Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 606/572/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-1673ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 606/572/23
		провадження № 61-1673св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство «Колос-2»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Агроцентр Мшанець»,
		третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин Василь Васильович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємства «Колос-2» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року у складі судді Іванченко А. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство «Колос-2» (далі - ТОВ АП «Колос-2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроцентр Мшанець» (далі -ФГ «Агроцентр Мшанець»), третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В. В., про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладання додаткової угоди, витребування земельної ділянки.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що 15 січня 2018 року між ТОВ АП «Колос-2» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, термін дії якого сплив 15 січня 2023 року. Сторонами договору було передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити договір на новий строк. Позивач, користуючись своїм переважним правом на укладання договору оренди на новий строк, 16 грудня 2022 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення щодо наміру скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк та надав проект додаткової угоди до договору. Не отримавши від ОСОБА_1 відповіді, позивач 29 грудня 2022 року повторно направив йому лист, у якому висловив свій намір продовжити співпрацю та запропонував нові покращені умови.
		15 грудня 2022 року ОСОБА_1 листом повідомив, що у майбутньому буде використовувати земельну ділянку на власний розсуд.
		У подальшому ТОВ АП «Колос-2» виявило, що ОСОБА_1 , знаючи про їх намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору на новий строк, уклав договір оренди земельної ділянки із ФГ «Агроцентр Мшанець». ТОВ  АП  «Колос-2» зазначало, що завідомо свідома відмова ОСОБА_1 продовжувати строк дії договору оренди з позивачем шляхом укладання додаткової угоди, за наявністю у позивача законного переважного права на  укладання договору на новий строк, свідчить про односторонню відмову   ОСОБА_1 від виконання раніше взятих на себе зобов`язань, що свідчить про недобросовісний характер його дій. Укладання договору між ОСОБА_1 та  ФГ  «Агроцентр Мшанець» у стислий термін після спливу терміну дії договору з  позивачем підтверджує, що дії відповідачів були заздалегідь сплановані. Зазначені дії відповідачів порушили право позивача на поновлення договору на  новий строк та для захисту свого порушеного права позивач вимушений звернутися до суду.
		У зв`язку з викладеним та з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просив суд:
		- визнати недійсним договір від 17 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроцентр Мшанець», про оренду земельної ділянки, кадастровий номер 6125086600:01:001:0717;
		- витребувати у ФГ «Агроцентр Мшанець» на користь ТОВ АП «Колос-2» земельну ділянку, кадастровий номер 6125086600:01:001:0717;
		- скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ «Агроцентр Мшанець» на земельну ділянку, кадастровий номер 6125086600:01:001:0717;
		- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 січня 2018  року  про поновлення договору оренди землі від 16 грудня 2022 року між ТОВ  АП  «Колос-2» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6125086600:01:001:0717, у запропонованій позивачем редакції.
		Короткий зміст рішень судів
		Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від  10  січня  2024  року, у задоволенні позову ТОВ АП «Колос-2» відмовлено.
		Суд першої інстанції, встановивши, що сторони за договором не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, оскільки власник земельної ділянки - орендодавець ОСОБА_1 у своєму листі-повідомленні вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 15 січня 2018 року, в тому числі й на запропонованих позивачем умовах, дійшов висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб. Також, оскільки дія договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АП «Колос-2», завершилася 15 січня 2023  року, а договір між ОСОБА_1 та ФГ «Агроцентр Мшанець» був укладений лише 17 січня 2023 року, то державний реєстратор Кухаришин В. В. цілком законно 20 січня 2023 року прийняв заяву від ОСОБА_1 щодо реєстрації такого договору оренди та 24 січня 2023 року провів його державну реєстрацію. За наведених обставин, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного договору між відповідачами від 17 січня 2023 року проведена із порушенням вимог чинного законодавства.
		Щодо позовної вимоги про витребування в ФГ «Агроцентр Мшанець» на користь ТОВ АП «Колос-2» спірної земельної ділянки, то районний суд, ураховуючи пояснення позивача у позовній заяві та відповіді на відзив, що станом на поточний день саме позивач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 6125086600:01:001:0717, яка належить ОСОБА_1 , оскільки на ній знаходяться посіви озимої пшениці позивача, дійшов висновку, що неможливо витребувати у  відповідача ФГ «Агроцентр Мшанець» земельну ділянку, яка не перебуває в його користуванні, та на час винесення рішення, згідно з поясненнями представника ФГ  «Агроцентр Мшанець», спірна земельна ділянка не перебуває в їх користуванні.
		Апеляційний суд, залишаючи без змін оскаржуване рішення, погодився із  висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ АП «Колос-2», та вказав, що доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У січні 2024 року ТОВ АП «Колос-2» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 924/503/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 31 жовтня 2018  року у справі № 702/699/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 22 вересня 2020  року у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, від 31 серпня 2021 року у   справі № 903/1030/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не належним чином дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		У касаційній скарзі заявник також посилається на те, щосуди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 33 Закону України «Про оренду землі» тастаттю    777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду. Оскільки після закінчення строку дії договору ТОВ АП «Колос-2» продовжує користуватися земельною ділянкою та протягом місяця після закінчення строку його дії відсутній лист-повідомлення ОСОБА_1 про заперечення у поновленні договору, тому вважається, що договір поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним.
		 
