Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/1476/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-4432ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 621/1476/22 
		провадження № 61-4432св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,   
		учасники справи:
		позивач - керівник Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації,
		відповідачі: Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 ,
		третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024  року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У серпні 2022 року керівник Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Харківського обласного управління лісового управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду із позовом до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), який в подальшому уточнив, зазначивши, про захист інтересів держави лише в особі Харківської обласної військової адміністрації, та остаточно просив суд: 
		 
		-  визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради від 22 вересня 2011 року № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» щодо передачі земельної ділянки,  кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, загальною площею 0,25 га, у приватну власність ОСОБА_1 ; 
		 
		-  визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт від 03 травня 2012 року серії ЯК № 160521, зареєстрований 24 квітня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №  632178651002029 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер  6321786501:01:002:0099, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		 
		-  зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий  номер 6321786501:01:002:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури. 
		 
		Позовну заяву мотивував тим, що рішенням ХХХVI сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 04 березня 2010 року № 628-V ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із  землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,25 га АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням ХІІ сесії VІ скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 22 вересня 2011 року № 111-VІ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою меж земельної ділянки площею 0,25 га АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вказаного рішення та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затвердженої посадовими особами Відділу Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 160521, який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок та обліковується в Державному реєстрі земель за реєстраційним номером 632178651002029 від 24 квітня 2012 року. 
		 
		Зазначав, що земельна ділянка, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, знаходиться в межах кварталу 57 Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області та перетинається із землями ДП «Зміївське лісове господарство». 
		 
		Посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, вибула з власності держави незаконно, без її  вилучення в установленому законом порядку, без погодження меж та зміни цільового призначення, прокурор вважав, що є підстави для задоволення вимог його позову.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2023 року у  складі судді Шахової В. В. позовну заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Чемужівської сільської ради від 22 вересня 2011 року № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» щодо передачі земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, загальною площею 0,25 га, у приватну власність ОСОБА_1 . Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт від 03 травня 2012 року серії ЯК № 160521, зареєстрований 24  квітня 2012 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за  № 632178651002029 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, відбулася з порушенням вимог статей  149, 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України); Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті рішення від  22 вересня 2011 року № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого  будинку, господарських будівель та споруд» не були дотримані вимоги статей 18-20, 116, 118, 149, 186 ЗК України, статті 75 Лісового кодексу України  (далі - ЛК України), статті 50 Закону України «Про землеустрій», не відбулось вилучення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, тому  оскаржуване рішення сільської ради підлягає визнанню незаконним та  скасуванню, а  державний акт визнанню недійсним. 
		 
		Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки вказана земельна ділянка частково знаходилась на землях Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», а саме у кварталі   57   Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області, тому  вона перебуває у постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2001 року, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК  України до отримання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджують їх право користування зазначеними земельними ділянками.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, з  урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 23 квітня 2024  року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2023 року скасовано  та відмовлено у  задоволенні позову керівника Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави  в особі Харківської обласної військової адміністрації внаслідок надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
		 
		Водночас апеляційний суд виходив із того, що наданий прокурором технічний звіт та матеріали лісовпорядкування не підтверджують наявність перетину спірної земельної ділянки із землями лісового фонду, а також із того, що прокурором не  спростовано, що видана ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
		Крім того, апеляційний суд виходив із того, що наявні у цій справі докази були предметом дослідження суду та судовим експертом під час проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної у справі № 621/1445/16-ц, і їм надана належна правова оцінка.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи   
		 
		У березні 2024 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури із  застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з  касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в  силі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2023 року.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від  23 жовтня 2019  року у справі № 488/402/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №  183/1617/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 травня 2023 року у   справі  № 681/804/20, від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від  13 червня 2018  року у справі № 278/1735/15-ц, від 24 травня 2023 року у справі № 367/3254/15-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 676/4200/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 676/5079/21, від 22 листопада 2023 року у   справі № 911/2523/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 619/77/15, від 21 лютого 2018  року у справі № 488/5476/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі №  369/16418/18, від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22, від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, від 20 вересня 2020 року у справі № 363/669/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19, від 28 березня 2018 року у справі №  520/8073/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 910/21067/17 (пункт 1  частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:  
		 
		-  безпідставно скасував правильне та законне рішення суду першої інстанції;
		 
		-  не звернув увагу на те, що у справі № 621/1445/16-ц та справі, яка переглядається, різний суб`єктний склад сторін, тому позови прокурора у цій справі не є тотожними;
		 
