Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/9302/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 11.04.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/2807/2025                                                                Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК                                                                                                  Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер: № 757/9302/25-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 квітня 2025 року                                                                                                    місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючої судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «Грін Трейдінг» - адвоката ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, -
		за участю:
		представника -  адвоката ОСОБА_6 ,
		прокурора -  ОСОБА_7 , 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001424 від 17.07.2024 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено 18.10.2024 року в ході проведення обшуку за місцем здійснення суб`єктів господарської діяльності, а саме ТОВ «УКРБУД КОЗАК», ТОВ «УКР ТЕТРІС БУД», ТОВ «ГРІН ТРЕЙДІНГ», ПП «АМАРАНТ», ТОВ «УКР ЛЕГО БУД», ТОВ «БП «ЕТАЛОН-БУД ПЛЮС», ТОВ «БК КИЇВ-М-БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА», за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 13Б, (повний перелік майна зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали).
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Грін Трейдінг» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001424 від 17.07.2024 року.
		Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. 
		Вказує, що майно, на яке накладено арешт є тимчасово вилученим майном, а оскільки клопотання про арешт майна, яке тимчасово вилучене в приміщеннях, орендарем яких є ТОВ «Грін Трейдінг» 18.10.2024 року під час обшуку, ні слідчим, ні прокурором не подано протягом 48 годин після його вилучення, то в силу вимог норм КПК України повинно бути повернуто особі, у якої було вилучене. 
		Посилається апелянт і на те, що майно, на яке накладено арешт не має жодного відношення до предмету кримінального провадження, відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на зазначене майно. 
		         Зауважує і те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна чи представника, копію оскаржуваної ухвали отримали лише 17.03.2025 року, що підтверджується розпискою. 
		В доповненнях до апеляційної скарги апелянт звертає увагу, що обшук проводився за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «УКРБУД КОЗАК», ПП «АМАРАНТ», ТОВ «БП «ЕТАЛОН-БУД ПЛЮС», ТОВ «БК КИЇВ-М-БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА», однак вказані товариства та підприємства не здійснюють господарську діяльність за означеною адресою, не орендують приміщення та наразі не мають жодного відношення до ТОВ «ГРІН ТРЕЙДІНГ», а також ТОВ «УКР ТЕТРІС БУД» та ТОВ «УКР ЛЕТО БУД», які дійсно пов`язані із ОСОБА_8 , якого орган досудового розслідування хибно вважає організатором злочинної схеми з привласнення чужого майна у особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.
		Зазначає представник і те, що судом першої інстанції щонайменше трьом юридичним особам (власникам майна) повістки на судове засідання з розгляду клопотання про арешт майна направлені не були (тобто, виключно з вини органу досудового розслідування, ТОВ «ГРІН ТРЕЙДИНГ», ТОВ «УКР ТЕТРГС БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА» не були повідомлені про таке судове засідання та не були допущені до правосуддя) чим порушено їх права, що передбачені ст. ст.  8-10, 16 КПК України та принципу доступу до правосуддя, та позбавлено змоги висловити свою позицію щодо фактичних обставин, які мають значення для вирішення питання про арешт майна.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, з внесеними доповненнями до неї, та просив задовольнити їх, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги на просив ухвалу залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «Грін Трейдінг» - адвокатом ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга, з внесеними доповненнями, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001424 від 17.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч .5 ст. 191 КК України.
		В ході досудового розслідування зазначено, що службові особи Медичного реабілітаційного центру «Пуща - Водиця» МВС України (ЄДРПОУ 08806754) та ТОВ «Будівельне підприємство «Еталон-Буд Плюс» (ЄДРПОУ 42827806), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою, вчинили привласнення бюджетних коштів у великих розмірах, виділених у 2023-2024 роках на реконструкції приміщень будівлі літера В, на території медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України під зали механотерапії та фізичної реабілітації.
		Так, 12.06.2023 року уповноваженою особою Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України оголошено процедуру відкритих торгів з особливостями (UA-2023-06-12-009823-а) на закупівлю робіт «Реконструкція приміщень будівлі літера В, на території медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України під зали механотерапії та фізичної реабілітації, за адресою: вул. Миколи Юнкерова, 48, м. Київ (ДК021:2015: 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи»)» з очікуваною вартістю 6 850 000,00 грн.
		У подальшому, 22.06.2023 року електронною системою закупівель проведений електронний аукціон, за результатами якого визначено переможця - ТОВ «Будівельне підприємство «Еталон-Буд Плюс» (ЄДРПОУ 42827806). 12.07.2023 між Медичним реабілітаційним центром «Пуща-Водиця» МВС України, в особі начальника МРЦ-лікаря ОСОБА_9 та ТОВ «Будівельне підприємство «Еталон-Буд Плюс», в особі директора ОСОБА_10 , укладено договір на закупівлю робіт «Реконструкція приміщень будівлі літера В, на території медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України під зали механотерапії та фізичної реабілітації, за адресою: вул. Миколи Юнкерова, 48, м. Київ (ДК 021:2015: 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи»)» на загальну суму 6 549 000 грн.
