Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/330/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-3561ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 278/330/14-ц
		провадження № 61-3561св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, Приватне підприємство «Базис-Х», ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , Житомирська територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Струкова Людмила Володимирівна, на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів:Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Борисюка Р. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Приватного підприємства «Базис-Х», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Житомирська територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення І сесії 23 скликання Тетерівської сільської ради від 16 квітня 1998 року «Про делеговані повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок» та рішення виконавчого комітету Тетерівської сільської ради від 15 травня                    2000 року на ім`я ОСОБА_1 був виданий державний акт серії ЖТ-08-26                           № 000230 на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району, площею 0,85 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, про що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради вчинено запис. 
		 
		У вказаному державному акті земельна ділянка загальною площею 0,85 га складається з двох частин: перша - площею 0,52 га, а друга частина площею 0,33 га. 
		 
		На виконання змін у земельному законодавстві Тетерівська сільська рада рішенням від 26 жовтня 2007 року надала позивачу дозвіл на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку площею 0,85 га по  
		 
		АДРЕСА_1 25 червня 2012 року були присвоєні кадастрові номери: 1822087200:02:002:0788 - земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,25 га; 1822087200:02:002:0789 - земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га. 
		 
		Вказані земельні ділянки 31 жовтня 2012 року були внесені до Державного земельного кадастру. 
		 
		26 березня 2013 року Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції ОСОБА_1 видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1822087200:02:002:0788; земельну ділянку площею 0,3017 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0789; земельну ділянку площею 0,329 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0790, які розташовані по АДРЕСА_1 . 
		 
		Разом із тим, 26 грудня 2008 року Тетерівська сільська рада Житомирського району за договором купівлі-продажу продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 Приватному підприємству «Базис-Х» (далі - ПП «Базис Х»), якому на праві власності належала водно-веслувальна база. 
		 
		До складу цієї земельної ділянки увійшло 0,2398 га земельної ділянки, яка належать позивачеві на праві власності. 
		 
		03 лютого 2009 року ПП «Базис-Х» за договором купівлі-продажу продало земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_4 , яка в подальшому за договором купівлі-продажу від                                28 листопада 2011 року продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_2 . 
		 
		Позивач вказував, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 від 26 грудня 2008 року та державний акт на право власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га є незаконними та такими, що підлягають скасуванню і визнанню недійсними в судовому порядку з огляду на те, що до вказаної земельної ділянки увійшло 0,2398 га земельної ділянки, яка на праві власності з 2000 року належить йому. 
		 
		Вважає себе з 30 травня 2000 року повноправним і законним власником земельної ділянки площею 0,85 га, а тому всі наступні рішення органів місцевого самоврядування та державні акти, договори, що пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки та/чи її частини на користь інших осіб, є незаконними та підлягають визнанню їх недійсними судом. 
		 
		Вважає, що згідно з статтею 388 ЦК України спірна земельна ділянка площею 0,23 га підлягає витребуванню із володіння добросовісного набувача                  ОСОБА_2 на його користь. 
		 
		Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог  ОСОБА_1 просив суд:
		 
		визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В.;
		 
		визнати недійсним державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га в с. Тетерівка; 
		 
		витребувати земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 № 000230 від               30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року; 
		 
		зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 , та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року позов задоволено.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», реєстровий номер 4750, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В. та державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 в с. Тетерівка.
		Витребувано земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЖТ-08-26 № 000230 від 30 травня 2000 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25 га, 0,3017 га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є повноправним і законним власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , тому, в силу закону, вказана земельна ділянка не могла бути передана іншим особам, а відтак всі наступні рішення органів місцевого самоврядування, а так само й державні акти, договори, що пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки та/чи її частини на користь інших осіб, є незаконними, у зв`язку із чим підлягають визнанню недійсними. 
		Суд також дійшов висновку, що спірне майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому позовні вимоги про витребування майна за правилами статті 388 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,   ОСОБА_5 в особі представника -   ОСОБА_6  звернулась до суду з апеляційною скаргою.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -      ОСОБА_7 задоволено.
		Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що  ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,85 га по  АДРЕСА_1 .
		Разом із цим, суд зазначив, що порушення прав позивача як власника вказаної земельної ділянки зумовлене прийняттям Тетерівською сільською радою Житомирського району рішення від 24 грудня 2008 року, а не укладенням спірного договору купівлі-продажу, оскільки, як зазначається в самому оскарженому договорі купівлі-продажу, Тетерівська сільська рада на підставі рішення 32 сесії Vскликання передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в                                   АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618.
		 