		-  не врахував, що у справі № 621/1476/22 прокурором надано нові докази, а саме: копії запитів прокурора до Харківської обласної військової адміністрації від  28  січня, 21 червня 2022 року та копії відповідей на них від 11 лютого, 16 липня 2022 року; копію запиту прокурора до Чугуївської районної військової адміністрації від  14  листопада 2022 року № 63/2-4341-22 та копію листа відповіді  від  18  листопада 2022 року № 01-33/1289 із додатком на 27 аркушів, у тому числі архівний витяг з рішення Чемужівської сільської ради від 22 вересня 2011 року №  111-VI та документи, на підставі яких прийнято вказані рішення; копію проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , яка містить пояснювальну записку, технічне завдання, плани, схеми, акт встановлення, погодження меж земельної ділянки та передачі межових знаків, висновки державних органів тощо; викопіювання з генерального плану с. Чемужівка Зміївського району (вул. Горлова та Гусєва), розробленого у 1981 році інститутом  «Укрміськбудпроект», термін дії якого був до 04 березня 2010 року, проте рішенням Чемужівської сільської ради № 625 продовжено до 2014 року та надалі план актуалізовано згідно   з рішенням Чемужівської сільської ради від 22 березня 2012  року № 359-VI;
		 
		-  проігнорував надані прокурором докази, а саме: проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки; інформацію ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 лютого 2016 року № 66; планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2001, 2011 років, у тому числі викопіювання з лісовпорядного планшету 2001 року; матеріали технічного звіту встановлення меж земельної ділянки кварталу 57 Чемужівського лісництва на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками, виготовленого в серпні 2013 року Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагрополіс»; викопіювання із генерального плану с.  Чемужівка; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та  розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 липня 2014 року; 
		 
		-  не надав належної оцінки доводам прокурора щодо відсутності у матеріалах справи (у складі проєкту землеустрою) заяви  ОСОБА_1 про надання ділянки із бажаним розташуванням; пропуску річного строку на виготовлення проєкту землеустрою; неналежності як доказу висновку судової земельно-технічної експертизи у справі № 621/1445/16-ц; невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки генеральному плану с. Чемужівка;
		 
		-  не взяв до уваги, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісомисливського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, якими визначено, що до отримання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування;
		 
		-  не врахував, що за результатами проведених геодезичних польових робіт встановлено перетин меж, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, із землями ДП «Зміївське лісове господарство»; фактично  спірна земельна ділянки знаходиться на землях лісового фонду та перебуває у  постійному користуванні Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на підставі матеріалів лісовпорядкування;
		 
		-  не звернув увагу на те, що у висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 22 серпня 2019  року  № 23422, складеного у справі № 621/1445/16-ц, експерт не надав жодної відповіді  на питання щодо перетину спірної земельної ділянки, кадастровий номер  6321786501:01:002:0099, із землями державного лісового фонду України, у  зв`язку з ненаданням на експертизу необхідної, на думку експерта, документації. 
		 
		Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання, у якому просив суд справу розглянути за участі представника Офісу Генерального прокурора.
		 
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гетьман О. М.,  із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а  також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
		 
		Разом із вказаним відзивом ОСОБА_1 подав Верховного Суду клопотання про витребування із Зміївського районного суду Харківської області матеріалів цивільної справи № 621/1445/16-ц, яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що в силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
		 
		Також ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про участь у  судових засіданнях в справі у режимі відеоконференції поза приміщенням суду із  використанням власних технічних засобів.
		 
		У червні 2024 року Харківська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких висловила заперечення щодо відзиву ОСОБА_1 та підтримала вимоги власної касаційної скарги.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від  27 березня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на підставі пункт 1 частини другої статті 389  ЦПК України; витребувано із Зміївського районного суду Харківської області матеріали справи №  621/1476/22; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.  
		 
		У травні 2024 року матеріали справи № 621/1476/22 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року справу № 621/1476/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами. 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є  неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ХХХVI сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 04 березня 2010 року № 628-V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) між земельних ділянок для будівництва і  обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд особистого селянського господарства та для будівництва індивідуальних гаражів» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,25 га АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із земель запасу житлової та громадської забудови.
		 
		Рішенням ХІІ сесії VІ скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 22 вересня 2010 року № 111-VІ «Про затвердження проекту  землеустрою меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і  обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою меж земельної ділянки площею 0,25 га АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови. Дана земельна ділянка передана ОСОБА_1 безкоштовно у  приватну власність.
		 
		На підставі вказаного рішення та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затвердженої посадовими особами Відділу Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 160521, який зареєстровано у Книзі реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок та обліковується в  Державному реєстрі земель за реєстраційним номером 632178651002029 від  24  квітня 2012 року.
		 
		20 липня 2016 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (правонаступником якої наразі є Чугуївська окружна прокуратура Харківської області) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» звертався до суду із позовом до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (справа № 621/1445/16-ц).
		 
		У вказаному позові прокурором було заявлено такі позовні вимоги: визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради від 04 березня 2010  року № 628-V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок для будівництва і  обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства та для будівництва індивідуальних гаражів»; визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради  від  22  вересня 2011 року № 111-VI «Про передачу земельної ділянки у  приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд»; визнати недійсним державний акт серії ЯК № 160521 від  03  травня 2012 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , скасувавши його державну реєстрацію (кадастровий номер 6321786501:01:002:0099); зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321786501:01:002:0099.
		 
