Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 759/16487/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-13382ск24

иборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		39.        За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). 
		40.        У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання бо іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
		41.        Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов`язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором (стаття 1056 ЦК України).
		42.        Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі 
		№ 757/76933/17, предметом розгляду якої були подібні вимоги 
		ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» за період з 28 грудня 2016 року по 27 грудня 2017 року; у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 752/5765/23, предметом розгляду якої були подібні вимоги ОСОБА_1 до AT «Сенс Банк», за період з 25 березня 2022 року до 24 березня 2023 року дійшов висновку, що частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з невиконанням (простроченням виконання) зобов`язання кредитодавця по видачі кредиту, не може бути застосована, оскільки:
		- тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що зобов`язання кредитодавця по видачі кредиту є специфічними по своїй юридичній сутності. І з урахуванням його сутності неможна зобов`язати банк видати кредит. В такій ситуації потрібно ставити питання перед судом про покладення на боржника обов`язку відшкодувати збитки, а не реально виконати зобов`язання. Такий підхід базується на тому, що обов`язки з надання кредиту та сплати боргу є кардинально різними по своїй юридичній сутності і, з урахуванням сутності кредитного договору, примус до виконання обов`язку видати кредит у натурі не допускається;
		- якщо позичальник вважає таку відмову банку необґрунтованою, в цій ситуації належним способом захисту є позов про компенсацію збитків, зокрема, витратпозичальника, пов`язаних з більшим розміром відсотків, під які отриманий кредит в іншому банку, на страхування, сплату комісій у зв`язку з укладенням кредитного договору, за яким не отримано кредит (його частина), тощо.
		43.        Подібнівисновки викладені Верховним Судом також у постанові 
		від 17 квітня 2024 року у справі № 761/20966/19.
		44.        Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		45.        Врахувавши викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту його права/інтересу, що є самостійною підставою для відмови в позові. 
		46.        Доводи заявника щодо незастосування Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 в справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) обґрунтовано були відхилені апеляційним судом.
		47.        Жодним учасником процесу не оспорюється та суди не спростовують висновки Конституційного Суду України про те, що в договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, однак у цій справі вирішується питання про застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у випадку невиконання (прострочення виконання) кредитодавцем зобов`язання з видачі кредиту.
		48.        З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15, від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 07 липня 
		2021 року у справі № 703/1518/18, від 23 серпня 2023 року у справі 
		№ 564/282/16, а також у постанові Верховного Суду України від 11 травня 
		2016 року у справі № 6-37цс16, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
		49.        Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija 
		v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		50.        Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінкою доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц).
		51.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		52.        Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.        Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.        Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...