Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 242/2055/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-9826ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                 
		                                                                                                                                          
		16 квітня 2025 року                                      
		м. Київ                                                                       
		 
		справа № 242/2055/23
		провадження № 61-9826св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименко Костянтин Олексійович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійсього міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2024 року у складі судді Кузнєцової А. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог скарги
		1.            У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність)головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О.
		2.            На обґрунтування скарги вказував, що постановою головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О. від 14 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73307790 на підставі постанови ЕАТ № 7890678 від 07 жовтня 2023 року про накладання на нього ( ОСОБА_1 ) адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн, в рамках якого, 
		14 листопада 2023 року головним державним виконавцем Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименком К. О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 
		300,00 грн, а 15 листопада 2023 року - постанову про арешт коштів боржника.
		3.            Відповідно до вказаної постанови накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать йому, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 235,00 грн. Копія вказаної постанови спрямована до банківських установ для виконання та сторонам виконавчого провадження.
		4.            Внаслідок реалізації постанови ВП № 73307790 від 14 листопада 2023 року, 16 листопада 2023 року з особового рахунку ОСОБА_1 на депозитний рахунок Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції списано 1 235,00 грн.
		5.            16 листопада 2023 року він звернувся до Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із вимогою повідомити його про причини списання коштів з його особового рахунку без повідомлення про відкриття виконавчого провадження та без з`ясування обставин. Вимагав повернення коштів на його особовий рахунок, як незаконно стягнутих.
		6.            06 грудня 2023 року він отримав лист з постановами про відкриття виконавчого провадження № 73307790 від 14 листопада 2023 року, арешт коштів та розрахунок витрат, які, на переконання заявника, були направлені лише 
		18 листопада 2023 року, тобто після фактичного виконання постанови.
		7.            В той же день він звернувся на електронну адресу Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі зверненням, у якому повідомив орган виконавчої служби про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення в судовому порядку, а також про те, що позов не вирішено, судовий розгляд триває. У зв`язку із зазначеним просив вирішити питання про повернення коштів, які, на його переконання, були незаконно списані з його рахунку.
		8.            Звернення аналогічного змісту ОСОБА_1 направив також до Міністерства юстиції України.
		9.            13 грудня 2023 року у відповідь на його звернення до Міністерства юстиції України начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень 
		у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надано відповідь, відповідно до змісту якої постанови державного виконавця були направлені на адресу заявника рекомендованим листом. Під час примусового виконання вище зазначеного виконавчого документу докази, які б давали підстави зупинити або закінчити виконавче провадження з інших підстав, сторонами виконавчого провадження до Відділу не надавались. У зв`язку із зазначеним, 
		29 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої 
		статті 39 Закону «Про виконавче провадження».
		10.         Вважаючи неправомірними дії головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О. щодо відкриття виконавчого провадження та списання грошових коштів з його особового рахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд поновити строк для оскарження бездіяльності державного виконавця, визнати дії головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О. протиправними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73307790 від 14 листопада 2023 року та зобов`язати повернути йому кошти у розмірі 1 235,00 грн, як незаконно стягнуті.
		Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
		11.         Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14 грудня 
		2023 року заяву судді Черкова В. Г. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Черкова В. Г. від участі у розгляді вказаної справи за скаргою  ОСОБА_1 .
		12.         Матеріали цивільної справи за розпорядженням голови Селидівського міського суду Донецької області передано на розгляд до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
		13.         Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 
		від 04 січня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О. відмовлено.
		14.         Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець 
		в рамках виконавчого провадження вчиняв дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а скарга ОСОБА_1 , в свою чергу, є необґрунтованою.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		15.         Не погодившись із ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на вказану ухвалу міського суду.
		16.         Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишено без задоволення.
		Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2024 року залишено без змін.
		17.         Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суб`єкт оскарження, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73307790, на підставі постанови ЕАТ № 7890678 від 07 жовтня 2023 року діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
		18.         Водночас апеляційний суд вказав, що посилання заявника на неврахування судом першої інстанції дати направлення постанови про виконавче провадження боржнику з порушенням строків, встановлених чинним законодавством 
		(18 листопада 2023 року), не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування законної постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема, з огляду на те, що постанова ЕАТ № 7890678 від 07 жовтня 2023 року про притягнення скаржника до адміністративної відповідальності надійшла до органу виконавчої служби більше ніж через місяць після складення, що свідчить про те, що остання не була оскаржена заявником в передбачений законом строк, 
		а постанову про відкриття виконавчого провадження, в свою чергу, було винесено виконавцем у строк, передбачений чинним законодавством.
