Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 729/685/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-13381ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                         
		                                                                                                     
		16 квітня 2025 року                                                               
		м. Київ
		 
		справа № 729/685/21
		провадження № 61-13381св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен»
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен»), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування доган та наказів про позбавлення та зняття премій, стягнення коштів за час вимушеного простою, стягнення коштів за вислугу років, виплату незаконно утриманих премій, донарахування відпускних.
		2.            Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 19 грудня 2018 року працювала на посаді контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2 комерційної служби КП «Київський метрополітен». 
		3.            Наказом № 1228-к/к від 09 червня 2021 року її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання посадових обов`язків. 
		4.            Вважає таке звільнення незаконним з урахуванням того, що відповідачем прийнято рішення про її звільнення, оскільки вона, на переконання відповідача, не виконувала свої посадові обов`язки стосовно забезпечення безпеки пасажирів метрополітену, оплати ними проїзду та провозу багажа, дотримання пасажирами правил користування метрополітеном тощо. 
		5.            Таке невиконання позивачем посадових обов`язків встановлено на підставі записів камер відеоспостереження. 
		6.            Водночас, при позбавленні її премій, оголошенні доган та при звільненні відповідачем, як роботодавцем, не дотримано наступних вимог законодавства:
		- відеоспосереження за працівниками на робочому місці можливе лише за згодою останніх на його проведення, а в іншому випадку воно є незаконним. Позивача, в свою чергу, ні при прийнятті на роботу, ні під час виконання трудових функцій не було проінформовано та ознайомлено про наявність локальних нормативних актів, якими регламентовано внутрішні процедури моніторингу поведінки працівників, тож вважає відеоспостереження за нею КП «Київський метрополітен» проводилось без її згоди;
		- твердження відповідача про неналежне виконання нею своїх посадових обов`язків є суб`єктивним, оскільки базується на упереджених висновках за результатами перегляду архіву відеоспостереження. Доведення її вини у неналежному виконанні посадових обов`язків здійснено у незаконний спосіб, оскільки роботодавцем не дотримано процедури встановлення відеоспостереження як засобу контролю за роботою працівників. Тож вважає оголошені їй догани неправомірними, а отже вважає відсутньою систематичність невиконання нею трудових обов`язків;
		- члени комісії, які виносили рішення про її звільнення не є експертами з тлумачення інформації, зафіксованої відеоспостереженням;
		- оспорюваними наказами КП «Київський метрополітен» від 07 квітня 
		2021 року № 3-к/к та від 23 квітня 2021 року № 5-к/к їй оголошено догани за неналежне виконання посадових обов`язків на підставі протоколів оперативних нарад при начальникові служби та начальникові дистанції № 2, де у якості доказів неналежного виконання нею трудових обов`язків використовувались записи архівних спостережень, з яких неможливо встановити, чи формально нею заміряний багаж (протокол оперативної наради при начальнику дистанції № 2 
		від 25 лютого 2021 року), дійсний розмір багажу, наявність примусу контролера сплатити за багаж, не вимірявши його;
		- вважає, що упереджене ставлення роботодавця до позивача розпочалося з виявлення нею неправильного нарахування оплати періоду відпустки за червень та листопад 2020 року, на перерахунку якої вона наполягала. Так, після неодноразових звернень до головного бухгалтера підприємства з цього приводу їй надавалися відповіді, які суперечать абзацу 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У зв`язку із зазначеним, вона звернулась з цього приводу до Міністерства соціальної політики України, яке перенаправило її листа до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, з відповіді якого однозначно вбачається факт невірного нарахування відповідачем їй оплати спірного періоду відпустки, у зв`язку з чим вона звернулась до начальника підприємства, водночас, відповідний перерахунок зроблено не було;
		- у серпні 2020 року її позбавлено 5% премії за те, що вона об 20:01 год 
		16 липня 2020 року не заміряла багаж середнього розміру, який фактично не потребував заміру. При цьому у посадовій інструкції контролера автоматичних пропускних пунктів (пункт 2.6.1) не зазначено щодо обов`язкового обміру багажу. Контролер, маючи досвід, у залежності від розмірів багажу сам може визначитися щодо необхідності його замірів. Крім того, всупереч положенню про преміювання працівників комерційної служби за основні результати роботи, розмір її преміювання зменшено за інший період, а не період, в якому стався недолік 
		у роботі;
		- у грудні 2020 року на неї надійшла скарга від анонімного дописувача, за результатами розгляду якої до неї застосоване подвійне покарання: позбавлено премії та відібрано талон попередження №1. Цю скаргу написано не у день події, про який у ній йдеться (03 грудня 2020 року), а 08 грудня 2020 року, тобто після надання позивачем пояснень про самовільний прохід зазначеного пасажира через розширювач, хоча після пред`явлення посвідчення на пільговий проїзд йому було надано дозвіл на проходження через пункт контрольно-пропускний (далі - ПКП);
		- 25 лютого 2021 року оперативна нарада безпідставно ухвалила вилучити 
		у неї талон попередження №2. При чому, 21 січня 2021 року комісія у цьому ж складі прийняла у неї екзамен за посадою, а через місяць направила її на перездачу того ж екзамену;
		- вона не пішла на перездачу екзамену ні 18 березня 2021 року, ні 01 квітня 
		2021 року, за що їй винесено першу догану наказом від 07 квітня 2021 року № 3-к/к;
		- другу догану наказом від 23 квітня 2021 року № 5-к/к їй оголошено на підставі доповідної записки чергової по станції за те, що вона пропустила через автоматичний контрольний пункт (далі - АКП) пасажира в нетверезому стані. Однак з дослідженого комісією відеозапису таке не вбачається; розгляд доповідної чергової по станції проведено із порушеннями: цей випадок (факт) не зафіксовано ні актом, ні складеним поліцейським протоколом та, крім того, він розглядався комісією без участі причетних до нього осіб;
		- вона з 09 червня 2021 року перебуває у вимушеному прогулі, а тому має право на його оплату виходячи з її середньоденного заробітку;
		- у зв`язку із запровадженням карантину на всій території України за рішенням відповідача, з 23 березня 2020 року по 31 травня 2020 року позивач перебувала у вимушеному простої, але, у порушення статті 113 КЗпП України, за цей період вона оплату не отримала. 
