Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/40262/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.05.2025
Номер судового провадження: П/420/40556/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/40262/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2025 року м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду 26 грудня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій просив:
		Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації № 52 від 02.12.2024 року, в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Стягнути відповідача на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.
		Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
		На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.11.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Однак, повідомленням позивачу повідомлено, що протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №52 від 02.12.2024 року позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу, з посиланням на те, що рідний брат позивача, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не є військовозобов`язаним, зобов`язаний утримувати матір-інваліда 2-ї групи і доказів неможливості виконання ним обов`язку по утриманню матері, нібито, не надано.
		Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки протиправними.
		Так, позивач зазначив, що його рідний брат - ОСОБА_2 , є студентом денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Вінницький фаховий коледж економіки та підприємства Західноукраїнського національного університету», постійно проживає в м. Вінниця, до м. Подільська Одеської області взагалі не приїжджає.
		Також позивач звернув увагу, що підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків передбачені ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, відповідно до якої повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Отже, обов`язок щодо утримання повнолітніми дітьми своїх батьків виникає за наявності сукупності умов, - непрацездатність та потреба матеріальної допомоги.
		Представник позивача зазначив, що у даному випадку матір позивача отримує пенсію по інвалідності, розмір якої перевищує встановлений в Україні прожитковий мінімум для осіб, які втратили праце 2361 грн., - пенсія матері понад 3000 грн., що свідчить про відсутність у неї потреби в матеріальній допомозі, а відтак в сенсі ч. 1 ст. 202 СК України у брата позивача, - ОСОБА_2 , - відсутній обов`язок щодо утримання матері.
		Що стосується надання братом ОСОБА_2 постійного догляду за матір`ю як інвалідом 2-ї групи, то він об`єктивно не має можливості такий догляд надавати, оскільки постійно проживає в м. Вінниця за 200 км від місця проживання матері.
		Таким чином, сторона позивача вважає, що до заяви були додані вичерпні та достатні докази того, що менший брат позивача ОСОБА_2 об`єктивно не має можливості, знаходячись на відстані біля 200 км, надавати догляд матері- інваліду 2-ї групи.
		З наведених підстав представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
		До суду 06 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позовні вимоги не визнає та просить відмовити, посилаючись на те, що відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року саме Комісія розглядає заяви про надання відстрочки та приймає рішення.
		На думку представника відповідача, позивачем не вірно визначено відповідача у справі, без врахування об`єктивних обставин (наявність комісії, яка приймає рішення) та без врахування чинних нормативно-правових актів, якими до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 віднесено лише оформлення відстрочки тобто внесення інформації про наявність відстрочки до Єдиного держаного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів та за необхідності внесення інформації про відстрочку до військово- облікового документу, а до повноважень комісії належить питання розгляду заяв про надання відстрочки та прийняття рішення про надання відстрочки.
		Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 звертався із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання йому відстрочки від призову по мобілізації на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з наявністю інвалідності у матері. Хоча відповідно до додатку № 4 вказаного Порядку затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 заява подається на ім`я голови комісії, а не на начальника. Не зважаючи на вказане порушення заява була передана комісії для розгляду та розглянута.
		Заява ОСОБА_1 розглянута комісією та 02.12.2024 року прийняте рішення у формі протоколу №52 про відмову в задоволенні заяви та наданні відстрочки.
		04.12.2024 року за вихідним №20332 головою комісії повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення. 
		Підставою для відмови у наданні відстрочки вказано наявність у заявника ОСОБА_1 брата ОСОБА_2 , який відповідно до наявних даних є повнолітнім та не є військовозобов`язаним, а є призовником, не перебуває під арештом, йому не встановлено групу інвалідності та він не потребує постійного стороннього догляду.
		Отже рішення про відмову у наданні відстрочки приймав не ІНФОРМАЦІЯ_7 , а комісія.
		Позивачем не правильно встановлено фактичні обставини у справі, адже рішення про відстрочку прийняте комісією, та головою комісії позивачу надано відповідь, а не начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		По суті позову, представник відповідача зазначив, що для надання відстрочки законодавець встановив наступні критерії: 
		Заявник має бути військовозобов`язаним; 
		Матері або батькові заявника має бути встановлено І або ІІ групу інвалідності;
		Відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батька чи матір заявника яким встановлено І або ІІ групу інвалідності.
		Якщо є інші не військовозобов`язані особи, які за законом зобов`язані утримувати батька чи матір заявника, то відстрочка надається, якщо вони самі потребують догляду, перебувають під арештом, або їм встановлено групу інвалідності.