		 
		Тому, на думку апеляційного суду, правомірним та ефективним способом захисту прав власності ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яке в подальшому стало підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу. 
		У свою чергу, заявлені позивачем вимоги у цій справі про витребування земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати від іншої особи лише індивідуально визначене майно, а не його частину.
		Разом із тим, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта від 31 грудня 2008 року на право приватної власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не відповідають критерію ефективності обраних способів захисту, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, оскільки без оскарження рішення сільської ради від 24 грудня 2008 року задоволені бути не можуть, оскільки є взаємопов`язаними між собою.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		07 березня 2024 року ОСОБА_1 . В особі представника - адвоката                     Струкової Л. В.через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року.
		 
		В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		25 квітня 2024 року  ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		18 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційне провадження у справі поновлено.
		 
		Фактичні обставини справи
		Встановлено, що рішенням 1 сесії 13 скликання Тетерівської сільської ради від 16 квітня 1998 року сільрада делегувала всі свої права виконкому Тетерівської сільської ради. 
		На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» позивачу безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,85 га, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району.
		30 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт ЖТ-08-26 № 000230 на право власності на землю, площею 0,85 га на території с. Тетерівка, про що у книзі реєстрації державних актів ради зроблений відповідний запис за № 297.
		Рішенням Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26 жовтня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку, площею 0,85 га по 
		АДРЕСА_1 25 червня 2012 року були присвоєні кадастрові номери з відкриттям Поземельної книги: 1822087200:02:002:0788 земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,25 га; 1822087200:02:002:0789 земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га. 
		 
		Вказані земельні ділянки 31 жовтня 2012 року були внесені до Державного земельного кадастру. 
		 
		26 березня 2013 року Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції ОСОБА_1 видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1822087200:02:002:0788; земельну ділянку площею 0,3017 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0789; земельну ділянку площею 0,329 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0790, які розташовані по АДРЕСА_1 . 
		Рішенням тридцять другої сесії п`ятого скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9200 га, наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_2 , затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х» за 178 572 грн.
		26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого на підставі рішення 32 сесії V скликання Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618. Земельна ділянка була продана для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка є власністю ПП «Базис-Х» (пункти 1.1., 1.2.). 
		Договір посвідчений у нотаріальному порядку. 
		 
		 
		31 грудня 2008 року ПП «Базис-Х» отримало державний акт на право власності серії ЯЕ № 766215 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030820900003.
		Між ПП «Базис-Х» та ОСОБА_4 03 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Базис-Х» продав ОСОБА_4 майновий комплекс водно-веслувальної бази, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618, яка розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази. Договір посвідчений у нотаріальному порядку.
		11 лютого 2009 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності серії ЯЗ № 430375 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійно користування землею, договорів оренди землі за № 010920900039.
		28 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка розташована у с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Договір купівлі-продажу укладений без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки і посвідчений у нотаріальному порядку.
		Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2013 року № 172/12-13 земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, що належить ОСОБА_4 , і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га.
		 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (див. пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).
		Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі                           № 469/1044/17 (пункт 68)).
		Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня                      2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня                      2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).
		Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х» на підставі рішення тридцять другої сесії п`ятого скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, а також державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку, посилаючись на те, що до її складу увійшла частина земельної ділянки у розмірі 0,2398 га, яка з 2000 року належить йому на праві власності.
		 
