Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/4409/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-14357ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 332/4409/23
		провадження № 61-14357св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач),  Білоконь О. В.,  Сакари Н. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»;
		третя особа - Національний Банк України;
		 
		особа, яка подала апеляційну скаргу -  ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кухаря С. В., Трофимової Д. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.               Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2023 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національний Банк України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати протиправним та скасування розпорядження дирекції ТДВ «СК «Кредо» № 849 від 
		28 липня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язків неправомірним та скасувати його, а також  стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн. 
		 
		Позов мотивований тим, що з 29 липня 2020 року за розпорядженням Дирекції № 500  ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТДВ СК «Кредо» на посаду юрисконсульта. Відповідно до розпорядження Дирекції ТДВ СК «Кредо» від 31 серпня 2022 року № 822 тимчасово переведена на посаду начальника юридичного відділу.
		 
		09 червня 2023 року ОСОБА_1 повідомила Національний банк України про наявний в ТДВ СК «Кредо» конфлікту інтересів. Згідно з розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язків, зокрема, не направлення на виконання численних рішень судів, які набрали законної сили, для їх примусового виконання до органів Державної виконавчої служби України, відсутність належного реагування на випадки тривалого невиконання державними виконавцями виконавчих документів про стягнення грошових коштів за ними на користь ТДВ СК «Кредо» (не подача скарг на бездіяльність виконавців, інших правових заходів) тощо, з чим позивачка не погоджується, вважаючи це розпорядження протиправним, такими, що підлягає скасуванню, оскільки винесене всупереч вимог статей 147 та 149 КЗпП України. 
		 
		Позивачка зазначила, що доповідна записка № 1 начальника юридичного управління ОСОБА_2 , яка є вмістом повідомлення генерального директора, датована 
		24 липня 2023 року, «резолюція» нібито генерального директора є такою, що не відповідає пункту 5.17 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», а саме: відсутня дата накладення «резолюції».
		 
		Відповідно до розпорядження дирекції № 750 від 30 червня 2023 року позивачку частково відкликано з дистанційної роботи, а саме: 25 та 27 липня 2023 року вона працювала в офісі ТДВ СК «Кредо», там же і знаходився ОСОБА_2 , але ніяких питань з приводу цієї доповідної записки до неї не було та ніхто їй про доповідну записку нічого не повідомляв, за роз`ясненнями не звертався, а ця необхідність у керівництва ТДВ СК «Кредо» раптово виникла лише 28 липня 2023 року о 16-39 годині за 21 хвилину до закінчення робочого часу.
		 
		Вважає, що керівництво умисно не надало їй часу для надання пояснень, хоча для надання обґрунтованої відповіді їй було необхідно перевірити викладену в доповідній записці інформацію по журналам електронного документообігу та перевірити паперові копії документів, які знаходяться в офісі ТДВ СК «Кредо». Також, зазначено, що викладені в доповідній записці факти невиконання робіт не відповідають дійсності, оскільки по судовим справам № 465/211/22 та № 537/5064/21 було направлено виконавчі листи на виконання до органів Державної виконавчої служби України 20 липня 2023 року. По судовим справам № 754/18541/21, № 204/10408/21, № 753/24878/21, № 464/8484/21 та «десяткам» інших судових справ - до 29 червня 2023 року (включно) були направлені запити в суди про видачу виконавчих листів, на які наразі очікуються відповіді. Щодо виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні в органах Держаної виконавчої служби України, 28 червня 2023 року та 29 червня 2023 року були направлені відповідні запити, на які наразі чекають відповіді. Вся ця інформація була надана начальнику юридичного управління ОСОБА_2 30 червня 2023 року не тільки в формі доповідної записки, а й з наданням копій запитів та скрінів про направлення таких запитів.
		 
		31 липня 2023 року позивачка надала відповідь на пропозицію генерального директора, яка надійшла на її корпоративну електрону адресу 28 липня 2023 року о 16-39 год. разом з доповідною запискою № 1 начальника юридичного управління ОСОБА_2.
		 