		Лише сукупність всіх зазначених обставин надає право на отримання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.
		Як вже зазначалось при аналізі фактичних обставин справи у заявника є повнолітній брат, який не є військовозобов`язаним, а є призовником, інформації про потребу в догляді, інвалідність чи перебування його під вартою у відповідача немає, а заявником (позивачем) такої інформації не надано ні відповідачу, ні до суду.
		Обґрунтування позову свідчить про те, що на думку позивача обов`язок з утримання виникає лише у разі реальної потреби батьків в утриманні. Також зміст позову свідчить, що проживання сина в іншому місті є підставою для неврахування наявності невійськовозобов`язаної особи зобов`язаної за законом утримувати особу з інвалідністю.
		Представник відповідача зазначає, що не може погодитись із таким підходом, адже дослівний зміст п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є наступним «за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати». 
		Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України у брата позивача є обов`язок утримувати батьків.
		Питання проживання ОСОБА_2 в іншому місті законодавець не зазначив в якості критерію для надання, чи відмови в наданні відстрочки (таким критерієм є інвалідність, потреба в постійному догляді або перебування під арештом), отже вказаний довід позивача не може бути врахований. Інший спосіб тлумачення чинного законодавства призведе до можливості штучно створювати підстави для надання відстрочок.
		Отже, на думку представника відповідача, позивач застосував не вірне тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Ухвалою від 20 січня 2025 року клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, - задоволено. У задоволенні клопотанні представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про колегіальний розгляд справи  відмовлено. Розгляд справи № 420/40262/24 продовжено за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи № 420/40262/24 спочатку. Розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою, що занесено до протоколу підготовчого засідання від 18 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_8 . Розгляд справи розпочато спочатку.
		До суду 28 лютого 2025 року від Комісії надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити, посилаючись на те, що заява позивача про надання відстрочки від мобілізації розглянута Комісією та 02.12.2024 року прийняте рішення у формі протоколу № 52 про відмову в задоволенні заяви та наданні відстрочки. Причиною відмови є наявність у мати громадянина ОСОБА_1 з інвалідністю ІІ групи, інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, а саме його рідний брат ОСОБА_2 , та не надання підтверджуючих документів про неможливість ним здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.
		Ухвалою від 17 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10 квітня 2025 року.
		На судовому засіданні, що відбулось 10 квітня 2025 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Представники відповідачів на судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином.
		Ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні. 
		Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджено паспортом громадянина України, є військовозобов`язаним, що підтверджено записами у військово-обліковому документі Резерв+.
		Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.06.2024 року №108 створена Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Суд встановив, що позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 28.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підстав того, що його мати потребує постійного догляду, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
		У заяві позивач зазначив, що мати перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю 2-ї групи, а тому не може здійснювати постійний догляд за його матір`ю. А брат  ОСОБА_2 не має обов`язку утримання матері, та не має об`єктивної можливості здійснювати догляд, оскільки постійно проживає в м. Вінниця за 200 км від місця проживання матері.
		До заяви додані такі додатки:
		Копії довідки МСЕК серії 12 ААД № 070841 від 29.07.2024 стосовно ОСОБА_4 , заява ОСОБА_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, довідки МСЕК серія 12 ААД № 071224 від 28.10.2024 року стосовно ОСОБА_3 , військово-облікового документу, паспорту та коду ОСОБА_1 , оригінал довідки № 563 від 13.11.2024 року стосовно ОСОБА_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , витяг з пенсійного реєстру. 
		Також суд встановив, що ОСОБА_4 подала до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву від 28.11.2024 року, в якій повідомилаё що бажає, щоб ОСОБА_1 надавав їй постійний догляд та просить надати йому відстрочку від мобілізації.
		Матеріалами справи підтверджено, що на заяву від 28.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 направив на адресу позивача повідомлення від 04.12.2024 року № 20322, яким повідомлено, що протоколом від 02.12.2024 року № 52 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав того, що подані документи свідчать про наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними, а саме брат позивача ОСОБА_2 , який відповідно до закону зобов`язаний утримувати своїх батьків з інвалідністю І та ІІ групи. 
		Судом досліджено докази та встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 
		Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений 14.02.2015 року та прізвище після укладення шлюбу дружини  ОСОБА_7 .
		ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК серії 12 ААД № 070841 від 29.07.2024, причина інвалідності: загальне захворювання, з ураженням опорно-рухового апарату, інвалідність встановлена на строк до 01.08.2025 року.