		7.            У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_2 просила суд:
		- стягнути з відповідача оплату праці за час вимушеного простою в розмірі 12 246,74 грн;
		- стягнути з відповідача недоплачену оплату часу відпусток за червень і листопад 
		2020 року в розмірі 1 285,74 грн;
		- скасувати догани, оголошені наказами від 07 квітня 2021 року № 3-к/к і 
		від 23 квітня 2021 року № 5-к/к та наказ від 27 серпня 2020 року № 418 к/к 
		в частині позбавлення її премії за серпень 2020 року, накази в частині позбавлення її премії за грудень 2020 року, лютий, березень, квітень 2021 року;
		- стягнути незаконно утримані премії за серпень, грудень 2020 року, лютий, березень, квітень 2021 року, у загальному розмірі 6 026,80 грн;
		- стягнути незаконно утриману у квітні 2021 року винагороду за вислугу років в розмірі 604,10 грн;
		- поновити її на роботі на посаді контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2, скасувавши наказ 
		№ 1228- к/к від 09 червня 2021 року;
		- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 червня 2021 року до дня поновлення на роботі.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8.            Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 липня 
		2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		9.            Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю встановлених судом порушень трудових прав позивача зі сторони КП «Київський метрополітен».
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		10.         Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 липня 
		2022 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_2 :
		- оплату часу простою в сумі 12 653,93 грн без вирахування обов`язкових платежів й податків з цієї суми;
		- 1 244,24 грн недоплаченої оплати щорічної відпустки за червень та листопад 2020 року без вирахування обов`язкових платежів й податків з цієї суми;
		- 417,30 грн премії за основні результати роботи за серпень 2020 року, визнавши незаконним абзац 2 підпункту 5.21 пункту 5 наказу КП «Київський метрополітен» 
		№ 418к/к від 27 серпня 2020 року «Про преміювання працівників служби за липень 2020 та серпень року та виплату винагороди за вислугу років за серпень 
		2020 року» про зниження розміру премії ОСОБА_2 (при її виплаті (видачі на руки) вирішити питання про необхідність відрахування з цієї суми обов`язкових платежів і податків);
		- 431,50 грн премії за основні результати роботи за лютий 2021 року, визнавши незаконним абзац 2 пункту 6.4 наказу КП «Київський метрополітен» № 102-к/к 
		від 26 лютого 2021 року «Про преміювання працівників служби за лютий 2021 року та виплату винагороди за вислугу років за лютий 2021 року» про позбавлення ОСОБА_2 премії за лютий 2021 року (при її виплаті (видачі на руки) вирішити питання про необхідність відрахування з цієї суми обов`язкових платежів і податків);
		- 1 726,00 грн премії за основні результати роботи за квітень 2021 року і 604,00 грн винагороди за вислугу років за квітень 2021 року, визнавши незаконними підпункти 6.4 і 9 пункту 6 наказу КП «Київський метрополітен» № 212-к/к 
		від 27 квітня 2021 року «Про преміювання працівників служби за квітень 2021 року та виплату винагороди за вислугу років за квітень 2021 року» про позбавлення цих премії й винагороди ОСОБА_2 (при їх виплаті (видачі на руки) вирішити питання про необхідність відрахування з цих сум обов`язкових платежів і податків);
		- визнано незаконними накази КП «Київський метрополітен» № 3-к/с 
		від 07 квітня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на 
		ОСОБА_2 », № 5-к/с від 23 квітня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » і № 1228-К/К від 09 червня 2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 ;
		- поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку № 2 комерційної служби КП «Київський метрополітен» з 10 червня 2021 року.
		Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_2 
		518 617,23 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.
		11.         Постанова апеляційного суду щодо вимог про стягнення оплати за час вимушеного простою мотивована тим, що у період з 23 березня 2020 року по 
		31 травня 2020 року ОСОБА_2 не виконувала трудові обов`язки внаслідок простою не з її вини, а у зв`язку із введенням на державному рівні у вказаний період карантину. Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, період простою має бути оплачений відповідачеві з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки за займаною позивачем посадою без вирахування обов`язкових платежів та податків.
		12.         Щодо вимог про стягнення недоплаченої оплати щорічної відпустки за червень та листопад 2020 року постанова апеляційного суду мотивована помилковістю розрахунку відповідача щодо оплати періодів частин щорічної відпустки позивача, що їй надавалася у червні та листопаді 2020 року, а саме здійснення такого розрахунку всупереч порядку обчислення заробітної плати та відповідних роз`яснень. 
		13.         Щодо вимог позову про стягнення незаконно утриманих премій за серпень, грудень 2020 року та лютий 2021 року постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи лише частково підтверджуються доводи позивача стосовно відсутності порушень трудової дисципліни з боку останнього, 
		а тому апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у зазначеній частині.
		14.         Щодо законності вилучення у позивача талонів попередження, направлення останньої на позачергову атестацію із подальшим невиконанням нею вимог відповідача про проходження позачергової атестації апеляційний суд виснував, що КП «Київський метрополітен» безпідставно вилучило у ОСОБА_2 талони попередження № 1 та № 2, виходячи з сенсу частини першої статті 22 Конституції України, позивач законно не з`являлася на всі призначені їй повторні позачергові перевірки знань нормативних актів з безпеки руху за посадою контролера АПП 
		у зв`язку із відсутністю підстав для їх проведення, передбачених як чинними 
		у КП «Київський метрополітен» локальними нормативними актами, так і іншими нормативними актами, що регулюють процедуру перевірки роботодавцем знань працівника за обійманою ним посадою, а розпорядження керівника підрозділу «Васильківська» № 49 від 26 лютого 2021 року, ухвала оперативної наради, зафіксована у протоколі № 36-К від 18 березня 2021 року, розпорядження керівника підрозділу «Васильківська» № 77 від 18 березня 2021 року, ухвала оперативної наради, зафіксована у протоколі № 47-К від 01 квітня 2021 року, 
		і наказ № 3-к/с від 07 квітня 2021 року про оголошення ОСОБА_2 догани 
		є незаконними.
		15.         Щодо вимог про стягнення незаконно утриманих преміальних винагород за квітень 2021 року і оголошення догани наказом КП «Київський метрополітен» 
		№ 5-к/с від 23 квітня 2021 року апеляційним судом констатовано відсутність систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а відтак апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі зі стягненням на її користь з КП «Київський метрополітен» середнього заробітку за вимушений прогул.
		16.         При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про вирішення справи на підставі як наданих до суду першої так і до апеляційного суду доказах, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, всі надані сторонами докази мають виключне значення для вирішення спору.
