Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/4281/25 1-кс/522/1706/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 15.04.2025. Зареєстровано: 15.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 11-сс/813/639/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024160000000757

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/639/25
		Справа № 522/4281/25 1-кс/522/1706/25 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		 
		 
		09.04.2025 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий  суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		підозрюваного  ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024160000000757 від 21.06.2024 року, щодо:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народився в м.Чусовой Пермської області Російської Федерації, українця, громадянина України, в.о. начальника Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 
		встановив:
		 
		СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000757 від 21.06.2024 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, скоєного за наступних обставин. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.03.2021 року Рішенням голови міста Одеси «Про затвердження Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у новій редакції» № 051631 затверджено Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (нова редакція)(далі  Департамент).
		Згідно з розділом 1 Положення «Загальні положення»:
		- п. 1.1. «Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Департамент є спеціально уповноваженим органом Одеської міської ради з питань містобудування та архітектури…».
		- п. 1.2. «…Департаментє юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи та бланки…».
		- п. 1.3. «…Департаменту своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими законодавчими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим Положенням…».
		- п. 1.4. «…Департамент підзвітній і підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу обов`язків, а при виконанні делегованих повноважень органів виконавчої влади  відповідним органам виконавчої влади…».
		Згідно з розділом 2 Положення «Завдання та повноваження Управління»:
		- п. 2.1. «…Завданнями Управління є:
		- 2.1.1. Реалізація на території міста державної і місцевої політики у сфері планування та забудови територій, а також у сфері архітектурної діяльності, дизайну міського середовища та благоустрою;
		- 2.1.2. Організація планування територій на місцевому рівні, аналіз стану містобудування на території міста, організація розробки, експертизи і подання на затвердження у встановленому законодавством порядку містобудівних програм, Генерального плану міста Одеси, іншої містобудівної документації;
		- 2.1.3. Координація діяльності суб`єктів містобудування з комплексного розвитку і забудови міста, його інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури, сприяння поліпшенню архітектурного та естетичного вигляду міста;
		- 2.1.4. Забезпечення дотримання законодавства України, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування, благоустрою та охорони об`єктів культурної спадщини.
		- п. 2.2. Департамент відповідно до покладених на нього завдань у сфері планування територій:
		- 2.2.6. Забезпечує попередній розгляд містобудівної та проектної документації архітектурно-містобудівної радою.
		- п. 2.3. Департамент відповідно до покладених на нього завдань у сфері регулювання забудови територій:
		- 2.3.4. Вирішує питання включення до містобудівних умов та обмежень вимог щодо архітектурних та інженерних рішень, у тому числі в галузі дизайну міського середовища;
		- 2.3.5. Погоджує у випадках та в порядку, встановлених законодавством України, паспорти опорядження та фарбування фасадів будівель, будинків та споруд;
		- 2.3.7. Розглядає містобудівні розрахунки та інші графічні матеріали з будівництва, реконструкції, капітального ремонту й реставрації визначених законодавством України об`єктів та благоустрою територій, готує і надає довідкову інформацію щодо відповідності намірів забудови таких об`єктів містобудівній документації та державним будівельним нормам…».
		Згідно з розділом 3 Положення «Структура та керівництво Департаменту»:
		- п. 3.1. «…Департамент очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою. Директор департаменту за посадою є головним архітектором міста;
		- п. 3.2. Кваліфікаційні вимоги до директора Департаменту: повна вища освіта не нижча ступені магістра, спеціаліста за фахом; вільне володіння державною мовою, стаж на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід на керівних посадах підприємств, установ та організацій не залежно від форми власності не менше 2-х років…».
		- п. 3.3. «…Директор Департаменту:
		- 3.3.1. Здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Департамент завдань, визначає ступінь відповідальності заступників директора Департаменту, керівників його структурних підрозділів;
		- 3.3.5. Забезпечує виконання покладених на Департамент завдань;
		- 3.3.6. У межах своїх повноважень видає накази;
		- 3.3.7. Діє без довіреності від імені Департаменту в межах повноважень, визначених цим Положенням, представляє Департамент як виконавчих орган Одеської міської ради у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами;
		- 3.3.8. Веде особистий прийом громадян;
		- 3.3.11. Погоджує містобудівні та архітектурні проектні рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення…».
		Згідно з розділом 4 Положення «Права Департаменту»:
		- п. 4.1.2. «…Отримувати у встановленому законодавством порядку від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об`єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх обов`язків…».
		Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з Наказом начальника Головного архітектурно-планувального управління Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 21/к 09.08.1988 року ОСОБА_9 прийнято на роботу на посаду заступника начальника Головного архітектурно-планувального управління Виконавчого комітету Одеської міської ради.
		Згідно з Розпорядження голови м. Одеси «Про переведення працівників управління архітектури та містобудування» від 26.06.2019 року № 868К/107104 та у зв`язку зі змінами у штатному розписі ОСОБА_9 переведено на посаду заступника директора департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з 01 липня 2019 року.
		Розпорядженням голови м. Одеси від 09.03.2021 року № 294К/003890, ОСОБА_9 переведено на посаду першого заступника директора департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, з окладом згідно з штатним розкладом, з 10 березня 2021 року.
