Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/5425/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 13.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/333/343/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024080000000740

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 333/5425/24 
		Провадження №1-кп/333/343/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 квітня 2025 року                                 м. Запоріжжя 
		Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в режимі спеціального судового провадження в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024080000000740 від 06.05.2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Приблизно у другій декаді квітня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_5 , діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність власних дій, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора та добровільно зайняв посаду оперативного співробітника карного розшуку (мовою оригіналу «оперативного работника уголовного розыска») у незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу т.зв. «Управление внутренних дел по городу Мелитополю и Мелитопольскому району главного управлення внутренних дел по Запорожской области» (адреса розташування: Запорізька область, Мелітопольський район, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 37), на якій виконував оперативно розшукову діяльність та інші правоохоронні функції, а також з метою приховання своєї злочинної діяльності використовував позивний « ОСОБА_6 ».
		 
		Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК  колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Позиція обвинуваченого.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника  адвоката ОСОБА_4 . Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Позиція сторони захисту.
		Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і узгодити з ним правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
		На думку захисника обвинуваченого ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_7 винуватість ОСОБА_5 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом. Передусім, не надано переконливих доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 відповідної посади у незаконному правоохоронному органі.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
		Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		 
		Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з ОСОБА_5 проживали в одному під`їзді, мали добрі сусідські відносини. ОСОБА_5 мешкав один без родини, до повномасштабного вторгнення працював у рибнадзорі. Коли почалася війна зустрів ОСОБА_5 , біля під`їзду, Румянцев сказав, що працює тепер в народній міліції рф, показав посвідчення виглядав задоволеним. 28.04.2022року свідок виїхав з м. Мелітополь до м. Запоріжжя.
		Свідок ОСОБА_9 , пояснив, що під час проживання у м. Мелітополі знав ОСОБА_5 , як працівника риб надзору. В липні 2022 перебуваючи на зупинці транспорту «Кіровський ринок» до нього підійшов патруль у складі трьох осіб у формі поліції рф з характерними шевронами. У складі патруля перебував ОСОБА_5 , який надав наказ здійснити перевірку документів свідка, що було виконано. Вважає, що ОСОБА_5 зайняв посаду у поліції окупаційної влади добровільно. Свідок виїхав з м. Мелітополь до м. Запоріжжя у вересні 2022 року.
		Крім показів свідків судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
		Протоколами оглядів Інтернет-ресурсів та проведення НСРД в ході огляду яких виявлено інформацію та відеоматеріали про обставини добровільного зайняття посади ОСОБА_5 у незаконному правоохоронному органі окупаційної влади.
		Згідно Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
		Із протоколупред`явлення особидля впізнанняза фотознімкамивід 07.05.2024року,проведеного слідчимСВ УСБУв Запорізькійобласті уприсутності двохпонятих,вбачається,що свідок ОСОБА_9 на фотознімкахвпізнав чоловікаяк особу  ОСОБА_5 який зайняв посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області правоохоронному органі рф. 
		Із протоколупред`явлення особидля впізнанняза фотознімкамивід 13.04.2024року,проведеного слідчимСВ УСБУв Запорізькійобласті уприсутності двохпонятих,вбачається,що свідок ОСОБА_8 на фотознімкахвпізнав чоловікаяк особу  ОСОБА_5 який зайняв посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області правоохоронному органі рф.
		Згідно Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11.09.2023 року задоволено клопотання слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. 
		Згідно Ухвалислідчого суддіЖовтневого районногосуду м.Запоріжжявід 24.05.2024року задоволеноклопотання слідчогоСВ УСБУв Запорізькійобласті про обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відноснопідозрюваного  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України
		Згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.05.2024 року, накладено арешт шляхом заборони відчуження на об`єкт рухомого майна який належить ОСОБА_5 , а саме транспортний засіб марки « ВАЗ 21083» 1996 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN- НОМЕР_2 .
		У судовому засіданні також досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_5 . 
		У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
		Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
		Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню в межах висунутого обвинувачення за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
		Версія сторони захисту щодо відсутності доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконно створеному на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області правоохоронному органі т.зв. «Управление внутренних дел по городу Мелитополю и Мелитопольскому району Запорожской області», спростовується сукупністю досліджених судом доказів. 
		За такихобставин,суд вважаєдоведеним пред`явлене ОСОБА_5  обвинувачення, який є громадянином України, і кваліфікує дії останнього за ч.7 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 кримінального правопорушення не встановлено.
		Мотиви призначення судом покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12КК України є особливо тяжким злочином, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, особу винного, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Приймаючи доуваги характер,ступінь тяжкостіта суспільнунебезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення,особу обвинуваченого,який улікарів наркологата психіатране перебуває,проте,враховуючи також,що обвинуваченийвчинив данийзлочин умисно,усвідомлюючи своїдії,які поляглиу колабораційнійдіяльності,тобто удобровільному зайнятігромадянином Українипосади внезаконному правоохоронномуоргані,створеному натимчасово окупованійтериторії,суд вважає,що обвинуваченомунеобхідно призначитипокарання увиді позбавленняволі здодатковим покаранняму виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади на певний строк.
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		При цьому,визначаючи розмірпризначеного покарання,суд враховуєтой факт,що обвинувачений  ОСОБА_5 як громадянин України, вчинив злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання.
		Також з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Таким чином,з урахуваннямматеріалів справита особиобвинуваченого,суд,враховуючи обставинсправи,які нелише характеризуютьособу винногоі вчиненийним злочин,а йдають змогусуду переконатися,що  ОСОБА_5 як особа, відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов`язку перед державою та суспільством не заслуговує на довіру та не може виправитися без застосування до нього саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як серед суспільства є тим індивідом, який несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави, а тому суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю із конфіскацією майна. Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_5 .
		Призначення вказаного покарання, також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст.50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд, вважає за необхідне обраний слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2024 року запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити до набрання вироком законної сили.
		По справі цивільний позов не заявлено.
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Керуючись ст.ст.349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.05.2024 року, шляхом заборони відчуження на об`єкт рухомого майна який належить ОСОБА_5 , а саме транспортний засіб марки « ВАЗ 21083» 1996 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN- НОМЕР_2 . залишити незмінним до фактичного виконання вироку в частині конфіскації всього належного ОСОБА_5 майна на користь держави.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя Комунарського районного суду
		   м. Запоріжжя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...