Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1220/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них.
Надіслано судом: 18.04.2025. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 3075 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		17 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/1220/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Крестьянінов О.О.,
		 
		розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику учасників стправи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" (вх.№3075Д/2)
		на рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі №905/1220/24 (повний текст складено 28.11.2024, суддя Лобода Т.О.)
		за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Київ,
		до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада", м. Бахмут Донецької області, 
		відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Бахмут Донецької області, 
		про стягнення 190 585,31 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22025638-КД-2 від 28.10.2020 в загальній сумі 190 585,31 грн, з якої 157 001,11 грн заборгованості за кредитом та 33 584,20 грн заборгованості за процентами.
		Позов мотивований неналежним виконанням ТОВ фірмою "Ада" прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з банком кредитним договором №22025638-КД-2 від 28.10.2020 (далі - кредитний договір) в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, і, оскільки за виконання цих зобов`язань поручився ОСОБА_1 , уклавши з банком відповідний договір поруки № 22025638-ДП-2/1 від 28.10.2020, банк просив суд стягнути вказані суми з відповідачів в солідарному порядку.
		На запит Господарського суду Донецької області з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримана відповідь № 800909 від 23.09.2024 про те, що адресою реєстрації такої особи є: АДРЕСА_1 .
		Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1220/24; розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
		Додатково з метою з`ясування відомостей про можливе зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.09.2024 зобов`язав Міністерство соціальної політики України у строк протягом п`яти днів з моменту отримання цієї ухвали надати відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи ОСОБА_1 , а також інформацію про Управління праці та соціального захисту населення, яким було здійснено реєстрацію про взяття на облік такої особи.
		17.10.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь, в якій повідомлено, що станом на 03.04.2024 адресою листування та фактичного проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , з 10.04.2022.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальності фірми "Ада" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, буд. 159, код 22025638) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за Кредитним договором № 22025638-КД-2 від 28.10.2020 у сумі 190 585,31 грн, в т.ч. заборгованість за тілом кредиту  157 001,11 грн, заборгованість за процентами  33 584,20 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності фірми "Ада" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, буд. 159, код 22025638) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
		Місцевий господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем-1 був укладений за допомогою КЕП кредитний договір №22025638-КД-2 від 28.10.2020, на виконання умов якого позивач видав відповідачеві-1 кредитні кошти в сумі 334 583,00 грн з терміном повернення 01.10.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме випискою по рахунку. Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги обставини справи, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем-1 умов кредитного договору та діючого законодавства, з огляду на те, що відповідачами не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 157 001,11 грн - заборгованості за кредитом та 33 584,20 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом.
		Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ада" не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та 17.12.2024 засобами поштового зв`язку звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі №905/1220/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" та ОСОБА_1 про стягнення 190 585,31 грн.
		В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що, враховуючи той факт, що окупація Російської Федерації міста Бахмут Донецької області є загальновідомою інформацією, що не потребує доказуванню зі сторони відповідачів, суд мав, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору щодо форс-мажорних обставин, рішення Торгово-промислової палати від 28.02.2022 щодо військової агресії Російської Федерації проти України, відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідачів в повному обсязі. На думку апелянта, суд дав неналежну оцінку доказам у справі, залишивши поза увагою умови договору щодо форс-мажорних обставин, порушив частину 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що стало підставою для оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції. 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 апеляційна скарга у справі № 905/1220/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі №905/1220/24; постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі №905/1220/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1220/24.
		20.01.2025 матеріали справи № 905/1220/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
		22.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1077), в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ фірми "Ада" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі № 905/1220/24 відхилити, рішення суду першої інстанції  залишити без змін.
		В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що, враховуючи висновки Верховного Суду в постановах від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції у справі на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України саме для відповідача за невиконання ним своїх договірних зобов`язань, є необґрунтованими. Крім того, вказує, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а не від виконання самого зобов`язання. Оскільки апелянтом не подано сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор по кредитному договору №22025638-КД-2 від 28.10.2020, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених ним обставин, на думку позивача, ТОВ фірма "Ада" не доведено наявності форс-мажорних обставин.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 апеляційна скарга у справі № 905/1220/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
		Відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
		Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
		За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
		Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику учасників справи була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувачів (позивача та представника відповідача) і доставлена  13.01.2025 о 21:25 год.
		Вказану ухвалу суду також було направлено засобами поштового зв`язку на фактичну адресу місця проживання відповідача-2, а саме: АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення було повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" "адресат відсутній за вказаною адресою". 
		У відповідності до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Апеляційний суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі № 910/4473/21 (910/19757/21).
		Відтак, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, а отримання відповідного судового рішення (ухвали суду апеляційної інстанції) залежало виключно від волевиявлення та дій самих учасників справи.
