Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/37653/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 18.04.2025. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/761/1908/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023000000000821

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/37653/23
		Провадження №1-кп/761/1908/2025
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		16 квітня 2025 року                 Шевченківський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді                         ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря с/з          ОСОБА_2 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) судовий розгляд у кримінальному провадженні № 22023000000000821 від 16 серпня 2023 року щодо:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора                                 ОСОБА_4 ,
		захисника                                  ОСОБА_5 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на російська федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
		Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої державй або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; -напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
		Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько- російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
		Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_3 .
		Постановою ради федерації федеральних зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № З-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням конституційного суду РФ визнаний таким, що відповідає конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів держдума РФ, а 21 березня 2014 року - рада федерації федеральних зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		У подальшому, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-УІІ), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною України 21 квітня 2015 року постанови № 337-УІІІ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації земної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня § року послідовно засуджено тимчасову окупацію збоку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 05 годині президент російської федерації оголосив рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому, збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до указу Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України постановлено: 1. На часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500- IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-УІІ, окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями російської федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської. Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
		Однак, у порушення наведених актів національного та міжнародного законодавства громадянка України ОСОБА_3 добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території за наступних обставин.
		Починаючи з березня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) до цього часу Російською Федерацією (далі рф) тимчасово окуповано частину території Херсонської області.
		Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 окремі райони Херсонської області віднесені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
		Представниками РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області в березні 2022 року створено підпорядковану, керовану та фінансовану РФ окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
		Так, громадянка України ОСОБА_3 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 червня 2022 року, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів РФ, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) прийняла рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.
		З цією метою, ОСОБА_3 16 червня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) будучи обізнаною про факт ведення рф агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави - агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) погодилась на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званої «Херсонської військово-цивільної адміністрації РФ», зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі так званому ««ГИБДД главного управления министерства внутрених дел херсонской области».
		У подальшому, 16 червня 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади, добровільно зайняла посаду «старший инспектор отдела административной практики і профилактической роботы управления ГИБДД» в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области».
		За таких обставин, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, 16 червня 2022 року добровільно займала посаду «старший инспектор отдела административной практики і профилактической роботы управление государственной инспекции безопасности дорожного движения» у незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області, та перебуваючи на вказаній посаді, виконувала рішення окупаційної адміністрації, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою - агресором частини території України, а саме в Херсонській області.
		Такі дії ОСОБА_3 , які виразилися у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_3 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
		При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Відповідно до ухвали суду від 15 листопада 2024 року, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності. 
		В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_3 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності винуватості останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставин у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		Так, допитана в судовому засіданні 28 березня 2025 року в режимі відеоконференцзв`язку свідок ОСОБА_7 суду показала, що до 24 лютого 2022 року вона працювала в ГУНП в Херсонській області, звідки 22 червня 2022 року її було звільнено з посади старшого оперуповноваженого. З 23 червня 2022 року по 12 вересня 2022 року вона працювала в кадровій службі у незаконному правоохоронному органі так званому «главном управлении министерства внутрених дел херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області. В її обов`язки входило перевірка та надання переліку документів, необхідних для прийняття особи на службу, перевірку наказів щодо оформлення працівника та передачу їх на підпис керівнику. Для того, щоб потрапити на роботу до незаконного правоохоронного органу так званого «главного управления министерства внутрених дел херсонской области» кандидату необхідно було пройти співбесіду з працівником кадрової служби, визначитись з посадою, надати заяву, заповнити анкету, автобіографію, підготувати пакет документів для прийняття на службу, пройти співбесіду з працівниками фсб. Якщо людина проходила перевірку, то виносився наказ про призначення на певну посаду. Особові справи працівників були складені у файлах. Також були випадки добровільного звільнення працівників зі служби у незаконному правоохоронному органі так званому «главном управлении министерства внутрених дел херсонской области». З ОСОБА_3 вона знайома, їй відомо що вона займала посаду у незаконному правоохоронному органі так званому ««главном управлении министерства внутрених дел херсонской области», але в якому підрозділі не пам`ятає. Вона була куратором підрозділу, де працювала ОСОБА_8 . Під час окупації вона бачила ОСОБА_8 , оскільки остання подавала заяву до кадрової служби для отримання довідки для вступу до вищого навчального закладу. Їй не відомо чи застосовувались заходи примусу щодо ОСОБА_8 .
