Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23843/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 15.04.2025
Номер судового провадження: 51-5032км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220000000677

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 640/23843/18
		провадження № 51 - 5032 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		особи, щодо якої вирішувалося
		питання про застосування
		примусових заходів
		медичного характеру,                                         ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
		його захисника                                                     адвоката ОСОБА_7 ,
		законного представника ОСОБА_6           ОСОБА_8 у режимі відеоконференції,
		представника зацікавленої особи
		ОСОБА_9                                                             адвоката ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000677
		від 24 червня 2018 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України,
		за касаційними скаргами захисника особи, щодо якої вирішувалося питання
		про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 , законного представника особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та представника зацікавленої особи ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова
		від 10 червня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня
		2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 2,
		ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України, до  ОСОБА_6  застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги
		із суворим наглядом.
		Речі, які були предметом суспільно небезпечних діянь, а саме мисливський карабін «МКМ-072» з магазином, глушником та цілевказівником на підставі ст. 96-2
		КК України конфісковано у власність держави.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задоволено частково, стягнуто
		на її користь за рахунок майна неосудної особи - ОСОБА_6 30 000 грн
		та 1 500 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено, стягнуто на її користь за рахунок майна неосудної особи - ОСОБА_6 100 000 грн та 2 000 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
		Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
		Згідно з ухвалою районного суду ОСОБА_6 за встановлених судом та детально викладених в ухвалі обставин 24 червня 2018 року о 09 годині 00 хвилин проник
		у квартиру АДРЕСА_2 та, використовуючи заздалегідь заготовлену вогнепальну зброю - мисливський карабін «МКМ-072», здійснив не менше трьох пострілів у ОСОБА_14 і не менше чотирьох пострілів у його цивільну дружину ОСОБА_15 , а також малолітню доньку ОСОБА_16 , 2005 року народження, внаслідок чого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 
		від отриманих вогнепальних поранень померли, а потерпілій ОСОБА_16 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у виді вогнепального поранення стегна та ран.
		Суд першої інстанції надав кримінально-правову оцінку таким діям ОСОБА_6 
		за ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року апеляційні скарги особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_11 , законного представника ОСОБА_8 та представника зацікавленої особи
		ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10  залишено без задоволення. Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_12 задоволено частково.
		Збільшено суми, які підлягають стягненню з ОСОБА_6  на користь потерпілої ОСОБА_12 у рахунок відшкодування моральної шкоди, до 3 000 000 грн,
		а в решті ухвалу залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_11 , законний представник
		ОСОБА_8 та представник зацікавленої особи ОСОБА_10 , посилаючись
		на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати вищезазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування такої вимоги захисник ОСОБА_11 зазначає, що суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 128 КПК України після початку судового розгляду прийняв до розгляду цивільні позови потерпілих, складені без дотримання вимог
		ст. 175 ЦПК України. Крім того, місцевий суд при вирішенні цивільних позовів безпідставно застосував положення ст. 1184 ЦК України, не врахувавши,
		що ОСОБА_6 не було призначено опікуна. Помилковим, на думку захисника, було
		і застосування місцевим судом ст. 1186 ЦК України без визначення майнового стану потерпілої сторони, а також без урахування того, що ОСОБА_6 не був визнаний недієздатною особою.
		Захисник вказує, що апеляційний суд безпідставно послався на ст. 374 КПК України
		та порушив вимоги ст. 408 цього Кодексу, оскільки змінив ухвалу місцевого суду
		про застосування примусових заходів медичного характеру, збільшивши суми,
		які підлягають стягненню з ОСОБА_6 , на підставі частини першої вказаної статті,
		що регламентує питання зміни вироку суду, при цьому проігнорувавши положення частини другої вказаної статті, яка містить вичерпний перелік підстав для зміни ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру, серед яких не передбачено такої як збільшення сум, які підлягають стягненню.
		Захисник стверджує, що суди не з`ясували обставин походження вилучених
		у ОСОБА_6 грошових коштів та не зазначили мотивів не прийняття доводів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про те, що вищезазначені кошти є власністю кожної з них, а апеляційний суд не обґрунтував свого рішення відповідно до вимог ст. 419
		КПК України.