		ТОВ АП «Колос-2» повністю дотрималося порядку поновлення договору оренди землі, визначеного пунктом 8 цього договору, та статті 33 Закону України «Про оренду землі». Конклюдентні дії орендаря - продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору свідчать про намір скористатися своїм переважним правом та  поновити договір оренди землі. Власник земельної ділянки жодного разу не  відповів на листи-повідомлення позивача щодо наміру укласти додаткову угоду до договору (тобто скористатися переважним правом, передбаченим статтею 33  Закону України «Про оренду землі»). Лист ОСОБА_1 від 15 грудня 2022 року не може вважатися належним чином розглядом листів-повідомлень позивача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки цей лист направлено раніше ніж листи-повідомлення. Тобто лист ОСОБА_1 від 15 грудня 2022 року не відповідає правовій конструкції, викладеній у статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		 
		Суд першої інстанції не встановив, а відповідачі не довели неналежне виконання позивачем договору оренди.
		 
		Відсутність волевиявлення орендодавця (немотивована безпідставна відмова) на поновлення договору з попереднім орендарем та укладання договору оренди з   іншою особою не є підставою для припинення переважного права оренди, а   навпаки - виступає достатньою підставою для звернення до суду з метою захисту права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки.
		 
		Орендодавець не відповів на листи товариства та згодом після спливу строку дії договору (два дні) уклав інший договір оренди землі з іншим орендарем, приступивши до самостійного використання земельної ділянки та її обробітку. Така  поведінка орендодавця свідчить про порушення переважних прав ТОВ  АП  «Колос-2» на укладення додаткової угоди та, відповідно, недійсність договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агроцентр Мшанець», у  зв`язку з відсутністю права у відповідача на отримання в оренду такої земельної ділянки від власника внаслідок реалізації попереднім орендарем переважного права.
		 
		Висновки апеляційного суду про те, що новий договір укладений після спливу дії попереднього договору оренди землі, а отже, що права попереднього орендаря не  порушені, є помилковими, оскільки у такому разі порушується переважне право орендаря на укладення договору на новий строк після спливу дії попереднього договору. Якщо орендодавець після закінчення строку дії договору оренди не  приступив до самостійного використання земельної ділянки, а передав свою земельну ділянку іншому орендареві, такі дії свідчать про недобросовісність, суперечливу та непослідовну поведінку орендодавця, що призводить до порушення переважного права попереднього орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. Наявні підстави вважати, що новий договір оренди не направлений на реальне настання правових наслідків, а саме ведення сільськогосподарської діяльності.
		 