		17.         У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду про виправлення описки
		18.         Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
		19.         Виправлено описки у постанові Чернігівського апеляційного суду 
		від 28 серпня 2024 року у цій справі: в мотивувальній частині на арк. 32 паперового її примірника та на арк. 35 її електронного примірника у реченні «Згідно з довідкою КП «Київський метрополітен» № 1782 від 05 жовтня 2021 року, з зарплати ОСОБА_2 утримано премію за лютий 2021 р. у сумі 431,50 грн (арк. 146 т. 2).» і у абзаці резолютивної частини на арк. 47 паперового її примірника та на арк. 51 її електронного примірника» - 431 (чотириста тридцять одну) грн 50 коп. премії за основні результати роботи за лютий 2021 року, визнавши незаконним абзац 2 пункту 6.4 наказу Комунального підприємства «Київський метрополітен» № 102-к/к від 26 лютого 2021 року «Про преміювання працівників служби за лютий 2021 року та виплату винагороди за вислугу років за лютий 2021 року» про позбавлення ОСОБА_2 премії за лютий 2021 року (при її виплаті (видачі на руки) вирішити питання про необхідність відрахування з цієї суми обов`язкових платежів і податків);» шляхом заміни слів і цифр «431 (чотириста тридцять одну) грн 50 коп.» на слова і цифри «1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн 00 коп.».
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		20.         У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Київський метрополітен» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у вказаній справі. Також у жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги КП «Київський метрополітен».
		21.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року поновлено КП «Київський метрополітен» строк на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.
		Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КП «Київський метрополітен» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 
		2024 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання оскаржуваної постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині стягнення з КП «Київський метрополітен» на користь  ОСОБА_2 коштів 
		у загальному розмірі 535 694,20 грн, крім суми заробітної плати за один місяць.
		22.         У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга  ОСОБА_2  на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у вказаній справі.
		23.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_2 та надано строк для подачі відзиву на касаційні скарги.
		24.         Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Короткий зміст вимог касаційної скарги КП «Київський метрополітен» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року
		25.         У касаційній скарзі КП «Київський метрополітен» просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, рішення місцевого суду залишити 
		в силі.
		26.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 423/2033/16-ц (провадження № 61-33918св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18 (провадження № 61-45629св18), від 12 березня 2020 року у справі № 761/27059/18 (провадження № 61-11137св19), від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18 (провадження № 61-9571св19), від 04 травня 2020 року у справі № 641/6219/19 (провадження № 61-2274св20), від 16 вересня 2021 року у справі № 638/13563/19 (провадження № 61-4402св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20), від 25 квітня 2024 року у справі № 347/1392/22 (провадження № 61-5421св23), від 30 квітня 2024 року у справі № 357/12/23 (провадження № 61-10068св23), від 15 травня 2024 року у справі № 229/511/23 (провадження № 61-91св24), від 06 червня 2024 року у справі № 367/569/23 (провадження № 61-4703св24) від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21 (провадження № 61-5269св24), від 26 липня 2024 року у справі № 705/870/21 (провадження № 61-13371св23), від 10 вересня 2024 року у справі № 712/1894/23 (провадження № 61-8501св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		27.         Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: судове рішення апеляційного суду не підписано суддею Скрипкою А. А., який вказаний у складі колегії суддів, що вбачається з оскаржуваного судового рішення, натомість це рішення підписано суддею Кривонос Т. І.;суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		28.         Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом помилково встановлено перебування позивача у простої у період з 18 березня 2020 року по 
		31 травня 2020 року, оскільки жодних наказів про оголошення простою на підприємстві не виносилось, як і не складалось актів на підтвердження простою, таким чином, на переконання заявника касаційної скарги, помилковим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за час вимушеного простою.
		29.         Також, з урахуванням відсутності введеного режиму простою на підприємстві, на переконання заявника касаційної скарги, помилковим є висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для включення зазначеного вище періоду при обчисленні оплати часу відпусток позивача за червень та листопад 2020 року та, відповідно, компенсації на користь позивача недоплаченої оплати щорічної відпустки за червень та листопад 2020 року.
		30.         Щодо відсутності у діях позивача порушень посадових обов`язків заявник вказує, зокрема, на помилкове застосування апеляційним судом положень Цільової програми «Турбота. На зустріч киянам» на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 18 грудня 2018 року № 459/6510.
		31.         Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу Верховного Суду на порушення апеляційним судом при вирішенні справи норм процесуального права, зокрема, вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги докази, надані стороною відповідача на обґрунтування порушення позивачем посадових обов`язків.
		32.         Відтак, апеляційним судом у змісті постанови не зазначено мотиви відхилення доказів, наданих до суду стороною відповідача на спростування позовних вимог із одночасним врахування при вирішенні справи доказів, наданих стороною позивача до апеляційного суду (пояснень ОСОБА_2 від 20 серпня 2020 року) без належного обґрунтування неможливості подачі таких доказів до районного суду.
		33.         Додатково заявник касаційної скарги зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду не підписано суддею Скрипкою А. А., що також свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року
		34.         У касаційній скарзі  ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у зазначеній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		35.         Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 279/2012/17 (провадження № 61-42511св18), від 14 грудня 2020 року в справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18), від 23 листопада 2022 року в справі № 523/11819/15-ц (провадження № 61-6672св22), від 23 січня 2024 року в справі № 759/4617/21 (провадження № 61-16785св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		36.         Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд у змісті оскаржуваної постанови дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення оплати за час вимушеного простою та стягнення безпідставно утриманих премій.
		37.         Відтак, звертає увагу касаційного суду, що апеляційним судом при вирішенні спору помилково не прийнято до уваги положення колективного договору підприємства щодо проведення доплат до середнього заробітку за час вимушеного простою.
		38.         Крім того, заявник вказує, що оскільки у відповідача відсутня будь-яка документація щодо мети та необхідності встановлення відеоспостереження, відповідачем не доведено порушення нею посадових обов`язків, оскільки вина останньої ґрунтується виключно на підставі перегляду записів відеоспостереження.
		39.         Таким чином, на переконання заявника, у апеляційного суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
		Інші доводи учасників справи
		Зміст відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу КП «Київський метрополітен»
		40.         У жовтні 2024 року  ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КП «Київський метрополітен», у якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги останнього, а також на обґрунтованість висновків апеляційного суду за винятком оскаржуваної ОСОБА_2 частини.
