Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/7524/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 15.04.2025. Зареєстровано: 16.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/308/148/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015070000000128

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/7524/15-к
		 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 квітня 2025 року                                м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		його захисника ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.05.2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015070000000128 по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , працюючи на посаді слідчого слідчого відділу Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області, згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучи працівником правоохоронного органу, вчинив умисний, корисливий злочин у сфері службової діяльності при наступних обставинах.
		Так, 16.04.2015 слідчим відділом Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201507003000114 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за заявою ОСОБА_6 про таємне викрадення належного їй майна невстановленими особами. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено слідчому СВ Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 .
		20.04.2015 у кримінальному провадженні слідчим ОСОБА_4 повідомлено ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Також в ході досудового розслідування ОСОБА_4 було встановлено, що одразу після вчинення крадіжки ОСОБА_7 , останній викликав ОСОБА_8 та на автомобілі останнього викрадені речі були перевезені у вказане ОСОБА_7 місце.
		У подальшому, 28.04.2015 ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою протиправного збагачення, вирішив використати виниклу ситуацію у власних корисливих інтересах, та близько 16 години, перебуваючи у приміщенні службового кабінету в Ужгородському MB УМВС України в Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10а, під час розмови з ОСОБА_8 поставив перед останнім вимогу про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 1000 доларів США як неправомірну вигоду за вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій з використанням свого службового становища, а саме за не притягнення його до кримінальної відповідальності за співучасть у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
		У свою чергу, ОСОБА_8 , будучи обізнаним у тому, що ОСОБА_4 обіймає посаду слідчого СВ Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області, а також у тому, що до його службових обов`язків входить питання здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, вимушений був погодитись на вимогу ОСОБА_4 про передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки був переконаний у можливості останнього використати свої службові повноваження з метою не притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти умисно, попередньо домовившись про зустріч, 22.05.2015 близько 19.15 год. у приміщенні кафе «Дельфін» за адресою: м. Ужгород, Київська Набережна, 3, зустрівся з ОСОБА_8 та одержав від нього раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 1000 доларів США в якості неправомірної вигоди за сприяння ним з використанням службового становища у не притягненні ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, після чого був викритий працівниками ВВБ у Закарпатській області ДВБ МВС України.
		За такого, дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону №1261-VII від 13.05.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом №1698-VII від 14.10.2014), тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що працював слідчим в Ужгородському МВ УМВС України в Закарпатській області та у його проваджені перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України. Вказав, що у межах даного провадження ним допитувався в якості свідка ОСОБА_8 .
		Зауважив, що дійсно ним було складено проект підозри відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , однак процесуальний прокурор особисто поговоривши з обома фігурантами, не погодив підозру ОСОБА_8 . Далі 22.05.2015 до нього у службовий кабінет прийшов ОСОБА_8 та запропонував 1000 доларів США за те, щоб залишитися у статусі свідка. 
		Обвинувачений пояснив, що в той момент він зрозумів, що ОСОБА_8 не знає, що підозра відносно нього не погоджена, однак думає, що слідчий вправі вчинити такі дії, з метою заволодіння вказаним коштами та використовуючи довіру ОСОБА_8 вирішив привласти такі собі для повернення боргів. Вказав, що вони домовилися зустрітися по завершенню робочого дня у кафе ОСОБА_9 , де під час зустрічі його затримали. Наголосив, що грошові кошти він не вимагав, у вчиненому кається та просить перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 190 КК України та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із спливом строків давності. 
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 вказав, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Зазначив, що обвинувачений не висловлював жодної вимоги на надання неправомірної вигоди, натомість матеріали кримінального провадження зібрані із порушенням КПК України. Також наголосив, що слідчий згідно своїх функціональних обов`язків не уповноважений повідомляти особу про підозру без погодження з прокурором, а тому, приймаючи до уваги, що прокурор ОСОБА_10 відмовив у погодженні підозри ОСОБА_8 то обвинувачений таку процесуальну дію вчинити не міг. 
		У судових дебатах просив змінити кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. 
