Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/3747/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 17.04.2025. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: К/990/24415/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2025 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа №280/3747/23
		адміністративне провадження № К/990/24415/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Коваленко Н.В.
		 
		розглянув у письмовому провадженні
		касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (суддя Татаринов Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року (колегія у складі суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.)
		у справі № 280/3747/23
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		до Міністерства оборони України,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		про       визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		 
		1.  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; позивачі, скаржники) звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просили:
		- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, що полягають у резервуванні 1/4 частини розміру одноразової грошової допомоги за колишньою дружиною загиблого солдата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі протоколу від 09.12.2022 № 317 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
		- визнати протиправним та скасувати пункт 35 протоколу від 02.06.2023 №193/168 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно змісту якого комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть від 03.05.2022 серії НОМЕР_1 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 02.11.2022 № 321/КЦ/14157 - в розмірі 1/4 частини 15       000 000 грн, в сумі 3       750 000 грн;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу батьку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , належні їм частини від протиправно призначеної колишній дружині загиблого солдата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/4 частини розміру одноразової грошової допомоги - тобто, 2/3 від протиправно призначених ОСОБА_4 3 750 000 грн, в рівних частинах кожному.
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу у Збройних Силах України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов`язків військової служби, під час дії воєнного стану.
		3. У зв`язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_8 звернулись із заявою: батьки загиблого - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 .
		4. Після відповідного оформлення, документи про виплату одноразової грошової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_9 із відповідним висновком направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для подальшого їх подання на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
		5. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 09.12.2022 № 317, призначено батьку, матері та донці загиблого військовослужбовця належні їм частки одноразової грошової допомоги, а саме по 1/4 частини від 15 000 000 грн. Ще 1/4 частини одноразової грошової допомоги відповідач зарезервував за колишньою дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .
		6. Згодом протоколом № 193/168 від 02.06.2023 відповідач призначив їй одноразову грошову допомогу у розмірі 3 750 000,00 грн 
		7. Вважаючи протиправними дії відповідача в частині резервування та призначення колишній дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , одноразової грошової допомоги у розмірі 3 750 000,00 грн, позивачі звернулись до суду.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		8. Позивачі вважають, що відповідач протиправно зарезервував за колишньою дружиною загиблого ОСОБА_5 1/4 частину одноразової грошової допомоги та розпочав виплату, не зважаючи на те, що на час смерті ОСОБА_6 вона не належала до складу його сім`ї та не перебувала на його утриманні. На думку позивачів, ОСОБА_4 не є належним отримувачем допомоги.
		9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог; покликався на те, що, з урахуванням рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/331/21, ОСОБА_4 є належним отримувачем одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена Постановою КМ України № 168. 
		10. З огляду на те, що ОСОБА_4 не відмовлялася від отримання одноразової грошової допомоги, немає підстав для її перерозподілення між членами сім`ї загиблого ОСОБА_5 . 
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		11.          Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 04.12.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024, у задоволенні позову відмовив.
		12. Суди виходили з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2021 у справі № 336/331/21 (вступило в законну силу 19.04.2022) встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_3 трьох років.
		13. При цьому Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на який посилається представник позивачів, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки містить виключно поняття членів сім`ї, які перебували на утриманні померлої особи.
		14. Натомість ОСОБА_4 , з урахуванням судових рішень у справах № 336/331/21 (про розірвання шлюбу) та № 336/8324/21, перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 та не була членом його сім`ї.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		15.          У касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		16.          Як на підстави касаційного оскарження скаржники покликаються на те, що Верховний Суд не висловлював правової позиції щодо права колишньої дружини на одноразову грошову допомогу (п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).
		17. Позивачі також покликаються на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суди ототожнили право на утримання (отримання аліментів) із фактом утримання, хоча відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» для отримання одноразової грошової допомоги особа мала бути фактичним утриманцем.
		18. Суди не врахували спеціальні норми законодавства, що регулюють порядок виплати одноразової грошової допомоги, зокрема ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Ці особи мають бути членами сім`ї загиблого військовослужбовця у відповідності до Сімейного кодексу України та/або утриманцями у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		19. В Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» не розмежовано поняття утриманця та члена сім`ї, тому ОСОБА_4 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи, що на день смерті ОСОБА_5 вже не була членом його сім`ї, адже рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2021 у справі № 336/8324/21 шлюб між ними було розірвано.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2024 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