		41.         Зокрема вказує на нікчемність догани у зв`язку із неявкою позивача на позачергову перевірку нормативних актів з безпеки руху та також у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків.
		42.         Також вказує на необґрунтованість посилань касаційної скарги 
		КП «Київський метрополітен» на відсутність простою позивача, оскільки з посадової інструкції контролера АПП метрополітену дистанції та обліку виручки 
		№ 2 вбачається робота безпосередньо на контрольному пункті з обслуговування пасажирів, а відтак, зазначає, що зупинення роботи об`єктів загального користування, у даному конкретному випадку зупинення пасажироперевезень, 
		є простоєм. Додатково звертає увагу суду на те, що затверджений порядок роботи КП «Київський метрополітен» не був наданий відповідачем до суду, а відсутність наказу про введення простою, на переконання позивача, свідчить виключно про некомпетентність або навмисне порушення трудового законодавства відповідачем.
		43.         Крім того, вказує на те, що вона була відсутня на роботі з поважних причин, 
		а тому має право на донарахування відпускних, відтак, вважає доводи касаційної скарги КП «Київський метрополітен» у вказаній частині необґрунтованими.
		44.         Звертає увагу суду касаційної інстанції, що відповідачем у справі не доведено порушення позивачем трудової дисципліни, зокрема вказує на те, що позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності виключно на підставі записів відеоспостережень, а тому, на її переконання, відповідач відшукував докази порушення позивачкою трудової дисципліни у незаконний спосіб, при тому, що роботодавець має саме у законний спосіб довести вину працівника.
		Зміст відповіді на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу КП «Київський метрополітен»
		45.         У листопаді 2024 року КП «Київський метрополітен» подало відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якому вказано, що відзив на касаційну скаргу 
		є необґрунтованим, а тому просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		46.         Зокрема, вказує на помилковість посилань ОСОБА_2 на нікчемність доган, оскільки такі у судовому порядку нікчемними не визнавались.
		47.         Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування позивача у вимушеному простої у період з 18 березня 2020 року по 
		31 травня 2020 року, як і відсутня заява позивача про перебування у простої, відтак, з урахуванням того, що підприємство продовжувало здійснення діяльності, інші працівники продовжували виконувати свої трудові обов`язки вважає відсутніми підстави для стягнення на користь позивача оплати за час вимушеного простою.
		48.         Крім того, вказує, що у зв`язку з тим, що на підприємстві не оголошувався простій, доводи заявника про те, що оскільки простій на підприємстві запроваджено на певний період, який включає вихідні дні, при обчисленні заробітної плати для оплати відпусток необхідно включати весь період простою з урахуванням вихідних днів на увагу не заслуговують.
		49.         Додатково звертає увагу касаційного суду, щодо того, що позивач була проінформована про здійснення відеоспостереження на її робочому місці, а відтак, вважає, що ним правомірно застосовано у якості доказу порушення позивачем трудової дисципліни архівні відеозаписи, та, відповідно, вважає такі докази належними.
		Зміст відзиву КП «Київський метрополітен»на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
		50.         У листопаді 2024 року КП «Київський метрополітен» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги останньої. 
		51.         Відтак, звертає увагу, що вимоги останньої щодо стягнення оплати за час вимушеного прогулу не підтверджено жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
		52.         Зокрема наголошує на тому, що позивач не перебувала у простої, 
		а підприємство, в свою чергу, продовжувало роботу, відтак вважає, що відсутні підстави для стягнення судом на користь позивача оплати за час вимушеного простою.
		53.         Додатково звертає увагу суду, що порушення трудової дисципліни підтверджено належними доказами (записами камер відеоспостереження), 
		а доводи касаційної скарги  ОСОБА_2 стосовно неможливості застосування таких записів не заслуговують на увагу.
		54.         Звертає увагу суду, що позивач з моменту прийому на роботу була ознайомлена про здійснення відеоспостереження. Крім того, остання змісті касаційної скарги вказала на те, що повністю погоджується із необхідністю здійснення відеоспостереження у метрополітені для забезпечення безпеки руху.
		55.         Також КП «Київський метрополітен» наголошує на тому, що позивач надала згоду на обробку та використання персональних даних, була поінформована та обізнана про здійснення відеоспостереження на її робочому місці, зокрема, з метою контролю за її роботою, що, зокрема, підтверджується власноруч написаними заявами ОСОБА_2 за результатами перегляду збереженого відеоархіву на якому зафіксовано порушення в роботі останньої. 
		Зміст заяви ОСОБА_2 про долучення доказів
		56.         У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 
		у змісті якої вона просить долучити до матеріалів справи додаткові докази.
		57.         Також у квітні 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення на вищезазначену заяву ОСОБА_2 від КП «Київський метрополітен».
		58.         Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
		59.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		60.         Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.
		61.         Отже, ураховуючи зазначені положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку, а тому заява ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи нових доказів задоволенню не підлягає.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		62.         19 грудня 2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду касира станції метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2 КП «Київський метрополітен» на підставі наказу № 2189 к/к від 17 грудня 2018 року.
		63.         19 грудня 2018 року ОСОБА_2 надала письмову згоду на обробку та використання її персональних даних, в тому числі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи бази персональних даних працівників Підприємства.
		64.         23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 переведено на посаду контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену тієї ж дистанції на підставі наказу Підприємства від 18 жовтня 2019 року № 2145-к/к.
		65.         03 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації комерційної служби КП «Київський метрополітен» і начальника відділу розрахунків з оплати праці Підприємства про виключення її з членів профспілкової організації Об`єднаної профспілкової організації КП «Київський метрополітен» та про припинення з 
		01 лютого 2020 року утримань з її зарплати членських профспілкових внесків. На заяві зроблено позначку про зняття ОСОБА_2 з профспілкового обліку 
		з 01 лютого 2020 року.
		66.         Відповідно до Робочої інструкції контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2, затвердженої начальником комерційної служби КП «Київський метрополітен» Ігнатьєвою Л. І. 