		Законний представник ОСОБА_8 у касаційній скарзі зазначає, що з вилучених
		у ОСОБА_6 200 000 доларів США 30 000 належать їй, які вона отримала
		від продажу квартири, що підтверджується відповідним договором, та передала
		на зберігання сину - ОСОБА_6 . Також вказує, що вона зверталася із заявами
		про повернення вказаних грошей, однак суди вказані заяви не розглянули.
		Доводи законного представника щодо порушення вимог ст. 128 КПК України, ст. 175 ЦПК України, статей 1184, 1186 ЦК України під час прийняття і вирішення цивільних позовів та про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419
		КПК України аналогічні відповідним доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_11 .
		Представник зацікавленої особи ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 у касаційній скарзі зазначає, що суди не розглянули клопотання ОСОБА_9 про повернення
		їй 170 000 з вилучених у ОСОБА_6 200 000 доларів США. Вказує, що суди
		не обґрунтували наявності у останнього права власності на вказані гроші
		та залишили поза увагою надані ОСОБА_9 докази на підтвердження її права власності на 170 000 доларів США. Вважає, що рішення судів не вмотивовані відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.
		Заперечень на касаційні скарги захисника, законного представника
		та представника зацікавленої особи від учасників судового провадження
		не надходило.
		Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
		Позиції учасників судового провадження
		Особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її захисник та законний представник, а також представник зацікавленої особи в судовому засіданні підтримали касаційні скарги, вважали
		їх обґрунтованими та просили задовольнити.
		В судовому засіданні прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2
		КК України, правильність кваліфікації його дій та обраний примусовий захід медичногохарактеру у касаційних скаргах не оспорюються.
		Доводи захисника та законного представника про те, що місцевий суд безпідставно прийняв до розгляду цивільні позови потерпілих, які в порушення вимог
		ст. 128 КПК України було подано після початку судового розгляду, є безпідставними, з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до вимог ст. 347 ч. 2 КПК України судовий розгляд починається
		з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі.
		За матеріалами кримінального провадження позовні заяви потерпілих
		ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надійшли до Київського районного суду м. Харкова разом з обвинувальним актом 17 грудня 2018 року, а тому доводи захисника
		про порушення вимог ст. 128 КПК України в частині недотримання порядку подання цивільних позовів у кримінальному провадженні є безпідставними
		(т. 1, а.к.п. 2, 55-59).
		З указаних позовних заяв потерпілих вбачається, що вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх форми і змісту. Порушень вимог ст. 128 ч. 4 КПК України, ст. 175 ЦПК України, які б перешкоджали прийняттю до розгляду цивільних позовів потерпілих судами першої та апеляційної інстанцій,
		не встановлено. Крім того, від сторони захисту заперечень щодо прийняття позовних заяв через невідповідність їх форми і змісту не надходило.
		Відповідно до ст. 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов`язаний здійснювати нагляд
		за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов`язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи,
		яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я
		або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
		Згідно з положеннями ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою,
		яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення
		про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
		За результатом розгляду клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. На час розгляду місцевим судом клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру опіка над ОСОБА_6 не була встановлена. Крім того, в ухвалі суд першої інстанції зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_6 настала смерть двох осіб та завдано тілесні ушкодження неповнолітній дитині, тобто заподіяна суттєва шкода, у зв`язку із чим
		на підставі ст. 1184 ч. 2 ЦК України судом прийнято рішення про стягнення
		на користь потерпілих на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я
		ОСОБА_16 і смертю ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за рахунок майна недієздатної особи. При цьому, місцевий суд з показань в судовому засіданні ОСОБА_6 , його законного представника ОСОБА_8 та захисника встановив, що саме ОСОБА_6 належать вилучені під час його затримання 200 000 доларів США та 48 401 грн,
		у зв`язку із чим дійшов висновку, що саме за рахунок цього майна останнього має бути відшкодована моральна та матеріальна шкода потерпілим.