		Зазначала, що 03 липня 2023 року за трьома вищевказаними номерами справ по відношенню до позивачки начальник юридичного управління ОСОБА_2. надіслав їй акти про нібито порушення нею трудової дисципліни, які після бесіди з нею 04 липня 2023 року були скасовані. Між тим, керівництво ТДВ СК «Кредо» повторно притягнуло позивачку до відповідальності за тими ж справами.
		 
		Короткий зміст судових рішень 
		 
		Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано розпорядження дирекції ТДВ «СК «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849 про притягнення начальника юридичного відділу ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язків неправомірним та скасовано. Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Так, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач надала докази проведення роботи щодо виконання судових рішень, а саме, довела, що були зроблені відповідні запити 29 червня 2023 року та 30 червня 2023 року по наявним в юридичному відділі судовим справам, по яких були наявні в єдиному державному реєстрі судових рішень рішення суду, про що було 30 червня 2023 року надано відповідь начальнику юридичного управління ОСОБА_2., а в подальшому 
		31 липня 2023 року надано відповідь генеральному директору з підтверджуючими документами та безпосередньо до суду. Викладені в доповідній записці № 1 начальника юридичного управління ОСОБА_2. факти невиконання робіт не знайшли свого підтвердження, так по справам № 465/211/22 та № 537/5064/21 було направлено виконавчі листи на виконання до органів Державної виконавчої служби України 20 липня 2023 року. По судовим справам № 754/18541/21, № 204/10408/21, № 753/24878/21, № 464/8484/21 та іншим судовим справам - до 29 червня 2023 року (включно) було направлено запити в суди щодо надання виконавчих листів. Щодо виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні в органах Держаної виконавчої служби України, 28 червня 2023 року та 29 червня 2023 року було направлено запити щодо стану розгляду виконавчих проваджень.
		 
		Судами також зазначено, що  компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Враховуючи тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення прав позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. 
		від 16 травня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ «СК «Кредо» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю. 
		від 04 червня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. 
		 
		У липні 2024 року особа, яка не брала участь у справі - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя 
		від 23 січня 2024 року.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року закрито.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи скаржника про вирішення судом першої інстанції питання про його права і обов`язки є неспроможними та ґрунтуються на неправильному тлумачення положень трудового законодавства про матеріальну відповідальність працівників. Остаточне рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника приймалося не ОСОБА_2 , а іншою посадовою особою, яка мала можливість надати оцінку як фактам, викладеним в доповідній записці, так і письмовим поясненням 
		ОСОБА_1 . Із викладеного вище слідує, що судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки   ОСОБА_2 , як фізичної особи, оскільки в цій справі він виступав як начальник юридичного управління ТДВ СК «Кредо», він діяв не в своїх інтересах, а виключно в інтересах та як представник ТДВ СК «Кредо».
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Тобто апеляційному суду необхідно відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		28 жовтня 2024 року через підсистему Електронний Суд ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаного рішення заявник зазначає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання про зупинення апеляційного провадження, а саме застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Заводського районного суду м. Запоріжжя.
		 
		12 листопада 2024 року справа № 332/4409/23 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 мотивована тим, що оскільки суд апеляційної інстанції відкрив провадження, то не мав підстав його закривати без перегляду рішення суду першої інстанції.
		 
		Вважає, що суд першої інстанції, прийнявши рішення - тим самим розглянув й вирішив спір у справі № 332/4409/23 у трудових правовідносинах між Позивачем та Відповідачем, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції був ОСОБА_2 , у зв`язку з чим рішення є таким, що впливає на права та обов`язки  ОСОБА_2 як працівника ТДВ СК «Кредо» і він до цього часу працюю у ТДВ СК «Кредо» на посаді начальника юридичного управління.
		 
