Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9996/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2025.
Дата набрання законної сили: 15.04.2025
Номер судового провадження: 61-6842ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 520/9996/19
		провадження № 61-6842св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тарановський Дмитро Сергійович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Калашнікової О. І., та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою.
		В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником квартири 
		АДРЕСА_1 . 
		9 червня 2018 року власник квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку - ОСОБА_2 самочинно відключив належну позивачу квартиру від мереж водовідведення (каналізації) шляхом пошкодження трійника, за допомогою якого відбувалась підключення до системи та з`єднання металевої каналізаційної труби квартири АДРЕСА_3 
		із каналізаційним лежаком до квартири АДРЕСА_2 .
		Вимогу позивача про відновлення водовідведення в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2 не виконав, що й змусило звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача відновити попередній стан квартири шляхом підключення до мереж водовідведення (каналізації).
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року позов задоволено.
		Зобов`язано ОСОБА_2 підключити квартиру АДРЕСА_1 до централізованої мережі водовідведення (каналізації) шляхом відновлення трійника, за допомогою якого відбувалося підключення до системи та з`єднання металевої каналізаційної труби квартири АДРЕСА_3 із каналізаційним лежаком до домоволодіння АДРЕСА_4 (колишня 
		квартира АДРЕСА_5 ), а саме з житловим 
		будинком літ. «А» згідно з копією технічного паспорту від 7 листопада 2016 року.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції зазначив, що за висновком судового експерта відновити каналізацію в квартирі АДРЕСА_3 можливо шляхом відновлення трійника, за допомогою якого відбувалось підключення до системи та з`єднання металевої каналізаційної труби квартири АДРЕСА_3 із каналізаційним лежаком до домоволодіння АДРЕСА_4 (колишня квартира 
		АДРЕСА_5 ).
		Відповідач не спростував обставин щодо незаконності його дій з відключення квартири АДРЕСА_3 від каналізації та не довів, що це відключення здійснив за згодою власника квартири АДРЕСА_3 (позивача), яка є співвласником каналізаційних мереж у будинку АДРЕСА_6 .
		Постановою Одеського апеляційного суду від 4 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року - без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про наявність у позивача технічної можливості підключити самостійно підключити її квартиру до централізованої мережі водовідведення (шляхом прокладення іншої труби), вказавши, що до здійсненого ОСОБА_2 незаконного відключення квартира позивача була обладнана каналізацією шляхом підключення до каналізаційних мереж, співвласниками яких є сторони у справі.
		Безпідставними суд апеляційної інстанції вважав посилання ОСОБА_2 про неповноту висновку експерта, оскільки представник відповідача в судовому засіданні визнав, що ОСОБА_2 не дозволив експерту увійти на прибудинкову територію належної йому квартири та обстежити каналізацію. Апеляційний суд врахував, що відповідач не надав інший висновок експерта на спростування висновків експерта, які містяться в матеріалах справи.
		Апеляційний суд вважав такими, що не впливають на правильність висновків місцевого суду, доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_2 можливості здійснити підключення квартири позивача до водовідведення з посиланням на те, що він не має ліцензії на проведення будівельних робіт, не є підрядником та не є особою, що може діяти від імені ОСОБА_1 , а підключення до центральної системи каналізації здійснюється після проходження всіх етапів та з відповідною оплатою вказаних послуг.  Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач самостійно без належних сертифікатів здійснив підключення власного житлового будинку АДРЕСА_6 до каналізаційної мережі та самовільно відключив від неї квартиру позивача, право якої підлягає відновленню у визначений судом першої інстанції спосіб.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тарановський Д. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційна скарга мотивована відсутністю у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо можливості застосування пункту 1 частини першої 
		статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та пункту 1 частини першої статті 2 Закону 
		України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Необхідність викладення такого висновку заявник обґрунтовує тим, що суди вважали будинок АДРЕСА_6 багатоквартирним і проігнорували, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію за ним права власності на житловий будинок, а не на квартиру у багатоквартирному житловому будинку.
		Заявник вказує про неврахування судами необґрунтованості висновку судової будівельно-технічної експертизи № 023/2019 від 17 березня 2020 року, який не підлягає прийняттю як достовірний доказ у цій справі, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року 
		у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17), щодо критеріїв оцінки висновку експерта.
		Вказує про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, який відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, і залишення поза увагою такого порушення апеляційним судом.
		Позиція інших учасників справи
		У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Орез В. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та пункту 1 
		частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок 
		АДРЕСА_6 складається з 5 квартир та господарських споруд (гаражів, сараю).
		Квартира АДРЕСА_3 у зазначеному будинку належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 23 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожонюк В. К. 
		Квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку належала на праві власності ОСОБА_2 і 
		ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, 
		виданого 3 вересня 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.
		23 листопада 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 97,5 кв.м, в тому числі житловою 68,2 кв. м. на підставі технічного паспорту від 7 листопада 2016 року, свідоцтва про право власності і договору дарування.