		29 грудня 2018 року (далі - Інструкція), зазначено, що:
		- контролер автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2 КП «Київський метрополітен» (далі за текстом інструкції - контролер) контролює прохід пасажирів на станції КП «Київський метрополітен» (далі за текстом інструкції - метрополітен), забезпечуючи повноту оплати проїзду та перевезення багажу, дотримання пасажирами правил користування метрополітеном та роботу пристроїв пасажирської автоматики (п. 1.1);
		- перевірка знань контролером своїх обов`язків проводиться постійно діючими комісіями комерційної служби з перевірки знань: при призначенні на професію; періодично один раз на два роки; у випадках, коли дії чи бездіяльність контролера свідчать про незнання документів, що регламентують його роботу, внаслідок чого він не може чітко і грамотно виконувати свої обов`язки; при суттєвій зміні нормативної бази чи умов праці (п. 1.6);
		- оцінку якості виконання контролером своїх обов`язків та відповідність його займаній професії визначає інспектор станції та начальник дистанції збору та обліку виручки № 2 (п. 1.9);
		- контролер до початку чергування повинен переодягнутись у формений одяг, який передбачений колективним договором Підприємства, мати охайний зовнішній вигляд, закріпити бейдж на поли одягу, на якому вказано прізвище, ім`я та професія працівника. Працівник, який не отримав формений одяг, повинен бути вдягнений в класичний одяг неяскравих кольорів, що має охайний зовнішній вигляд, мати бейдж та нарукавну пов`язку встановленого зразка (п. 2.1.1);
		- контролер під час робочої зміни зобов`язаний забезпечувати оплату пасажирами проїзду та перевезення багажу, що потребує оплати (п. 2.3.1);
		- контролювати прохід пасажирів пільгових категорій, здійснювати перевірку в розгорнутому вигляді документів (посвідчень встановленого зразка, учнівських квитків тощо), що дають право безоплатного проїзду (п. 2.3.2);
		- контролювати дотримання пасажирами правил користування метрополітеном, а у разі їх порушення - викликати працівника поліції або інспектора служби воєнізованої охорони та вести відповідну інформацію по радіоінформатору або пристрою гучномовного сповіщення (п. 2.3.3);
		- забезпечувати культуру обслуговування пасажирів (п. 2.3.4);
		- дозволяти прохід через ПКП пасажирам, які мають право безоплатного проїзду, після пред`явлення ними відповідного документа в розгорнутому вигляді, шляхом натискання в керованому режимі кнопки «один» або «вхід», а якщо ці пасажири відносяться до маломобільної групи населення - при необхідності опустити штангу або відкриття стулки розширювача; пасажирам з багажем, який підлягає оплаті або не підлягає оплаті, але може пошкодити елементи АКП чи створити незручності для пасажира при проході через АКП після оплати проїзду, оплати перевезення багажу, який підлягає оплаті, - шляхом опущення штанги або відкриття стулки розширювача (п. 2.3.6);
		- контролеру забороняється пропускати за межі контрольного пункту пасажирів без оплати за проїзд і перевезення багажу або з багажем, який заборонений для перевезення (п. 2.6.1); пропускати через КПП пасажирів: які мають право безоплатного проїзду - без пред`явлення ними відповідних документів; які оплатили проїзд, але не зазначені в п. 2.3.6 цієї інструкції (п. 2.6.2); отримувати від пасажирів в руки грошові кошти або засоби оплати проїзду як плату за проїзд та перевезення багажу (п. 2.6.3);
		- контролеру забороняється спати, відволікатися сторонніми справами, вживати їжу, напої, окрім води, яку зберігати в пляшечці чи склянці (п. 2.6.4);
		- контролеру забороняється вести сторонні розмови з пасажирами, окрім випадків, зазначених в п. 2.3.10 цієї інструкції, з працівниками метрополітену чи поліції, неслужбові розмови по телефону місцевого або мобільного зв`язку 
		(п. 2.6.5);
		- контролер має право вимагати від пасажирів дотримання правил користування метрополітеном (п. 3.2).
		67.         Зі змістом Інструкції ОСОБА_2 ознайомлена 25 жовтня 2019 року під підпис (Т.1, а.с. 112-115),
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		68.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		69.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		70.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		71.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		72.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим.
		73.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		74.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		75.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права 
		Щодо касаційної скарги КП «Київський метрополітен» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року
		Щодо посилань касаційної скарги на відсутність введеного на підприємстві режиму простою Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		76.         Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення оплати за час вимушеного простою апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що із 
		23 березня 2020 року по 31 травня 2020 року ОСОБА_2 не виконувала обов`язки контролера АПП метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2, покладені на неї трудовим договором з КП «Київський метрополітен», внаслідок простою не з її вини, (у зв`язку з введенням на державному рівні на вказаний період карантину). 
		77.         Тому, на переконання апеляційного суду такий період простою мав бути оплачений відповідачем з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки контролера АПП метрополітену дистанції збору та обліку виручки № 2.
		78.         З таким висновком погоджується Верховний Суд з огляду на таке.
		79.         Поняття простою визначено у змісті абзацу першого статті 34 КЗпП України.
		80.         Відтак, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		81.         Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
		82.         Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
		83.         Змістом частини першої, третьої, четвертої статті 113 КЗпП України 
		(у редакції, що мала чинність до 01 квітня 2020 року) передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
		За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
		Час простою з вини працівника не оплачується.
		84.         Змістом частини першої, третьої, четвертої статті 113 КЗпП України 
		(у редакції, що мала чинність з 02 квітня 2020 року) передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
		За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
		Час простою з вини працівника не оплачується.
		85.         Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 з 23 березня 2020 року по 
		31 травня 2020 року не виконувала трудові обов`язки, покладені на неї трудовим договором з КП «Київський метрополітен», не зі своєї вини, а у зв`язку, зокрема, із введенням на території країни карантинних заходів та, як наслідок, із неможливістю доїхати до робочого місця із місця проживання як внаслідок дії карантину, так і внаслідок відсутності організованого перевезення працівників підприємства на їх робочі місця з місцевості, де мешкає ОСОБА_2 та, як наслідок, неможливістю виконання нею обумовлених трудовим договором обов`язків вдома, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині та стягнення на користь позивача оплати часу простою в розмірі 12 653,93 грн.
		86.         Заявником касаційної скарги, в свою чергу, розрахунок розміру стягнення не оскаржується.
		Щодо посилань касаційної скарги на відсутність підстав для стягнення недоплаченої оплати щорічної відпустки за червень та листопад 2020 року.
		87.         Задовольняючи апеляційну скаргу позивача у вказаній частині, Чернігівський апеляційний суд вказав на помилкове здійснення КП «Київський метрополітен» оплати щорічної відпустки позивача, що їй надавалася у червні та листопаді 2020 року без урахування днів відсутності ОСОБА_2 на роботі 
		у період із 23 березня 2020 року по 29 травня 2020 року. 
