Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/12441/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-227ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/12441/18
		провадження № 61-227св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Подільська окружна прокуратура міста Києва в інтересах Київської міської ради, 
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Правдивець Сергій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2018 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7, правонаступником якої є Подільська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
		Позов обґрунтовано тим, що Київська місцева прокуратура № 7 здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 06 січня 2016 року № 12016100070000103 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 364 Кримінального кодексу України.
		У кримінальному провадженні стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 , яка на підставі договору дарування від 23 вересня 2009 року відчужила її на користь ОСОБА_5 .
		ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкову справу не заведено, від його імені заповіт чи спадковий договір не посвідчено. 
		У зв`язку з відсутністю спадкоємців після смерті ОСОБА_5 спадщина мала бути визнаною відумерлою і перейти у власність Київської міської ради.
		Спірна квартира зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. на праві власності за ОСОБА_2 (номер запису про право власності від 18 лютого 2015 року 8767447). Підставою для реєстрації права власності на квартиру є договір купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року, посвідчений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Артеменком О. А. за реєстровим № 1950.
		18 лютого 2015 року спірну квартиру відчужено ОСОБА_3 , а 22 серпня 2015 року - ОСОБА_1 .
		Досудовим розслідуванням встановлено, що державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О. А. договір купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року за реєстровим № 1950 не посвідчував.
		Згідно з інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі № 1850-20 відсутні будь-які записи, зокрема і щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Прокурорвстановив неналежне виконання органом місцевого самоврядування повноважень щодо вжиття заходів про визнання спадщини відумерлою та повернення спірного майна у судовому порядку, що свідчить про бездіяльність Київської міської ради, що є підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави.
		Посилаючись на те, що правові підстави для вибуття квартири з власності ОСОБА_5 були відсутні, прокурор просив суд:
		визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 25 вересня 2009 року; 
		визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , відумерлою;
		витребувати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .  
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року до участі у справі залучено Подільську окружну прокуратуру міста Києва як правонаступника Київської місцевої прокуратури № 7.
		Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року позов задоволено. 
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2009 року щодо квартири  АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріально контори Артеменко О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1950. 
		Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , а саме на квартиру  АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності на підставі договору дарування квартири від 23 вересня 2009 року. 
		Витребувано у ОСОБА_1 у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру  АДРЕСА_1 . 
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь Подільської окружної прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 3 640,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Подільської окружної прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 3 640,00 грн.
		Рішення суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2009 року не було нотаріально посвідчено, тому відповідно до закону він є недійсним. Отже, спірна квартира вибула із власності без правових підстав, наслідком чого є визнання спадщини відумерлою та витребування спірної квартири від останнього набувача ОСОБА_1 , оскільки спадкоємці після смерті ОСОБА_5 відсутні.
		ОСОБА_1  через адвоката Правдивця С. М. подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд неправомірно розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника, водночас представник завчасно повідомив про неможливість участі у судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі у Верховному Суді, а ОСОБА_1 взагалі не була належним чином повідомлена про розгляд справи; вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним не підлягає задоволенню, оскільки правочин, який не вчинено, не може бути визнано недійсним; суд не міг розглядати питання про визнання спадщини відумерлою, оскільки це питання розглядається в окремому провадженні; належним способом захисту прав та інтересів позивача може бути лише вимога про відшкодування вартості спадкового майна; ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, тому спірна квартира не може бути у неї витребувана.
		Київський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Правдивцем С. М., задовольнив частково.
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року в частині задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2009 року та в частині розподілу судових витрат скасував і ухвалив у цій частині нове судове рішення.
		У задоволенні позову  Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовив.
		Стягнув з ОСОБА_1 на користь Подільської окружної прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 3 756,00 грн.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін і поновив його дію.
		Суд апеляційної інстанції погодився, що, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений, отже, спірна квартира вибула з власності ОСОБА_5 поза його волею, що є наслідком її витребування на користь органу місцевого самоврядування як спадщини, яка є відумерлою.
		Водночас апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції помилково вважав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу прокурора про визнання договору купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року недійсним.
		Апеляційний суд виснував, що договір купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2009 року є нікчемним на підставі закону, тому не підлягає визнанню недійсним, на що суд першої інстанції уваги не звернув. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі                    № 19/028-10/13, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. як відповідача або третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Визнання спадщини відумерлою та витребування спірної квартири у заявниці є неналежним способом захисту прав позивача, ефективним способом захисту його прав та інтересів може бути лише вимога про відшкодування вартості спадкового майна.
		Заявниця є добросовісним набувачем, тому спірна квартира не може бути витребувана у неї.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує проти її задоволення, просить залишити рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову апеляційного суду без змін.
		Зазначає, що посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, є безпідставним, оскільки фактичні обставини у справі, що переглядається, є іншими. 
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. не може бути відповідачем у такій категорії спорів, а незалучення її до участі у справі третьою особою не впливає на правильність оскаржуваної постанови. Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		У січні 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Правдивець С. М., на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали. 
		У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 07 вересня 2007 року № НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 18).
