Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/5766/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 15.04.2025
Номер судового провадження: 11-сс/817/91/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211040001200

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/5766/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/91/25 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала слідчого судді   
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		15 квітня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі: 
		 
		головуючого судді -        ОСОБА_2 , 
		суддів -           ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		при секретарі - ОСОБА_5 ,
		з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
		                   підозрюваного - ОСОБА_7 ,
		                   захисника -  ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання cтаршого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_9 , яке погоджено начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави - задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.2 ст.258, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 12 год. 10 хв. 16.05.2025, без визначення розміру застави, відповідно до абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України.
		 
		Задовольняючи клопотання старшого слідчого слідчий суддя виходив з того, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду необхідність обмеження права підозрюваної ОСОБА_7 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивує тим, що повний текст отримано ним 27 березня 2025 року.
		Також, просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Свої вимоги мотивує тим, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною обвинувачення не надано жодного доказу обґрунтованості ризиків, і не доведено неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Також вказує, що слідчий суддя не врахував молодого віку підозрюваної, її стан здоров`я, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Маріуполі, є власником житла, важкий матеріальний стан сім`ї, на утриманні 2 малолітніх дітей - син ОСОБА_10 , 10 років та дочка ОСОБА_11 , 1,5 років, неодружена, сама виховує дітей, батьки підозрюваної рано померли, виховувалась фактично без батьків, раніше не судима і в даному провадженні ніякі заходи не порушувала.
		Адвокат звертає увагу, що слідчим суддею ризики, які передбачені ст.177 КПК України описані лише формально і не вказано в чому саме полягають дані ризики, що суперечить практиці ЄСПЛ зокрема у справі "Бойченко проти Молдови".
		Також звертає увагу, що однією з підстав обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає суворість покарання передбаченого за вчинення даного злочину, що суперечить вимогам практиці ЄСПЛ, зокрема у справі "Мамедова проти Росії".
		Вважає, що судом першої інстанції не було враховано практику ЄСПЛ.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної та її захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Згідно матеріалів провадження захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 31 березня 2025 року подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2025 року з пропуском строку апеляційного оскарження і просить поновити цей строк, мотивуючи тим, що повний текст оскарженої ухвали він отримав 27 березня 2025 року.
		Такі доводи апелянта підтверджуються матеріалами провадження, а тому його клопотання підлягає до задоволення.
		Щодо суті апеляційної скарги, то перевіркою матеріалів провадження встановлено, що задовольняючи клопотання слідчого про застосування цього запобіжного заходу слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, мотивувавши своє рішення наявністю зазначених в клопотанні ризиків, обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу для запобігання відповідним ризикам.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею ретельно перевірені.
		Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину за таких обставин: 24.02.2022 о 05 год. 00 хв. за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_12 , збройні сили Російської Федерації незаконно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
		У свою чергу ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_13 у березні 2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), використовуючи месенджер «Telegram», з аккаунтом « ОСОБА_14 » (електронне посилання - ОСОБА_15 ), який прив`язано до її мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , розпочала листування з невстановленим на теперішній час представником спецслужб рф так званим « ОСОБА_16 » (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 ). У подальшому, в березні 2025 в ході листування невстановлений на теперішній час представник спецслужб рф так званий «ОСОБА_22» направив ОСОБА_7 текстові повідомлення, в яких зазначив види завдань необхідних для виконання, а саме: отримання саморобних вибухових пристроїв та вчинення вибухів, підривів автомобілів військовослужбовців Збройних Сил України, а також виконання інших поточних завдань. На вказані пропозиції ОСОБА_7 та ОСОБА_13 добровільно погодилися та надали згоду на отримання, транспортування та застосування саморобних вибухових пристроїв у зазначені «ОСОБА_16» місця, вчинення вибуху, підриву автомобілів військовослужбовців ЗСУ, а також виконання інших поточних завдань.
		17.03.2025 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_13 , реалізовуючи свій злочинний умисел на виконання отриманого від невстановленого на теперішній час представника спецслужб рф так званого «ОСОБА_23» завдання, з метою вчинення вибухів, які мали б створити небезпеку для життя і здоров`я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мали б призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, прибули до м. Тернополя. Надалі, 17.03.2025 о 12 год. 59 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , з метою реалізації вказаного злочинного умислу, заздалегідь спланувавши спосіб здійснення ними злочину, на виконання отриманого від невстановленого на теперішній час представника спецслужб рф «ОСОБА_23» завдання, прибули у м. Тернопіль до так званого «схрону», поблизу автозаправки «Motto» по вул. Будного, 21, з метою відшукання двох саморобних вибухових пристроїв, які раніше було залишено з елементами приховування за невстановлених на даний час в ході досудового розслідування обставинах та час, але не пізніше 17.03.2025. Після цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_13 , діючи всупереч «Положенню про дозвільну систему», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 з наступними змінами, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 з наступними змінами, тобто без передбаченого законом дозволу, незаконно отримавши вказані два саморобні вибухові пристрої, доставили їх у камеру схову «АТБ маркета», за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 5б. Ввечері 17.03.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_13 без передбаченого законом дозволу перенесли вказані саморобні вибухові пристрої за місцем свого тимчасового проживання - орендованого житла у будинку АДРЕСА_1 , для активації - приведення саморобних вибухових пристроїв у готовність до вчинення дистанційного підриву. Того ж вечора ОСОБА_13 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 , приховав вказані два саморобні вибухові пристрої у лісосмузі, поблизу будинку №2 у провулку Цегельний в м. Тернопіль, за географічними координатами 49.542120, 25.586080.
		19 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у готуванні до скоєння терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя і здоров`я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мав би призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України, та у придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст.28, ч.1 ст.263 КК України.
		В ході апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри є правильними, оскільки вони підтверджуються зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040001200 від 15.05.2024; протоколами за результатами проведення НС(Р)Д - спостереження за особою від 19.03.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відео контроль особи від 19.03.2025; протокол обшуку від 18.03.2025; протокол огляду місця події від 18.03.2025; лист-відповідь начальника Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_17 від 19.03.2025; протокол допиту підозрюваної ОСОБА_7 від 19.03.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 від 18.03.2025, ОСОБА_20 від 19.03.2025; ОСОБА_21 від 20.03.2025; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2025 з доданими до них фототаблицями та довідками; протоколи огляду від 19.03.2025, інші долучені до клопотання матеріали кримінального провадження.
		За наведених обставин слідчий суддя визнав установленим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.2. ст.28, ч.1 ст.263 КК України.
		 