		Також позивач просив витребувати земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння останнього її набувача ОСОБА_2 , пояснивши, що у вказаній частині спірна земельна ділянка є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 № 000230 від 30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині вимог, апеляційний суд зазначив, що порушення прав позивача як власника вказаної земельної ділянки зумовлене прийняттям Тетерівською сільською радою Житомирського району рішення від 24 грудня 2008 року, а не укладенням спірного договору купівлі-продажу, оскільки, як зазначається в самому оскарженому договорі купівлі-продажу, Тетерівська сільська рада на підставі рішення 32 сесії V скликання передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618. Тому правомірним та ефективним способом захисту прав власності ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яке в подальшому стало підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу. У свою чергу, заявлені позивачем вимоги у цій справі про витребування земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати від іншої особи лише індивідуально визначене майно, а не його частину.
		З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись у повній мірі неможливо з наступних підстав. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі                  № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11 червня 2024 року у справі  № 925/1133/18, пункт 143).
		Рішенням Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яким погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9200 га, наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах с. Тетерівка АДРЕСА_1, затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х» за 178 572 грн, вичерпало свою дію виконанням, а тому визнання цього рішення незаконним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
		Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним                          (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада                     2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі                       № 910/5880/21 (пункт 53)). 
		Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novitcuria - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
		Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого іншій особі передано частину земельної ділянки, яка накладається на його земельну ділянку. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
		Щодо вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, то у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
		Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
		Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі                                     № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
		З урахуванням наведеного, у цій справі вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача, тобто не є належним та ефективним способом захисту. 
		Разом із тим, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, однак помилився з мотивами такої відмови.
		Водночас, з огляду на викладене вище, Верховний Суд зауважує, що висновки апеляційного суду про необхідність заявлення позивачем у цій справі вимог про визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року є необґрунтованими.
		Також помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати від іншої особи лише індивідуально визначене майно, а не його частину.
		Так, у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19  (провадження № 14-90цс23) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться 
		у власності       ОСОБА_8 ».
		 
		Тобто Велика Палата Верховного Суду констатувала, що звернення до суду з вимогою про витребування частини земельної ділянки, що накладається на іншу земельну ділянку, відповідає належному способу захисту прав позивача.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, повного та всебічного дослідження обставин справи та перевірку їх доказами не здійснив, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про витребування земельної ділянки по суті не переглянув, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про витребування частини земельної ділянки із володіння ОСОБА_2 з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав.
		 
		Разом із цим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також просив                 зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою та демонтувати огорожу, якою вона огороджена.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, апеляційний суд виходив із того, що вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не відповідають критерію ефективності обраних способів захисту, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, оскільки без оскарження рішення сільської ради від 24 грудня 2008 року задоволені бути не можуть, оскільки є взаємопов`язаними між собою.
		 
		Проте, з такими висновками колегія суддів Верховного Суду погоджується не у повній мірі з наступних підстав.
		 
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі                            № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено, що «не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати спірну земельну ділянку у кінцевої набувачки «шляхом знесення об`єкта нерухомості», оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності. Відновлення володіння спірною земельною ділянкою здійснюється не шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості, а шляхом внесення запису (відомостей) про право власності держави на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тоді як усунення володіючому власникові перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою може відбуватися, зокрема, шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості».
		 
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що «за наявності підстав витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння кінцевої набувачки суд може у цій частині вимогу, яку заявив прокурор, задовольнити. Відмова в іншій частині вимоги (про знесення спорудженого на тій ділянці об`єкта нерухомості) не перешкоджає державі після її введення у володіння спірною земельною ділянкою заявити позов про демонтаж спорудженого на ній нерухомого майна. У разі відмови у витребуванні спірної земельної ділянки, тобто неможливості введення власника у володіння нею, неможливим є його подальший судовий захист за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою».
		 
		З огляду на викладене, вирішення питання щодо зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та демонтажу огорожі, якою вона огороджена, може розглядатись лише після введення позивача у володіння спірною земельною ділянкою (за умови, що відповідачка не припинить чинити такі перешкоди та не демонтує огорожу добровільно). 
		 
		Отже, у задоволенні зазначених позовних вимог належало відмовити з огляду на їх передчасність.
		При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, проте помилився щодо мотивів такої відмови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 
		За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при вирішенні позову в частині вимог про витребування земельної ділянки не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи,  не перевірені висновки суду першої інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про витребування земельної ділянки скасувати з направленням справи у вказаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, проте помилився щодо мотивів такої відмови, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про зміну постанови апеляційного суду в цій частині та викладення мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог у редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 400, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Струкова Людмила Володимирівна,задовольнити частково.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасувати.
		 
		Справу в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 № 000230 від               30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінити, виклавши мотиві відмови у задоволенні цих вимог в редакції цієї постанови.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...