		Розпорядженням голови м. Одеси від 17.10.2023 року №1080К/014313, виконання обов`язків директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста покладено на ОСОБА_9 , першого заступника директора департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, з 18 жовтня 2023 року, тимчасово, на період заміщення посади директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста відповідно до вимог чинного законодавства України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Також, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Таким чином, ОСОБА_9 , тимчасово обіймаючи посаду директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста та здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції є службовою особою.
		Так, відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 (далі  Закон): основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження , технічні умови , завдання на проектування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію  у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці  у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно дочастини восьмоїстатті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до ч.6 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Так встановлено,що вчервні місяці2024року  ОСОБА_10 , який є представником власника нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ланжеронівська, будинок 19, приміщення 103, вирішив звернутися до уповноважених осібДепартаменту архітектури та містобудування Одеської міської радиз метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва «Влаштування фасадного входу в нежитлові підвальні приміщення № 103 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані з пристосуванням під адміністративно-офісні цілі за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 19».
		Звернувшись доДепартаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради дляотримання містобудівних умов та обмежень отримав відмову з підстав, які не передбачені діючим законодавством.
		В подальшому, у зв`язку з неможливістю отримання містобудівних умов та обмежень ОСОБА_10 змушений був звернутися до в.о.директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста ОСОБА_9 .
		Так, 01.07.2024 року, об 11:16 год, ОСОБА_10 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, будинок № 10, в службове приміщенняДепартаменту архітектури та містобудування Одеської міської радиза місцем фактичного здійснення своєї службової діяльності в.о.директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста ОСОБА_9 . Під час розмови з ОСОБА_9 ОСОБА_10 повідомив останньому, що йому необхідно отримати передбачену чинним законодавством України дозвільну документацію на об`єкт нерухомості, розташований заадресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ланжеронівська, будинок 19, приміщення 103, з метою подальшого проведення реконструкції та використання відповідного приміщення за призначенням.
		Так, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду в.о.директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради  головного архітектора міста, будучи службовою особою, яка наділенаорганізаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, маючи вищу освіту за спеціальністю «архітектура» та «державне управління», здійснюючи свою професійну діяльність з 1988 року та обіймаючи керівні посади, будучи достовірно усвідомленим про вимоги чинного законодавства України, якими передбачено видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, а також імперативні положення Закону України «Про запобігання корупції», розуміючи, що відповідно до вищевказаних норм законодавства, саме він має повноваження на видачу містобудівних умов та обмежень в інтересах ОСОБА_10 ,у останнього виник злочинний умисел на вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 за вчинення вищезазначених дій.
		У подальшому, 04.03.2025 року, приблизно о 12:00 год., ОСОБА_9 , діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану, попередньо отримавши та неодноразово перевіривши документи, які йому надавав ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщені кафе «Гоголь-Моголь» за адресою: провулок Некрасова, 2 у місті Одеса, особисто повідомив останньому, що за усунення штучних перешкод у видачімістобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва «Влаштування фасадного входу в нежитлові підвальні приміщення № 103 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані з пристосуванням під адміністративно-офісні цілі за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 19», йому необхідно надати ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США в якості сплати за «послуги».
		Усвідомлюючи, що дії ОСОБА_9 , які направлені на вимагання та отримання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди є незаконними, останній завершив розмову на вказану тему.
		Так, 05.03.2025 року, приблизно о 14:00 год., ОСОБА_10 , перебуваючи у закладі громадського харчування «Чорнослив» за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, буд. 12, зустрівся зв.о.директора Департаменту архітектури та містобудування Одеськоїміської ради  головного архітектора міста ОСОБА_9 . Під час бесіди з останнім, ОСОБА_10 знову з`ясував у ОСОБА_9 необхідність передання ним неправомірної вигоди. В свою чергу, ОСОБА_9 , продовжуючи додержуватись свого раніше розробленого злочинного плану, направленого на вимагання та отримання неправомірної вигоди,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, маючи корисливу мету, направлену на незаконне збагачення,повідомив ОСОБА_10 , що з попередньої розмови про необхідність надання неправомірної вигоди за видачумістобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва «Влаштування фасадного входу в нежитлові підвальні приміщення № 103 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані з пристосуванням під адміністративно-офісні цілі за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 19», нічого не змінилось. Розуміючи, що без передачі ОСОБА_9 вказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_10 буде позбавлений можливості на законне отримання містобудівних умов та обмежень, останній, діючи відповідно до злочинного умислу ОСОБА_9 , передав йому неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США. Після цього ОСОБА_9 було викрито правоохоронними органами у вчиненні зазначеного злочину шляхом затримання останнього.
		05.03.2025 року ОСОБА_9  затриманий органом досудового розслідування в порядку ст.208 КПК України.
		06.03.2025рокуОСОБА_9  повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням цієї неправомірної вигоди.
		07.03.2025 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 2 (два) місяці, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
		Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; а також вчинення іншого кримінального правопорушення. 
