Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/10824/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: 51-4342км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160000001207

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 947/10824/22
		провадження № 51-4342 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2023 року та Одеського апеляційного суду від 11 липня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та жителя 
		 
		АДРЕСА_1 , 
		якими кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 11 серпня 2023 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та закрив стосовно нього кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
		З обставин, детально наведених у судових рішеннях, вбачається, що ОСОБА_7 16 жовтня 2020 року приблизно о 17:05, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «LEXUS ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Рухаючись автодорогою Т-16-23 «Ананьїв - Троїцьке - Березівка - Вікторівка» в Подільському районі Одеської області, ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 2.9 «а», 12.6 «г», 12.9 «б», 1.5, 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням автомобіля, допустив виїзд за межі проїзної частини - на праве узбіччя.
		Там ОСОБА_7 втратив контроль над автомобілем, який у некерованому стані, тобто у стані бічного заносу, спочатку виїхав на проїзну частину дороги, потім перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки та опинився на смузі зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер  НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
		            У результаті ДТП водій автомобіля «LEXUS ES350» ОСОБА_7 загинув на місці пригоди, його пасажир ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, водій автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35» ОСОБА_10 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		Допущені ОСОБА_7 порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.6 «г», 12.9 «б» ПДР знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		суд першої інстанції: 
		- не дослідив належним чином наявних у справі доказів та надав їм неправильну оцінку;
		- не довів поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а відтак висновки щодо винуватості ґрунтуються на сумнівних показаннях потерпілого та недопустимих доказах;
		- неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність в частині встановлення об`єктивної сторони складу злочину за ч. 2 ст. 286 КК;
		- не зазначив, чому бере до уваги одні докази й відхиляє інші, зокрема, щодо повного або часткового врахування висновків експертів;
		- не дослідивши інших доказів для встановлення об`єктивних даних, послався у рішенні лише на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків, які прибули на місце пригоди, та на висновок експерта № 300 від 19 березня 2021 року;
		- проігнорував клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи доказу, не розглянувши його у відповідності до вимог КПК; 
		- постановив рішення, яке ґрунтується на припущеннях;
		суд апеляційної інстанції: 
		- не надав своєї оцінки доказам, зокрема, усім висновкам експертиз та обставинам справи; 
		- проігнорував доводи сторони захисту щодо неправомірного залишення місцевим судом без розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи доказу та непроведення судових дебатів;
		- формально розглянув апеляційну скаргу, не надавши обґрунтованих відповідей на всі її доводи;
		- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370,419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому доводи про неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК. 
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК). 
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Суд першої інстанції зробив свої висновки про допущення ОСОБА_7 порушень ПДР, які призвели до ДТП, проаналізувавши зібрані стороною обвинувачення докази, зокрема: 
		показання:
		- потерпілого  ОСОБА_9 про те, що 16 жовтня 2020 року ОСОБА_7 в телефонній розмові запропонував йому поїхати до м. Ананьїв, на що він погодився. Спочатку автомобілем керував він, бо ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп`яніння. Потім ОСОБА_7 сів за кермо, а він (потерпілий) пересів на заднє сидіння, де також сиділа ОСОБА_12 . Момент аварії він не пам`ятає, прийшов до тями у військовому госпіталі в м. Одесі. Також зазначив, що під час поїздки ніхто в автомобілі пасками безпеки не користувався;
		- потерпілого ОСОБА_8 про те, що 16 жовтня 2020 року він, керуючи службовим автомобілем, рухався з м. Ананьїв у напрямку автодороги Київ - Одеса; зіткнення з зустрічним автомобілем сталося на його смузі руху; від удару його автомобіль розвернуло, а він втратив свідомість;
		- свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що після аварії вони бачили в автомобілі «LEXUS ES 350» на задньому сидінні дівчину та хлопця з тілесними ушкодженнями, і ще один хлопець лежав за автомобілем на узбіччі - він був уже мертвим;
		- свідка ОСОБА_12 про те, що вона їхала в автомобілі «LEXUS ES 350»; спочатку за кермом був ОСОБА_9 , хто був за кермом на момент ДТП - не бачила;
		а також дані, що містяться у: 
		- протоколі огляду місця ДТП від 16 жовтня 2020 року (зі схемою та фото-таблицею до нього);
