Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/9554/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 51-3997км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021046680000375

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		10 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 204/9554/21
		провадження № 51-3997 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                ОСОБА_5 , 
		представника потерпілого                                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року. 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) ? у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК ? у виді обмеження волі на строк 2 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. 
		Також цим вироком частково задоволено цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_7 до цивільного відповідача  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, стягнуто з  ОСОБА_9 на користь  ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн та відмовлено в іншій частині позову.
		Не погоджуючись із зазначеним вироком, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року представнику потерпілого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить:
		- скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року;
		- поновити строк на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 .
		На обґрунтування своїх вимог представник потерпілого зазначає, що:
		- не був присутній у судовому засіданні 06 березня 2024 року, в якому за результатами розгляду кримінального провадження місцевим судом було ухвалено вирок стосовно ОСОБА_8 ; 
		- суд першої інстанції, в порушення ч. 8 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не надіслав йому копію вказаного судового рішення; 
		- про наявність вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року дізнався лише 16 квітня 2024 року після дзвінка працівника цього суду та на наступний день отримав його копію, а 03 травня 2024 року (тобто в межах 30-денного строку на апеляційне оскарження) подав апеляційну скаргу.
		Також представник потерпілого стверджує, що суд апеляційної інстанції: 
		- помилково зазначив про те, що ухвалення судом першої інстанції рішення відбулося за його участю; 
		- не врахував наявність в матеріалах провадження його заяви про розгляд судового засідання, призначеного на 06 березня 2024 року, за його відсутності, а також те, що його відсутність у цьому судовому засіданні підтверджується аудіозаписом судового засідання. 
		За таких обставин представник потерпілого вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження та повертаючи його апеляційну скаргу, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Водночас, на обґрунтування своєї позиції представник потерпілого посилається на постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 205/4687/22 (провадження № 51-5420 км 23). 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілого не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні:
		- представник потерпілого  ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити; 
		- прокурор  ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу представника потерпілого.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
		Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
		Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Системне тлумачення норм КПК свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.
		При цьому аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про встановлення строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, при цьому щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).
		Не погоджуючись із вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року стосовно  ОСОБА_8 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Зі змісту матеріалів провадження та ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що на обґрунтування причин пропуску строку на подачу апеляційної скарги, представник потерпілого вказував, що вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було проголошено 06 березня 2024 року, повний текст ним отримано лише 17 квітня 2024 року, а відтак кінцевим строком на апеляційне оскарження є 16 травня 2024 року. 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року відмовлено представнику потерпілого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року, а апеляційну скаргу, на підставі ст. 399 КПК, повернуто апелянту.
		Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту матеріалів провадження та оскаржуваного вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року вбачається, що розгляд даного кримінального провадження та ухвалення судом першої інстанції рішення відбулось за участю прокурора, обвинуваченого, потерпілого  ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_6 , у зв`язку з чим констатував, що для вказаних осіб строк подання апеляційної скарги спливав 05 квітня 2024 року.
		При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що згідно з розпорядженням про виконання вироку суду вказаний вище вирок набрав законноїсили 08 квітня 2024 року, натомість, за отриманням копії оскаржуваного судового рішення представник потерпілогозвернувся вже на стадії виконання вироку суду лише 16 квітня 2024 року, та03 травня 2024 року подав апеляційну скаргу, тобто після спливу визначеного законом строку на його апеляційне оскарження.
		Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені уклопотанні представникапотерпілого доводищодо причинпропуску нимстроку наапеляційне оскарженнярішення місцевогосуду неможна вважатипереконливими, а також такими, які бсвідчили пронеможливість своєчасно податиапеляційну скаргу,оскільки за обставин справи, він знав про ухвалення такого рішення, а отже мав реальну можливість, у разі незгоди з судовим рішенням, своєчасно подати апеляційну скаргу, враховуючи й те, що у самому вироку суду першої інстанції чітко та зрозуміло вказано порядок та строк його апеляційного оскарження.
		При цьому суд апеляційної інстанції вважав хибними твердження представника потерпілого про те, що строк на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року слід рахувати з дати, коли він отримав його копію, а саме з 17 квітня 2024 року, зазначивши, що такі твердження суперечать положенням п.1 ч. 2 ст. 395 КПК, відповідно до яких початок строкуна апеляційнеоскарження починається з дня проголошення вироку.
		З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для поновлення представнику потерпілого строку на апеляційне оскарження вироку, зазначивши у резолютивній частині ухвали про необґрунтованість поданого клопотання. 
		Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими з огляду на таке. 
		Як убачається з матеріалів провадження:
		- у судовому засіданні 07 грудня 2023 року, в якому був присутній представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 , суд першої інстанції, провівши судові дебати, оголосив перерву перед останнім словом обвинуваченого, а судовий розгляд відклав на 24 січня 2024 року; 
		- 24 січня 2024 року це кримінальне провадження було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням прокурора в іншому судовому засіданні, а розгляд справи відкладено на 06 березня 2024 року; 
		- 05 березня 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд кримінального провадження, призначеного на 06 березня 2024 року, за його відсутності. 
		Відповідно до ч. 8 ст. 376 КПК копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання представника потерпілого про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року, суддя суду апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що ухвалення судом першої інстанції рішення відбулось за участю прокурора, обвинуваченого, потерпілого  ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_6 .
		Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме технічного запису судового засідання від 06 березня 2024 року, обвинуваченому ОСОБА_8 було надано останнє слово, при цьому у судовому засіданні також був присутній прокурор, а потерпіла та її представник були відсутніми. 
		Натомість під час проголошення вироку місцевого суду жоден з учасників провадження не був присутній. 
		Відтак їм, як учасникам кримінального провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, відповідно до вимог ч. 8 ст. 376 КПК, не пізніше наступного дня після ухвалення, мала бути надіслана копія судового рішення.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що представник потерпілого був присутній у судовому засіданні, а відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахував, що:
		- судове засідання, в якому обвинуваченому мало бути надано останнє слово (24 січня 2024 року), було відкладено; 
		- у матеріалах провадження відсутні дані про те, що за результатами судового засідання від 06 березня 2024 року представнику потерпілого було направлено повістку про наступне судове засідання або копію вироку за результатами розгляду кримінального провадження.
		З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що висновки судді суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги представника потерпілого на підставі ст. 399 КПК є передчасними.
		Вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
		Наведене, на думку колегії суддів, в цілому узгоджується з позицією колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеній у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 205/4687/22 (провадження № 51-5420 км 23). 
		Водночас, колегія суддів зауважує, що поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 не є компетенцією суду касаційної інстанції. 
		За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року про відмову представнику потерпілого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_10 у у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8  ? скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...