		88.         Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами), час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього часу належить, зокрема, час простою не з вини працівника.
		89.         Таким чином, з урахуванням того, що з розрахунку оплати відпусток за червень та листопад 2020 року роботодавцем виключено робочі дні відсутності ОСОБА_2 протягом періоду з 23 березня 2020 року по 29 травня 2020 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині та стягнення на користь позивача недоплаченої частини щорічної відпустки.
		90.         При цьому, апеляційний судом обґрунтовано враховано листи Міністерства економіки України щодо врахування періоду простою при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, а доводи касаційної скарги у вказаній частині на увагу не заслуговують.
		Щодо посилань касаційної скарги на неправильне застосування апеляційним судом положень рішення Київської міської ради від 18 грудня 2018 року №459/6510 «Про затвердження цільової програми «Турбота. Назустріч киянам на 2019-2021 роки».
		91.         Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		92.         За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення (частина перша 
		статті 147 КЗпП України).
		93.         Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. 
		94.         При цьому саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.
		95.         Відтак, апеляційний суд встановив, що 02 лютого 2021 об 07:14:01 
		ОСОБА_2 дозволила прохід учню за учнівським посвідченням, не скориставшись технологічною картою, а о 07:45 дозволила прохід дитині шкільного віку без пред`явлення учнівського посвідчення через ПКП.
		96.         Щодо вказаного епізоду ОСОБА_2 надано письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що вона пропустила дитину шкільного віку, з тих підстав, що дітям не видали учнівських посвідчень, тому що вони першокласники 
		і їм через карантин не встигли їх видати. Водночас вказала, що вік дітей, яких вона пропустила, складав до 7 років, відповідно останні входять до переліку пільговиків.
		97.         Відтак, апеляційним судом зазначено, що відповідно до записів відеоспостереження за зазначений день (02 лютого 2021 року) об 07:14 год через ПКП пройшла дитина 7-8 річного віку без використання для проходу технологічної картки, а об 07:45 год через ПКП пройшла дитина 5-7 річного віку, не пред`явивши відповідне посвідчення.
		98.         Таким чином, з урахуванням пояснень, наданих позивачем щодо вказаних епізодів, касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду, що спосіб поведінки ОСОБА_2 у епізодах, що мали місце 02 лютого 2021 року об 
		07:14:01 год і об 07:45 год, був направлений в першу чергу на якнайкраще забезпечення прав пасажирів, наданих останнім Законом України «Про захист прав споживачів» і рішенням Київської міської ради (сьома сесія восьмого скликання) № 459/6510 від 18 грудня 2018 року «Про затвердження міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2019-2021 роки», а також на дотримання при цьому взаємних прав та інтересів як пасажира так і відповідача. 
		99.         При цьому, правильним є висновок апеляційного суду, що вказаною програмою надано право безоплатного проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Києва незалежно від форм власності громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, місце проживання яких зареєстроване 
		у м. Києві, та особам, взятим у м. Києві на облік як осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (далі - кияни), яким не надано право пільгового проїзду відповідно до законодавства України та які належать до певних категорій, в тому числі учні (вихованці) закладів загальної середньої освіти, в тому числі ліцеїсти військових ліцеїв, до 31 грудня 2020 року на підставі відповідного посвідчення, з 01 січня 2021 року - виключно на підставі електронного квитка учня закладу загальної середньої освіти на базі електронної пластикової картки (транспортної картки) автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форми власності (п. 3) (Т.4, а.с. 73-77).
		100.      З урахуванням зазначеного, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що у разі відмови, зокрема, 02 лютого 2021 року позивачем у пропуску дітей, остання б позбавила їх права безоплатного проїзду метрополітеном, яке, в свою чергу, було чітко передбачене зазначеною програмою, за ознакою, яка хоча й передбачена цією ж програмою, але є грубо-формальною.
		101.      При цьому, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що спосіб поведінки ОСОБА_2 у епізодах правовідносин між нею й відповідачем, що мали місце 
		04 лютого 2021 року об 08:24:35 та о 08:25:17 і 05 лютого 2021 року об 20:04:29, був направлений на якнайкраще забезпечення прав пасажирів, наданих останнім Законом України «Про захист прав споживачів» і рішенням Київської міської ради (сьома сесія восьмого скликання) № 459/6510 від 18 грудня 2018 року «Про затвердження міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2019-2021 роки, а також на дотримання при цьому взаємних прав та інтересів пасажира й відповідача. 
		102.      Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо недоведеності роботодавцем порушення ОСОБА_2 трудової й виробничої дисципліни, що мали місце 02 лютого 2021 року об 07:14:01 год і об 07:45 год, 
		04 лютого 2021 року об 08:24:35 та об 08:25:17, а також 05 лютого 2021 року об 20:04:29 год.
		103.      При цьому, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, що ОСОБА_2 , у вказані епізоди, що мали місце 02 лютого 2021 року, зокрема, уможливила використання дітьми пільг, передбачених цільовою програмою «Турбота. Назустріч киянам». Тож апеляційний суд обґрунтовано виснував, що у зазначені епізоди ОСОБА_2 не було вчинено порушення трудової й виробничої дисципліни.
		Щодо посилань касаційної скарги на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
		104.      У змісті касаційної скарги КП «Київський метрополітен» посилається на те, що апеляційний суд помилково вважав недоведеними факт порушення позивачем трудової дисципліни, що мало місце 15 липня 2020 року об 17:13:20 у зв`язку із відсутністю збережених відеозаписів такої події.
		105.      Відтак, старшим ревізором Дубровою Л. О. , провідним інженером 
		Гавенко Н. М. з 12 липня 2020 року по 24 липня 2020 року перевірено роботу персоналу комерційної служби, про що складено акт № 29 (Т.1, а.с. 118-121), про що т.в.о. начальника відділу контролю за збором доходів від перевезень пасажирів Дубровою Л. О. складено службову записку від 27 липня 2020 року 
		(Т.1, а.с. 116-117), у змісті яких вказано, що за результатами проведеної у вказаний період перевірки відеозапису з камери відеоспостереження встановлено наступне:
		- 15 липня 2020 року об 17:13:20 год на станції метро Васильківська-2 контролер АПП під час чергування на контрольному пункті пропустила за його межі пасажирів без пред`явлення ними відповідного документа у розгорнутому вигляді, чим порушила п. 2.3.6 Робочої інструкції контролера АКП метрополітену дистанції збору та обліку виручки СП «К» від 29.12.2018 (далі за текстом - робоча інструкція контролера) (Т.1, а.с. 118);
		- 16 липня 2020 року об 20:01:29 год на станції метро Васильківська-2 контролер АПП пропустила за межі контрольного пункту пасажира з неоплаченим багажем, який підлягає оплаті, чим порушила п. 2.3.1 тієї ж інструкції (Т.1, а.с. 118).
