Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 320/284/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: К/990/2487/24

ze:12pt;">Як уже було зазначено суд апеляційної інстанції виснував, що відсутність в акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта.
		Заперечуючи проти такого висновку, Товариство у касаційній скарзі стверджує про неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від  04.09.2018 у справі №  826/14101/16, від 03.12.2019 у справі №  1440/1965/18, відповідно до якого акт перевірки, не підписаний хоча б однією із посадових осіб контролюючого органу, що вказана в акті, є нечинним і на його підставі не можуть прийматися рішення (у цих справах про нарахування платнику податків податкових зобов`язань).
		Водночас у постанові 19.06.2020 у справі № 140/388/19 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначала про те, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.
		У цій же постанові містяться правові позиції про те, що обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС, які не можуть поширюватися на акт перевірки.
		Окрім цього підкреслено, що чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.
		Звернута увага на те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
		Верховний Суд також зауважував, що саме собою порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування відповідного рішення, прийнятого на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
		Тому зроблено висновок про те, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.
		При цьому в постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 здійснено відступ від висновку щодо застосування норм права, викладеного раніше у постанові від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/18 (на який вказує Товариство в обґрунтування підстави касаційного оскарження). Відзначено, що здійснений відступ стосується усіх постанов Верховного Суду, у яких застосовані вищенаведені правові позиції.
		З огляду на визначену нормами закону та висновками Верховного Суду щодо їх застосування юридичну природу акта перевірки, характер його спрямування, роль і призначення вказаного документа у процедурі проведення заходів державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності, колегія суддів вважає, що предметом доказування у цій справі, поряд з іншими обставинами, повинні охоплюватись й обставини стосовно доведення і підтвердження або спростування у встановленому процесуальним законом порядку встановлених під час перевірки фактів та відомостей, які відображені в акті перевірки.
		Варто зауважити, що суд апеляційної інстанції надав юридичну оцінку встановленим під час перевірки порушенням та виснував про їх неспростування під час судового розгляду.
		Доводи Товариства у касаційній скарзі такого висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться фактично до незгоди з оцінкою апеляційним судом доказів у справі, тоді як переоцінка доказів у справі знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частинами першою, другою статті 341 КАС.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		У зв`язку з викладеним, доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Городище - Пустоварівський цукровий завод» залишити без задоволення.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 320/284/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.В. Тацій Т.Г. Стрелець   С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...