Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/8064/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 15.04.2025. Зареєстровано: 15.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/635/565/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000000731

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 635/8064/24
		Провадження № 1-кп/635/565/2025
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		15 квітня 2025 року сел.Покотилівка Харківського району Харківської області
		Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:
		головуючого судді- ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Лучисте,м.АлуштаАР Крим,громадянина України,із неповноюсередньою освітою,одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 збройних сил російської федерації, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 111 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИЛА :
		Суд визнає доведеним, що ОСОБА_6 , являючись уродженцем с. Лучисте (м. Алушта) і мешканцем м. Алушта АР Крим, не будучи прихильником української державності, самостійності та незалежності України, перебуваючи під інтелектуальним впливом виховання в дусі комуністичних ідей та імперської російської ідеології, після подій 2014 року вирішив порушити правовий зв`язок з державою Україною, який до того знаходив свій вияв у взаємних правах та обов`язках, та набути громадянство російської федерації без позбавлення українського.
		З цією метою, ОСОБА_6 , перебуваючи в умовах політичних подій в Україні з початку 2014 року, будучи достовірно обізнаним щодо анексії Кримуросією,тобто, насильницького протиправного тимчасового відторгнення більшої частиниКримського півострова, розташованого у межах українських адміністративних одиниць - Автономної Республіки Кримта містаСевастополя, від Українита одностороннього незаконного включення їх до складуросійської федерації на правах суб`єктів федерації -«Республіки Крим» та«міста федерального значення Севастополь», що було проголошено 18.03.2014 (нібито внаслідок так званого«референдуму про статус Криму»16.03.2014), маючи паспорт громадянина України серійний номер НОМЕР_2 від 01.04.2003, отримав паспорт громадянина росії за № НОМЕР_3 , виданий 14.09.2021 (російською мовою) «мвд по республике Крым», із зазначенням місця реєстрації: АДРЕСА_1 . 
		Таким чином, ОСОБА_6 , не маючи патріотичних переконань, проігнорував ту обставину, що в умовах 2014 року Україна була змушена докладати необхідних зусиль щодо забезпечення своєї безпеки, а тому й вдалася до внутрішньодержавного заходу, що створило надалі відповідні умови для протистояння загрозам. При цьому введення особливого стану в державі було вимушеною мірою під якою слід розуміти надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров`я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу.
		24.02.2022 російською федерацією (далі  рф), державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.
		Згідно з Конституцією України, вона є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент рф, а також інші представники військово-політичного керівництва рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали із залученням підрозділів збройних сил рф агресивну війну та військовий конфлікт на території України.
		В результаті вчинення вказаних дій військовими формуванням держави-агресора рф було тимчасово окуповано частину територійУкраїни,перелік якихзатверджено НаказомМіністерства зпитань реінтеграції тимчасовоокупованих територійвід 22.12.2022№ 309,який зареєстрованов Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
		У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
		У своючергу, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, військовозобов`язаним, оскільки під час дії воєнного стану за законом мобілізувати можуть таку категорії чоловіків, як придатних за станом здоров`я віком від 25 до 60 років без досвіду військової служби, так і обмежено придатних з досвідом та без досвіду служби, але, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася, та з особистих інтересів і вигоди, оцінивши обстановку в умовах військового стану, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов`язаний з державною зрадою, за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно не пізніше листопада 2023 року вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора)  рф.
		Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Алушта АР Крим, за власною ініціативою, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також на допомогу представникам іноземної держави, в особі збройних сил, у проведенні підривної діяльності проти України, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, маючи на меті сприяння у будь-якій збройній агресії зс рф проти України, у листопаді 2023 року виїхав з м. Алушти АР Крим до м. Москви, рф, де 01.12.2023 уклав контракт з міністерством оборони рф про проходження військової служби в збройних силах рф строком на 1 рік. Починаючи з 08.12.2023 він був розподілений до в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка переформовувалась (відновлювалась) в с. Біловодськ Старобільського району Луганської області, де пройшов вогневу та тактичну підготовку. При цьому, ОСОБА_6 не вчинив жодних дій направлених на ухилення від проходження служби в зс рф, або на добровільну здачу в полон Збройним Силам України. 