		- висновку експерта № 159 від 20 листопада 2020 року, відповідно до якого характер та морфологічні властивості виявлених на тілі ОСОБА_7 ушкоджень свідчать про те, що вони спричинені дією тупого предмета (тупих предметів), яким (якими) є виступаючі деталі салону автомобіля, в результаті переміщення тіла в салоні автомобіля по інерції, зумовленої раптовою зупинкою при зіткненні з іншим автомобілем. Смерть ОСОБА_7 знаходиться в причинному зв`язку з отриманими при ДТП тілесними пошкодженнями у вигляді травми голови, травми грудної клітини зліва та правої нижньої кінцівки, які призвели до розвитку небезпечного для життя стану - шоку та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні в крові та сечі ОСОБА_7 виявлено етиловий алкоголь у концентрації 3,07 %, 3,54 % відповідно, що відповідає тяжкому ступеню сп`яніння;
		- висновку експерта № 307 від 26 березня 2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 отримав під час ДТП 16 жовтня 2020 року тілесні ушкодження середньої тяжкості;
		- висновку експерта № 300 від 19 березня 2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 отримав під час ДТП 16 жовтня 2020 року тяжкі тілесні ушкодження;
		- висновку експерта № 20-6304 від 09 березня 2021 року, відповідно до якого на момент події рульове керування, гальмівна система та ходова частина автомобіля «Lexus ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції з керування цим автомобілем; технічних несправностей, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості цього транспортного засобу, виявлено не було;
		- висновку експерта № 20-6303 від 09 березня 2021 року, відповідно до якого на момент події рульове керування, гальмівна система та ходова частина автомобіля «Volkswagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції з керування цим автомобілем: технічних несправностей, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу, виявлено не було;
		- висновку експерта № 21-1329 від 09 березня 2021 року, відповідно до якого в умовах даної ДТП на ранньому етапі її розвитку, водіям: автомобіля «LEXUS ES 350», реєстрацій номер НОМЕР_1 , при русі за межами населеного пункту необхідно було здійснювати рух зі швидкістю, яка не перевищує дозволену 90 км/год, та в процесі руху необхідно було обирати такий швидкісний режим та прийоми керування, що дозволили би йому, при впливі на органи керування транспортного засобу, мати постійну можливість контролювати напрямок і траєкторію руху автомобіля в межах обраної смуги руху, не допускаючи втрати його курсової стійкості, що регламентовано вимогами пунктів 12.6 «г», 12.9 «б», 12.1 ПДР; автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з моменту, коли він мав об`єктивну можливість виявити, що автомобіль «LEXUS ES 350» у некерованому стані виїжджає на його смугу руху, необхідно було розцінити дорожню обстановку, яка склалась, як небезпечну для руху, і негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР. Водій автомобіля «LEXUS ES 350» мав технічну можливість запобігти події, шляхом виконання вимог пунктів 12.1, 12.6 «г», 12.9 «б» ПДР, водій автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», який рухався в зустрічному напрямку, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «LEXUS ES 350». Дії водія автомобіля «LEXUS ES 350» не відповідали вимогам пунктів 12.1, 12.6 «г», 12.9 «б» ПДР, створювали достатні умови для настання події, що свідчить про наявність причинного зв`язку між його діями і настанням ДТП. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35» невідповідності вимогам ПДР, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події, не вбачається;
		- висновків експертів № 506 від 08 червня 2021 року, № 531 від 01 липня 2021 року, № 1056 від 26 січня 2022 року, відповідно до яких з обшивки даху автомобіля «LEXUS ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правої задньої частини салону (над місцем правого заднього пасажирського сидіння) знайдено та вилучено кров, клітини піхвової оболонки волосяної цибулини волосини та волосся з голови людини та є схожим із волоссям ОСОБА_12 ; 
		- висновку експерта № 75 від 30 грудня 2021 року, відповідно до якого молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що:
		- ДНК-профіль (генетичні ознаки) сліду крові на фрагменті обшивки даху з правої задньої частини салону (над місцем правого заднього пасажирського сидіння) автомобіля «LEXUS ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 (об`єкт № 5) може походити від громадянина ОСОБА_9 з ймовірністю 99,999999999999999999999 %;
		-ДНК-профіль (генетичні ознаки) клітин піхвової оболонки волосяної цибулини волосини, виявленої та вилучена на обшивці даху з правої задньої частини салону (над місцем правого заднього пасажирського сидіння) автомобіля «LEXUS ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (об`єкт № 6) може походити від громадянина ОСОБА_9 з ймовірністю 99,999999999999999999999 %;
		- висновку експерта № 98 від 04 квітня 2022 року (з фото таблицею до нього), відповідно до якого:
		- травматичні впливи на деталі салону автомобіля мали місце переважно у напрямку спереду-назад. Відповідно, тіла водія та пасажирів зазначеного автомобілю піддавалися ударам об деталі салону як внаслідок зміщення деталей салону у напрямку спереду - назад, так і завдяки ударно-інерційним зміщенням тіл у протилежному напрямку - ззаду наперед. Таким чином, найбільш важкі ушкодження повинні були отримати особи, що знаходилися на передніх місцях автомобіля;
