Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/14889/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано судом: 16.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: К/990/25361/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/14889/21
		адміністративне провадження № К/990/25361/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
		суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року (головуючий суддя - Свида Л.І.)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня                         2022 року (суддя-доповідач: Семенюк Г.В., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.) 
		у справі № 420/14889/21 
		за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, 
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач, Департамент), в якій просив:
		- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- визнати неправомірними дії відповідача щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- зобов`язати відповідача провести реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з проведенням одночасного зняття позивача за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 . 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, 24 березня 2021 року ним до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради подано дві заяви: про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		До вказаних заяв позивач надав всі необхідні документи.
		Так, дружина позивача, яка володіє 3/20 частками спільної власності на житловий будинок, надала згоду на реєстрацію позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а згода інших власників, як зазначає позивач, не потрібна, оскільки його дружина володіє часткою будинку, яка є окремими приміщеннями, відокремленими від інших приміщень, має окремий вхід, санвузол, кухню, тощо, а технічним паспортом на будинок та договорами з обслуговуючими організаціями підтверджується окреме використання частки будинку його дружиною. 
		Однак позивачу було відмовлено у здійсненні такої реєстрації, разом з тим відповідачем вчинені дії зі зняття з реєстрації позивача за попередньою адресою: АДРЕСА_2 .
		З відмовою відповідача у здійсненні реєстрації позивач не погоджується, також зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання та реєстрація місця проживання мають відбуватися одночасно, однак його знято з реєстрації за попередньою адресою, а за новою адресою не зареєстровано.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що посилання позивача на те, що частка його дружини відокремлена від інших житлових приміщень окремим входом і виходом та забезпечені окремою кухнею, санвузлом, тощо, що технічним паспортом на будинок та договорами з обслуговуючими організаціями підтверджується окреме використання частки будинку його дружиною, є безпідставним, оскільки в такому разі власник наділений правом на виділення частки в натурі та такі документи для реєстрації місця проживання позивача не надавалися разом із заявою та не досліджувалися відповідачем, в даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд звернув увагу, що реєстрація місця проживання здійснюється не в частині будинку, а за адресою будинку в цілому.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій зі зняття позивача з реєстрації місця проживання, суди також дійшли висновку про її необґрунтованість, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила реєстрації місця проживання №207), за заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання, норми законодавства не передбачають обов`язкового зняття з реєстрації місця проживання з реєстрацією іншого, більш того позивачем були подані дві окремі заяви, які розглянуті відповідачем відповідно до вимог законодавства.
		Ураховуючи відсутність протиправних дій та рішень відповідача, суди дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії. 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме:  статей 356, статті 358 ЦК України у зв`язку із застосуванням Правил реєстрації місця проживання та статей 2, 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» у подібних правовідносинах.
		Також скаржник вказує, що реєстрація місця проживання є відповідною дією, пов`язаною з відображенням у реєстрі відомостей стосовно місця проживання фізичної особи за адресою певного житла.
		Таким чином, проведення реєстрації позивача за адресою належної дружині ОСОБА_2 частки будинку не призведе до набуття ним  прав на житло та не порушить прав ні дружини, ні інших співвласників будинку, належного їм на праві спільної часткової власності.
		Окрім того, як зауважує скаржник, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на грубе порушення прав позивача щодо його зняття з реєстрації за іншою адресою: АДРЕСА_2 , обмежившись лише констатацією, що порушень не встановлено.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
		Тобто, у разі надання особою заяви на проведення реєстрації за іншою адресою з одночасним зняттям за попереднім місцем реєстрації, така дія повинна мати характер одночасної за наслідками проведення реєстрації за новою адресою.
		Скаржник стверджує, що окремо заяву про зняття з реєстрації за адресою:                          АДРЕСА_2 , він не подавав, а відповідно, при відмові у проведенні реєстрації позивача за іншою адресою відповідач не мав права проводити дії зі зняття за іншою адресою.
		Позивач зазначає, що, не маючи зареєстрованого місця мешкання, він не в змозі скористатись можливістю обслуговування банківських кредитних рахунків, постановки на облік транспортних засобів, скористатись правом голосування та отримувати вчасно кореспонденцію 
		Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, якими не спростовано законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а тому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Відповідач зазначає, що відповідно до статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання № 207, орган реєстрації вправі відмовити в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
		Так, при зверненні до Департаменту в якості документів, що підтверджували право ОСОБА_1 на проживання за адресою: АДРЕСА_1 , надано згоду співвласника будинку - ОСОБА_2 .
		Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій приватній власності, при чому ОСОБА_2 , яка надала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, належить лише 3/20 частини будинку, однак вона не є власником всього будинку та її частка не виділена в окремий об`єкт нерухомості.
		Таким чином, для здійснення реєстрації місця проживання у житловому приміщенні, яке перебуває у спільній частковій або сумісній власності інших осіб, заявнику необхідно підтвердити наявність згоди всіх співвласників житла.
		На думку відповідача, ОСОБА_1 не вбачає різниці між фактичним відокремленням частини житла від інших його складових частин та виділом частки із майна, що є у спільній частковій власності, та ототожнює їх правові наслідки, зокрема в межах здійснення реєстрації місця проживання, про що свідчить, зокрема, зазначення того, що "визначення певної частки у присадибному житловому будинку, що належить окремому співвласникові з урахуванням факту відокремлення такої частини від інших співвласників окремим входом (виходом) надає такому помешканню статусу житла (про що вказано у Правилах реєстрації місця проживання № 207) з правом власника на власний розсуд використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб". Однак, зазначене бачення ОСОБА_1 не знаходить свого відображення в чинних нормативно-правових актах.
		Реєстрація місця проживання здійснюється за конкретно визначеною адресою житла, при цьому законодавством України не передбачена можливість здійснення реєстрації в конкретній частині житлового будинку, що не має визначеної адреси, навіть за умови фактичного відокремлення такої частини житла від інших його складових частин. Орган реєстрації не наділений повноваженнями здійснювати реєстрацію місця проживання в частину житлового будинку (як, наприклад, в даному випадку в 3/20 частини будинку), оскільки реєструє місце проживання за адресою житла, що, в свою чергу, має складати самостійну належним чином визначену одиницю площі.
		Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 намагається вести суд в оману, зазначаючи, що не подавав до Департаменту заяви на зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Спростуванням зазначеного твердження виступає сама заява про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (копія була додана до відзиву Департаменту на позовну заяву та міститься в матеріалах справи), що була особисто подана та власноруч підписана ОСОБА_1 у день звернення до Департаменту 24 березня 2021 року, а також факт подачі ОСОБА_1 документів, що передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання № 207, для надання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання.
		Щодо зазначення ОСОБА_1 того, що, не маючи зареєстрованого місця мешкання, останній не в змозі скористатись можливістю обслуговування банківських кредитних рахунків, постановки на облік транспортних засобів, скористатись правом голосування та отримувати вчасно кореспонденцію, відповідач зауважив, що відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження. Крім того, примарна неможливість реалізації прав через відсутність реєстрації місця проживання не може бути підставою для здійснення реєстрації з порушенням вимог законодавства, зокрема Закону та Правил.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року з підстав, визначених пунктом  3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025  року закінчено підготовчі дії та призначено  розгляд  даної справи  в  порядку письмового провадження судовому засіданні на 16 квітня 2025 року.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача, зареєстровано право власності на 3/20 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вид власності: спільна часткова.
		24 березня 2021 року ОСОБА_1 подано до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради дві заяви: про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		При цьому, на підтвердження права позивача на проживання за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надав згоду співвласника будинку, тобто своєї дружини.
		Відповідачем здійснено зняття з реєстрації позивача, однак відмовлено у реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		На звернення позивача від 24 березня 2021 року, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради було надано відповідь від 14 квітня 2021 року №110/01-20, відповідно до якої підставою для відмови в реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , є ненадання необхідних документів або інформації, а саме: ненадання згоди всіх співвласників зазначеного житла на реєстрацію місця проживання позивача. При реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою, тоді як здійснення реєстрації місця проживання без надання згоди всіх співвласників є порушенням їхніх прав.
		Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин України зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
		Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.
		Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
		За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
		Відповідно до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		При цьому, відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію.
		Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила №207), які втратили чинності 14 березня 2022 року.
		Згідно з пунктами 4, 8 Правил № 207 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання. Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».
		Відповідно до положень п. 11, 18 Правил №207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
		Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.