		Після цього, не пізніше 18.06.2024, ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, прибув в район с. Липці Харківського району Харківської області для участі у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України, де військовослужбовцями ЗСУ було припинено його протиправну діяльність. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, безпеці України шляхом переходу на бік ворога та надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 , свою винуватість у вчиненому діянні визнав повністю, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням письмових доказів по справі, які є в матеріалах кримінального провадження.
		Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні повністю визнав в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, в час, спосіб та при обставинах, на які вказує досудове слідство. Зазначив, що дійсно, будучи громадянином України, оскільки із громадянства України він не вийшов, у 01.12.2023 року добровільно уклав контракт із міністерством оборони рф про проходження військової служби у збройних силах рф строком на 1 рік, так як потребував коштів на лікування сестри. Він пройшов вогневу і тактичну підготовку і був направлений у с.Липці Харківського району Харківської області для участі у бойових діях проти ЗСУ, де згодом був затриманий військовослужбовцями ЗСУ. Докази його вини, здобуті на досудовому слідстві, визнає повністю і не оспорює.
		Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
		Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
		-Рапортом про виявлене кримінальне правопорушення від 19.06.2024 року;
		-копією паспорта серії НОМЕР_2 громадянина України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		-копією військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_6 , відповідно до якого він був 30.11.2023 року взятий на облік мобілізаційних ресурсів, перебуває у військовому званні рядовий і прийняв присягу 06.12.2023 року у в/ч 77948 рф;
		-копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Управлінням Балтійського флоту 10.02.2024 року, 
		-копією контракту про проходження військової служби у збройних силах російської федерації, укладений 01.12.2023 року між рядовим ОСОБА_6 та НПОВСК м.Москви;
		-копією довідки військової частини ПП-11048 від 06.12.2023 року №3899/1 про проходження рядовим ОСОБА_6 військової служби за контрактом, який укладений строком на 1 рік з 01.12.2023 року по 30.11.2024 року;
		-копією довідки начальника штабу в/ч НОМЕР_1 міністерства оборони рф, яка видана ОСОБА_6 про те, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 і в період з 08.12.2025 року по теперішній час дійсно знаходиться в районі проведення СВО на території донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької області, Херсонської області і України з метою виконання спеціальних задач без обмеження загальної тривалості лужбового часу;
		-протоколом слідчого 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області від 21.06.2024 року огляду речей та предметів;
		-постановою слідчого 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області від 21.06.2024 року про визнання документами та визначення місця їх зберігання.
		За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.111 КК України, доведена повністю.
		Відповідно до ч. 2ст. 50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідней достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст.65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, які відповідно дост.66 КК Українипом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставин, які відповідно дост. 67 КК Україниобтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він має неповну середню освіту, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є інвалідом, за місцем утримання військовополонених у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» характеризується посередньо, в силу ст.89 КК України не судимий.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності. 
		На думку колегії суддів, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Разом з тим колегія суддів, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який будучи громадянином України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, обставини кримінального провадження в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування до призначеного обвинуваченому покарання положень ст. 69 КК України, які просила сторона захисту, оскільки, на думку колегії суддів, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Згідно ч.1ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		За приписами ч.6 ст.4 даного Закону, під час дії воєнного стану в Україні у зв`язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров`я такі особи можуть тимчасово перебувати у дільницях для тримання військовополонених, утворених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Такі висновки узгоджуються із положеннями ч.2 ст.103 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, згідно з якими будь-який період перебування військовополоненого під вартою в очікуванні суду віднімають від загального строку покарання, призначеного військовополоненому, та беруть до уваги під час винесення вироку
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувався, однак останній був взятий в полон 18.06.2024 року, перебував у дільниці для тримання військовополонених, утвореній в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в очікуванні суду, тому строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_6 за даним вироком, слід рахувати з 18.06.2024 року.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Речові докази і судові витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, колегія судів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 111 КК Україниі призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання 18.06.2024 року.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...