Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 289/808/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 14.04.2025
Номер судового провадження: 51-697км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024060450000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 289/808/24
		провадження № 51-697км25
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		засудженого                                               ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого у цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (надалі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Згідно зі ст. 75 указаного Кодексу ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців.
		Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		Ухвалено зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання час його перебування під вартою з 25 по 26 лютого 2024 року та з 13 березня по 13 червня 2024 року - день за день.
		За детально наведених фактичних обставин у вироці судуОСОБА_7 восени 2023 року, перебуваючи в лісовому масиві між с. Краснобірка та с. Велика Рача Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області побачив патрони, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, бойовими 7,62 мм гвинтівковими патронами з кулею «ЛПС» зі сталевим осердям, одну ручну оборонно-осколкову гранату Ф-1, гвинтівку «Мосіна» та набої до неї. Після цього в ОСОБА_7 виник умисел на придбання та зберігання вказаної зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв.
		Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_7 восени 2023 року (точний день та час у ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у вказаному вище лісовому масиві взяв зазначену зброю, боєприпаси та вибуховий пристрій і переніс до місця свого проживання - АДРЕСА_2 .
		Потім, 17 лютого 2024 року близько 11:04 ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, керуючись корисливим мотивом з метою наживи та збагачення, по АДРЕСА_2 , діючи всупереч нормативно-правового регулювання обігу зброї, за грошову винагороду в розмірі 3000 грн, незаконно збув громадянину ОСОБА_8 (анкетні дані відносно якого змінені), 19 патронів, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, бойовими 7,62 мм гвинтівковими патронами з кулею «ЛПС» зі сталевим осердям та одну ручну оборонно-осколкову гранату Ф-1, яка належить до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, які за результатами проведення оперативної закупки, працівниками поліції вилучено у громадянина ОСОБА_8 . 
		Надалі, 25 лютого 2024 року близько 12:20 ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, керуючись корисливим мотивом з метою наживи та збагачення, між с. Краснобірка та с. Велика Рача Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області, діючи всупереч нормативно-правового регулювання обігу зброї, за грошову винагороду в розмірі 20000 грн, незаконно збув громадянину ОСОБА_8 (анкетні дані відносно якого змінені), 21 патрон, які є бойовими 7,62 мм та одну гвинтівку «Мосіна», які за результатами проведення оперативної закупки, працівниками поліції вилучено у громадянина ОСОБА_8 
		26 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, за яким призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Початок строку відбуття призначеного судом покарання ОСОБА_7 ухвалив обчислювати з моменту затримання з метою приведення вироку до виконання.
		У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги, викладені у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник покликаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців.
		На думку адвоката, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував неможливості призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, а твердження суду про систематичність дій ОСОБА_7 не переконливі.
		Між тим захисник зауважує, що апеляційний суд під час врахування даних про особу засудженого безпідставно акцентував на тому, що ОСОБА_7 раніше не судимий в силу ст. 89 КК, адже з урахуванням положень цієї статті ОСОБА_7 такий, що фактично не притягувався до кримінальної відповідальності.
		Узагальнюючи свої доводи, захисник зазначає, що вирок апеляційного суду суперечить вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а викладені в ньому висновки є необґрунтованими, адже суд апеляційної інстанції у повній мірі не врахував даних, які характеризують особу засудженого, його ставлення до вчиненого, перебування на його утриманні особи похилого віку, тяжкості та наслідків учиненого ним кримінального правопорушення та обставин, які пом`якшують покарання.   
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор просив залишити скаргу без задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За правилами статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.
		Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати положення статей 408, 420 КПК.
		Статтею 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків і містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги. Крім того, рішення має містити відповідну власну оцінку і переоцінку доказів, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що місцевий суд помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує або спростовує винуватість особи. У такому разі дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом є обов`язковим.
		Переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд дотримався вищевказаних положень кримінального процесуального закону в частині розміру і виду покарання.           
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо можливості застосування до засудженого норм ст. 75 КК, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
		Як передбачено вимогами статей 50, 65 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування  ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Процес призначення покарання, а саме врахування всіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких повинен значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Цих вимог апеляційний суд дотримався.
		Під час призначення покарання апеляційний суд зважив на фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, тяжкість правопорушення, його характер, фактичні обставини та ступінь суспільної небезпечності, зокрема те, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів, вибухових пристроїв та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, скоїв тяжке кримінальне правопорушення у зв`язку з чим визнав безпідставним застосування положень ст. 75 КК.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що перебування на утриманні засудженого бабусі похилого віку, за відсутності належного обґрунтування в контексті застосування положень ст. 75 КК, автоматично не свідчить про можливість виправлення особи без відбування покарання. Існування такої обставини зумовлює більш виважений підхід у ході обрання судом заходу примусу, однак відокремлено від інших обставин, не є достатнім для належного обґрунтування висновку про можливість виправлення засудженого через звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Крім того, матеріали провадження не містять підтвердження того, що ОСОБА_7 утримує бабусю і та вимагає такого утримання, ще й з огляду на його скрутні життєві обставини, про що зазначає захисник, скільки часу він їй приділяє, які відносини в його родині.
		Отже, обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого, щодо можливості застосування ст. 75 КК були враховані апеляційним судом під час призначення покарання, ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування вироку суду апеляційної інстанції в цій частині. 
		Враховуючи викладене вище, Суд уважає, що покарання, призначене апеляційним судом в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 263 КК, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нею нових злочинів. Підстав сприймати таке покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника, Суд не вбачає.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку апеляційного суду, вмотивованість його висновків з питання призначення засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, адвокат у касаційній скарзі не навів.
		З урахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду апеляційної інстанції  в частині висновків щодо виду і розміру покарання відповідає вимогам ст. 370 КПК, є законним та обґрунтованим.
		Проте, доводи захисника щодо безпідставного покликання апеляційного суду в мотивувальній частині вироку під час оцінки даних про особу ОСОБА_7   на те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК, заслуговують на увагу.
		Так, правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. При цьому судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
		Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. 
		Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі і під час надання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є особою, яка відповідно до ст. 89 КК не має судимості, тому посилання у вироку апеляційного суду під час врахування даних про особу засудженого на його не судимість в силу ст. 89 цього Кодексу є неприйнятним.
		Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а вирок апеляційного суду змінити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
		Вирок Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		Виключити з мотивувальної частини вироку Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року покликання на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий в силу ст. 89 Кримінального кодексу України.
		У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...