		Прокурор у судовому засіданні підтримав обставини, викладені в обвинувальному акті в повному обсязі та вказав, що здобуті органом досудового розслідування докази в своїй сукупності дають повне уявлення про злочинні дії ОСОБА_4 . На підставі наведеного, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної статті. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що на той час він займав посаду першого заступника - начальника слідчого відділу Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області та в його прямому підпорядкуванні перебував слідчий ОСОБА_4 вказав, що в провадженні слідчого відділу, а саме у слідчого ОСОБА_4 дійсно знаходилось кримінальне провадження №12015070030001148, за ч. 3 ст. 185 КК України, в якому як підозрюваний фігурував гр. ОСОБА_7 , та як свідок гр. ОСОБА_8 . Зауважив, що ним, як керівником СВ, не ставилась перед слідчим ОСОБА_4 задача про повідомлення про підозру гр. ОСОБА_8 та слідчим про такі наміри його не повідомлено.
		Зауважив, що слідчий без окремого погодження процесуального прокурора в кримінальному провадженні не уповноважений самостійно приймати рішення про повідомлення особі про підозру, що прямо вказано у Функціональних обов`язках слідчого.
		Свідок ОСОБА_12 повідомив, що працював офіціантом у кафе «Дельфін» та не надав свідчень, які безпосередньо стосуються саме обставин вчинення ОСОБА_4 даного кримінального правопорушення, натомість надав лише загальні пояснення про затримання ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що в 2015 році працював на посаді слідчого Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області в одному кабінеті разом з обвинуваченим ОСОБА_4 . Зауважив, що йому було відомо, що ОСОБА_4 здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12015070030001148 за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_7 . Вказав, що ОСОБА_8 знає особисто як особу, яку притягав до відповідальності за ст. 307 КК України. Пояснив, що після відсторонення ОСОБА_4 від посади, дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 було передано для здійснення подальшого досудового розслідування йому. При цьому, ОСОБА_8 в цьому провадженні підозра не оголошувалась та він в справі проходив як свідок. Зауважив, що при ньому ОСОБА_4 ОСОБА_8 не допитував.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що йому, як процесуальному прокурору в справі було відомо, що ОСОБА_4 в межах виконання службових обов`язків, з розслідування кримінального провадження №12015070030001148, за ч. 3 ст. 185 КК України допитував гр. ОСОБА_8 .
		Вказав, що дійсно слідчий ОСОБА_4 звертався до нього як до процесуального прокурора за погодженням проекту підозри відносно ОСОБА_8 , в чому ним як прокурором було відмовлено, оскільки матеріали кримінального провадження не містили достатніх доказів для вчинення даної процесуальної дії. На уточнююче запитання вказав, що слідчому ОСОБА_4 було відомо про те, що ОСОБА_8 не буде погоджено повідомлення про підозру у вчиненні злочину.
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що наприкінці весни 2015 року, точного часу він не пам`ятає, його викликав на допит слідчий ОСОБА_4 щодо надання показів про відомі йому обставини крадіжки. Згодом, вказаний слідчий сказав, що йому необхідно надати 1000 доларів США за уникнення статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Зазначив, що вказані грошові кошти вони домовилися передати у кафе ОСОБА_9 , після чого він звернувся до ВВБ. Вказав, що грошові кошти належали йому особисто, які він передав слідчому ОСОБА_4 за столиком у кафе ОСОБА_9 , після чого відбулось затримання останнього. 
		На підтвердження вини ОСОБА_4 стороною обвинувачення було надано, а судом безпосередньо досліджено у судовому засіданні, наступні докази.
		- Заява ОСОБА_8 начальнику ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України від 19.05.2015 з повідомленням про те, що ОСОБА_8 просить прийти міри до слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 , який вимагає від нього незаконну грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України.
		- Протокол огляду місця події від 22.05.2015, згідно якого огляд проводиться на території кафе «Дельфін», що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Ужгород, Київська Набережна, 3 у період часу з 20.37 год. до 21.23 год. На момент огляду за столиком, який розташований на терасі кафе, сидить особа чоловічої статі, одягнена у діловий костюм чорного кольору та сорочку бордового кольору, яка представилась ОСОБА_4 , слідчим слідчого відділу Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області.
