Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1211/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 17.04.2025. Зареєстровано: 17.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 24.07.2025
Результат оскарження 24.07.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
		e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" квітня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1211/24 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрія Качура,
		розглянувши матеріали справи
		за позовом: заступника керівника Рівненської окружної прокуратури
		в інтересах держави в особі: Рівненської міської ради
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Авто"
		про: стягнення пайової участі в розмірі 5 385 275,20 грн
		 
		секретар судового засідання: С.Коваль
		від позивача: К.Сидорчук
		від відповідача: Р.Мазур
		від органу прокуратури: І.Немкович
		 
		ОПИС СПОРУ
		Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" про стягнення пайової участі в розмірі 5 385 275,20 грн.
		 
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
		Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 14 червня 2019 року Управлінням ДАБК Рівненської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт РВ 112191650664 на об`єкт: "Нове будівництво торгово-офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області".
		Згодом, 29 грудня 2023 року Управління ДАБК Рівненської міської ради видало сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів РВ 122231227362.
		Замовником будівництва зазначено об`єкту є ТОВ "Агат Авто". Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 площею 2,1769 га, з цільовим призначенням 03.07,03.15 - для будівництва і обслуговування торгово - офісного центру з автосалоном, автосервісом та торгівельного павільйону.
		У сертифікаті зазначено, що будівельні роботи виконувались у період з 14.06.2019 року по 18.10.2023 року.
		Прокурор вказує, що згідно з даними сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів РВ 122231227362, загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва становить 134 631,88 тис.грн. Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, розмір пайової участі щодо вказаного об`єкта будівництва складає 5 385 275,20 грн (134 631,88 тис.грн. * 4%).
		У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що правова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалася положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VІ від 17.02.2011 в редакції, яка діяла до 31.12.2019.
		Упродовж 2020 року діяли перехідні положення, а з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
		У законі не було імперативно визначено обов`язок укладати договір пайової участі та сплачувати пайовий внесок для тих забудовників, об`єкти нерухомості яких перебувають на стадії будівництва. Закріплено лише обов`язок протягом 2020 року перераховувати пайову участь згідно з новими ставками і даний обов`язок поширюється лише на 2020 рік.
		Закон України від 20.09.2019 №132-ІХ з 01.01.2021 повністю скасував обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто сплату пайових внесків та укладення договору про пайову участь та закріпив перехідні положення.
		Закон №132-IX не врегульовує питання пайової участі у випадку, коли будівництво об`єкта розпочато після 01.01.2021 року. 
		У відповідача міг виникнути обов`язок зі сплати пайової участі з 14.06.2019 року до 01.01.2021 року. Між тим, прокурор не подав докази на підтвердження обставин, що будівництво розпочалось саме 14.06.2019 року. Вказана дата відображена у витязі з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, яка є фактичною датою видачі дозволу на виконання будівельних робіт, однак не підтверджує дату початку будівництва.
		Також у своєму відзиві на позов відповідач просить застосувати строки позовної давності та вказує, що оскільки позивачем не доведено обставин, які перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду в межах строку позовної давності, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви, зокрема у трирічний строк, не мав суб`єктивного характеру, тобто не залежав від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку
		 
		Процесуальні дії у справі
		31 грудня 2024 року заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" про стягнення пайової участі в розмірі 5 385 275 грн 20 коп.
		Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 3 січня 2025 року (суддя ОСОБА_1 ) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 3 лютого 2025 року.
		16 січня 2025 року відповідачем подано відзив на позов.
		21 січня 2025 року прокуратурою подано відповідь на відзив.
		Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 3 лютого 2025 року (суддя ОСОБА_1 ) закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17 лютого 2025 року.
		Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 17 лютого 2025 року (суддя ОСОБА_1 ) відкладено розгляд справи на 3 березня 2025 року.
		Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 3 березня 2025 року (суддя ОСОБА_1 ) розгляд справи відкладено на 31 березня 2025 року.
		Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненського області від 20 березня 2025 року №03-04/11/2025 у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Рівненської області, враховуючи наказ Господарського суду Рівненської області №04-40/90/25 від 18.03.2025 про його відрахування зі штату суду, виникла необхідність призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/1211/24, у зв`язку з чим відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1211/24.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи №918/1211/24, справу №918/1211/24 передано на розгляд судді Андрію Качуру.
		Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2025 року судом прийнято справу №918/1211/24 до провадження, вирішено провести у справі повторне підготовче провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті, яке призначене на 31 березня 2025 року на 11:00 год. підготовчим засіданням.
		Ухвалою від 31 березня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15 квітня 2025 року.
		В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов.
		В судовому засіданні відповідач позов не визнав з підстав наведених у відзиві на позов.
		 
		МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
		Господарський суд установив наступне.
		Відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, слідує що 14 червня 2019 року у ЄДЕССБ зареєстровано дозвіл виданий Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Рівненської міської ради на виконання будівельних робіт РВ112191650664 на об`єкт: "Нове будівництво торгово-офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області".
		5 жовтня 2021 року Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Рівненської міської ради видано містобудівні умови та обмеження на об`єкт: "Нове будівництво торгово-офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області".
		29 грудня 2023 року Управлінням ДАБК Рівненської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів РВ 122231227362. Замовником будівництва зазначеного об`єкта є ТОВ "Агат Авто". Назва об`єкту будівництва: "Нове будівництво торгово-офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області".
		Як дату початку будівництва вказано 14 червня 2019 року, дата завершення будівництва: 18 жовтня 2023 року.
		Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 площею 2,1769 га, з цільовим призначенням 03.07,03.15 - для будівництва і обслуговування торгово-офісного центру з автосалоном, автосервісом та торгівельного павільйону.
		Кошторисна вартість об`єкта: 134 631,88 тис. грн.
		У розділі "Пайова участь" вказано підставу для звільнення від сплати: пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20 вересня 2019 року.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 28660885560602 загальною площею 5734 кв.м. зареєстровано за ТОВ "Агат Авто". Дата державної реєстрації - 17 січня 2024 року.
		У листі виконавчого комітету Рівненської міської ради №05-01-3759/24-8285/24 від 14 жовтня 2024 року повідомлено, що від ТОВ "Агат Авто" заяви про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об`єкта будівництва до Рівненської міської ради не надходили, отже розрахунок пайової участі щодо згаданого об`єкта будівництва, не надавався.
		Також суд установив, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки №678-ДК/232/АО/10/01/-21, що складений ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 9 листопада 2021 року, при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 площею 2,1769 га встановлено, що землекористувачем "ТОВА "Агат Авто" здійснено планування території частини земельної ділянки. Проведення робіт з планування призвело зняття і перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу.
		Відповідач долучив до матеріалів спарив ряд доказів, що стосуються будівництва об`єкта нерухомості, а саме договір №17/21-П від 3 серпня 2021 року та додаткова угода до нього, довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2022 року, акт приймання будівельних робіт за жовтень 2022 року, договір підряду №0601/01 від 1 червня 2023 року, довідки про вартість будівельних робіт за жовтень 2023 року, акти приймання виконаних робіт за жовтень 2023 року, договір підряду №0627/01 від 27 червня 2022 року та додаткова угода до неї, довідка про вартість будівельних робіт та акт за липень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за вересень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за листопад 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за жовтень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за листопад 2022 року, довідки про вартість будівельних робіт та акти за грудень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за січень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за квітень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за травень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за червень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за липень 2023 року, договір підряду №1216/01 від 16 грудня 2021 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за травень 2022 року, договір підряду №0101/01 віл 1 вересня 2023 року, довідки про вартість будівельних робіт та акти за жовтень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за грудень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за грудень 2023 року, акти приймання виконаних робіт за серпень 2023 року, договір №01/11/2022-01 від 1 листопада 2022 року, договір №01/11/2022-02 від 1 листопада 2022 року, акти приймання робіт за грудень 2023 року, договір генпідряду на капітальне будівництво №27/06/2022 від 27 червня 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за липень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за серпень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за вересень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за жовтень 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за листопад 2022 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за грудень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за січень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за лютий 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за березень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за квітень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за липень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за серпень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за вересень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за жовтень 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за листопад 2023 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за січень 2024 року, довідка про вартість будівельних робіт та акт за лютий 2024 року, договір №61/11-22 від 10 листопада 2022 року, договір від 21 березня 2022 року, видаткові накладні за 2022 рік, довідка про вартість будівельних робіт та акт за квітень 2022 року, договір №26/10-21 від 26 жовтня 2021 року, інформація з ЄДЕССБ, договір про надання послуг від 4 жовтня 2021 року, журнал виконання робіт з монтажу будівельних конструкцій, експертний звіт, лист про надання дозволу на проведення земельних робіт від 25 серпня 2021 року, заява про погодження передпроектних пропозицій будівництва від 6 вересня 2021 року, заява про надання містобудівних умов від 16 вересня 2021 року, лист від 12 січня 2022 року, лист від 12 січня 2022 року, містобудівні умови та обмеження, наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень від 5 жовтня 2021 року, витяг з містобудівного кадастру, постанова про накладення адміністративного штрафу від 9 листопада 2021 року, наказ про присвоєння поштової адреси від 24 жовтня 2016 року, наказ про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна від 16 січня 2024 року, інформація з реєстру документів ЄДЕССБ, договір про виконання робіт від 11 листопада 2022 року, акт приймання виконаних робіт за жовтень 2022 року, технічні вимоги на винос електромереж від 22 вересня 2021 року. За твердженням відповідача зазначені докази підтверджують часові межі виконання будівельних робіт.
		У свою чергу прокурор надав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №01-м/154 від 18 серпня 2016 року, договір №152 від 20 квітня 2019 року про здійснення технічного нагляду за об`єктом будівництва та наказ про призначення відповідального за ведення технічного нагляду від 20 квітня 2018 року №4.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
		З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави.
		Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає, що у відповідача існує зобов`язання зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста. Прокурор стверджує, що відповідач, не сплативши пайову участь, безпідставно зберіг у себе грошові кошти за рахунок територіальної громади. Натомість відповідач заперечує наявність такого обов`язку.
		Щодо вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі суд зазначає наступне.
		Згідно з нормами частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
		Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI, замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
		У статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно - транспортної інфраструктури.
		З метою вирішення спору щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту суд має визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, момент виникнення зобов`язання.
		З матеріалів справи суд встановив, що 14 червня 2019 року відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт РВ 112191650664, а 29 грудня 2023 року - сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
		Частина 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції на час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, мав місце обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
		Зі змісту частини 2 статті 40 Закону № 123-ХІ у редакції до 01.01.2020 видно, що такий обов`язок пов`язувався з наміром щодо забудови земельної ділянки, а не з початком тієї чи іншої стадії будівництва.
		Зі змісту наведених норм також видно, що намір замовника будівництва щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті реалізується у поданні відповідної заяви та отриманні дозволу на виконання будівельних робіт.
		Також, нормами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначалося:
		Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
		Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
		У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
		Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
		Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.
		Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.
		У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
		Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
		Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
		Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
		Отже, на час отримання дозволу на виконання будівельних робіт (14.06.2019), відповідач, як замовник, мав намір щодо забудови земельної ділянки та був зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
		А проте, як установив суд, відповідач проігнорував виконання цього обов`язку. Відповідач самостійно до органу місцевого самоврядування не звертався, факт укладення договору про пайову участь суд не встановив.
		Однак, 1 січня 2020 року набули чинності норми закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року №132-IX (далі -Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
		Норми закону №123-ІХ визначили, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
		Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Отже, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, а проте настають після набрання чинності новою нормою права.
		Разом з тим, зміна норм права і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. За таких умов триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
		Стаття 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію відповідно до частини другої статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а тому і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
		Таким чином, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.
		Окрім цього, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. У такому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
		Також у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила:
		"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.
		- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 року у справі №904/4442/19, від 04.02.2021 року у справі №904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону №3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №922/267/20 та від 23.03.2021 року у справі №904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону №3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
		- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;
		- зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
		- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
		- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування."
		Отже, правилами статті 40 Закону №3038-VI визначався обов`язок участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у передбачених цим Законом випадках який реалізувався шляхом перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
		Одночасно, частиною дев`ятою статті 40 Закону №3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
		Відповідно до Закону №132-IX, статтю 40 Закону №3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
		Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
		Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону N3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:
		1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
		для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;
		для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
		3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;
		4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;
		5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
		6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
		Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
		Таким чином, відображений у зазначених нормах обов`язок пайової участі законодавець запровадив для:
		- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
		- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
		У цих двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.
		Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:
		- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року;
		- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
		Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21.
		З матеріалів справи суд установив, що Рівненська міська рада та ТОВ "Агат Авто" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладали. Окрім цього суд установив, що сплату пайової участі до міського бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, відповідач не здійснював.
		Натомість у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав норми пункту 13 розділу І Закону №132-IX.
		У період з 14.06.2019 року по 18.10.2023 року ТОВ "Агат Авто", на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.06.2019 року №РВ 112191650664, відповідач здійснив будівництво об`єкта: "Нове будівництво торгово - офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області".
		29.12.2023 року Управлінням ДАБК Рівненської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів РВ 122231227362, назва об`єкта: "Нове будівництво торгово - офісного комплексу з автосалоном на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:068:0004 на вул. Макарова в м.Рівне Рівненської територіальної громади, Рівненського району Рівненської області". Дата реєстрації сертифіката в ЄДЕССБ 29.12.2023 року.
		Отже, ураховуючи, що згідно з дозволом на виконання будівельних робіт будівництво об`єкта розпочалося у червні 2019 року, тобто до набрання чинності Законом №132-ІХ (17.10.2019 року), відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 року звернутися до Рівненської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь.
		Суд зауважує, що на час коли згадана вище редакція статті 40 Закону №132-ІХ була чинною відповідач вже мав статус замовника будівництва та намір щодо забудови земельної ділянки, а отже наявний обов`язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста. Такі обставини підтверджуються видачею дозволу на виконання будівельних робіт від 14.06.2019, містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки №01-м/154 від 18 серпня 2016 року, договором №152 від 20 квітня 2019 року про здійснення технічного нагляду за об`єктом будівництва, наказом про призначення відповідального за ведення технічного нагляду від 20 квітня 2018 року №4.
		Однак відповідач ухилився від виконання свого обов`язку, чим порушив норму статті 40 Закону №3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 року була чинною.
		Окрім цього, ураховуючи, що будівництво об`єкта розпочалося у червні 2019 року абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
		А проте, усупереч наведеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, відповідач до Рівненської міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року не звертався, заяву про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до органу місцевого самоврядування не подавав. Така поведінка з боку відповідача є неправомірною та такою, що порушує права територіальної громади в особі міської ради.
		Також відповідач, як замовник об`єкта будівництва не дотримався передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) у строк до дати прийняття об`єкта в експлуатацію.
		Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної у постанові від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19, у якій роз`яснено, що у такому випадку належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21, 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 року у справі №916/2709/22.
		Окрім цього суд ураховує позицію наведену у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 року та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020 року, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 року з метою уникнення сплати пайової участі.
		Суд зауважує, що невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.
		З огляду на такі обставини суд робить висновок, що відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача (органу місцевого самоврядування) із заявою про визначення розміру пайової участі стосовно об`єкта будівництва у строк до 10.01.2020 року і до введення об`єкта в експлуатацію у грудні 2023 року (29.12.2023 року) сплатити пайові внески. Проте, не сплативши пайову участь до місцевого бюджету попри законодавчо закріплений обов`язок, відповідач таким чином зберіг за собою майно (грошові кошти) за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави. Отже має місце підтвердження порушення прав за захистом яких подано цей позов.
		Твердження відповідача про те, що обов`язок у нього зі сплати пайового внеску в силу Закону України №132-IX від 20 вересня 2019 року та його повернення на підставі статті 1212 ЦК України не виникав, оскільки перші будівельні роботи фактично розпочаті у 2022 році, суд вважає необґрунтованим та відхиляє, оскільки у сертифікаті готовності об`єкта до експлуатації від 29.12.2023 року вказано, що будівництво об`єкта розпочато у червні 2019 року, а завершено у жовтні 2023 року. 
		Разом з тим, безпосереднє здійснення тих чи інших підготовчих або будівельних робіт не має визначального значення, оскільки обов`язок відповідача, як замовника, взяти участь у створенні та розвитку міської інфраструктури виник із наміру забудови земельної ділянки розміщеної в межах міста, що пов`язується з правом виконувати будівельні роботи та реалізується через дозвіл на виконання будівельних робіт, який видано відповідачу у червні 2019 року.