		106.      Щодо вказаних епізодів ОСОБА_2 після перегляду відеозапису її змін надавались письмові пояснення від 20 серпня 2020 року, відповідно до змісту яких вона пропустила пасажира з багажем середнього розміру, який не потребує обов`язкового заміру, що вона заміряє багаж у разі потреби в цьому. В робочій інструкції контролера не зазначено, що вона зобов`язана перевіряти увесь багаж підряд, що вчинення нею такого викличе незадоволення пасажирів та що нею не нанесено матеріальних збитків метрополітену (Т.1 а.с. 122), а 15 липня 2020 року об 17:13:20 год вона через розширювач пропустила не пасажира, а начальника станції «Васильківська» Кириленко Євгенію Ігорівну, а тому робочу інструкцію контролера вона не порушила (Т.4, а.с. 22).
		107.      Таким чином, з урахуванням відсутності архівних записів відеоспостереження за 17:13:20 15 липня 2020 року і 20:01:29 16 липня 2020 року, за результатами перевірки яких, в свою чергу, було складено акт № 29 та службову записку від 27 липня 2020 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявними у справі доказами не доведено вчинення позивачем порушень робочих інструкцій у вказані вище епізоди, оскільки саме відповідачем як роботодавцем, на якого покладено обов`язок надати докази винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, не надано доказів, що достовірно підтверджують порушення ОСОБА_2 робочих інструкцій.
		108.      При цьому необґрунтованими є посилання касаційної скарги стосовно звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору із порушенням строків, встановлених змістом статті 233 КЗпП України, оскільки відповідно до положення пункту 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені 
		статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		109.      Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги стосовно долучення до матеріалів справи та врахування апеляційним судом при вирішенні справи доказів, наданих до суду апеляційної інстанції із порушенням приписів статті 367 ЦПК України.
		110.      Відтак, відповідно до протоколу судового засідання від 31 травня 2023 року (Т.4, а.с. 32) суд ухвалив приєднати до матеріалів справи як докази, надані позивачем (пояснення від 20 серпня 2020 року), так і заперечення іншого учасника справи щодо приєднання таких доказів до матеріалів справи. Апеляційний суд на місці ухвалив надати оцінку таким доказам при ухваленні судового рішення.
		111.      При цьому, у змісті оскаржуваної постанови апеляційний суд вказав, що вважає допустимими і достовірними зазначені вище копії пояснень ОСОБА_2 , і на їх підставі вирішив справу, оскільки оригінал пояснення вручено відповідачеві і що локальними нормативними актами останнього не передбачено надання ним позивачеві розписки тощо про отримання від неї пояснення. 
		112.      Такі твердження позивача іншим учасником справи спростовано не було. Доказів, що вказане пояснення не відповідає оригіналові, відповідачем не надано, а тому апеляційний суд виснував, що районним судом безпідставно визнано копію пояснення, про яке йдеться, недопустимим доказом у справі.
		113.      У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21), на яку, зокрема, посилається заявник у змісті касаційної скарги, вказано, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
		114.      Таким чином, судом апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам 
		у справі, зокрема доказам, наданим позивачем у справі, які є належними та допустимими, оскільки відносяться до предмета доказування у справі та отримані з додержанням порядку, встановленого законом, а відтак апеляційний суд обґрунтовано врахував надані позивачем копії пояснень при апеляційному перегляді справи а доводи касаційної скарги у зазначеній частині, в свою чергу, не заслуговують на увагу.
		Щодо посилань касаційної скарги на неправомірне витребування апеляційним судом доказів за клопотанням позивача.
		115.      КП «Київський метрополітен», у змісті касаційної скарги також посилається на помилкове задоволення клопотання позивача від 12 лютого 2024 року про витребування доказів, оскільки, на переконання останнього, таке витребування призвело до виходу апеляційного суду за межі апеляційного перегляду справи.
		116.      Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
		117.      За пунктом 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.
		118.      Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі 
		№ 704/192/18 (провадження № 61-19407св19)).
		119.      Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках:
		якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування;
		докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду;
		додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції;
		суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи;
		суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо);
		є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (постанова Верховного Суду 
		від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18)).
		120.      Відтак, відповідно до змісту клопотання від 12 лютого 2024 року (Т.4, 
		а.с. 123), ОСОБА_2 порушила перед апеляційним судом питання про витребування саме тих архівних записів відеоспостережень, які, на переконання відповідача, є доказами у справі.
		121.      Як було встановлено апеляційним судом, старшим ревізором 
		Дубровою Л. О. , провідним інженером Гавенко Н. М. з 12 липня 2020 року по 
		24 липня 2020 року перевірено роботу персоналу комерційної служби, про що складено акт № 29 (Т.1, а.с. 118-121), про що т.в.о. начальника відділу контролю за збором доходів від перевезень пасажирів Дубровою Л. О. складено службову записку від 27 липня 2020 року (Т.1, а.с. 116-117). Відповідно до змісту зазначених вище документів, саме за результатами перевірки відеозаписів з камери відеоспостереження встановлено порушення позивачем робочих інструкцій контролера, а відтак обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо необхідності як витребування у відповідача таких доказів, так і необхідність їх дослідження при вирішення спору.
		122.      Більше того, такі повноваження суду апеляційної інстанції щодо витребування доказів у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду передбачені змістом пункту 6 частини першої статті 365 ЦПК України.
		123.      Також апеляційний суд при апеляційному перегляді справи обґрунтовано врахував надані позивачем зразки багажу, ручної поклажі та їх вимірювання, оскільки такі докази безпосередньо містять інформацію щодо предмета доказування.