		У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
		У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ада" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 22025638-КД-2 від 28.10.2020 (далі  кредитний договір), відповідно до якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
		КУБ під заставу (далі  "кредит") надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточні рахунки одержувачів.
		Відповідно до п.А.1.-А.4 кредитного договору сторонами погоджено вид кредиту  невідновлювальна кредитна лінія; ліміт договору  373729,22 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 334583 грн на купівлю вантажного причепу; у розмірі 39146,22 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Термін повернення кредиту 01.10.2023, рахунок для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_3 , отримувач АТ КБ "Приватбанк", МФО 335548, код ЄДРПОУ 22025638 (IBAN  НОМЕР_4 ).
		Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього договору.
		Пунктом А.6 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,17% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. 
		За умовами п.А.6.1 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 18,17% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави  порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6 цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
		Відповідно до п.А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 26,34% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом. 
		Згідно з п.А.8 кредитного договору проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору. 
		Пунктом 4.8 кредитного договору погоджено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. 
		За умовами п.6.1 та 6.2 кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.
		Місцевий господарський суд встановив, що фактично кредитний договір підписаний сторонами 30.10.2020 з використанням електронних цифрових підписів.
		До вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 22025638-КД-2 від 28.10.2020, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
		Згідно з п.2.1 додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 13,17 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
		Індекс UIRD (3 місяці) + 5%; де Індекс UIRD  український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства фінансів України. 
		Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства фінансів України. 
		Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
		Відповідно до п.2.2 додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: 
		в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
		в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних;
		в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. 
		Згідно з п.2.7 додаткової угоди №1 до кредитного договору погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди. 
		У додатку №1 до додаткової угоди № 1 від 28.10.2020 до кредитного договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого в період з 01.12.2020 по 01.09.2023 належить сплачувати кредит в сумі 9559,51 грн, 01.10.2023 в сумі 9559,66 грн, а всього 334 583,00 грн.
		Ця додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди (п. 5 додаткової угоди).
		Ця додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", та є невід`ємною частиною договору (п.6 додаткової угоди).
		Вказана додаткова угода підписана сторонами 30.10.2020 з використанням електронних цифрових підписів.
		В якості забезпечення відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором між  ОСОБА_1 (далі - поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (далі - кредитор) було укладено договір поруки №22025638-ДП-2/1 від 28.10.2020 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ фірми "АДА" (далі - боржник) за кредитним договором № 22025638-КД-2 від 28.10.2020 невідновлювальної кредитної лінії на суму 373 729,22 грн з терміном дії до 01.10.2023, в тому числі на наступні цілі: 
		A.1. Вид кредиту  невідновлювальна кредитна лінія. 
		A.2. Ліміт цього договору: 373 729,22 грн, у тому числі на наступні цілі: 
		у розмірі 334 583 грн на купівлю вантажного причепу;
		у розмірі 39 146,22 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.
		Згідно з п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. 
		Відповідно до п.1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 
		Вказаний договір поруки підписаний сторонами 28.10.2020 з використанням електронних цифрових підписів.
		Як зазначає позивач, ним були виконані свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі та надано 30.10.2020 відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 334583,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ фірми "Ада".
		Однак відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту в повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов кредитного договору повністю не повернув, внаслідок чого станом на 04.09.2024 за відповідачем-1 утворилась заборгованість у сумі 190 585,31 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 157 001,11 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 33 584,20 грн.
		Враховуючи те, що відповідач-2 виступив поручителем відповідача-1 за кредитним договором, позивач звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення вищезазначеної заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених апеляційних вимог, суд виходить з наступного.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною першою ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами
		Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Правовідносини сторін у справі виникли за наслідком зобов`язань за кредитним договором №22025638-КД-2 від 28.10.2020 (з урахуванням додаткової угоди до договору).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
		Апелянт не заперечує тих обставин, що спірні правовідносини виникли з вищевказаного кредитного договору та договору поруки. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, підтверджений відповідною банківською випискою, яку суд першої інстанції визнав належним доказом у справі.
		Колегія суддів зазначає, що така правова позиція суду касаційної інстанції є усталеною. Зокрема, у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21 (провадження № 61-2539св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-7567св22), від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". 
		Згідно із зазначеними правилами Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. 
		Такого ж змісту правова норма зазначена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. 
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
		Із матеріалів даної справи №905/1220/24, зокрема, із умов п.п. А.3 та А.8 договору, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, вбачається, що відповідач-1 мав сплачувати платежі по кредиту відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору; термін повернення кредиту 01.10.2023.
		Проте, на підставі розрахунку позивача, підтвердженого даними банківської виписки, у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем за кредитом у сумі 157 001,11 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 33 584,20 грн.
