишки змивів з об.№1-3 на ниточках марлі, залишки змивів з об.№1,2 та витяжка з об`єкту, що зберігаються в камері схову ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція №175,176), - знищити.
		 
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення,а обвинуваченим, який перебуває під вартою,  з моменту вручення йому копії вироку,до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний судміста Дніпропетровська.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		 
		Суддя    Амур-Нижньодніпровського 
		районного суду м. Дніпропетровська                    ОСОБА_18

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...