		Оглядом встановлено, що в світлі ультрафіолетового випромінювання на долонях рук ОСОБА_4 не виявлено ознак люмінесценції. На прохання слідчого продемонструвати вміст кишень свого одягу, ОСОБА_4 дістав з кишень та виклав на стіл мобільний телефон темно коричневого кольору, службове посвідчення та флеш-накопичувач. Оглядом вказаних речей встановлено, що мобільний телефон поміщено до захисного чохла чорного кольору, він має марку «Samsung», модель «GT- S5570» та містить в собі сім-картку оператора мобільного зв`язку «МТС», який в ході огляду вилучено та поміщено до поліетиленового пакету експертної служби №1212329.
		Також Оглядом службового посвідчення встановлено його серію та номер, а саме ЗК №000177, видане 18.02.2015 ОСОБА_4 , слідчому СВ Ужгородського MB УМВС, дійсне до 18.02.2015. Вказане посвідчення в ході огляду вилучено та поміщено до поліетиленового пакету експертної служби №1212348. Оглядом флеш-накопичувача встановлено його марку та об`єм, а саме марка «Transcend», об`ємом пам`яті 16 Гб. Зазначений флеш-накопичувач в ході огляду вилучено та поміщено до поліетиленового пакету експертної служби №0334499.
		В ході огляду встановлено, що на поверхні столу попереду зліва від місця, де сидів ОСОБА_4 , знаходиться папка темно коричневого кольору, яка містить меню кафе. Всередині цієї папки в ході огляду виявлено грошові кошти, а саме декілька купюр номіналом по 100 доларів США. Оглядом встановлено наявність 10 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, всього на загальну суму одна тисяча доларів США. Також оглядом встановлено серійні номери цих купюр, а саме: СВ 7454441 Е, KG 21381711 В, КВ 56244477 Е, FH 27837562 А, НВ 20637554 R, КІ 20324085 A, DB 49785485 С, КВ 56244479 Е, ВВ 90340218 А, КВ 40327052 D. Вказані грошові кошти в ході огляду вилучено та поміщено до поліетиленового пакету експертної служби №0334500.
		- Протокол огляду місця події від 22.05.2015, згідно якого огляд проводиться у службовому кабінеті №33, що розташований на 3 поверсі Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області з адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10а. На дверях прикріплена інформаційна табличка із надписом « ОСОБА_13 ». Оглядом зафіксовано, що під вікном у вказаному кабінеті стоять два столи, на яких облаштовані робочі місця слідчих. Зі слів слідчого ОСОБА_13 , останній показав свій робочий стіл та робочий стіл слідчого ОСОБА_4 .
		Оглядом зафіксовано, що на робочому столі слідчого ОСОБА_4 знаходяться 25 кримінальних проваджень, серед яких було і кримінальне провадження №12015070030001148 від 07.04.2015 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України у трьох томах. В ході проведення огляду комп`ютера слідчого ОСОБА_4 на локальному диску С «Documents and settings» /user/робочий стол/Провадження/ В суд. містяться три папки «Інтурист 856», « ОСОБА_14 1005» та «Шак». У папці «Шак» міститься файл протокол допиту свідка ОСОБА_15 , дата зміни файлу 17.09 год. 22.05.2015 року, який роздруковано та долучено до протоколу огляду.
		- Журнал обліку відвідувачів та запрошених до Ужгородського МВ, згідно якого 22.05.2015 о 17.05 год. прибув ОСОБА_8 до слідчого Талапи, та покинув приміщення відділу поліції о 17.15 год. 
		- Протокол огляду місця події від 22.05.2015, згідно якого продовжився проведення огляду у службовому кабінеті №33, що розташований на 3 поверсі Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області з адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10а. Обстановка на робочому столі слідчого ОСОБА_4 не порушена. В ході огляду було вилучено системний блок з робочого місця ОСОБА_4 
		- Протокол огляду від 18.06.2015, згідно якого предметом огляду є системний блок комп`ютера, вилучений в ході огляду 23.05.2015 у приміщенні службового кабінету ОСОБА_4 в будівлі Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області. На задній поверхні корпусу наявна наліпка із написами «Компьютер АМИ. Модель АМІРС420. Серийньш номер 89453. Дата изготовлений 12.06».
		Шляхом приєднання вказаного системного блоку до монітору «Samsung SyncMaster 720n», клавіатури «Gembird» та маніпулятора типу «миша» марки «Datex» та вмикання клавіші живлення на передній стороні корпусу системного блоку здійснено його увімкнення та запуск операційної системи. Після запуску операційної системи проведено огляд вмісту папок із електронними документами, що збережені на жорсткому диску системного блоку та які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
		Так, у папці з назвою « ОСОБА_16 1148» зі шляхом знаходження «С: Documents and Settings\User\Paбoчий стол\ПРОВАДЖЕННЯ\В СУД\ ОСОБА_16 1148» знаходиться електронний документ з назвою «Протокол допиту свідка ОСОБА_15 ». Шляхом наведення вказівника маніпулятора на зазначений файл та натиснення на праву клавішу маніпулятора та подальшого обрання вкладки «Свойства» встановлено дату та час створення документу, а саме «16.04.2015 16:51:57». У подальшому зазначений електронний файл відкрито за допомогою програми «Microsoft Word». Встановлено, що вказаний документ є електронною версією протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаному документів зазначено дату та час проведення допиту, а саме 16.04.2015 із 17.35 год. по 18.15 год. Вказаний електронний документ скопійовано на флеш-накопичувач марки «Toshiba» з метою подальшого друку на паперовому носії та долучення до протоколу огляду.
		Крім цього, в ході огляду у папці з назвою «Райчинець» зі шляхом знаходження «С: Documents and Settings\User\Paбoчий стол\ПРОВАДЖЕННЯ\В СУД\ ОСОБА_6 1246\Зробити\Райчинець» знаходиться електронний документ з назвою «73 Повідомлення про підозру». Шляхом наведення вказівника маніпулятора на зазначений файл та натиснення на праву клавішу маніпулятора та подальшого обрання вкладки «Свойства» встановлено дату та час створення документу, а саме «19.04.2015 17:13:51», а також дату та час внесення змін до документу, а саме «20.04.2015 18:25:46».
		У подальшому, зазначений електронний файл відкрито за допомогою програми «Microsoft Word». Встановлено, що вказаний документ є електронною версією повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У вказаному документів у графі дати зазначено: «__»________2015 року. Вказаний електронний документ скопійовано на флеш-накопичувач марки «Toshiba» з метою подальшого друку на паперовому носії та долучення до протоколу огляду.
		До протоколу огляду додаються роздруковані електронні документи, а саме «Протокол допиту свідка ОСОБА_15 » та «73 Повідомлення про підозру» на 6 арк.
		- Протокол ідентифікації (помічення) грошових коштів від 22.05.2015 згідно з яким старший оперуповноважений в ОВС ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України ОСОБА_17 провів ідентифікацію наданих гр. України ОСОБА_8 грошових коштів на загальну суму 1 000 доларів США у кількості 10 купюр номіналом 100 доларів США кожна, із зазначенням їх номіналів та серійних номерів, а саме: СВ 7454441 Е, KG 21381711 В, КВ 56244477 Е, FH 27837562 А, НВ 20637554 R, КІ 20324085 A, DB 49785485 С, КВ 56244479 Е, ВВ 90340218 А, КВ 40327052 D.
		- Протокол вручення грошових коштів від 22.05.2015, згідно з яким старший оперуповноважений в ОВС ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України ОСОБА_17 вручив гр. України ОСОБА_8 грошові кошти на загальну суму 1 000 доларів США у кількості 10 купюр номіналом 100 доларів США кожна, із зазначенням їх номіналів та серійних номерів. Додатком до протоколу є ксерокопії грошових коштів.
		- Протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії від 26.05.2015, відповідно до якого 22.05.2015 у період часу з 19.10 год. по 19.33 год. зафіксовано зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , яка відбулась на терасі ресторану «Дельфін», що знаходиться за адресою: Київська набережна, 3, у м. Ужгород, в ході якої ОСОБА_8 поклав у папку грошові кошти ОСОБА_4 за сприяння останнім не притягнення до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 про позитивне вирішення даної проблеми. Додатком до протоколу є магнітний носій MSD-4Gb, інвентарний номер: 109т із записом вказаної негласної слідчої дії, який судом було досліджено у судовому засіданні. 
		Одночасно, дослідивши у сукупності вказаний протокол з додатком суд приймає до уваги доводи захисника обвинуваченого про те, що розмова та поведінка обвинуваченого не свідчила саме про вимагання грошових коштів від ОСОБА_8 
		- Протокол огляду від 18.06.2015, згідно якого предметом огляду є протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії №18/6-121 від 26.05.2015 та додаток до нього - цифровий накопичувач інформації типу «Micro SD» марки «Transcend» із серійним номером «В60972 7434» об`ємом пам`яті 4 Гб. Оглядом встановлено наявність трьох файлів, а саме:
		1) Файл з назвою «2015-05-22_192019_192257.avi» обсягом 192 Мб. Шляхом відкриття вказаного файлу за допомогою програми «Media Player Classic» встановлено наявність відеозапису. У нижньому лівому куті вікна програми «Media Player Classic» в ході перегляду зазначеного файлу на початку відеозапису наявні цифрові позначення дати та часу здійснення відеозапису, а саме: «19:20:18 22/05/15», а в кінці - «19:22:57 22/05/15». На відеозаписі зафіксовано особу чоловічої статі, яка веде з іншою особою, голос якої чути на відеозаписі, однак лиця її не видно, розмову, зміст якої відповідає тексту протоколу про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії №18/6-121 від 26.05.2015.
		2) Файл з назвою «150522_1916.avi» обсягом 152 Мб. Шляхом відкриття вказаного файлу за допомогою програми «Media Player Classic» встановлено наявність відеозапису тривалістю 06 хв. 30 сек. На відеозаписі зафіксовано приміщення по вулиці та будівлі, а також у подальшому (з 03 хв. 54 сек.)  особу чоловічої статі, яка веде з іншою особою, голос якої чути на відеозаписі, однак лиця її не видно, розмову, зміст якої відповідає тексту протоколу про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії №18/6-121 від 26.05.2015.
		3) Файл з назвою «1505221.wav» обсягом 15,3 Мб. Шляхом відкриття вказаного файлу за допомогою програми «Windows Media Player» встановлено наявність аудіозапису тривалістю 08 хв. 23 сек. На аудіозаписі зафіксовано вуличні шуми та розмови, які не мають значення для кримінального провадження, а також у подальшому (з 05 хв. 20 сек.)  розмову двох осіб, зміст якої відповідає тексту протоколу про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії №18/6-121 від 26.05.2015. 
		Додатком до протоколу є ком пакт диск «CD-RW» марки «Esperanza» об`ємом 4.7 Гб, який судом було досліджено у судовому засіданні. 
		- Даними досліджених у судовому засіданні витягу з Наказу №125 о/с від 26.06.2014 про призначення лейтенанта міліції ОСОБА_4 слідчим слідчого відділу Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області, та Функціональних обов`язків слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 , затверджені Наказом УМВС України в Закарпатській області від 26.11.2012 року №1137, з якими ОСОБА_4 ознайомлений під особистий підпис.
		 
		Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, прийшов до наступного висновку.
		Суд визнає вищезазначені здобуті докази належними, допустимими, достатніми і достовірними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Судом було досліджено всі докази, надані учасниками кримінального провадження, та вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення та захисту. 
		Оцінюючи покази свідків щодо перебігу та розвитку події злочину, суд враховує, що свідки повідомили відомості описаних подій, деталі подій, їх покази не мають між собою протиріч, узгоджуються з іншими доказами.
		Щодо заперечень захисника обвинуваченого до змісту ухвали слідчого судді та невірного зазначення номеру кримінального провадження, якою було узаконено обшук, суд виходить з того, що заперечення захисника ґрунтуються на довільній оцінці змісту таких ухвал, який відповідає вимогам КПК України. Окрім цього, стороною захисту в порушення приписів ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти відповідних ухвал під час підготовчого провадження подані не були. 