		У подальшому до зазначеного договору, шляхом укладання додаткових угод, вносились зміни, а саме укладено 8 додаткових угод. Додатковою угодою № 8 від 15.05.2024 (у звязку з виникненням необхідності внесення змін до проектно-кошторисної документації) сторони вирішили продовжити строк виконання робіт до 15.07.2024 року.
		Відповідно до договору від 12.07.2023 № 181 з додатками та додатковими угодами, по об`єкту реконструкції приміщень будівлі літера В, на території медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України під зали механотерапії та фізичної реабілітації встановлено:
		1. Відповідно до умов договору, проектними рішеннями «Доступність будинку для маломобільних груп населення» передбачено вхідні групи облаштовані пандусами, габарити вхідних тамбурів та встановлення вертикального підйомника виключно типу Forster FIS-3 (Оплата Замовником проведена у повному обсязі на загальну суму 815 333 грн.) Фактично виконавцем встановлений підйомник, що не відповідає проектним рішенням для підйому людей та підлягає демонтажу і заміні;
		2. Загальна вартість договору становить 6 549 000 грн., підписано 13 актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та сплачено на загальну суму 5 534 680 грн. Співставлення актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в з локальними кошторисами, які є невідємною частиною договору, встановлено, що підрядник самовільно, без погодження із Замовником, змінював розцінки в актах виконаних робіт, робив заміну матеріалів на більш дорого вартісні та на матеріали з іншими технічними властивостями. Так, підрядником встановлено вентиляційну установку (систему кондиціювання), яка на 540 193 грн. дорожча ніж вказана в договорі. Окремі елементи обладнання для опалення приміщення використані бувші у використанні, а не нові, а також встановлювалися з порушеннями технології та не за проектом.
		Вартість матеріалів та обладнання за актами форми КБ-2в завищена на загальну суму близько 1 100 000 грн. з ПДВ у порівнянні з договором.
		У ході досудового розслідування 18.10.2024 року за місцем здійснення суб`єктів господарської діяльності, а саме ТОВ «УКРБУД КОЗАК», ТОВ «УКР ТЕТРІС БУД», ТОВ «ГРІН ТРЕЙДІНГ», ПП «АМАРАНТ», ТОВ «УКР ЛЕГО БУД», ТОВ «БП «ЕТАЛОН-БУД ПЛЮС», ТОВ «БК КИЇВ-М-БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА», за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 13Б, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено речі та документи.
		18.10.2024 року вилучені речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, про що старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 винесено відповідну постанову
		27.02.2025 року (клопотання датоване 26.02.2025 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024000000001424 від 17.07.2024 року, на майно, яке було вилучено 18.10.2024 року в ході проведення обшуку за місцем здійснення суб`єктів господарської діяльності, а саме ТОВ «УКРБУД КОЗАК», ТОВ «УКР ТЕТРІС БУД», ТОВ «ГРІН ТРЕЙДІНГ», ПП «АМАРАНТ», ТОВ «УКР ЛЕГО БУД», ТОВ «БП «ЕТАЛОН-БУД ПЛЮС», ТОВ «БК КИЇВ-М-БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА», за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 13Б, (повний перелік майна зазначено у клопотанні).
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). 
		Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). 
		Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 
		1) збереження речових доказів;
		2) спеціальної конфіскації; 
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. 
		При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
		Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
		Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
		Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам апелянта.
		Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь. 
		Відповідно до  ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
		На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки стороною обвинувачення надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Що стосується доводів представника стосовно пропуску стороною обвинувачення 48-годинного строку для звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку було надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення речей і документів, які можуть мати значення у цьому кримінальному провадженні, тобто вказані речі і документи на які накладено арешт, не мають статусу тимчасового вилученого майна, оскільки ухвалою прямо надано дозвіл на їх вилучення.
		Тому стороною обвинувачення дотримано вимоги КПК України для звернення з клопотанням про арешт такого майна, а отже не заслуговують на увагу доводи представника в цій частині, які в свою чергу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001424 від 17.07.2024 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено 18.10.2024 року в ході проведення обшуку за місцем здійснення суб`єктів господарської діяльності, а саме ТОВ «УКРБУД КОЗАК», ТОВ «УКР ТЕТРІС БУД», ТОВ «ГРІН ТРЕЙДІНГ», ПП «АМАРАНТ», ТОВ «УКР ЛЕГО БУД», ТОВ «БП «ЕТАЛОН-БУД ПЛЮС», ТОВ «БК КИЇВ-М-БУД» та ТОВ «ЕКСПОРТА», за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 13Б, (повний перелік майна зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Грін Трейдінг» - адвоката ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї,  - залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		  _____________________                  ______________________             ____________________
		        ОСОБА_2                                   ОСОБА_3                                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...