		Крім показань свідка ОСОБА_7 , які суд визнає належним доказом у вказаному кримінальному провадженні і таким, що підтверджує встановлені судом обставини у сукупності з іншими доказами у цьому провадженні, провина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, підтверджена також дослідженими судом письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:
		- особовою карткою, виданою Державною міграційною службою України на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якої вбачається, що 12.05.2012 Дніпровським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_3 , уродженки смт. Зеленівка Херсонської області, видано паспорт громадянина України, номер НОМЕР_2 ;
		- протоколом огляду речей та документів від 05 квітня 2023 року, зокрема флеш-накопичувача, зеленого кольору, «8G» марки «Kingstone», який було вилучено в ході проведення обшуку 25.11.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , яким оглянуто та встановлено наявність файлів з назвою: «Сотрудники ГУ МВД состоянием на 19.07.2022», згідно з яким встановлено список фізичних осіб, які займали посади у незаконному правоохоронному органі, а саме Зображення № 8 «…343. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, НОМЕР_1, старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД», Зображення № 10 «Сотрудники СОСТОЯНИЕМ на 22.07.2022 последняя редакция!!!!», згідно з яким встановлено список фізичних осіб, які займали посади у незаконному правоохоронному органі, а саме «…536. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2, НОМЕР_1, старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД», ОСОБА_10 № 12 «данные сотрудников на 1.08», згідно з яким встановлено список фізичних осіб, які займали посади у незаконному правоохоронному органі, а саме «…338. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2, НОМЕР_1, старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД», 16.06.2022, майор полиции», Зображення № 14 «сотрудники 10.08», згідно з яким встановлено список фізичних осіб, які займали посади у незаконному правоохоронному органі, а саме «…333. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2, НОМЕР_1, старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД», 16.06.2022, майор полиции», Зображення № 16 «сотрудники на 5.09», згідно з яким встановлено список фізичних осіб, які займали посади у незаконному правоохоронному органі, а саме «…316 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2, НОМЕР_1, старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД», 16.06.2022, майор полиции», зображення № 22 та 23 «Приказ Главного управления МВД Херсонской областы № 10 л/с от 16.06.2022… назначить ОСОБА_11 на должность временно исполняющего обязанности старшего инспектора отдела административной практики и профилактической работы управления ГИБДД ГУ МВД Херсонской области с 16.06.2022, присвоив специальное звание майор полиции. Основание: заявление ОСОБА_9 от 09.06.2022»;
		- протоколом огляду від 20 червня 2022 року з додатками, яким проведено огляд інтернет - сторінки «Интерфакс», зокрема запису, опублікованого о 10 год. 54 хв. 27 травня 2022 року під заголовком «В Херсонской области начали создавать полицию по российскому образцу. Москва. 27 мая. INTERFAX.RU - в находящейся под контролем российских военных Херсонской области начали формировать структуры полиции по примеру российской системы, сообщил «Интерфаксу» замруководителя военно-гражданской администрации региона ОСОБА_12 . Сейчас структура полиции уже создается. Есть люди, которые занимаются этим вопросом на территории Херсонской области. Но когда конкретно заработает, пока не могу сказать. Она будет подчиняться непосредственно военно-гражданской администрации» - сказал он. Новую структуру назовут ГУ МВД по Херсонской области»;
		- протоколом огляду від 20 червня 2022 року з додатками, яким оглянуто інтернет - сторінку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », при огляді якої виявлено запис, опублікований о 12 год. 38 коп. 14.06.2022 «У мережу злили список поліцейських-зрадників Херсону. У Херсоні окупаційна влада створила поліцейський орган: до нього увійшли 25 зрадників з числа колишніх правоохоронців. У мережі оприлюднили список правоохоронців, що погодились працювати на окупаційну владу в Херсоні. Зазначається, що окупаційний поліцейський орган працює на базі Херсонського регіонального управління поліції (ХРУП) в будівлі в центрі міста - по вул. Маяковського»;
		- протоколом огляду від 20 червня 2022 року з додатками, яким оглянуто інтернет - сторінку «РИА», при огляді якої виявлено публікацію під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
		- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року, згідно з якою надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_3 , з метою виявлення та вилучення флеш-носія Kingstone, 8 Gb, мобільного телефону Iphone, червоного кольору, IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , ноутбуку марки Samsung R528;
		- протоколом обшуку від 25 листопада 2022 року та додатком до нього, згідно з яким, проведено обшук в квартирі АДРЕСА_3 , в ході якого ОСОБА_7 добровільно видано: флеш-носіяй Kingstone, 8 Gb, мобільний телефон Iphone, червоного кольору, IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , ноутбук марки Samsung R528, серійний номер ZTC193BZ700449R, на якому містяться списки співробітників особового складу та штатний розпис «главного управления министерства внутренних дел херсонской области»;
