Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/1655/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Вбивство через необережність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 14.04.2025
Номер судового провадження: 51-308км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018120070003353

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 398/1655/19
		провадження № 51-308 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника (у режимі відеоконференції)        ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, а також касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 12018120070003353 від 20 грудня 2018 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України).
		Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини
		За вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. 
		Відповідно до обставин, детально викладених у вироку цього суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17:00, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до квартири АДРЕСА_2 до свого знайомого ОСОБА_9 , де між ними виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_10 завдав ОСОБА_9 кулаками рук та ногами множинні акцентовані та цілеспрямовані удари в ділянку життєво важливих органів (голови та тулубу).
		Надалі, ОСОБА_8 , близько 17:10, застосовуючи силу рук, перекинув ОСОБА_9 через вікно балкону кухні зазначеної вище квартири. У цей же день близько 17:10 ОСОБА_9 помер на асфальтному покритті біля будинку АДРЕСА_3 внаслідок шоку, який розвинувся у результаті комплексу виявлених ушкоджень.
		Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2024 року змінену апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 - задовольнив частково. Вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст.  115 КК України змінив у частині кваліфікації та призначеного покарання. Визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у зв`язку із  закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимогитаузагальненідоводиосіб, якіподали касаційніскарги
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на приписи статей 412, 413, 414, 438 КПК України, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і  призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що апеляційний суд, змінюючи кваліфікацію дій ОСОБА_8 , не врахував поведінку потерпілого і  засудженого, що передувала події, наявність між ними неприязних стосунків, а  також поведінку останнього після події. Зауважує, що умисел ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_9 підтверджується великою кількістю крові потерпілого у квартирі та на одязі засудженого, слідами волочіння потерпілого до балкону, сукупністю виявлених на тілі останнього ушкоджень (більше 25). Наголошує, що версія ОСОБА_8 є неспроможною, оскільки після отриманих ушкоджень ОСОБА_9 не здатен був накинутися на ОСОБА_8 через фізичний біль. Звертає увагу, що потерпілий не чинив опір засудженому, про що свідчить відсутність будь-яких ушкоджень на тілі останнього. Указує, що ОСОБА_8 завдавав тілесні ушкодження у життєво важливі органи. