Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8837/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: 17.04.2025. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/803/2180/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2180/25 Справа № 201/8837/24   Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова  М. Ю.
		Категорія 15 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Петешенкової М.Ю.,
		суддів  Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
		при секретарі - Гвоздєві М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року у складі судді Покопцевої Д.О.
		у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа  ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною заявою посилаючись на те, що з 17 червня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який розірвано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року. Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на початку березня 2022 року разом із нею виїхала до Германії через введений в Україні воєнний стан, та лише у березні 2023 року повернулася в Україну. 
		Позивач зазначає, що протягом останніх років колишній чоловік застосовує психологічне насильство до неї шляхом надсилання повідомлень образливого змісту у соціальних мережах (Телеграм, Інстаграм тощо), які полягали у образливій принизливій нецензурній лайці, і, оскільки вони видалялися, то вона стала вживати заходів для їх збереження. 
		Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_1 , дізнавшись про її місце роботи та наявність у неї стосунків з іншим чоловіком, продовжив контролювати її життя, знецінює її як особистість, переслідує, стежачи за її життям та життям чоловіка, з яким вона намагається налагодити стосунки, погрожує.
		ОСОБА_4 колишнього чоловіка вона сприймає як реальні, його боїться і вона, і дитина. Зазначає, що він є співробітником СБУ, володіє навичками морального тиску на людину і застосовує ці навички до неї, як колишньої дружини, прикриваючи психологічне насильство турботою про спільну дочку. Має в своєму розпорядження пневматичну зброю. Через викладене у неї почалися панічні атаки, вона змушена була звернутися за медичною допомогою до лікаря-психіатра.
		Посилаючись на викладене, просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , на строк до шести місяців, яким заборонити йому наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів та заборонити вести листування, телефонні переговори, та контактувати через інші засоби зв`язку особисто.
		Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
		Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк 3 місяці, яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборони ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.
		Згідно частини 2 ст.атті 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису кривднику ОСОБА_1 проінформовано Відділ поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, а також Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради.
		Рішення суду мотивовано наявність правових підстав для часткового задоволення заяви, оскільки встановивши в діях ОСОБА_1 такі ознаки психологічного насильства як словесні образи, приниження, переслідування, контроль, шантаж, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість і завдали шкоди психічному здоров`ю заявниці, врахувавши, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків, наявні підстави для застосування до останнього тимчасові обмеження його прав шляхом заборони вести листування, телефонні переговори із заявницею, або контактувати через інші засоби зв`язку.
		Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволенні заяви.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до необґрунтованого висновку суду про часткове задоволення заяви. Вказує, що суд першої інстанції не зверну уваги на те, що заявниця за весь час існування зазначених нею обставин, жодного разу не зверталась до жодного державного органу з заявами про вчинення щодо неї домашнього насильства. Фактично суд притягнув до відповідальності заінтересовану особу всупереч правовій природі такого механізму як обмежувальний припис. Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що заява про видачу обмежувального припису не може бути заходом покарання, а є заходом запобіжним до моменту розгляду справ про домашнє насильство в адміністративному або кримінальному судочинстві.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
		Судом встановлено, що 17 червня 2016 року заявниця та заінтересована особа уклали шлюб. 
		Під час шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_3 , 2017 року народження.
		Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року шлюб між ними розірвано.
		Починаючи з 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 направляє заявниці в месенджері «Telegram» численні повідомлення з приводу організаційних побачень із дочкою, в яких вдається до відкритих погроз, в тому числі неповернення дитини матері, образ, приниження честі та гідності, застосовує нецензурну лайку, називає непристойними словами заявника і надсилає їй скріншоти порнографічного характеру, зауважуючи, що вона займається саме цим, адже працює веб-кам моделлю, вживає лексику, недопустиму у нормальному людському спілкуванні.
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини видачі обмежувального припису, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника як встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Судове рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону).
		Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону).
		Оскільки справа за заявою про видачу обмежувального припису розглядається на підставі відповідних норм ЦПК України, обставини щодо домашнього насильства мають бути доведені належними та допустимими доказами, та, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні на підставі оцінки наданих суду належних та допустимих доказів. На таких же засадах суд дає оцінку ризикам.
		Відповідно до правил статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
		Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. 
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Судом встановлено, що конфлікти між учасниками даної справи мають тривалий характер, мають ознаки психологічного (образи, погрози, висловлювання нецензурними словами, залякування, тощо) тиску, і є такими, що порушують психологічну недоторканість людини.
		З приводу свого психологічного стану заявниця зверталася за консультацією до психіатра, ій виставлений діагноз та призначено лікування, про що в матеріалах справи мається меддокументація (а.с.96). Це свідчить про серйозність сприйняття заявницею фактів домашнього насильства, оскільки вона враховує також і роботу її колишнього чоловіка у державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, її переживання з приводу можливості їх повторень та бажання заявниці попередити зазначені дії ОСОБА_1 й захиститися від них.
		При цьому суд зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом.
		Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення суду відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, оскільки встановивши в діях ОСОБА_1 такі ознаки психологічного насильства як словесні образи, приниження, переслідування, контроль, шантаж, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість і завдали шкоди психічному здоров`ю заявниці, врахувавши, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків, наявні підстави для застосування до останнього тимчасового обмеження його прав.
		Доводи апеляційної скарги про те, що заявниця за весь час існування зазначених нею обставин, жодного разу не зверталась до державного органу з заявами про вчинення щодо неї домашнього насильства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки само по собі наявність або відсутність доказів звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та відсутність відомостей про кримінальні провадження не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі справа № 216/4309/21, провадження № 61-1199св22.
		Аргументи апеляційної скарги щодо безпідставного притягнення до відповідальності всупереч правовій природі такого механізму як обмежувальний припис, колегія судді вважає необгрунтованимими, оскільки судом встановлені в діях останнього такі ознаки психологічного насильства як словесні образи, приниження, переслідування, контроль, шантаж, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість і завдали шкоди психічному здоров`ю заявниці, а тому наявні правові підстави для застосування до останнього тимчасові обмеження його прав.
		У постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 (провадження №61-22727св19) зроблено висновок про те, що видача обмежувального припису є обов`язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що заява про видачу обмежувального припису не може бути заходом покарання, а є заходом запобіжним до моменту розгляду справ про домашнє насильство в адміністративному або кримінальному судочинстві, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених законом.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань апеляційна скарга не містить.
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 квітня 2025 року
		Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2025 року.
		 
		Головуючий: М.Ю. Петешенкова
		 
		Судді: В.С. Городнича
		 
		Т.П. Красвітна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...