		- протоколом огляду від 26 листопада 2022 року, згідно з яким було оглянуто предмети та документи, вилучені під час обшуку 25 листопада 2022 року за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема: флеш-носій жовтого кольору, марки Kingstone, 8 Gb, на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення незаконного правоохоронного органу, створеного окупаційною владою рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме «ГУМВД по Херсонской области» (накази по особовому складу - призначення, звільнення, списки особового складу з паспортними даними, номерами телефонів, посад, штатний розпис, біографічні довідки); мобільний телефон Iphone, червоного кольору, IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , на якому містяться відомості щодо контактів та фотографій співробітників незаконного правоохоронного органу, створеного окупаційною владою рф на тимчасово окупованій території Херсонської області а саме «ГУМВД по Херсонской области»; ноутбук марки Samsung R528, на якому містяться списки співробітників особового складу та штатний розпис незаконного правоохоронного органу, створеного окупаційною владою рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме «ГУМВД по Херсонской области»;
		- постановою про визнання предметів речовими доказами від 26 листопада 2022 року, згідно з якою визнано речовими доказами по кримінальному провадженню: флеш-носій жовтого кольору, марки Kingstone, 8 Gb, мобільний телефон Iphone, червоного кольору, IMEI НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , ноутбук марки Samsung R528;
		- протоколом огляду від 24 січня 2023 року з додатком, яким проведено огляд публікацій в мережі Інтернет, де є згадки про співробітників незаконно створеного «управление гибдд Херсонской области», а також публікації на тему: «Что происходит в Херсонской области - отчет ГИБДД», «В Херсонской области заработало третье подразделение ГИБДД»;
		- протоколом огляду від 17 листопада 2022 року, згідно з яким було оглянуто адміністративну будівлю Херсонського районного управління поліції, за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 10, під час огляду вилучено низку документів, зокрема документ під назвою «Ведомость ознакомления личного состава отдельной роты ДПС отдела ГИБДД г. Херсона УГИБДД ГУ МВД Херсонской области с положением о порядке выдачи пропусков для беспрепятственного осуществления перевозок сельскохозяйственной продукции грузовым автотранспортном», в якій міститься підпис «старший инспектор ОСОБА_9 »;
		- висновком експерта № СЕ-19/111-23/14939-ПЧ від 16 травня 2023 року, згідно з яким «Підпис від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в документі «Ведомость ознакомления личного состава отдельной роты ДПС отдела ГИБДД г. Херсона УГИБДД ГУ МВД Херсонской области (з позначкою «4»), виконано ОСОБА_3 »;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 лютого 2023 року, фототаблицею до нього та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 серед осіб пред`явлених йому для впізнання на фотознімках фототаблиці впізнає особу, зображену на фото під номером № 3, яку він знає як ОСОБА_3 , яка перейшла на бік ворога та зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі так званому «управление ГИБДД ГУ МВД Херсонской области», при окупаційній адміністрації російської федерації. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 лютого 2023 року, у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 лютого 2023 року на фото № 3 зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 лютого 2023 року, фототаблицею до нього та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 серед осіб пред`явлених їй для впізнання на фотознімках фототаблиці № 4 впізнає особу, зображену на фото під номером № 3, яку вона знає як колишнього інспектора з дотримання прав людини ІТТ ГУ НП в Херсонській області та яка займала посаду «старший инспектор отдела административной практики и профилактической работы Управления ГИБДД ГУ МВД Херсонской области». Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 лютого 2023 року, у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 лютого 2023 року на фото № 3 зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 з відеозаписом до нього, який було переглянуто у судовому засіданні, який показав, що у 2022 році він за примусом окупаційної влади Херсонської області був вимушений піти на роботу до незаконно створеного правоохоронного органу так званого «главного управления министерства внутрених дел херсонской области» у сектор «гибдд». Під час роботи, він бачив ОСОБА_3 , яка займала посаду старшого інспектора відділу адміністративної практики та профілактичної роботи управління «гибдд». Він її бачив декілька разів. Гаран займалась тим, що або повертала громадянам транспортні засоби і посвідчення водія, або вилучала транспортний засіб, а також вирішувала, що робити із затриманою особою або транспортним засобом;
		- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року, згідно з якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ГУНП в Херсонській області, зокрема особової справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю її вилучення;
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14 квітня 2023 року та опису до нього, згідно з яким, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року, в приміщенні ГУНП в Херсонській області було вилучено особову справу ОСОБА_3 .