		19.         Таким чином, на переконання апеляційного суду, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		20.         У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у вказаній справі.
		21.         Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		22.         Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		23.         У касаційній скарзі  ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.
		24.         Підставою касаційного оскарження  ОСОБА_1 зазначає неврахування судами попередніх інстанцій направлення постанови про відкриття виконавчого провадження після фактичного примусового виконання постанови про притягнення заявника до адміністративної відповідальності, що позбавило його можливості добровільно сплатити штраф, визначений постановою.
		Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		25.         Постановою головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К. О. від 14 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження №73307790 на підставі постанови ЕАТ №7890678 від 07 жовтня 
		2023 року про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 16).
		26.         У рамках вказаного виконавчого провадження 14 листопада 2023 року головним державним виконавцем Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименком К. О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300,00 грн (а.с. 15).
		27.         16 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, яка була надіслана боржнику ОСОБА_1 (а.с. 13).
		28.         Внаслідок реалізації відповідної постанови за ВП №73307790 
		від 14 листопада 2023 року, 16 листопада 2023 року з особового рахунку 
		ОСОБА_1 на депозитний рахунок Селидівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції списано грошові кошти в розмірі 1 235,00 грн (а.с. 12).
		29.         У грудні 2023 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, а саме статті 447 ЦПК України, звернувся до Селидівського міського суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця (а.с. 1-5).
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		30.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		31.         Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		32.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		33.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		34.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим.
		35.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		36.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		37.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		38.         Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
		39.         Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		40.         Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		41.         Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		42.         Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		43.         Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням 
		у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого 
		є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		44.         У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
		45.         У справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» 
		у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
		46.         Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		47.         Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
		48.         Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, 
		у якому розглядається визначена категорія справ.
		49.         Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		50.         Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
		51.         Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін 
		є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
		52.         Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, в свою чергу, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
		53.         Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, 
		пункт 1 частини другої статті 19 КАС України).
		54.         У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		55.         Частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		56.         Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, в свою чергу, врегульовано розділом V КУпАП «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» (статті 298 - 305 КУпАП).
		57.         Відтак, змістом статті 304 КУпАП передбачено, що питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
		58.         Відповідно до статті 305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
		59.         Змістом частини першої статі 447 ЦПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		60.         Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
		61.         Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
		62.         З огляду на зазначене вище, зміст ЦПК України передбачає можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
		63.         Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України, в свою чергу, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		64.         Вжитий у зазначеній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
		65.         Змістом статті 287 КАС України передбачено особливості провадження 
		у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
		66.         Частиною першою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		67.         З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		68.         Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
		69.         Зазначене узгоджується, зокрема, із висновками, викладеними у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 
		№ 757/62025/17 (провадження № 14-619цс18), а також постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23 (адміністративне провадження № К/990/28363/23), від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23 (адміністративне провадження № К/990/27146/23), від 12 червня 2024 року 
		у справі № 495/1465/22 (провадження № 61-4726св24).
		70.         Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої 
		статті 255 ЦПК України).
		71.         З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій мали закрити провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		72.         При цьому, Верховним Судом враховано, що головний державний виконавець Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименко К. О.звертався до суду із відповідним клопотанням про закриття провадження у справі, проте останнє було залишено міськрайонним судом без задоволення (а.с. 36).
		73.         Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню 
		в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
		74.         Тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів 
		у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або 
		у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в порядку іншого (господарського, адміністративного) судочинства, суд закриває провадження 
		у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті 
		є неможливим. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі 
		№ 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22)).
		75.         Отже, судові рішення у справі слід скасувати, провадження у справі - закрити.
		76.         З огляду на зазначене вище, Верховний Суд не аналізує інші доводи касаційної скарги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		77.         Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		78.         Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 411 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню
		в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі 
		пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
		79.         З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.
		80.         Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
		Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу   ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		2.            Ухвалу Красноармійсього міськрайонного суду Донецької області 
		від 04 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 26 листопада 2024 року скасувати.
		3.            Провадження у справі № 242/2055/23закрити.
		4.            Повідомити  ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
		5.            Попередити  ОСОБА_1  про те, що в разі неподання протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернуто до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...