		У разі, якщо орендодавець повідомив орендаря про намір самостійно використовувати земельну ділянку, тоді переважне право орендаря припиняється у разі настання таких обставин. Водночас у випадку, якщо намір орендодавця не підтвердився, його поведінка свідчить про протилежне - укладення договоруз  іншим орендарем після закінчення дії попереднього - обґрунтованим є висновок про існування у орендаря переважного права на укладення договору оренди землі з-поміж інших претендентів та його порушення орендодавцем та новим орендарем внаслідок укладення іншого договору оренди землі.
		 
		Також, з урахуванням законної та обґрунтованої вимоги позивача визнати новий договір оренди із ФГ «Агроцентр Мшанець» недійсним, державна реєстрація цього договору має бути скасована згідно з вимогами чинного законодавства.
		 
		У квітні 2024 року до Верховного Суду від ФГ «Агроцентр Мшанець» надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ АП «Колос-2», у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, співвідповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки воно є законним. 
		 
		Крім цього, повідомило про смерть відповідача ОСОБА_1 , який помер     ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надало копію свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого 29 березня 2024 року.
		 
		Інші відзиви на касаційну скаргу ТОВ АП «Колос-2» станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ТОВ АП «Колос-2» передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для доплати судового збору.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 606/572/23 із Теребовлянського районного суду Тернопільської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
		№ 606/572/23.
		Ухвалою від 21 листопада 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від  22  листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник  Д. Д. (головуючий).
		Ухвалою від 27 листопада 2024 року Верховний Суд зупинив провадження за касаційною скаргою ТОВ АП «Колос-2» до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .
		Ухвалою від 12 березня 2025 року Верховний Суд поновив провадження у справі та залучив до участі у справі як правонаступників відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є   неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411  цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у   пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а   оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6125086600:01:001:0717 на праві власності на підставі наказу, серія та номер
		19-3684/14-16-сг, виданого 30 серпня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області.
		 
		15 січня 2018 року між ТОВ АП «Колос-2» та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (надалі - Договір-1) площею 2 га строком на 5 років та складено акт приймання-передачі земельної ділянки.
		 
		Пунктом 8 Договору-1 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		 
		Листом-повідомленням від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ  АП  «Колос-2» про своє бажання припинити дію договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено, та зазначив, що вказану земельну ділянку він буде використовувати на власний розсуд. Також заявник просив ТОВ  АП  «Колос-2» звільнити 15 січня 2023 року земельну ділянку.
		 
		Листом-повідомленням від 16 грудня 2022 року № 1/12 ТОВ АП «Колос-2» повідомило орендодавця ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від  15  січня  2018  року. Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав 29 грудня 2022  року.
		 
		29 грудня 2022 року ТОВ АП «Колос-2» повторно було надіслано лист-повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом оренди на новий строк та продовжити дію договору оренди землі від 15 січня 2018 року, також запропоновано нові умови оренди (у разі укладання договору оренди землі на 7 років).
		 
		17 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агроцентр Мшанець» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6125086600:01:001:0717 строком на 7 років. Державну реєстрацію договору проведено 20 січня 2023 року.
		Із доповідної записки від 15 березня 2023 року на ім`я директора ТОВ АП «Колос-2» випливає, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6125086600:01:001:0717 засіяна пшеницею озимою сорту «Ахім», збирання врожаю планується на червень 2023 року.
		 
		Наказом від 08 вересня 2022 року № 31 ОСОБА_4 , на підставі рішення зборів учасників від 07 вересня 2022 року, приступив із 08 вересня 2022 року до виконання обов`язків директора ТОВ АП «Колос-2».
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
		 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		 
		Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		 
		Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній для спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		 
		Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у  редакції, чинній для спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у  місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в  укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
		 
		Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
		 
		Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і  строків.
		 
		Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
		 
		Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
		 
		Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
		 
		Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з  моменту державної реєстрації цих прав.
		 