		Згідно з частино першою статті 356, частиною першою статті 358 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Приписами частини першої  статті 341 КАС України  визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
		Спірні правовідносини виникли у зв?язку з тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив позивачу в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також протиправно зняв позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
		Предметом спору у цій справі є відповідні рішення відповідача. 
		Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови позивачу в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є ненадання необхідних документів або інформації, а саме: ненадання згоди всіх співвласників зазначеного житла на реєстрацію місця проживання позивача. При реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою, тоді як здійснення реєстрації місця проживання без надання згоди всіх співвласників є порушенням їхніх прав.
		Сторонами не оспорюється, що 3/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , однак вона не є власником всього будинку та її частка не виділена в натурі в окремий об`єкт нерухомості.
		Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Правомочність володіння слід розуміти як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
		Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
		Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
		Аналізуючи складові правомочності права власності у контексті спірних правовідносин, слід виходити з того, що надання особою, яка є власником житла, дозволу на реєстрацію місця проживання особи стосується права користування майном.
		Водночас у спірних правовідносинах житло, у якому позивач вимагає зареєструвати його за згодою ОСОБА_2 , належить їй лише в частині, що становить 3/20 від загальної.
		Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.
		Так, частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		Відповідно до частини 2 статті 358 Цивільного кодексу України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		Отже, закріплена у пункті 18 Правил реєстрації місця проживання вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній часткові власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дії, пов`язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.
		Ураховуючи наведене вбачається, що при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою.
		Здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 без надання згоди всіх співвласників є порушенням їхніх прав відповідно до частини першої статті 358 Цивільного кодексу України і пункту 18 Правил №207.
		Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року по справі № 360/395/19-ц.
		Реєстрація місця проживання здійснюється за конкретно визначеною адресою житла, при цьому законодавством України не передбачена можливість здійснення реєстрації в конкретній частині житлового будинку, що не має визначеної адреси, навіть за умови фактичного відокремлення такої частини житла від інших його складових частин. Орган реєстрації не наділений повноваженнями здійснювати реєстрацію місця проживання в частину житлового будинку (як, наприклад, в даному випадку в 3/20 частини будинку), оскільки реєструє місце проживання за адресою житла, що, в свою чергу, має складати самостійну належним чином визначену одиницю площі.
		Законодавчо передбачена можливість реалізації співвласниками права розпорядження будинком, що перебуває у спільній частковій власності, у відносинах реєстрації місця проживання сторонніх осіб в такий будинок, що полягає у наданні обов`язкової згоди на здійснення вищезазначеної реєстраційної дії, а не у встановленні порядку володіння та користування спільним майном шляхом відокремлення окремих складових будинку, як зазначає скаржник.
		На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки ОСОБА_2 володіє лише часткою спільного майна, її частка не виділена в натурі, для реєстрації місця проживання позивача в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має бути згода всіх співвласників, однак такої згоди для реєстрації місця проживання позивач не надав, а тому йому правомірно відмовлено у такій реєстрації, що відповідає положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від                               02 березня 2016 року № 207.
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій зі зняття його з реєстрації місця проживання, колегія суддів зазначає таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24 березня 2021 року ОСОБА_1 до Департаменту була подана заява про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Вказана заява особисто подана та власноруч підписана ОСОБА_1 (аркуш справи 231).
		Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.
		Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
		За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
		Колегія суддів зауважує, що словосполучення «може бути» означає, що в цьому випадку на суб`єкта владних повноважень не покладається обов`язок в момент зняття з реєстрації місця проживання особи здійснити одночасно реєстрацію місця проживання такої особи за іншою адресою.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Департаментом дотримано усіх вимог законодавства під час прийняття рішень від 24 березня 2021 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та відмову в реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. 
		Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
		За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Водночас, доводи касаційної скарги свідчать лише про власне тлумачення позивачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 349 КАС України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини першої  статті 350 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341 цього Кодексу  межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на приписи  статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		ІV. Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями   341,   345, 349, 350, 355,   356, 359 КАС України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня                         2022 року залишити без змін.
		Судові витрати не розподіляються.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                           В.Е. Мацедонська
		Судді                                                                                                                                                                                                М.В. Білак 
		                                                                                                    О.В. Кашпур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...