		Подання окремих протоколів огляду в копіях пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не впливає на зміст самих доказів.
		Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, допитом свідка ОСОБА_7 , допитаної безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості якої суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими доказами кримінального провадження, дослідженими судом, встановлено та доведено, що ОСОБА_3 : 
		- відповідно до ст. 4 Конституції України, статей 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ОСОБА_3 громадянства України;
		- реалізовуючи свій злочинний умисел на зайняття посади в незаконних правоохоронних органах на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади, ОСОБА_3 16 червня 2022 року, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади, зайняла посаду «старший инспектор отдела административной практики і профилактической роботы управления ГИБДД» в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, та перебуваючи на вказаній посаді, виконувала рішення окупаційної адміністрації, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою - агресором частини територій України, в саме в Херсонській області;
		- здійснення ОСОБА_3 за таких умов дій від імені рф свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів на тимчасово окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної правоохоронної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території Херсонської області, а отже надання ним допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-7 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, зокрема: витяги з ЄРДР, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування, постанови про визначення групи прокурорів, постанови про зміну групи прокурорів, постанови про визначення складу групи слідчих, постанови про зміну групи слідчих, постанову про створення міжрегіональної групи слідчих, постанови про внесення змін до міжрегіональної групи слідчих, постанови про внесення змін до групи слідчих, клопотання про продовження строку досудового розслідування, постанову про продовження строку досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року про продовження строку досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року про продовження строку досудового розслідування, супровідні листи, постанови про зупинення досудового розслідування, постанови про відновлення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, рапорти, постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування, протокол огляду від 20 червня 2022 року, клопотання про проведення обшуку, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року, протокол обшуку від 25 листопада 2022 року, повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 18 березня 2023 року, пам`ятку про процесуальні права, повістки про виклик, оголошення про виклик, доручення про розшук, клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 , клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 28 серпня 2023 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року про здійснення спеціального досудового розслідування, клопотання про арешт майна від 28 серпня 2023 року, оскільки за своїм змістом вказані документи не є джерелом доказів, частина з них є процесуальними рішеннями, прийнятими під час досудового розслідування, а відтак вони не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні в межах інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, не є процесуальними джерелами доказів.
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18).
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом. 
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, здійснила колабораційну діяльність, а саме добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченій ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.
		Обставин, які б, відповідно до вимог ст. ст. 66 КК України, пом`якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення направленого проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, та наявність обтяжуючої, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
		На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Також, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.
		Крім того, ОСОБА_3 скоїла злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачена своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконно створеного правоохоронного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави Україна. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах.
		В даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
		Крім того, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що, згідно ч. 2 ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинуваченій ОСОБА_3 на праві власності належить: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,9034 га, земельна ділянка, площею 7099 га, на які ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року (справа № 761/30830/23, провадження № 1-кс/761/20131/2023) накладено арешт, які підлягають конфіскації в дохід держави відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 КК України, а також все належне обвинуваченій майно.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту звернення вказаного вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року, слід залишити без змін.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає за необхідне арешт майна обвинуваченої ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року, залишити без змін, у зв`язку з призначенням останній додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_3 судово - почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-23/14939-ПЧ від 16 травня 2023 року в сумі 2390 грн підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
		Речові докази по справі відсутні. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		                                       
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього особистого майна.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вказаного вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року на майно ОСОБА_3 , залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2390 (дві тисячі триста дев`яносто) грн процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експертів у зв`язку з проведенням судово - почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-23/14939-ПЧ від 16 травня 2023 року.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...