		Також певні обов`язки пов`язані зі здійсненням забудови виникають у замовника, ще до початку фактичного виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Так, відповідно до абзацу першого частини 2 статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Суд ураховує, що дозвіл на виконання будівельних робіт видано відповідачу у червні 2019 року, а містобудівні умови і обмеженнями забудови земельної ділянки відповідач одержав ще у серпні 2016 року. Отже намір здійснювати забудову був підтверджений ще у червні 2019 року. Тобто обов`язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної міської інфраструктури мав місце до внесення згаданих вище законодавчих змін.
		Таким чином у строк до 01.01.2020 року відповідач мав обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури на підставі норм статті 40 Закону №3038-VI який реалізувався через самостійне звернення замовника до міської ради та з наступним укладенням договору про пайову участь.
		Натомість після 01.01.2020 року відповідач повинен був звернутися до міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 29.12.2023 року.
		Наведені обставини спростовують також твердження відповідача про те, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі пункту 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі, оскільки як вже було вказано вище, у даному випадку будівництво об`єкта розпочате у 2019 році, а тому згідно з абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
		Суд відхиляє аргументи відповідача, що безпосередні будівельні роботи велися у період 2022-2023 роках, оскільки нові містобудівні умови та обмеження відповідач отримав лише у жовтні 2021 року, а тому у відповідача не виник обов`язок пайової участі.
		За висновком суду виникнення обов`язку щодо пайової участі пов`язувалося законодавцем не з початком певного етапу будівельних робіт, а з наміром забудови земельної ділянки у населеному пункті. Суд установив, що відповідач мав намір забудови та отримав необхідні дозволи, погодження та документацію до 01.01.2020 стосовно цього ж об`єкта будівництва, а зміни у містобудівних умовах та обмеженнях та іншій документації стосувалися окремих технічних характеристик об`єкта. 
		Отже суд робить висновок, що прокурор довів обов`язок відповідача, як замовника будівництва здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.
		Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
		Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		В цьому конкретному випадку суд зауважує, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21.
		У своїй постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі №643/21744/19 також вказала, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
		Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
		Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.
		Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
		За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
		Щодо визначення розміру даної пайової участі суд зауважує таке.
		Зі змісту абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ видно, що розмір пайової участі для для нежитлових будівель та споруд становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
		Натомість зі змісту пункту 1 частини 2 перехідних та прикінцевих положень Закону №132-IX видно, що у випадку коли менший розмір пайової участі був встановлений органом місцевого самоврядування, то застосовується саме такий розмір, який визначений органом місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом. Закон №132-IX набрав чинності 17.10.2019 року.
		Для правильного розрахунку розміру пайової участі необхідним є встановлення наявності чинного на час набрання чинності Законом 132-IX (тобто на 17.10.2019 року) рішення органу місцевого самоврядування яким установлено менший розмір пайової участі, ніж розмір визначений нормами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ.
		Досліджуючи питання визначення розміру пайової участі у цій справі з публічних джерел, зокрема із сайту Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (https://arhrv.gov.ua/docs/download/105) суд установив, що на час набрання чинності Законом №132-ІХ (17.10.2019 року), було чинним рішення Рівненської міської ради від 27 грудня 2012 року №2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного".
		Цим рішенням міської ради затверджено такий розмір пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Рівного (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта): для будівництва житла 1,5 %, для об`єктів реконструкції - 0%, для об`єктів реставрації 2 %, для будівництва комерційних та промислових об`єктів 3%, для будівництва автозаправних станцій, аптек, кафе, ресторанів - 10%.
		Згідно з даними сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів РВ 122231227362, загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва становить 134 631,88 тис. грн.
		За наведеною у рішенні Рівненської міської ради від 27 грудня 2012 року №2703 категоризацією об`єктів будівництва збудований відповідачем торгово - офісний комплекс з автосалоном відноситься до "комерційних та промислових об`єктів" для яких передбачено розмір пайової участі - 3 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.
		Таким чином, розмір пайової участі, який підлягав до сплати забудовником до місцевого бюджету територіальної громади, з огляду на рішення органу місцевого самоврядування яке було чинне на час набрання чинності Законом №132-ІХ, становить 4 038 956,40 грн (3 %).
