Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 184/44/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 16.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.

Номер судового провадження: 2/184/585/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 184/44/25
		Номер провадження 2/184/585/25 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 квітня 2025 рокум. Покров
		Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді  Томаша В.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Михайлової Т.В.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  Колодочки П.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» «про захист прав споживачів»,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду із вказаним вище позовом до відповідача, посилаючись на наступні обставини. Вона є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому на її ім`я відкрито рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 . В період з 05.08.2024 року по 09.08.2024 року без її волевиявлення, внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб з її банківських карток було списано грошові кошти на загальну суму 118450 грн. Ці кошти були списані в рахунок кредитного ліміту, що спричинило додаткові витрати для неї у вигляді нарахованих відсотків, які на час звернення до суду становлять 8463,82 грн. 09.08.2024 року вона звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення крадіжки з її банківських карток. В той же день відомості про скоєння кримінального правопорушення за ст. 185 ч. 4 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12024041360000367, орган досудового розслідування: Відділення поліції №2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Банківська установа відмовляється повертати незаконно списані з її рахунку кошти та нараховує відсотки за користування кредитом, який вона не оформлювала. У зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду з позовом.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, надав відзив на позов, в якому посилається на те, що твердження позивача є безпідставними та такими, що не підтверджено жодним доказом.
		Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
		У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є клієнтом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», в якому на її ім`я відкрито рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 .
		В період з 05.08.2024 року по 09.08.2024 року без її волевиявлення, внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб з її банківських карток було списано грошові кошти на загальну суму 118450 грн. Ці кошти були списані в рахунок кредитного ліміту, що спричинило додаткові витрати для позивача у вигляді нарахованих відсотків, які на час звернення до суду становлять 8463,82 грн., що підтверджується випискою про рахунку позивача.
		09.08.2024 року позивач звернулася до органів Національної поліції з заявою про вчинення крадіжки з її банківських карток.
		09.08.2024 року відомості про скоєння кримінального правопорушення за ст. 185 ч. 4 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12024041360000367, орган досудового розслідування: Відділення поліції №2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в Дніпропетровській області.
		Банківська установа відмовляється повертати незаконно списані з рахунку позивача кошти та нараховує відсотки за користування кредитом, який позивач не оформлювала.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною 22 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що Національний банк України визначає порядок здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, обмеження щодо здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, у тому числі в платіжних системах.
		Відповідно до пунктів 143., 146. розділу VII. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника; власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне.
		Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов`язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював.
		Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між банком і користувачем платіжних послуг, суд повинен виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Подібні правові висновки щодо розподілу тягаря доказування у категорії справ щодо оспорювання правомірності здійснення платіжних операцій викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22.
		Факт звернення до банку щодо незаконних платіжних операцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення банківських операцій 06.05.2024р.
		У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Саме банк як фінансова установа володіє знаннями і можливостями щодо контролю над здійсненням платіжних операцій, адмініструє систему Інтернет-банкінгу, а також є обізнаним із типовими шахрайськими сценаріями у сфері платіжних операцій за участі пересічних споживачів і має обов`язок оцінювати ці ризики і вживати заходи з протидії неправомірним діям у системі онлайн-банкінгу,
		В даному випадку банк неналежно виконав обов`язки щодо гарантування безпеки операцій, зокрема з протидії відомим сценаріям шахрайства і не довів, що позивач, як користувач банківських карток і відкритих на його ім`я банківських рахунків, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до індивідуальної облікової інформації, яка надала змогу ініціювати оспорювані платіжні операції 06.05.2024 року.
		Зловмисники можуть перехопити смс, в якому надходить одноразовий пароль, через шкідливі програми у смартфоні або вразливість у самій системі передачі повідомлень, що в епоху цифровізації є загальновідомою інформацією для розумно обачних користувачів цифрових сервісів на рівні базової цифрової грамотності і що не може не бути відомо Банку, як адміністратору системи дистанційного банківського обслуговування. Відтак, саме на Банку, як на фінансовій установі, лежить обов`язок захистити споживача банківських послуг, котрий є слабшою стороною, від цифрового шахрайства.
		Під час здійснення дистанційних операцій банк зобов`язаний застосовувати посилену автентифікацію, яка ґрунтується на використанні двох чи більше сукупностей даних, що належать до різних категорій, відтак має бути побудована таким чином, щоб розголошення одного набору даних не потягло можливість здійснювати неправомірні платіжні операції.
		Усі оспорювані операції з переказів коштів здійснювалися через мобільний банкінг - з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку у вигляді мобільного додатку «Приват24», котрий є сервісом, який надається АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти те відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №442/2468/17 (провадження №61-12092св19)).
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України.
		Статтею 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист. 81 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
		Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
		Згідно достатті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».
		Суд дає критичну оцінку доводам представника відповідача, висловлені ним у відзиві, оскільки вони є голослівними, безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями позивача та її представника, матеріалами справи в їх сукупності.
		На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. 
		На підставівикладеного такеруючисьст.ст.11, 12, 95, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» «про захист прав споживачів»  задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 118450 (сто вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень) 00 копійок та 8463 (вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні) 82 копійки відсотків за використання кредитного ліміту, а всього 126 913 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот тринадцять гривень) 82 копійки.
		Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д) на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Повний текст рішення складено 15.04.2025 року.
		 
		Суддя Орджонікідзевського  міського суду  В. І. Томаш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...