Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/4273/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-17041ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                     
		 
		09 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/4273/19 
		провадження № 61-17041св24
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави
		в особі Харківської міської ради,
		відповідачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Максимовський Сергій Олександрович, на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 05 червня 2024 року у складі судді Ткачука Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду                                       від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю.,                      Карпушина Г. Л., Лобова О. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.
		 
		На обґрунтування позовних вимог керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 посилався на те, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення під літерою «Д-1» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 119,7 кв. м, по 1/2 частині кожному.
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 167561182 від 22 травня 2019 року відповідачі не мають права власності та право землекористувачів щодо земельної ділянки площею                0,1270 кв. м на АДРЕСА_1 .
		Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
		Відповідачі використовують дану земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, що їм належить, проте орендну плату за її використання не сплачують.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини та враховуючи частку кожного з відповідачів у праві спільної часткової власності, час набуття права власності за кожним з відповідачів на вказане нежитлове приміщення, прокурор просив суд:
		-          стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 428 379,97 грн;
		-          стягнути з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 357 550,03 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня                2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду                            від 17 лютого 2020 року, позов задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради збитки у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою в загальному розмірі 428 379,97 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради збитки у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою в загальному розмірі 357 550,03 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд,  керувався тим, що заявлені до стягнення суми є несплаченою відповідачами та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди, тому підлягають стягненню з них на користь Харківської міської ради.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно взяв до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, договори із зазначенням площі нерухомого майна, та обрахував цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку.
		 
		Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.           
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача  ОСОБА_2 щодо якої відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
		 
		Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 05 червня 2024 року позов задоволено.
		Стягнуто з  ОСОБА_1   на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 428 379,97 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 357 550,03 грн. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що заявлені до стягнення суми є несплаченою відповідачами та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди, тому підлягають стягненню з відповідачів на користь Харківської міської ради.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Максимовського С. О. залишено без задоволення.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що поданий прокурором розрахунок безпідставно збережених відповідачами коштів за використання земельної ділянки, є належним доказом у справі, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування у справі, а саме - розміру безпідставно збережених коштів.
		Разом із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачами наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу.
		Судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		 
		21 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -  адвокат Максимовський С. О. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 05 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, у яких просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.
		 
		Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_1 та                   ОСОБА_2 -  адвокат Максимовський С. О. зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 грудня 2019 року у справі № 320/5877/17,                                               від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Крім того у касаційних скаргах заявники звернули увагу на те, що спірна земельна ділянка не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація щодо неї не занесена до Державного земельного кадастру, що може підтверджуватись виключно інформацією з Державного земельного кадастру. Не зареєстровано і жодних речових прав на земельну ділянку за територіальною громадою, що в свою чергу може підтверджуватись виключно інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка відсутня в матеріалах справи, більш того у позовній заяві прямо вказується про відсутність зареєстрованих прав на будь які земельні ділянки за Харківською міською радою або іншими особами, а отже, вона не може вважатись сформованою земельною ділянкою у розумінні статті 79-1 ЗК України.
		Таким чином, прокурором та позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, є об`єктом цивільних прав.
		Також заявники посилалися у касаційних скаргах на те, що у матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель щодо спірної земельної ділянки і його не могло бути без формування такої земельної ділянки з внесенням даних щодо неї до Державного земельного кадастру.
		Харківська міська рада не має повноважень по проведенню нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки, такі повноваження надані територіальним органам Держгеокадастру України, що реалізується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку.
		У свою чергу за відсутності нормативної грошової земельної ділянки, Харківська міська рада позбавлена можливості визначити і розмір орендної плати за користування такою ділянкою.
		 
		Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алтуніною Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за                      № 1123, придбав у власність нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , яке складається з лісопильного цеху, нежитлової будівлі під літерою «Д-1» загальною площею 1 119,7 кв. м. 
		 
		Заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова                                від 23 березня 2016 року у справі № 641/12270/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за                   ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним по                             1/2 частині нежитлового приміщення під літерою «Д-1» загальною площею                          1 119, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 травня 2019 року № 167561182 за кожним із у відповідачів зареєстровано право власності на 1/2 частину приміщення під літерою «Д-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачі не мають права власності, ані право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1270 га на АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Геодезично-вишукувальний центр» на замовлення Харківської міської ради згідно з договором                                    від 05 червня 2018 року № 221-18 площа земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , становить 0,1270 га. З метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка масштабу 1:500 в системі координат 63 року за допомогою RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554 (у реальному часі). В результаті кадастрової зйомки погоджені межі земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами.
		 
		10 квітня 2019 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки                    ТОВ «Геодезично-вишукувальний центр» на виконання листа Харківської місцевої прокуратури № 5 від 26 березня 2019 року вжиті заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації вказаної земельної ділянки.
		 
		Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля під літерою «Д-1» загальною площею 1 119, 7 кв. м.
		 
		Зазначена земельна ділянка використовується відповідачами для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під літерою «Д-1».
		 
		Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,1270 га.
		 
		Згідно з розрахунками Харківської міської ради загальний розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 та недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 01 червня 2016 року до 31 березня 2019 року становить                    428 379,97 грн, а загальний розмір безпідставно збережених коштів                   ОСОБА_2 та недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 01 вересня 2016 року по 31 березня 2019 року становить 357 550 грн. 
		 
		Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 8840/9/20-40-13-01-08 від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зареєстровані платниками земельного податку та орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , і не сплачували до бюджету плату за землю.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		 
		За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		 
		Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		 
		Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		 
		Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
		 
		У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.
		 
		У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		 
		Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		 
		Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.
		 
		Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		 
		Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
		 
		Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).
		 
		У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та                                  від 20 вересня 2018 року у справі  № 925/230/17).
		 
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України.
		 
		Стосовно визначення розміру безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		 
		Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). 
		 
		Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України                                  від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати ОСОБА_1 за період з 01 червня                           2016 року до 31 березня 2019 року в розмірі 428 379,97 грн, а ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2016 року до 31 березня 2019 року в розмірі 357 550 грн, визначений на підставі розрахунку Харківської міської ради.
		 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.
		 
		Обґрунтовуючи заявлену суму недоотриманої орендної плати, позивач зазначав про те, що уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися, в першу чергу, Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінагроекономіки від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року».
		 
		Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру орендної плати, відповідачі наголошували на тому, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати. Проте, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд відхилили вказані доводи, взявши до уваги розрахунок наданий позивачем, який розрахований виходячи з базової вартості одного квадратного метра землі міста Харкова.
		 
		Визначаючи розмір недоотриманого доходу від користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи рішення Харківської міської ради від 25 вересня                           2013 року «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року», Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України                                    від 25 листопада 2016 року № 489, правильно вважав, що наведений позивачем розрахунок неотриманого доходу підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований.
		 
		Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачами наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу.
		 
		Посилання у касаційних скаргах на те, що спірна земельна ділянка не має меж, встановлених у передбаченому законом порядку, а також спірній земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, тому вона не може вважатися сформованою об`єктом цивільних прав, що унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати, також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують доводи позивача про фактичне користування земельною ділянкою у зазначених межах відповідно до акта її обстеження, та не звільняють відповідачів від обов`язку слати земельного податку щодо земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки, податок на які розраховується у відсотках від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлові та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території у межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) за один квадратний метр оподаткування, відповідно прийнятих та чинних у спірний період рішень Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», наведених вище.
		 
		Аналогічного висновку у справі із подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20), від 06 грудня 2023 року у справі № 643/12527/18 (провадження № 61-11783св23).
		 
		Аргументи касаційних скарг про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня               2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 грудня 2019 року у справі                                    № 320/5877/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, суд касаційної інстанції також відхиляє, з таких підстав.
		 
		У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що «до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України».
		 
		Велика Палата Верховного Суду, направляючи справу на новий розгляд у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 320/5877/17, зробила висновок про те, що «суди попередніх інстанцій не оцінили наявні у матеріалах справи рішення позивача та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо цільового призначення та функціонального використання земельних ділянок і відповідності цих даних інформації, зазначеній у розрахунках позивача, рішення позивача та розрахунок до акта № 5 щодо площі земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої був наданий позивачеві, та площі відповідної земельної ділянки, про безпідставне користування якою відповідачем стверджує позивач. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів відповідача з апеляційної скарги щодо неправильності застосування позивачем коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок при розрахунку їх нормативної грошової оцінки, що має значення для визначення розміру орендної плати, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо завищеної суми втрат позивача, апеляційний суд не мотивував, чому за наявності в матеріалах справи різних даних про функціональне використання земельних ділянок в основу рішення суду першої інстанції були покладені дані, наведені у розрахунку позивача. Окрім того, апеляційний суд не дослідив надану відповідачем довідку Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, а також не оцінив доводи відповідача щодо приналежності однієї із земельних ділянок до державної власності та відсутності підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення коштів за користування цією ділянкою».
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 виснувала про те, що «земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру».
		 
		Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать правовим висновкам, які висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які заявники посилаються у касаційних скаргах.
		 
		Водночас у кожній справі суди виходять з її конкретних обставин та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у відповідачів іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь відповідачів.
		 
		Із урахуванням того, що інші доводи касаційних скарг є ідентичними доводам заявників, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
		 
		Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Максимовський Сергій Олександрович, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 05 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Є. В. Синельников
		 
		 
		Судді:                                                                            О. В. Білоконь
		 
		 
		О. М. Осіян
		 
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...