		У статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		 
		За змістом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про  те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є  прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367  ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позову, оскільки сторони не досягли згоди про поновлення договору оренди землі. Такий висновок обумовлений тим, що власник спірної земельної ділянки - відповідач ОСОБА_1 у своєму листі- повідомленні від 15 грудня 2022 року орендарю - ТОВ АП «Колос-2» завчасно повідомив про намір не продовжувати договір оренди землі, укладений із ним 15  січня 2018 року, та просив звільнити належну йому земельну ділянку, яку буде використовувати на власний розсуд (а. с. 31 т. 1). Це звернення орендодавця було отримано ТОВ АП «Колос-2», що не спростовано позивачем та підтверджується його повторним зверненням до ОСОБА_1 від 29 грудня 2022 року № 10/12.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк після спливу дії попереднього договору спростовуються установленими судами обставинами справи та зводяться до незгоди з висновками судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
		 
		Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
		 
		Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022  року у справі № 384/30/21, від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 та інших.
		 
		У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.
		 
		Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі припинилося у зв`язку з  недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 15 грудня 2022 року.
		 
		Водночас направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
		 
		Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у  вибраний позивачем спосіб.
		 
		До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від  21  січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19), від  25  березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20), від  06  квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від  20  серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від  15  лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від  15  травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23), від  08  березня 2024 року у справі № 604/425/23 (провадження № 61-18021св 23), від  21  березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123св23), від  08  травня 2024 року у справі № 604/483/23(провадження № 61-17970 св23), від  27  травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799 св24), від  28  травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 4230св24).
		Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надав відповіді саме на листи ТОВ АП «Колос-2» щодо реалізації переважного права на укладення відповідного договору оренди землі на новий строк на увагу не заслуговують, так як не спростовують відсутність у позивача наміру продовжувати договірні правовідносини з позивачем як орендарем.
		 
		Отже, твердження заявника про порушення судами статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статті 777 ЦК України не знайшли свого підтвердження.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що новий договір оренди із ФГ «Агроцентр Мшанець» не направлений на реальне настання правових наслідків чи про недобросовісність ОСОБА_1 , нічим не підтверджені та зводяться до припущень.
		 
		Посилання заявника на загальні висновки у постановах Верховного Суду від  01  лютого 2018 року у справі № 924/503/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, від  31  серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, оскільки фактичні обставини у  наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у  розглядуваній справі.
		 
		На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у  порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт  39  постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у  справі  № 233/2021/19).
		 
		Обставини у наведених постановах Верховного Суду відрізняються від обставин у  цій справі, що переглядається в касаційному порядку, тому немає підстав вважати, що апеляційний суд ухвалив судове рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У кожній із наведених справ суди виходили із конкретних обставин справи та доказової бази з  урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не належним чином дослідили зібрані у справі докази, оскільки це спростовується змістом оскаржуваних рішень.
		 
		Підстав для скасування державної реєстрації права оренди ФГ «Агроцентр Мшанець» на земельну ділянку, кадастровий номер 6125086600:01:001:0717, немає, оскільки договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ АП «Колос-2» закінчив свою дію 15 січня 2023 року, а новий договір оренди був укладений позивачем із ФГ «Агроцентр Мшанець» 17 січня 2023 року, причин відмовляти у  проведенні державної реєстрації з підстав, зазначених у позовній заяві, у  державного реєстратора не було.
		 
		З приводу вимоги про витребування спірної земельної ділянки районний суд зазначив, що враховуючи пояснення позивача у позовній заяві та відповіді на відзив, що станом на сьогоднішній день саме позивач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 6125086600:01:001:0717, яка належить ОСОБА_1 , оскільки на ній знаходяться посіви озимої пшениці позивача, та дійшов правильного висновку, що неможливо витребувати у відповідача ФГ   «Агроцентр Мшанець» спірну земельну ділянку, яка не перебуває в його користуванні, тому у задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§  23  рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувані рішення судів відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у  судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у  матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені  у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
		 
		Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди розглянули спір із  правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а тому доводи касаційної скарги висновків судів по суті спору не спростовують.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з  переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємства «Колос-2» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є  остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...