Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/10190/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 51-333км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141390000833

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 462/10190/23
		провадження № 51-333 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції
		захисника                               ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141390000833, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2861 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 2861 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні. 
		Вироком Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким  ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 2861 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. В решті вирок суду залишено без зміни.  
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 23 серпня 2023 року приблизно о 22:25 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Peugeot 308 1.6 E» д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Шевченка, поруч з будинком №19 у напрямку вул. Ярослава Мудрого у м. Львові, порушивши вимоги пунктів 1. 10 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості та не зупинив свій транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який в цей час переходив проїзну частину дороги по пішохідному переходу, внаслідок чого здійснив наїзд на нього.. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжке тілесне ушкодження. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, пом`якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Вказує, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, не взяв до уваги всіх конкретних обставин справи, зокрема характеризуючі дані щодо ОСОБА_7 , його поведінку одразу після дорожньо-транспортної пригоди та під час досудового розслідування цього кримінального правопорушення. Зазначає, що апеляційним судом також не взято до уваги досудову доповідь органу пробації. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилась заява потерпілого та засудженого про примирення. 
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 висловила міркування на підтримання касаційної скарги та просила її задовільнити, змінити вирок апеляційного суду.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_9 надіслали заяву, в якій просили задовільнити касаційну скаргу захисника. Вважають, що апеляційним судом призначене занадто суворе покарання ОСОБА_7 , з урахуванням послідовної позиції потерпілого про примирення з засудженим. Крім того, потерпілому було відшкодовано  шкоду в повному обсязі.
		Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доведеність винуватостіОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2861 КК України, юридична кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.
		Разом із тим, доводи поданої касаційної скарги щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок суворості, колегія суддів вважає переконливими, з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише 
		про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. 
		Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема й те, що він раніше не судимий, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, вину визнав повністю, щиро кається у вчиненому, відшкодував шкоду потерпілому у повному обсязі. Крім того, потерпілим ОСОБА_10 в суді першої інстанції було зазначено, що шкода йому відшкодована в повному обсязі та останній просив обрати покарання ОСОБА_7 не пов`язане з реальним позбавленням волі. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування завданої шкоди, а також взяв до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Не погодившись з вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу на нього, в якій просив скасувати вирок в частині призначеного покарання та постановити свій, яким засудити ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.
		Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції перевірив посилання на доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, та, встановивши підстави для скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання, скасував його в цій частині та постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 2861 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		Приймаючи таке рішення, апеляційний суд у вироку зазначив, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 2861 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, зокрема, керування засудженим транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та ним було збито потерпілого, який перебував на пішохідному переході. З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання про можливість призначеного покарання в мінімальних межах санкції інкримінованої статті ОСОБА_7 .
		Проте колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції про неможливість призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 2861 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України та вважає обґрунтованими вимоги касаційної скарги захисника в цій частині. 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Так, з матеріалів кримінального провадження та додатків то касаційної скарги вбачається, що вчинений ОСОБА_7 злочин є тяжким, проте відноситься до необережних. Засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував заподіяну йому шкоду.. Під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину та в ході судового розгляду визнав пред`явлене йому обвинувачення в повному обсязі та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів його винуватості. Тобто за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, колегія суддів касаційного суду вважає, що є всі підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.
		До конкретних обставин, які характеризують особу ОСОБА_7 слід віднести:
		-                    утримання ним трьох неповнолітніх дітей, один з яких є сином його померлої рідної сестри і він є його опікуном; 
		-                    наявність на утриманні матері, яка є пожиттєво інвалідом 2 групи; 
		-                    наявність інформації про зникнення безвісти 27 листопада 2024 року рідного брата ОСОБА_11 під час виконання бойового завдання; 
		-                    висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства;
		-                    заключення ОСОБА_7 17 березня 2025 року контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. 
		Крім того, колегія суддів бере до уваги заяву потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 адресовану до касаційного суду про підтримання касаційного скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в повному обсязі за обставин, зазначених в ній.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення касаційної скарги захисника та пом`якшення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 2861 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, у зв`язку з чим вирок апеляційного суду підлягає зміні в  частині призначеного покарання. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити та із застосуванням  положень ст. 69 КК України пом`якшити основне покарання за ч. 2 ст. 2861 КК України до громадських робіт на строк 200 годин з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. 
		В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...