		Перевіривши правильність розрахунку сум отриманого відповідачем кредиту та відсотків, господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано визнав його арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. Будь-яких контррозрахунків та доказів, з яких би вбачався інший розмір заборгованості за кредитом та відсотками (або відсутність такої заборгованості), відповідачами не надано суду першої та апеляційної інстанції.
		Суть апеляційних доводів скаржника зводиться до того, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин форс-мажорні обставини, при наявності яких повинен був відмовити у позові.
		Зокрема, в апеляційній скарзі заявник із посиланням на частину першу статті 617 ЦК України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" наполягає на тому, що спірне зобов`язання припинилося в силу неможливості його виконання через обставини, за які жодна із сторін не відповідає.
		Надаючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Згідно ч.1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
		За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
		За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
		Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі №910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.
		При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
		Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
		Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
		В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
		У контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
		З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
		В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п.6.12 регламенту).
		У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
		Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні надав належну правову оцінку відповідним доводам відповідача-1, зазначивши про відсутність відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України та про недоведеність тих обставин, що бойові дії та окупація м. Бахмут були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання грошового господарського зобов`язання відповідачем-1.
		Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається апелянт, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.
		Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
		Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
		Крім того, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
		Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання.
		Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі таких дій не вчинили і жодного разу не повідомляли позивача про неможливість своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором. 
		Крім того, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування до боржника заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання ним основного зобов`язання, також незважаючи на те, здійснює він підприємницьку діяльність або ні.
		Водночас, відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.
		Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.
		Відповідач-1 в апеляційній скарзі наполягає на тому, що на теперішній час у зв`язку з окупацією території, де здійснювало свою діяльність ТОВ фірма "Ада", вказане підприємство не має можливості використовувати своє майно з огляду на припинення своєї господарської діяльності, а відтак не має можливості і забезпечити сплачувати свої боргові зобов`язання, в тому числі і за кредитним договором № 22025638-КД-2 від 28.10.2020. Заявник скарги вказує про вочевидь наявний причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами і неможливістю виконання відповідачем-1 своїх конкретних зобов`язань за договором з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування ст.607 ЦК України, ст.205 ГК України (постанови Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №910/3319/18, від 04.07.2024 у справі № 922/4826/23), обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання).
		Однак у цій справі №905/1220/24 об`єктом виконання є саме грошові кошти, а не речі, і умови договору не містять положень, з яких би вбачалося, що майновий стан, наявність або відсутність господарської діяльності ТОВ фірми "Ада", загибель речей, що належать цьому підприємству, будь-яким чином впливає на його обов`язок виконати договір шляхом повернення отриманих у кредит коштів та сплати процентів за цим кредитом. Також у договорі не визначено, що місцем його виконання є виключно місцезнаходження ТОВ фірми "Ада". 
		Колегія суддів також вказує, що відсутність доходів, які мали місце до війни в країні, не означає, що позичальник не спроможний сплачувати кошти на користь позивача, в т.ч. за рахунок прибутку, отриманого в попередніх періодах. 
		У даному випадку положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зокрема ст. 13, не звільняє сторін, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія України, від виконання зобов`язань за кредитними договорами, враховуючи при цьому те, що кредитний договір укладений сторонами відповідно до чинного законодавства і є дійсним.
		Відтак, судова колегія звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів, які б підтвердили наявність саме у нього форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань, сертифікату ТПП України матеріали справи не містять.
		Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявися форс-мажор під час виконання такого зобов`язання, до того ж, як вже зазначалося вище, такі обставини не звільняють відповідача від виконання ним своїх кредитних зобов`язань за договором, якщо сторони не домовилися про інше. Мова може йти тільки про можливість незастосування до відповідача відповідальності за таке невиконання при наявності для цього підстав, що в даному випадку не доведено відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
		Тому, із розумінням ставлячись до обставин, на які посилаються апелянт у скарзі, колегія суддів водночас зазначає про відсутність підстав для висновку про те, що зобов`язання відповідача-1 за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів припинилося в порядку ст.607 ЦК України, ст.205 ГК України.
		Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Враховуючи, що, як було встановлено вище, обставина припинення основного договору є безпідставними, то, відповідно, не припинився і договір поруки, яким передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за договором від 28.10.2020 № 22025638-КД-2, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2 договору поруки).
		Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з урахуванням невиконання ТОВ фірмою "Ада" умов кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом та відсотками, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає порушень місцевим господарським судом норм матеріального права та вважає обґрунтованим викладений в оскаржуваному рішенні висновок про те, що заборгованість за кредитом у сумі 190 585,31 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 33 584,20 грн мають бути стягнені солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".
		Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відтак, враховуючи, що доводи апеляційної скарги у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача-1 підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ада" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі №905/1220/24 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
		Повна постанова складена 17.04.2025.
		 
		Головуючий суддя В.В. Лакіза
		 
		Суддя Л.М. Здоровко 
		 
		Суддя О.О. Крестьянінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...