		До того ж, з огляду на зазначене, відсутні підстави для висновку про те, що у зв`язку із вказаними незначними недоліками, під час судового розгляду даного кримінального провадження, було порушено право на справедливий розгляд справи судом.
		Судом не встановлено допущення істотних порушень прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_4 чи інших осіб під час досудового розслідування в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності. 
		На переконання суду, мотиви доводів сторони захисту фактично ґрунтуються на незгоді із доказами, які були отримані стороною обвинувачення підчас досудового розслідування, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події.
		У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		Згідно ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Аналізуючи надані докази, відповідно до фактичних обставин даного кримінального провадження, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, суд приходить до висновку, що кваліфікація стороною обвинувачення дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону №1261-VII від 13.05.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом №1698-VII від 14.10.2014), тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність.
		Так, за викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, ОСОБА_4 обіймаючи посаду слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, здійснюючи функції представника влади, використав своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди шляхом її вимагання всупереч інтересам служби в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду.
		ЄСПЛ наголошує на тому, що відповідно до його прецедентної практики, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Суб`єкт злочину, передбаченого ст. 368 КК України  спеціальний суб`єкт (службова особа публічного права). Відповідальність за злочин, передбачений ст. 368 КК України, настає тільки за умови, якщо службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй неправомірну вигоду або одержала таку вигоду за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто її пропонує чи надає, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Тобто, службова особа при вчиненні цього злочину може приймати пропозицію, обіцянку або одержувати неправомірну вигоду, а так само вимагати надати таку вигоду як для себе, так і для третьої особи; цей злочин вчиняється службовою особою як в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, так і в інтересах третьої особи;по-третє, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду пов`язані із вчиненням чи невчиненням цією службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Для встановлення у діях особи наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України необхідно визначити, чи є ця особа службовою в розумінні п. 1 Примітки до ст. 364 КК України, а також визначити коло службових повноважень даної особи.
		Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обіймав посаду слідчого слідчого відділу Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області та згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» був працівником правоохоронного органу.
		Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
		За приписами п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
		Відповідно п. 4 Функціональних обов`язків слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 , затверджених Наказом УМВС України в Закарпатській області від 26.11.2012 року №1137, під час досудового розслідування слідчий самостійно приймає процесуальні рішення, за винятком випадків коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.
		Разом з тим, відповідно п. 11 та п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта.
		Таким чином, виходячи з аналізу змісту Функціональних обов`язків, змісту КПК України в частині, що стосується наведених обставин, є очевидним, що слідчий органу досудового розслідування не наділений повноваженнями самостійно пред`являти підозру чи обвинувачення. Ці процесуальні дії слідчий здійснює за погодженням з прокурором.
		Крім того, відповідно показів свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, який був процесуальним прокурором в кримінальному провадженні №12015070030001148, слідчий ОСОБА_4 неодноразово звертався до нього як до процесуального прокурора за погодженням проекту підозри відносно ОСОБА_8 , в чому прокурором було відмовлено.
		Враховуючи зазначені норми КПК України, виходячи з посади, яку займав ОСОБА_4 , його службових повноважень та функціональних обов`язків, якими був він був наділений у зв`язку із займаною посадою, приймаючи до уваги відсутність у вищевказаному кримінальному провадженні погодження прокурора на повідомлення ОСОБА_8 про підозру, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 в силу своєї посади, покладених на нього службових повноважень та функціональних обов`язків як слідчого, були відсутні відповідні повноваження для одноособового прийняття рішення про повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8 , а також відсутня залежність інших службових осіб від його повноважень, які за своїм посадовим становищем сприяють позитивному вирішенню вказаного процесуального рішення, 
		Крім того, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 приховав вказані відомості від ОСОБА_8 , маючи на меті заволодіння чужим майном (грошовими коштами), які належать останньому.