		124.      При цьому, при апеляційному перегляді справи апеляційним судом обґрунтовано зауважено, що контролер не повинен (не зобов`язаний) вимірювати кожну річ, яку провозить пасажир, для визначення, чи підлягає стягненню з нього плата за її провезення (стягнення оплати багажу). Натомість він зобов`язаний їх вимірювати у разі сумніву у розмірах речі, що провозиться, які виникли під час їх візуального огляду. А відтак, судом визнано слушними доводи про те, що у ході роботи на посаді контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки вона набула навичок, які дозволяють їй визначити розмір речі (валізи, сумки тощо) без їх вимірювання, оскільки чимало з них мають стандартні розміри, які позивач раніше неодноразово вимірювала і тому їх пам`ятає, так як такі речі нерідко провозять пасажири метрополітену. Також апеляційним судом враховано посилання сторони на те, що висоту деяких речей вона визначає співставленням з висотою кабіни (яка є стандартною), улаштованої на робочому місці кожного контролера автоматичних пропускних пунктів метрополітену дистанції збору та обліку виручки. При цьому заперечень, що спростовували б зазначені доводи, відповідачем суду наведено не було.
		125.      Відтак, доводи касаційної скарги КП «Київський метрополітен» у зазначеній частині на увагу не заслуговують. 
		 
		 
		 
		Щодо посилань касаційної скарги на відсутність електронного підпису судді Скрипки А. А.
		126.      Як вбачається із матеріалів справи, паперовий варіант повного тексту постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року містить власноручні підписи всього складу суду.
		127.      Водночас, електронний примірник повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду було скріплено електронним цифровим підписом Кривонос Т. І. , яка не є суддею, а є керівником апарату суду. 
		128.      Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 
		від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, у разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювали судді, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним КЕП (за наявності в табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі з нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру або особа, визначена наказом голови суду, або голова суду (особа, яка виконує його обов`язки) у якому зберігається судова справа, крім випадків, коли судові рішення були ухвалені судами, які перебувають (перебували) в процесі припинення (ліквідації).
		129.      З урахуванням підписання електронного примірника постанови суду апеляційної інстанції керівником апарату суду у порядку, передбаченому розділом ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, а також враховуючи наявний у матеріалах справи паперовий примірник повного тексту постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, який, в свою чергу, підписаний всім складом суду, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова не підписана усім складом суду, оскільки такі доводи спростовуються наведеним вище, отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з наведених підстав.
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року
		130.      У змісті касаційної скарги заявник посилається на помилкове неврахування апеляційним судом при вирішенні спору умов Колективного договору Комунального підприємства «Київський метрополітен» та, як наслідок, неврахування апеляційним судом при вирішенні спору розрахунку оплати праці за час вимушеного простою з 18 березня 2020 року по 31 травня 2020 року, поданого до суду апеляційної інстанції (Т.4, а.с.195).
		131.      Водночас зазначені доводи заявника не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		132.      Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені змістом 
		статті 367 ЦПК України.
		133.      Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		134.      Відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		135.      Відповідно до змісту пояснень та обґрунтування позовних вимог про поновлення на роботі, оплату праці за час вимушеного прогулу, вимушеного простою, скасування доган та виплати незаконно утриманих премій та вислуги років, донарахування відпускних за червень та листопад 2020 року, ОСОБА_2 просила районний суд, зокрема, стягнути з відповідача на її користь оплату праці за час вимушеного простою у сумі 12 246,74 грн (Т.3, а.с. 33-36).
		136.      При цьому, до вказаної заяви позивачем було долучено уточнений розрахунок до позовних вимог в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу (Т.3, а.с. 37).
		137.      Таким чином, предметом розгляду районного суду були позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати праці за час вимушеного прогулу саме у розмірі 12 246,74 грн.
		138.      Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_2 було подано уточнений розрахунок оплати праці за час вимушеного простою з 18 березня 
		2020 року до 31 травня 2020 року, відповідно до якого вона збільшила розмір позовних вимог у вказаній частині з 12 246,74 грн до 29 783,69 грн. При цьому підставою проведення розрахунку вказала пункт 3.1.24 умов Колективного договору Комунального підприємства «Київський метрополітен» (Т.4, а.с. 195).
		139.      З урахуванням того, що позивачем було збільшено позовні вимоги безпосередньо під час апеляційного перегляду рішення районного суду, суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості вирішувати такі вимоги, які, в свою чергу, не були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі 
		№ 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20)).
		140.      Таким чином, оскільки ОСОБА_2 , вже після подачі апеляційної скарги збільшила позовні вимоги з урахуванням змісту колективного договору, апеляційний суд був позбавлений можливості розглянути зазначену позовну вимогу із урахуванням нових розрахунків та заяв ОСОБА_2 .
		141.      При цьому, Верховий Суд також позбавлений можливості розглянути зазначені позовні вимоги, оскільки в силу частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		142.      Посилання касаційної скарги на відсутність документації щодо мети на необхідності встановлення відеоспостереження Верховний Суд також не приймає до уваги з огляду на наступне.
		143.      Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електроннимидоказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		144.      У зв`язку із зазначеним вище, апеляційний суд при вирішенні спору обґрунтовано взяв до уваги електронні докази, надані відповідачем, оскільки такі є належними доказами та містять інформацію про предмет доказування, а доводи касаційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими.
		145.      Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 279/2012/17 (провадження № 61-42511св18), від 14 грудня 2020 року в справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18), від 23 листопада 2022 року в справі № 523/11819/15-ц (провадження 
		№ 61-6672св22), від 23 січня 2024 року в справі № 759/4617/21 (провадження 
		№ 61-16785св23), на які, в свою чергу, посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, оскільки висновки, викладені у змісті зазначених постанов зроблені Верховним Судом за інших фактичних обставин.
		146.      Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		147.      Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		148.      Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		149.      ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).
		150.      ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують 
		у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, 
		§ 23). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		151.      Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		152.      Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Щодо поновлення виконання оскаржуваних судових рішень
		153.      Оскільки виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині стягнення з КП «Київський метрополітен» на користь  ОСОБА_2 коштів у загальному розмірі 535 694,20 грн, крім суми заробітної плати за один місяць, було зупинено ухвалою Верховного Суду 
		від 08 жовтня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, її виконання необхідно поновити.
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Відмовити у задоволенні заяви  ОСОБА_2 про долучення доказів до матеріалів справи.
		2.            Касаційні скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен» та ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		3.            Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
		4.            Поновити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь  ОСОБА_2 коштів 
		у загальному розмірі 535 694,20 грн, крім суми заробітної плати за один місяць.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...