		На підтвердження своїх доводів, під час розгляду судом першої інстанції справи № 621/1445/16-ц, прокурор надав суду копії таких документів (доказів): рішення Чемужівської сільради від 04 березня 2010 року № 628-V (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою); рішення Чемужівської сільради від  22  вересня 2011 року № 111-VI (про затвердження проекту землеустрою); державний акт серії ЯК № 160521 від 03 травня 2012 року; технічний звіт встановлення меж земельної ділянки на предмет суміжності та перетину, виконаний у 2013 році; проект організації та розвитку лісового господарства, план лісонасаджень; довідку форми 6-зем станом на 01 липня 2014 року; інформацію ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 лютого 2016  року № 66; переписку прокурора в  порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; розрахунок ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від   24   червня   2016   року; інформацію Чемужівської сільської ради від 22 червня 2016 року № 08-09/456.
		 
		Під час розгляду зазначеної справи ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року за клопотанням ДП «Зміївське лісове господарство» у справі № 621/1445/16-ц було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. 
		 
		Згідно з висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 23422, складеним 22 серпня 2019  року, цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, не змінено та затверджено, за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, та не потребує зміни цільового призначення.
		 
		Водночас судовим експертом витребовувались завірені в органах землеустрою складальні оригінали планшетів, де проводились лісовпорядні роботи та наявні загальні кордони з іншими землекористувачами (власниками), та каталоги координат земельної ділянки меж лісового кварталу земель лісового фонду. Такі дані надані не були.
		 
		Також у висновку експерта зазначено, що визначити межу земель лісогосподарського призначення на основі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування неможливо. Експерт зазначив, що надати відповідь на питання  «Чи має місце перетин земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:001:0099, із землями державного лісового фонду України постійного лісокористувача ДП «Зміївське лісове господарство» не можливо у  зв`язку із ненаданням органами землеустрою необхідних документів. Визначити межу земель лісогосподарського призначення на основі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування неможливо.
		 
		Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у  справі № 621/1445/16-ц, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, в задоволенні позову заступника  керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області відмовлено.
		 
		Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року в частині вимог про визнання незаконними та  скасування рішень Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки скасовано. Позовні вимоги заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в  інтересах держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1 , третя  особа - Відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, про визнання незаконними та скасування рішень Чемужівської сільської ради  Зміївського району Харківської області, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки залишено без розгляду. В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року та постанову  Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишено без змін.
		 
		Звертаючись до суду із позовом у справі, яка переглядається, керівник Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації просив визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради від 22 вересня 2011 року № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» щодо передачі земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099; визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт від 03 травня 2012 року серії ЯК № 160521, зареєстрований 24 квітня 2012 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099.
		 
		На підтвердження своїх доводів, під час розгляду судом першої інстанції справи №  621/1476/22, прокурором надано до суду копії таких документів (доказів): витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно; рішення Чемужівської сільради від 04 березня 2010 року № 628-V (про надання дозволу на розробку проєкта землеустрою); рішення Чемужівської сільради від 22 вересня 2011 року №111-VI (про затвердження проекту землеустрою); державного акта серії ЯК № 160521 від 03 травня 2012 року; проекта організації та розвитку лісового господарства, плану лісонасаджень; технічного звіту встановлення меж земельної ділянки на предмет суміжності та перетину, виконаного у 2013 році; витягу із генерального плану; інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 лютого 2016  року № 66; довідки форми 6-зем станом на 01 липня 2014 року; переписки прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, відбулася з порушенням вимог статей  149, 151 ЗК України; Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті рішення від  22 вересня 2011 року              № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого  будинку, господарських будівель та споруд», не були дотримані вимоги статей 18-20, 116, 118, 149, 186 ЗК України, статті 75 Лісового кодексу України  (далі - ЛК України), статті 50 Закону України «Про землеустрій», не відбулось вилучення та зміна цільового призначення спірної  земельної ділянки, тому  оскаржуване рішення сільської ради підлягає визнанню незаконним та  скасуванню, а  державний акт визнанню недійсним. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки вказана земельна ділянка частково знаходилась на землях Державного підприємства «Зміївське лісове господарство», правонаступником якого є  ДСГП «Ліси України», а саме  кварталі 57  Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області, тому  вона перебуває у  постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2001 року, які згідно з  пунктом 5   Прикінцевих положень ЛК України до отримання в  установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджують їх право користування зазначеними земельними ділянками.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації внаслідок надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
		 
		Водночас апеляційний суд виходив із того, що наданий прокурором технічний звіт та матеріали лісовпорядкування не підтверджують наявність перетину спірної земельної ділянки із землями лісового фонду, а також із того, що прокурором не спростовано, що видана ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
		 
		Крім того, апеляційний суд виходив із того, що наявні у цій справі докази були предметом дослідження суду та судовим експертом під час проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної у справі № 621/1445/16-ц, і їм надана належна правова оцінка.
		 
		Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду погодитись не може з  огляду на таке.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
		 
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
		 
		Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі  промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		 
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша та друга статті 20 ЗК України).
		 
		Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі  спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
		 
		Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК  України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
		 
		Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		 
		Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		 
		Землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, крім випадків, визначених у цьому кодексі (пункт «г» частини четверта статті 84 ЗК України).
		 
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
		 
		Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у  власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.
		 
		За змістом статті 31 ЛК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статті 75 ЛК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, вилучення земельної ділянки для потреб, не пов`язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача, та її передача у приватну власність для обслуговування жилого будинку чи ведення особистого селянського господарства, має здійснюватися за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельною ділянкою постійним землекористувачем за його заявою з подальшою розробкою проєкта відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
		 
		Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Тому при розгляді справи суд має встановлювати правовий статус земельної ділянки та її цільове призначення за даними земельного кадастру.
		 
		Відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на  земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки за  положеннями пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, такими  документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		 
		Отже, земельні ділянки у межах населеного пункту, зайнятті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, належать до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		 
		Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		 
		Приписами статті 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Зміст частин першої, другої, шостої-десятої цієї статті свідчить про те, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір розміру та мети використання земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
		 
		Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на землю, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
		 
		Згідно зі статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників  земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		 
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж  права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і  за  захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його  ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права,  характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного            права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
		 
		У випадку порушення права власності власник відповідно до статті 387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й  користуватися належним йому майном.
		 
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. 
		 
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №  653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначила про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і  володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і  документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		 
		Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження                          № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження            № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження                     № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження              № 14-125цс20).
		 
		Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Вимога про  визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження                     № 12-157гс19)).
		 
		У справі, що переглядається Верховним Судом, керівник Чугуївської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, урахуванням уточнень просив суд:
		 
		-  визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради від 22 вересня 2011 року № 111-VI «Про затвердження проекту землеустрою меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» щодо передачі земельної ділянки,  кадастровий номер 6321786501:01:002:0099, загальною площею 0,25 га у приватну власність ОСОБА_1 ; 
		 
		-  визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт від 03 травня 2012 року серії ЯК № 160521, зареєстрований 24 квітня 2012 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №  632178651002029 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер  6321786501:01:002:0099, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		 
		-  зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий  номер 6321786501:01:002:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури. 
		 
		Однак такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.
		 
		Ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірних земельних ділянок. 
		 
		Керівник Чугуївської окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про витребування спірних земельних ділянок на користь держави саме в особі належного розпорядника спірної земельної ділянкиз огляду на  положення статті 149 ЗК України. 
		 
		Таким чином, позов прокурора не може бути задоволений у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав держави. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 676/6114/19.
		 
		Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та  розглянув спір по суті, дійшовши помилкових висновків про задоволення позовних вимог прокурора. 
		 
		Натомість апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора, але з інших мотивів по суті спору.  
		 
		Тому оскаржуване постанова апеляційного суду не може бути визнана законною та обґрунтованою в частині мотивів відмовив у задоволенні позову прокурора і  підлягає зміні.
		 
		Водночас, з огляду на висновки у цій справі щодо відмовив у задоволенні позову прокурора у зв`язку з обранням неправильного способу захисту, Верховний Суд не дає оцінки доводам прокурора по суті спору.
		Висновки за результатами розгляду справи
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		За змістом статті 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову керівника Чугуївської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, однак неправильно застосував норми матеріального права та помилився в частині мотивів свого рішення, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача, зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, шляхом викладу її в редакції цієї постанови. У решті оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін. 
		 
		Щодо клопотань заступника керівника Харківської обласної прокуратури і  ОСОБА_1 про розгляд справи у суді касаційної інстанції за участю сторін та їх представників
		 
		ЄСПЛ вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (§ 32 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Zhuk v. Ukraine», заява № 45783/05).
		 
		У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у  справі (частина перша статті 402 ЦПК України).
		 
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у  справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. 
		 
		Оскільки у цій справі Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, а тому підстави для задоволення клопотань заступника керівника Харківської обласної прокуратури і ОСОБА_1 щодо розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції за участю сторін та їх представників відсутні.
		 
		Щодо вирішення питання розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		 
		З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, зміну рішень судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову лише в їх мотивувальній частині, судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарг залишаються за позивачем.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 406, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у  складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотань заступника керівника Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_1 щодо розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції за участю сторін та їх представників відмовити.
		 
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024  року  змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		 
		У решті постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024  року  залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...