		Суди встановили, що квартира АДРЕСА_3 на 2004 рік обладнана водопроводом, каналізацією, газопостачанням, електроосвітленням та опаленням.
		З листа листом Департамента водовідведення Філії «Інфоксводоканал»
		від 22 червня 2018 року суди встановили, що 9 червня 2018 року ОСОБА_2 відключив квартиру АДРЕСА_1 від централізованої мережі водовідведення (каналізації) і такі обставини відповідач не заперечував.
		Суди встановили, що на прибудинковій території на 
		АДРЕСА_6 існує ємнісна каналізаційна споруда, в яку здійснюється злив каналізаційних стоків вказаного житлового будинку, у тому числі, з квартир АДРЕСА_2 
		та АДРЕСА_3 . Система інженерних комунікацій у квартирі АДРЕСА_3 підключена до каналізаційної труби, яка веде до ємнісної каналізаційної споруди через каналізаційний лежак з приміщення вбиральні квартири АДРЕСА_3 до каналізаційного люку, розташованого в дворі будинку АДРЕСА_6 , де він з`єднується із каналізаційним лежаком з квартири АДРЕСА_2 (після реконструкції - будинок АДРЕСА_4 ).
		Зі змісту висновку № 004/2019 будівельно-технічного експертного дослідження 
		від 25 березня 2019 року суди встановили, що відновити каналізацію в квартирі АДРЕСА_3 можливо шляхом відновлення трійника, за допомогою якого відбувалась врізка в систему та з`єднання металевої каналізаційної труби квартири АДРЕСА_3 з каналізаційним лежаком до домоволодіння 
		АДРЕСА_7 ).
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.
		Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
		- житловий будинок АДРЕСА_6 складається 
		з 5 квартир та господарських споруд (гаражів, сараю);
		- квартира АДРЕСА_3 на 2004 рік обладнана водопроводом, каналізацією, газопостачанням, електроосвітленням та опаленням.
		Багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (пункт 1 
		частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
		Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначив поняття спільного майна багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Закон передбачає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників і співвласник має право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
		Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п`ята статті 319 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
		Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що: 
		- на прибудинковій території на АДРЕСА_6 існує ємнісна каналізаційна споруда, в яку здійснюється злив каналізаційних стоків вказаного житлового будинку, у тому числі, з квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Система інженерних комунікацій у квартирі АДРЕСА_3 підключена до каналізаційної труби, яка веде до ємнісної каналізаційної споруди через каналізаційний лежак з приміщення вбиральні квартири АДРЕСА_3 до каналізаційного люку, розташованого в дворі будинку АДРЕСА_6 , де він з`єднується із каналізаційним лежаком з квартири АДРЕСА_2 (після реконструкції будинок АДРЕСА_4 ); 
		- 9 червня 2018 року ОСОБА_2 відключив квартиру 
		АДРЕСА_1 від централізованої мережі водовідведення (каналізації);
		- обставини щодо відключення квартиру 
		АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не заперечує.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Встановивши, що відповідач незаконно відключив квартиру  АДРЕСА_1 від мережі водовідведення та не довів, що це відключення він здійснив за згодою позивача, яка є співвласником каналізаційних мереж 
		у будинку АДРЕСА_6 за вказаною адресою, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача відновити становище каналізаційної мережі, яке існувало до незаконного відключення.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність викладення висновку щодо неможливості (з огляду на те, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, а не квартири в багатоквартирному будинку) застосування пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до спірних правовідносин, оскільки суди встановили, що житловий будинок АДРЕСА_6 складається з 5 квартир, тому є багатоквартирним. Здійснення реконструкції квартири з присвоєнням іншої адреси не надає відповідачу право від`єднувати квартиру позивача від мережі водовідведення, яка є спільним майном власників квартир багатоквартирного будинку.
		Посилання заявника про неповноту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 023/2019 від 17 березня 2020 року, в якому експерт вказав на можливість відновити мережу водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 , жодним чином не спростовує висновків судів про порушення прав позивача на користування спільним майном і вказує на небажання відповідача відновити права позивача.
		Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17), щодо критеріїв оцінки висновку експерта, тому такі доводи касаційної скарги є безпідставними.
		Не можуть бути підставою для скасування судових рішень і доводи відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, не звернувши уваги на поважність причин неявки його представника у судове засідання, оскільки заявником не наведено достатніх та обґрунтованих доводів, що здійснення розгляду справи місцевим судом за його відсутності та відсутності його представника призвело до неправильного вирішення спору по суті. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував, що 13 липня 
		2020 року представник відповідача - адвокат Тарановський Д.С. приймав участь у судовому розгляді справи, надавав пояснення по суті спору в усній і письмовій формі.
		Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
		Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та  постанови апеляційного суду - без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тарановський Дмитро Сергійович, залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...