		- з трьох постраждалих у даній ДТП найбільш важкі ушкодження отримав ОСОБА_7 . При цьому, факт виникнення закритих переломів лівих ребер із 5 до 10 по передньо-пахвовій лінії свідчить про контакт лівої половини грудної клітини ОСОБА_7 з деталями лівого борту автомобіля з боку салону, та відповідає місцезнаходженню ОСОБА_7 в момент ДТП на лівому передньому місці автомобіля, тобто на місці водія;
		- порівняно із ОСОБА_7 , ОСОБА_9 отримав значно менший об`єм ушкоджень (в основному, отримав тільки черепно-мозкову травму). Такий значно менший об`єм ушкоджень свідчить про те, що ОСОБА_9 у момент ДТП не міг знаходитися на передньому правому сидінні автомобіля, і не міг знаходитися на місці водія;
		- слід крові та ДНК-профіль (генетичні ознаки) клітин піхвової оболонки волосяної цибулини волосини, виявлених та вилучених на обшивці даху з правої задньої частини салону (над місцем правого заднього пасажирського сидіння) автомобіля «LEXUS ES 350» можуть походити від ОСОБА_9 з ймовірністю 99,999999999999999999999 %; відтак у момент даної ДТП ОСОБА_9 знаходився саме на задньому пасажирському місці зазначеного автомобіля справа;
		- ОСОБА_12 у момент ДТП знаходилася на найбільш безпечному місці у салоні автомобіля, яким могло бути заднє сидіння вказаного автомобіля зліва;
		- у момент даної ДТП за кермом автомобіля «LEXUS ES 350» знаходився ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - на задньому пасажирському сидінні справа, ОСОБА_12 - теж на задньому пасажирському сидінні.
		На спростування доводів сторони захисту щодо невинуватості їхнього підзахисного в інкримінованому злочині суд першої інстанції слушно зауважив, що показання потерпілих, свідків, допитаних у судовому засіданні, є логічними, послідовними та повністю узгоджуються із зібраними у кримінальному провадженні доказами. 
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження та технічного носія запису судових засідань, під час судового розгляду в суді першої інстанції учасникам процесу, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції. 
		Усі клопотання захисника (про долучення до матеріалів справи доказів, надання доручення органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії, про призначення комплексної судової експертизи) були вирішені судом у судовому засіданні з дотриманням вимог КПК. 
		Сама лише незгода захисника з прийнятими цим судом рішеннями за результатами розгляду його клопотань не свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог КПК.
		Крім того, відповідно до ст. 350 КПК сторона захисту не була позбавлена можливостей як повторно звернутись до суду з відповідним клопотанням, так і надати свій висновок експерта на відстоювання своєї позиції під час судового розгляду (ч. 2 ст. 101 КПК).
		Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.
		За результатами перегляду ухвали суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції.
		Не залишились безналежної увагисуду апеляційної інстанціїй доводи апеляційноїскарги захисникапро те, що на часДТП ОСОБА_7 не перебувавза кермом автомобіля, тому в його діях відсутній складзлочину, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК, який, на переконання Суду, правильно визнавїх безпідставними, зогляду нате, що така версія спростовуєтьсясукупністю обставинсправи, встановленихпід час судового таапеляційного розглядуна підставі безсторонньогота неупередженого аналізунаданих сторонамидопустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне поясненняподії, якає предметом судовогорозгляду, крімтого, що саме     ОСОБА_7 допустив такі порушення ПДР, які перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з ДТП.
		Також суд апеляційної інстанції правомірно, на думку колегії суддів, відхилив доводи апеляційної скарги захисника про непроведення судом першої інстанції судових дебатів, оскільки вони спростовуються журналом та звукозаписом судового засідання від 11 липня 2023 року та поясненнями учасників провадження, які в суді апеляційної інстанції підтвердили свою участь у судових дебатах.
		Колегія суддів касаційного суду загалом погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, уважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.
		Водночас колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про необхідність зміни судових рішень у даному кримінальному провадженні в порядку ч.2 ст. 433 КПК на таких підставах.
		За ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Проте суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, постановивши ухвалу, яка за своєю правовою природою не може підмінити обвинувальний вирок.
		Відтак колегія суддів уважає за необхідне виключити з ухвал судів першої та апеляційної інстанцій висновки про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Проте така зміна не впливає на правомірність цих же судових рішень у частині закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК у зв`язку зі смертю обвинуваченого, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, яка не є реабілітуючою. 
		Що стосується наданого захисником під час касаційного провадження нового письмового доказу (незалежного судово-медичного обстеження, проведеного за зверненням ОСОБА_7 ), то суд касаційної інстанції не має права його досліджувати, виходячи з положень ч. 1 ст. 433 КПК.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 441, 442, КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2023 року та Одеського апеляційного суду від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
		Виключити з цих судових рішень висновки про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. 
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...