		Крім того, арешт на зазначені кошти та інше майно було накладено згідно
		з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 липня
		2018 року. Вказане рішення, в тому числі і щодо прав інших осіб на ці кошти, ніким не оскаржувалось і набрало законної сили (т. 5, а.к.п. 107-110).
		Враховуючи наведене, доводи касаторів про те, що місцевий суд
		не перевірив доводів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щодо належності кожній з них вилучених у ОСОБА_6 під час його затримання грошей є безпідставними.
		Також, всупереч доводам касаційних скарг захисника та законного представника, під час розгляду клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції взяв до уваги, що останньому не було призначено опікуна та, вирішуючи питання
		провідшкодування шкоди за рахунок майна ОСОБА_6 , врахував його
		та потерпілих матеріальне становище, зазначивши, що потерпілі були пенсіонерками, людьми похилого віку, а ОСОБА_6 мав стабільний, високий дохід
		і заощадження.
		Отже, місцевий суд при вирішенні цивільних позовів потерпілих правильно застосував положення статей 1184, 1186 ЦК України. Постановлена місцевим судом ухвала в частині вирішення цивільних позовів узгоджується з практикою Касаційного цивільного суду Верховного Суду (постанови від 05 вересня 2018 року в справі № 707/2786/16-ц та від 11 грудня 2024 року в справі № 626/924/23).
		Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції визнав позовні заяви потерпілих як доповнення до позовних заяв, хоча такі заяви
		не містили такого посилання, є також необґрунтованими.
		В ухвалі апеляційного суду зазначено, що у 2024 році потерпілі подали змінені редакції позовних заяв. Зі змісту зазначених позовів убачається, що позовні вимоги потерпілі висували до іншого відповідача - законного представника ОСОБА_8 .
		У задоволенні зазначених цивільних позовів суд першої інстанції відмовив, зазначивши, що ОСОБА_8 є законним представником у кримінальному провадженні, відстоює інтереси неосудного сина ОСОБА_6 під час розгляду клопотання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру,
		у зв`язку із чим заявлені до ОСОБА_8 цивільні позови потерпілих не можуть бути задоволені. При цьому районний суд задовольнив позовні заяви потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , стягнувши відповідні суми за рахунок майна неосудної особи ОСОБА_8 , а апеляційний суд, визнавши таке рішення правильним, збільшив суму, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_12 за рахунок майна неосудної особи.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 , його захисника - адвоката
		ОСОБА_11 , законного представника ОСОБА_8 та представника зацікавленої особи ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільних позовів,
		які аналогічні доводам касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. При цьому, апеляційний суд врахував, що питання щодо речових доказів було вирішено в порядку ст. 100 КПК України. Відповідно до ч. 12 вказаної статті спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
		Водночас, апеляційний суд визнав обґрунтованою та частково задовольнив апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_12 , збільшивши суми, які підлягають стягненню за рахунок вилучених у ОСОБА_6 коштів на користь ОСОБА_12 для відшкодування моральної шкоди. При цьому апеляційний суд виходив
		із конкретних обставин кримінального провадження, характеру та інтенсивності пережитих моральних страждань потерпілою ОСОБА_12 , їх негативних наслідків, врахував її майновий стан, а також те, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є людиною похилого віку, пенсіонерка. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що ОСОБА_6 мав стабільний, високий дохід, заощадження і, з урахуванням принципу розумності та справедливості, збільшив розмір на відшкодування моральної шкоди до 3 000 000 грн за рахунок майна неосудної особи - ОСОБА_6 , а саме грошових коштів, вилучених у нього під час його затримання.
		При цьому апеляційний суд керувався ст. 408 КПК України та визнав можливим
		за результатами апеляційного розгляду збільшити суми, які підлягають стягненню. Таким чином апеляційний суд, урахувавши положення ст. 9 ч. 6 КПК України, правильно застосував ст. 408 цього Кодексу, належним чином вмотивувавши своє рішення в цій частині.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованою
		та вмотивованою, змінивши її лише в частині збільшення суми заподіяної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_12 , мотивувавши таке своє рішення.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, підстав для задоволення касаційних скарг, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих
		та призначення в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду не встановлено.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 , законного представника особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та представника зацікавленої особи
		ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...