		Суд установив, що такий розмір є меншим ніж розмір розрахований відповідно до положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону №132-ІХ, а тому у цьому спорі має застосовуватись саме такий розмір.
		В даному випадку суд зауважує, що законодавець визначив можливість застосування розміру пайової участі затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування, вказавши на критерії застосування такого розміру:
		- рішення органу місцевого самоврядування яким визначено такий розмір має бути чинним станом на дату набрання чинності Законом №132-ІХ (тобто станом на 17.10.2019 року);
		- такий розмір має бути меншим ніж розмір визначений на підставі норм Закону №132-ІХ.
		Як установив суд, у своєму відзиві на позов відповідач заявив про застосування позовної давності. Заразом відповідач вказує, що якщо припустити, що у відповідача міг виникнути обов`язок зі сплати пайової участі з 14.06.2019 року, то такий обов`язок припинився 01.01.2020 року у зв`язку з його скасуванням. Якщо брати до уваги обґрунтування позивача в позовній заяві про обов`язок забудовника у 10 денний (робочих днів) після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, то фактично 28.06.2019 року є останнім днем, а з 29.06.2019 року почав перебіг строку позовної даності.
		Заявник вказує, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
		На переконання заявника, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
		Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності суд враховує вимоги пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якими визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію (29 грудня 2023 року Управлінням ДАБК Рівненської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію).
		Прокурор звернувся з цим позовом до суду 31 грудня 2024 року.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з нормами статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
		Отже позов подано в межах позовної давності. Спливу позовної давності суд не установив.
		Окрім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і він триває до нині.
		Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
		Таким чином позовна давність зупинена на строк дії воєнного стану.
		З огляду на наведені норми суд встановив, що прокурор не пропустив позовну давність по вимогах цього позову.
		Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
		У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
		Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
		Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України, стаття 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
		Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.
		У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
		Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
		Суд робить висновок про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а також контролю за їх сплатою, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21.
		22 жовтня 2024 року Рівненська окружна прокуратура звернулась до міської ради з листом, в якому просила надати інформацію стосовно заходів реагування щодо стягнення з відповідача несплаченої суми, що є предметом даного спору.
		У відповідь на вказаний лист міська рада повідомила про те, що претензійно - позовна робота не проводилась. 
		Рівненська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скерувала на адресу Рівненської міської ради відповідний лист від 23 грудня 2024 року, яким повідомила про наявність підстав для захисту інтересів територіальної громади, та звернення до суду з позовом в інтересах Рівненської міської ради.
		Отже, підсумовуючи зазначене, прокурор обґрунтував правомірність звернення до суду із цим позовом.
		 
		Висновки суду
		За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Зокрема суд встановив, що станом на початок будівництва, закон передбачав участь замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Відповідач не уклав договір щодо пайової участі.
		Однак, невчинення дій з укладення договору щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не скасовує обов`язок забудовника у сплаті відповідного внеску, який існував від початку будівництва. На час завершення будівельних робіт відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати пайової участі. 
		Суд установив наявність підстав для часткового задоволення позову з розрахунку розміру пайової участі у відсотковому відношенні від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, яке затверджене рішенням органу місцевого самоврядування.
		 
		Розподіл судових витрат
		Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Загальний розмір судового збору за даним позовом складає 64 623,30 грн.
		Таким чином, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 48 467,48 грн судового збору суд покладає на відповідача, решта судового збору у розмірі 16 155,82 грн покладається на позивача (прокуратуру).
		Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задоволити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" (33005, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачика 25, ідентифікаційний код 35440311) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, ідентифікаційний код 34847334) грошові кошти в сумі 4 038 956 (чотири мільйони тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 40 коп пайової участі.
		3. У задоволенні вимог про стягнення 1 346 318,80 грн відмовити.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" (33005, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачика 25, ідентифікаційний код 35440311) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 48 467 (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн 48 коп судового збору.
		5. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 16 155,82 грн покласти на прокуратуру.
		Позивач (Стягувач): Рівненська міська рада (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, ідентифікаційний код 34847334) .
		Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).
		Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" (33005, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачика 25, ідентифікаційний код 35440311).
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
		Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
		Повне рішення складено 17 квітня 2025 року.
		 
		Суддя Андрій КАЧУР

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...