		Суд апеляційної інстанції наведеному належної оцінки не надав, дійшов до необґрунтованого та безпідставного висновку про те, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, як фізичної особи, оскільки в цій справі, на думку суду апеляційної інстанції  ОСОБА_2 виступав як представник ТДВ СК «Кредо» - начальник юридичного управління ТДВ СК «Кредо», а не діяв як працівник ТДВ СК «Кредо», тобто, діяв не в своїх інтересах, а виключно діяв в інтересах ТДВ СК «Кредо».
		 
		Зазначає, що як працівник ТДВ СК «Кредо» - не отримував від керівництва ТДВ СК «Кредо» вказівок про складення доповідної записки № 1 від 24 липня 2023 року із негативною оцінкою діяльності позивача, це була його особиста ініціатива довести до відома Генерального директора Кривцуна В. В. недбале ставлення позивача до своїх службовках обов`язків.
		 
		Суд апеляційної інстанції не врахував те, що складаючи доповідну записку  він діяв не як представник ТДВ СК «Кредо», а діяв виключно як фізична особа- працівник, як юрист, фахівець права, що займає посаду начальника юридичного управління, яка несе персональну відповідальність за свої рішення щодо звинувачення позивача у невиконанні нею своїх обов`язків, і відповідно, як фізична особа- працівник несе відповідальність, що передбачена частиною п`ятою статті 130 КЗпП України.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2024 року ОСОБА_1   подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
		 
		2.            Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
		 
		У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
		У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		 
		При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.
		 
		В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відтак передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
		 
		Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		 
		Відтак, при вирішенні питання про те, чи ухвалено оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з ухваленням судового рішення у цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		З огляду на вказані процесуальні норми суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		 
		Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 
		27 лютого 2019 року № 360/1938/16, провадження № 61-48003св18, від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03, провадження № 61-14624св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц, провадження № 61-3433св19, від 05 лютого 2020 року 
		№ 521/12093/19, провадження № 61-20975св19.
		 
		У справі, що переглядається, право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду  ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він як працівник ТДВ СК «Кредо» - не отримував від керівництва ТДВ СК «Кредо» вказівок про складення доповідної записки № 1 від 24 липня 2023 року із негативною оцінкою діяльності позивачки, це була його особиста ініціатива довести до відома Генерального директора Кривцуна В. В. про недбале ставлення позивача до своїх службовках обов`язків. Таким чином, він не міг діяти як представник ТДВ СК «Кредо» при складанні доповідної записки, як хибно вважає суд апеляційної інстанції, я діяв як фізична особа працівник ТДВ СК «Кредо», застосовуючи свої фахові здібності.
		 
		Згідно з розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язків, з чим позивачка не погодилась, вважаючи це розпорядження протиправним, таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесене всупереч вимог статей 147 та 149 КЗпП України. 
		 
		Підставою для притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язківв розпорядженні зазначено - складення доповідної записки № 1 від 24 липня 2023 року написаної начальником юридичного управління ТДВ СК «Кредо» ОСОБА_2. із негативною оцінкою діяльності ОСОБА_1 .Своє притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов`язківвона оскаржила в судовому порядку.
		 
		Оскільки відповідачем у цій справі є саме ТДВ СК «Кредо», а  ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника юридичного управління товариства, надав керівництву доповідну записку, виступав як представник товариства, а не діяв як працівник, тобто, діяв не в своїх інтересах, а виключно діяв в інтересах товариства.
		 
		Верховний Суд дійшов висновку, що правильними є висновки апеляційного суду про те, що оскаржуване рішення місцевого суду не стосується прав та інтересів  ОСОБА_2 як фізичної особи.
		 
		Отже, враховуючи, що місцевим судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки   ОСОБА_2 , як фізичної особи, оскільки в цій справі він виступив як начальник юридичного управління ТДВ СК «Кредо», але розпорядження про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності він не підписував, оскільки це є компетенцією дирекції товариства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою   ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Крім того, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору, права й обов`язки сторін, суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
		 
		Щодо судових витрат
		                                                                                                                
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       О. М. Осіян
		                                                                                                О. В. Білоконь
		                                                                                                Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...