Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/5006/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-16376ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(додаткова)
		            
		16 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/5006/16-ц
		провадження № 61-16376св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Івано-Франківська міська рада, міський голова м. Івано-Франківська, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради,
		 
		розглянув заяву  ОСОБА_1 и про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом  ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про скасування рішення Івано-Франківської міської ради та розпорядження міського голови міста Івано-Франківська, визнання права власності на частину земельних ділянок, визнання факту припинення чинності ордеру про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні частиною будинку, відшкодування майнової шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, міського голови м. Івано-Франківська,                    ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, про скасування рішення Івано-Франківської міської ради та розпорядження міського голови м. Івано-Франківська, визнання права власності на частину земельних ділянок, визнання факту припинення чинності ордеру про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні частиною будинку та відшкодування майнової шкоди.
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду» у частині передання у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 . 
		 
		Визнано нечинним ордер № 003372 про вселення в житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_5 (із вписанням 
		до нього вселюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ).
		 
		У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , Івано-Франківська міська рада та ОСОБА_5 звернулись до суду з апеляційними скаргами. 
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради,                      ОСОБА_5 задоволено частково.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 у частині окремих пунктів й у частині задоволення позовної вимоги про визнання факту припинення чинності ордеру про вселення в квартиру скасовано. 
		 
		Ухвалено у цих частинах нове рішення.
		 
		У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання факту припинення чинності ордера на вселення у квартиру відмовлено.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 задоволено.
		 
		Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року                      № 1250-38 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» у частині надання                       ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га, по АДРЕСА_2 (пункт 16).
		 
		Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» у частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та        ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0604 га, по АДРЕСА_2 (пункт 27).
		 
		Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у частині відмови 
		у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності 
		на частину земельної ділянки викладено у редакції цієї постанови.
		 
		У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні частиною спірного будинку шляхом виселення відповідачів та вселення позивачки в квартиру, ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою.
		 
		Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу        ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року 
		в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод 
		у користуванні частиною будинку шляхом виселення відповідачів та вселення її в квартиру скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення ОСОБА_3 скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення, яким позов                         ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення  ОСОБА_3 задоволено.
		Виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 в житловий будинок, розташований по АДРЕСА_3 .
		В решті рішення суду залишено без змін.
		23 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Лютан З. Й., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні частиною квартири шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 із займаного житлового приміщення та її вселення, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
		 
		Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року касаційну скаргу                 ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про вселення  скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задоволено.
		 
		Вселено ОСОБА_1 у квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . 
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 про виселення                 ОСОБА_2 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 залишено без змін.
		                       
		11 березня 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява, у якій позивачка просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким розподілити судові витрати.
		 
		На обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що суд касаційної інстанції постановою від 21 серпня 2024 року не розподілив судові витрати. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального  кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
		 
		При прийнятті 21 серпня 2024 року постанови Верховним Судом розподіл судових витрат не був вирішений.
		 
		У ЦПК України визначено види судових витрат.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 921,00 грн.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового 
		збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при 
		поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
		З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі                 1 536,80 грн (1 921 х 0,4 х 200%), що підтверджується платіжною інструкцією               № 0.0.3323110946.1 від 23 листопада 2023 року (том 6, а. с. 26).
		З огляду на те, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині вирішення однієї вимоги немайнового характеру та ухвалено у справі в цій частині нове рішення, яким задоволено вимогу позивачки про її вселення у квартиру, ураховуючи принцип пропорційності та приймаючи до уваги те, що саме відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чинять позивачці перешкоди у користуванні квартирою, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з останніх на користь ОСОБА_1 768,40 грн на відшкодування сплаченого нею судового збору за подання касаційної скарги, тобто по 384,20 грн з кожного.
		 
		Керуючись статтями 126, 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Заяву  ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги по 384,20 грн з кожного.
		 
		Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		Судді:                                                                               А. Ю. Зайцев 
		Є. В. Коротенко 
		В. М. Коротун 
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...