		Відповідно до копії договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Артеменком О. А., реєстровий № 3-217723, 23 вересня 2009 року ОСОБА_4 подарувала спірну квартиру ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 19).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (т. 1, а. с. 22).
		Відповідно до витягів із спадкового реєстру від 13 жовтня 2017 року спадкову справу після смерті ОСОБА_5 не заведено, заповіт від його імені чи спадковий договір не посвідчено (т. 1, а. с. 23-29).
		Згідно з копією договору купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 квартиру  АДРЕСА_1 за 9 000,00 грн (т. 1, а. с. 35).
		18 лютого 2015 року ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 38).
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2015 року право власності на квартиру   АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2015 року, укладеного з ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., реєстровий № 2844 (т. 1, а. с. 32).
		06 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину (кримінальне провадження № 12016100070000103), згідно з якими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені особи у невстановлений слідством час та місці шляхом обману, використовуючи підроблені документи, заволоділи об`єкти нерухомості за переліком адрес, зокрема квартирою   АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 15-16).
		Згідно з копією листа П`ятої київської державної нотаріальної контори від 08 серпня 2017 року № 5068 державний нотаріус Артеменко О. А. не посвідчував договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1 від 25 вересня 2009 року (т. 1, а. с. 30).
		Відповідно до копії листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12 січня 2018 року у реєстровій книзі № д.1850-20 відсутні будь-які записи, зокрема щодо реєстрації права власності на квартиру  АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 20).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Верховний Суд переглядає судові рішення лише в частині вирішення позовної вимоги про визнання спадщини відумерлою та витребування спірної квартири, оскільки касаційна скарга не містить доводів у частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).
		Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду за захистом інтересу територіальної громади на майно, яке за своїм статусом та у зв`язку з відсутністю спадкоємців померлої особи може бути визнане відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9 ЦПК України.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
		Правовідносини, що виникли між сторонами спору у справі, що переглядається, зокрема, регулюються главою 86 ЦК України про спадщину.
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 , частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
		У частинах першій та другій статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
		Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Однак відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження                          № 61-7349сво23) зазначив, що орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належними позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.
		Законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
		Отже, захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, керуючись тими самими принципами, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв і вона була визнана відумерлою та відчужена іншій особі.
		У статті 1280 ЦК України передбачено, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
		Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А отже, застосовуючи аналогію закону, територіальна громада у разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
		Саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно закон передбачає за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
		Захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а отже, з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається з огляду на його ринкову вартість на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
		Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), яку було ухвалено після подання касаційної скарги.
		У справі, яка переглядається, встановлено, що прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради  просив суд визнати спадщину (квартири  АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року) відумерлою, передати її у власність територіальної громади міста Києва та витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва спірну квартиру.
		Суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що існують підстави для визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті  ОСОБА_5 спірна квартира належала спадкодавцю на праві власності, тобто входила до складу спадщини. З огляду на відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом вказана квартира після спливу одного року з часу відкриття спадщини за заявою Київської міської ради повинна бути визнана відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Києва. Окрім цього, вважали, що існують підстави для витребування спірної квартири у кінцевого набувача.
		Разом із тим суди не звернули уваги на те, що: 
		територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації; 
		закон передбачає саме вказаний спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем; 
		з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається з огляду на його ринкову вартість на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин;
		згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року.
		Територіальна громада міста Києва не є власником або законним користувачем спірного майна та має лише інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади, тому вона не має підстав для витребування спірної квартири на свою користь як неволодіючого власника або користувача.
		Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна за ринковими цінами.
		Оскільки прокурор не заявляв вимоги про компенсацію вартості спадкового майна, а суди не встановлювали недобросовісних дій ОСОБА_1 , то позовні вимоги, заявлені в інтересах територіальної громади міста Києва, про визнання спадщини відумерлою та передання спірної квартири територіальній громаді міста Києва задоволенню не підлягають.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), яка розглянула спір у подібних правовідносинах за схожих обставин.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
		Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		З огляду на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), тобто в судовому рішенні Верховного Суду, ухваленому після подання касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі доводів касаційної скарги ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України.
		Верховний Суд не бере до уваги доводи відзиву прокурора про нерелевантність висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, на яку посилається заявниця, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження                           № 61-7349сво23) погодився з висновками Великої Палати Верховного Суду, що територіальна громада у разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача, має право лише на отримання грошової компенсації, а не витребування майна у її володіння. 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до  ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, а також у частині стягнення судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 
		Враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи, які частково підтвердилися, а також наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), яка прийнята після подання касаційної скарги, відповідно до статті 411 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до  ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою, витребування майна та в частині стягнення судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. 
		Керуючись статтями 389, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Правдивець Сергій Миколайович, задовольнити частково.
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в частині позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7, правонаступником якої є Подільська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах Київської міської ради до  ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування квартири   АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та в частині судових витрат скасувати, ухвалити нове рішення.
		У позові заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7, правонаступником якої є Подільська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування квартири  АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                    І. М. Фаловська
		Судді                                                                                        В. М. Ігнатенко
		С. О. Карпенко
		В. В. Сердюк
		  О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...