		Оскарженою ухвалоюслідчого суддічастково задоволеноклопотання слідчогота допідозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою,строком до 03.05.2025 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 500 (п`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1514000,00 грн. (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), із покладенням обов?язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 3) не відлучатися з міста Одеси та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України; 5) утримуватись від спілкування з особами, допитаними у якості свідків у даному кримінальному провадженні; 6) носити електронний засіб контролю.
		Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; а також здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; врахувавши вагомість наявних доказів про підозру останнього у вчиненні злочину, суспільно-небезпечний характер вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу підозрюваного. Одночасно слідчий суддя вважав за достатнє визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави. 
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 подали апеляційні скарги. 
		Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 03.05.2025 року, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням із покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
		Прокурор вказує, що ухвала в частині визначення розміру застави є необґрунтованою, оскільки слідчий суддя не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, доведеність ризиків у кримінальному провадженні, майновий стан підозрюваного, наявність виключного випадку відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, та визначив занадто незначний розмір застави у сумі 1514000,00 грн (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), яка достатньою мірою не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. 
		Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту в період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Захисник посилається на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків у кримінальному провадженні та визначення непомірного розміру застави.
		Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
		27.03.2025 року із ДУ «Одеський слідчий ізолятор» надійшло повідомлення, що 10.03.2025року підозрюваний ОСОБА_9 звільнений під з-під варти під заставу на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2025 року. 
		Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту; підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Частина перша ст. 404 КПК України (далі  КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
		Відповідно до приписів ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		Статтею 194КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 
		Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний/підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. 
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог процесуального закону при розгляді клопотання про застосуваннядо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненніОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які даютьдостатні підставивважати, що підозрюваний,перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування/суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. 
		Разом з тим, слідчий суддя на законних підставах визнав недоведеними ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. 
		З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_9  запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
		Щодо наявності обґрунтованої підозри, апеляційний суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.5ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		Усправі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9  у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення. 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК. 
		Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. 
		Докази, які долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те,що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра в причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину. Підстав,передбачених ст.87 КПК, для визнання цих доказів недопустимими,колегією суддів не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази,є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_9  можливо вчинив інкримінований йому злочин: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням цієї неправомірної вигоди. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
		З урахуванням викладеного, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри є необґрунтованими. 
		Посилання сторони захисту щодо відсутності всіх обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення та наявності ознак провокації злочину мають бути перевірені в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження. 
		Стосовно доводів сторони захисту щодо відсутності ризиків, апеляційний суд зазначає наступне.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. 
		При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК. 
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
		При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
		Оскільки покази свідків, якістаном на даний час ще не допитанів судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		Ризик знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення також не виключається. 
		Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжногозаходу.
		Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбаченощодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		Слідчий суддяправильно врахувавобставини справита тяжкістьінкримінованого злочину,особу підозрюваного,враховуючи приписист.182КПК встановиввиключність випадкута визначивпідозрюваному якальтернативний запобіжнийзахід заставу-500(п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514000,00 грн. (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), із покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків. 
		На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням цієї неправомірної вигоди, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
		Доводи прокурора про існування потреби збільшення розміру застави, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки поведінка підозрюваного після внесення за нього застави та звільнення з-під варти, зокрема той факт, що органом досудового розслідування та прокурором не надано доказів щодо порушення підозрюваним, покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, свідчать про достатність застосовного запобіжного заходу.
		Підозрюваний ОСОБА_9  особисто з`явився до суду для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилося питання про збільшення йому розміру застави. 
		У судовому засіданні апеляційного суду прокурор не надав доказів, що з моменту внесення за підозрюваного ОСОБА_9  застави та звільнення його з-під варти, останній допускав порушення покладених на нього обов`язків. 
		Доводи прокурора про існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення, колегія суддів визнає безпідставними та не доведеними. 
		Доводи прокурора про можливу систематичність вчинення підозрюваним аналогічних протиправних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими та не доведеними доказами.
		З урахуваннямнаведеного,колегіясуддів вважає,що підчас апеляційногорозгляду прокурорне надавсуду доказів,які бвказували нате,що застосованийдо підозрюваногооскарженою ухвалоюальтернативний запобіжнийзахід увиді застави,не забезпечуєна данийчас виконанняпокладених напідозрюваного обов`язків,а такожпро існуванняпідстав длянеобхідності збільшеннярозміру застави до 1200 (однієї тисячі двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам. 
		Посилання сторони захисту на непомірність визначеного розміру застави колегія суддів визнає безпідставними, оскільки застава за підозрюваного ОСОБА_9 внесена. 
		Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваногоОСОБА_9  запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки такий запобіжний захід є більш обтяжливим у порівнянні із заставою, яка вже внесена, тому підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави. 
		Будь-яких порушень норм КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасуванняоскарженої ухвали, не встановлено. 
		Відповідно до приписів ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене відповідно до вимог закону, та винесене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст.177,178,182, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, 
		постановив:
		 
		Апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення. 
		Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12024160000000757 від 21.06.2024 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...