		21. Відповідач та треті особи відзивів на касаційну скаргу не подали. Ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено в електронний кабінет Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 09.07.2024.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		22.          Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
		23. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		24.          Спір виник щодо права на одержання одноразової грошової допомоги колишньої дружини загиблого військовослужбовця, яка перебувала на його утриманні до досягнення їхньою спільною дитиною трьох років.
		25.          Згідно з положеннями ст. 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		26. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		27. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		28. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		29. У ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
		30. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		31.          Стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги) визначає, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		32.          Отже, ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ не передбачає спеціального поняття ані для "члена сім`ї", ані для "утриманця", а є відсилочною - відсилає до норм Сімейного кодексу України - для встановлення статусу члена сім`ї, та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - для визначення кола утриманців.
		33. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
		34.          За змістом положень ст. 31 Закону №2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
		35.          З вищенаведеного Суд дійшов висновку, що статус утриманця у розумінні ст. 31 Закону № 2262-XII та, відповідно, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ, мають виключно члени сім`ї загиблого, які на час його смерті перебували на його утриманні або отримували постійну та основну допомогу, яка забезпечувала їх існування.
		Право ж на аліменти на утримання до досягнення дитиною трьох років має іншу, спеціальну мету - забезпечення утримання матері дитини з підстав її тимчасової непрацездатності у зв`язку із доглядом за дитиною. 
		Ця правова підстава утримання передбачена ст. 84 Сімейного кодексу України, а не ст. 31 Закону №2262-XII, а тому не може застосовуватися для цілей визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
		36.          Поняття членів сім`ї визначається відповідно до положень Сімейного кодексу України.
		37. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		38. Таким чином, для того, щоб мати право на призначення та отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:
		а) факт проживання з загиблим;
		б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.
		39.          Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06.12.2021 у справі № 336/8324/21, яке набрало законної сили 06.01.2022, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано, змінено прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
		40. Отже, ОСОБА_4 не є членом сім`ї ОСОБА_5 , оскільки не проживала спільно з військовослужбовцем на час його смерті, не вела з ним спільного побуту, не мала з ним взаємних прав та обов`язків сімейного характеру після розірвання шлюбу.
		41. У зв`язку з вище наведеним, ОСОБА_4 не є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, ні як утриманець, ні як член сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до ст. 16-1 Закону України № 2011-ХІІ.
		42. За таких обставин виплата їй частки одноразової грошової допомоги є необґрунтованою, протиправною та такою, що суперечить спеціальному законодавству, яке регламентує правовий статус отримувачів одноразової грошової допомоги.
		43. Частину одноразової грошової допомоги (1/4), незаконно призначену ОСОБА_4 , має бути розподілено у рівних частках між членам сім`ї загиблого військовослужбовця: ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (донька). 
		44.          Однак з позовом звернулися лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому Міністерство оборони України слід зобов`язати призначити та виплатити їм частину одноразової грошової допомогу у розмірі 1250000 грн кожному. 
		45.          Отже, позов слід задовольнити повністю, однак з більш чітким і зрозумілим викладом дій та рішень, які має вчинити (прийняти) відповідач.
		46. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		47. Відповідно до ч. 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		48. Під час касаційного розгляду справи Верховним Судом знайшли підтвердження доводи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
		49. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
		50. За змістом ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		51. У касаційній скарзі представник позивачів ОСОБА_10 заявляє про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 7647,20 грн (2147,20 грн - витрати зі сплати судового збору, 5500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу) та на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі суми 7647,20 грн (2147,20 грн - витрати зі сплати судового збору, 5500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу).
		52. Доказів стосовно складу та оплати витрат на правову допомогу позивачі не надали, тому у цій частині у стягненні судових витрат слід відмовити. 
		53. За подання позову позивачі сплатили судовий збір у розмірі суми 2147,20 грн (а.с 1 та а.с. 72), за подання апеляційної скарги - 6441,80 (а.с. 55 та 57), за подання касаційної скарги - 8588,00 грн. Всього - 17177, 00 грн. 
		Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України у розмірі суми 17 177,00 грн.
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та  постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року  по справі №280/3747/23 скасувати.
		 
		Прийняти нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, що полягають у резервуванні 1/4 частини розміру одноразової грошової допомоги за колишньою дружиною загиблого солдата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , на підставі протоколу від 09 грудня 2022 року № 317 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 35 протоколу від 02 червня 2023 року №193/168 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
		Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити частину одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1250000 грн (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1250000 грн (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч).
		Стягнути на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 17177,00 (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.
		 
		Суддя                                                                                                                      В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                                               В.М. Бевзенко
		 
		Суддя                                                                                                                      Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...