Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 557/364/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 17.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/557/78/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025181080000026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/557/78/2025
		Справа № 557/364/25
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2025 року селище Гоща
		 
		Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді          ОСОБА_1 ,
		за участю прокурора          ОСОБА_2 
		обвинуваченого                 ОСОБА_3 
		потерпілого                         ОСОБА_4 
		секретар судового засідання         ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181080000026 від 14 лютого 2025 року, щодо обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Опарипси Радивилівського району Рівненської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, українець, громадянин України, раніше не судимий в силу дії ст. 89 КК України,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, суд
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 30 січня 2025 року о 19 год. 21 хв., маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном та прагнучи обернути його на свою користь, діючи умисно, з корисливих мотивів, також діючи в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IХ від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє безперервно до цього часу, перебуваючи поблизу зупинки вантажного транспорту, що в с. Синів Рівненського району Рівненської області, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, через здійснення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме за допомогою свого мобільного телефону марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 13» з абонентськими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , шляхом зміни паролю до додатку "Приват24", що належить ОСОБА_6 , здійснив несанкціонований вхід до мобільного банкінгу, де шляхом підбору паролю до банківської картки отримав доступ до банківського рахунку ОСОБА_4 та здійснив онлайн перерахування грошових коштів в сумі 4600,00 гривень із банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 на власну банківську карту № НОМЕР_4 , емітовану АТ «Ощадбанк», чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму.
		Після реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 розпорядився викраденим майном на власний розсуд. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінальних правопорушень, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення. 
		Зокрема, показав, що в зимову пору, точної дати не пам`ятає, він зайшов зі свого телефона у особистий кабінет потерпілого, підібрав пароль, який збігся з датою народження останнього, зателефонував у «Приватбанк», щоб скинути пароль, після чого побачив на рахунку потерпілого гроші в сумі 4600 грн., які відразу перевів на свій рахунок. Після цього половину коштів він перевів на рахунок свого брата. Повідомив суду, що кошти потерпілому ще не повернув, зобов`язується це зробити після ухвалення вироку.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий показав суду, що до нього зателефонували з Приватбанку і сказали натиснути клавішу «1», він і натиснув. Після цього з рахунку зникли гроші, тому він пішов у поліцію і написав заяву. Обвинувачений у нього пробачення не просив, грошей не повернув. У питаннях призначення покарання обвинуваченому потерпілий поклався на розсуд суду.
		Оскільки учасники кримінального провадження не оспорювали обставин справи суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів по справі, а обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого.
		Судом з`ясовано, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст обставин даного кримінального правопорушення. Свою позицію висловлюють добровільно.
		Судом роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. 
		Показання обвинуваченого, суд оцінює як правдиві, оскільки в цілому вони узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження.
		В ході судового розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, і суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України;
		Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин. 
		За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується нейтрально, не працює, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, не притягувався до адміністративної відповідальності.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю правопорушення.
		Разом з тим, суд не визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, зазначене у обвинувальному акті щире каяття, оскільки судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, пробачення у потерпілого не просив. Пробачення, яке попросив обвинувачений у потерпілого безпосередньо в останньому слові суд розцінює, як формальне і таке, що не виражає реального ставлення до скоєного, зроблене лише з метою пом`якшити своє становище. Суд зазначає, що самі лише слова обвинуваченого про те, що він кається, не підкріплені відповідною поведінкою, не можуть вважатися щирим каяттям, а є лише способом, який обрав обвинувачений, щоб пом`якшити своє покарання.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		За таких обставин суд вважає, що покарання ОСОБА_3 повинно бути визначено у виді позбавленння волі за ч. 4 ст. 185 КК України. Однак, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України і звільнити його від покарання з випробуванням на максимальний визначений законом строк. Таке покарання суд вважає достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Судом враховано думку обвинуваченого, який просив призначити таке покарання і зобов`язався його виконати, та потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має.
		Цивільний позов у справі відсутній, судові витрати відсутні.
		Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, як про речі, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. 
		Суд ухвалює рішення в порядку, визначеному в ст.ст. 368-380 КПК України, який зобов`язує серед іншого вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст. 131 КПК України), суд вважає необхідним залишити обраний обвинуваченому запобіжний захід до набрання вироком законної сили, що забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків. 
		Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3  визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю у три роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення. 
		На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Після вступу вироку в законну силу речовий доказ у кримінальному провадженні - телефон марки «Redmi 13», який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - конфіскувати в дохід держави.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити особисте зобов`язання.
		Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.
		Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...