		Відповідно до перерахунку пенсії від 02.08.2024 року ОСОБА_4 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3197,67 грн, працює. 
		Також суд встановив, що молодший брат позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається на денній формі навчання в Західноукраїнському національному університеті, м. Вінниця, термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року, що підтверджено довідкою № 563 від 13.11.2024 року.
		Окрім цього суд встановив, що чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , теж є особа з інвалідністю 2-ї групи, що підтверджено довідки МСЕК серія 12 ААД № 071224 від 28.10.2024 року, виданою безстроково.
		Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
		Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
		Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Статтею 1 Закону України №3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Абзацом 5 статті 1 Закону №3543 визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 22 Закону №3543 визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Так, зокрема, відповідно до частин 3 п.5 статті 22 Закону №3543 під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Згідно із положеннями абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону №3543 (в редакції на час виникнення спірних відносин), на яку посилається позивач у заяві, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
		З аналізу вищезазначених норм Закону №3543 вбачається, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
		Згідно з пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
		Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі, - Порядок № 560).
		Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Згідно з п. 57 цього Порядку, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: 
		голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); 
		члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
		Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.06.2024 року №108 створена Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Суд встановив, що позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 28.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підстав того, що його мати потребує постійного догляду, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
		Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
		Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
		Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
		На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
		Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
		У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
		У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
		До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Матеріалами справи підтверджено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву від 28.11.2024 року позивача про надання відстрочки та протоколом від 02.12.2024 року № 52 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав того, що подані документи свідчать про наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними, а саме брат позивача ОСОБА_2 , який відповідно до закону зобов`язаний утримувати своїх батьків з інвалідністю І та ІІ групи. 
		Позивач не погоджується із прийнятим рішенням про відмову у наданні відстрочки, оскільки молодший брат позивача ОСОБА_2 не має обов`язку утримувати матір, через отримання нею пенсії по інвалідності, розмір якої перевищує встановлений в Україні прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та він проживає за 200 км від місце проживання матері, що перешкоджає здійсненню догляду за матір`ю.
		Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін з питання надання відстрочки позивачу на підставі поданих ним документів, суд доходить висновку, що Комісія ухвалила правомірне рішення у відмові у наданні відстрочки, з огляду на таке.
		Згідно з абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону №3543 (в редакції на час виникнення спірних відносин), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
		Відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за п. 13 потрібно надати, зокрема: 
		для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: 
		довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
		Сукупний аналіз наведених норм права свідчить, що перш за все обов`язок догляду за батьками, які є особами з інвалідністю, покладається на осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. 
		Відповідно до ч.1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
		Згідно з ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
		Буквальний аналіз ст. 172, 202 Сімейного кодексу України доводить, що обов`язок повнолітньої доньки та сина піклуватися про своїх батьків та утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги є обов`язком за законом повнолітніх дітей.
		Пункт 13 ч. 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не пов`язує надання відстрочки, у разі відсутності у осіб, які мають обов`язок утримувати батьків, потреби в утриманні батьків, а виходить із наявності таких осіб, які за законом повинні виконувати обов`язок щодо утримання таких осіб з інвалідністю.
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_4 , якому на дату подачі та розгляду заяви про надання відстрочки позивачу, виповнилося 23 роки. Отже, ОСОБА_2 є повнолітнім сином ОСОБА_4 , на якого покладено обов`язок піклування за своїми батьками та утримання них, якщо вони потребують матеріальної допомоги. 
		ОСОБА_2 є не військовозобов`язаний, на дату подання заяви позивача про надання відстрочки п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Суд встановив, що позивач не надав будь-який із документів наведених у Додатку 5 до Порядку 560, яким підтверджується неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю, виконувати цей обов`язок. 
		Тому суд доходить висновку, що Комісія дійшла правомірного висновку щодо відсутності підстав для надання відстрочки позивачу за наявністю іншої особи, яка не є військовозобов`язані та відповідно до закону на неї покладено обов`язок утримання особи з інвалідністю.
		Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 проживає на відстані 200 км від місце проживання матері, що перешкоджає здійсненню догляду за матір`ю відхиляються судом, оскільки такі обставини не звільняють ОСОБА_2 як сина ОСОБА_4 , від виконання своїх обов`язків щодо утримання матері.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, враховуючи вищезазначені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачі довели правомірність прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні відстрочки. 
		Тому, виходячи із наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.
		Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає. 
		У зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України. 
		Суддя Л.Р. Юхтенко
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...