		Також, вирішуючи питання кваліфікації дій ОСОБА_4 , суд враховує, що ОСОБА_8 , від якого ОСОБА_4 приховав свої дійсні повноваження, був переконаний щодо вигідності передачі грошових коштів та розраховував, що ОСОБА_4 , використовуючи надану йому владу, будучи слідчим, отримавши від нього грошові кошти в сумі 1000 доларів США, вирішить питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності, у зв`язку із чим погодився передати грошові кошти.
		За такого, суд приходить до переконання, що передача грошових коштів обвинуваченому обумовлена обманом, який суд вважає способом вчинення шахрайства.
		Відмежовуючи шахрайство від інших злочинів, слід зазначити, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство якщо встановлено те, що особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати.
		Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віддані або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
		Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
		При шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
		Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.
		Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях.
		Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
		Тобто, обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ.
		Такими відомостями, на думку суду, є відсутність у ОСОБА_4 , в силу займаної посади слідчого відділу міліції, покладених на нього службових повноважень та функціональних обов`язків, відповідних повноважень для одноособового прийняття процесуального рішення про повідомлення особі про підозру, а також відсутня залежність службових осіб від його повноважень, які за своїм посадовим становищем сприяють позитивному вирішенню вказаного процесуального рішення.
		Такі дії ОСОБА_4 призвели до помилки ОСОБА_18 щодо вигідності передачі грошових коштів обвинуваченому та була причиною добровільної передачі їх останньому. Зазначені обставини також підтверджені в судовому засіданні самим обвинуваченим.
		Таким чином, суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які встановлені нормою ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин, вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст.368КК України (в редакції Закону №1261-VII від 13.05.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом №1698-VII від 14.10.2014) на ч. 1 ст. 190 КК України.
		За такого, сукупність наведених і оцінених судом доказів вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_4 винний у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.
		Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що дане кримінальне правопорушення є вчинене з прямим умислом, а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено. 
		Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на певний строк у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України.
		Разом з тим, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у статті 49КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
		Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 статті 74 вказаного Кодексу.
		Згідно п.8Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності №12від 23.12.2005року судамроз`яснено,що особапідлягає звільненнювід кримінальноївідповідальності заст.49КК України,якщо здня вчиненнянею злочинудо набраннявироком законної сили минули певні строки давності і вонане ухиляласявід слідстваабо судута невчинила новогозлочину середньоїтяжкості,тяжкого чиособливо тяжкого.  Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
		З матеріалів кримінального провадження встановлено, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне діяння відноситься до категорії кримінальних проступків у відповідності до ст. 12 КК України (станом на момент вчинення до злочинів невеликої тяжкості), з дати вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (останнє діяння 22.05.2015 року), до винесення судового рішення минуло більше 3 років, а тому суд вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню загальний термін звільнення від кримінальної відповідальності, який відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції статті, станом на момент вчинення) становить три роки. Будь-яких підстав для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.49КК України судом не встановлено, сторонами в судовому засіданні відповідних зауважень не подано, а відтак, на переконання суду, наявні підстави, передбачені ст. 49 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. 
		Водночас, слід зазначити, що звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України не відноситься до реабілітуючих підстав. 
		Судові витрати по справі відсутні.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 84,86, 94, 369-371, 373-376 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
		Відповідно до частини 5 статті 74 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання на підставі пункту 2 частини 1 статті 49КК України (у редакції статті, станом на момент вчинення) у зв`язку із закінченням строків давності.
		Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2015, з подальшим внесенням застави  скасувати.
		Повернути заставу в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) гривень, внесену відповідно до квитанції №0.0.389837601.1 від 24.05.2015 року заставодавцю ОСОБА_19 .
		Речові докази: 
		- системний блок службового комп`ютера ОСОБА_4  повернути власнику;
		- аркуші фільтрувального паперу зі змивами з правої та лівої долонь рук ОСОБА_4 , контрольний взірець аркушу фільтрувального паперу  знищити;
		- грошові кошти в сумі 1000 доларів США  звернути в дохід держави.
		- мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Самсунг» моделі «GT-S5570» із сім картою оператора мобільного зв`язку «МТС»  повернути власнику.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...