		Аналізуючи доводи сторони захисту про відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, колегія суддів також приходить до переконання про необґрунтованість таких доводів.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
		Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
		Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченої, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що остання може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		З доданих до клопотання слідчого та досліджених в ході судового розгляду матеріалів встановлено обставини, які негативно характеризують особу підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки вона має погашені судимості за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень і 24 жовтня 2024 року їй було пред`явлено обвинувачення у вчиненні нового тяжкого умисного корисливого злочину, згідно письмової інформації комунального підприємства "Потавський обласний центр терапії залежностей" підозрювана ОСОБА_7 перебуває там на динамічному спостереженні з 2016 року з діагнозом "ППР-о, синдром залежності від опіоїдів" (а.к.п. 139,140).
		Крім того, підозрювана ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке їй загрожує, може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду на території України та поза її межами, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.177 КПК не можна визнавати недоведеними.
		Апеляційний суд погоджується також із висновками слідчого судді, про доведеність стороною обвинувачення ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на іншого підозрюваного в даному кримінальному провадженні, оскільки враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК України.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнати недоведеним.
		Також апеляційний суд погоджується з висновком, що стороною обвинувачення доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України слідчий суддя правильно взяв до уваги, що ОСОБА_7 , будучи особою працездатного віку, ніде не працює, не має постійного законного джерела доходу (прибутку) і має синдром залежності від опіоїдів, що в сукупності свідчить про те, що остання, переслідуючи корисливий мотив, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
		Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень за попередньою змовою підозрюються ще й інша особа, а отже існує ризик вільного їх спілкування, що перешкоджатиме кримінальному провадженню.
		З урахуванням конкретних обставин інкримінованого ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення та даних про її особу в сукупності з наявними ризиками, що передбачені ст.177 КПК, є підстави вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування.
		Викладені в оскарженій ухвалі висновки слідчого судді належним чином мотивовані, з наведенням обґрунтованих підстав для застосування підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення про відсутність підстав для застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
		Крім того, вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
		Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави для скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки доводи апеляційної скарги про молодий вік підозрюваної та наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність двох малолітніх дітей не спростовують наведених в оскарженій ухвалі висновків слідчого судді.
		Так, згідно наданих стороною обвинувачення матеріалів наявність двох неповнолітніх дітей жодним чином не перешкодила підозрюваній залишити місце свого проживання в м.Кременчуг і за вказівкою іноземних спецслужб в умовах воєнного стану поїхати в м.Тернопіль та за попередньою змовою з іншою особою вчиняти незаконні діяння щодо вибухових речових. Також, в ході апеляційного розгляду встановлено, що підозрювана догляд за своїми малолітніми дітьми фактично не здійснювала, оскільки старший син перебуває в дитячому притулку, а молодша дочка знаходиться на утриманні свекрухи підозрюваної. Наведені обставини повністю спростовують доводи захисника про міцні соціальні зв`язки підозрюваної за місцем її постійного проживання і достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.
		На переконання колегії суддів, в даному випадку рішення слідчого судді щодо виду застосованого запобіжного заходу не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, на яку посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.
		За вказаних обставин апеляційний суд приходить до переконання, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що застосування до підозрюваної тримання під вартою відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі підозрюваної, і на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження, а тому підстави для скасування ухвали слідчого відсутні.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Поновити захиснику строк апеляційного оскарження.
		Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року відносно ОСОБА_7 без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		 
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...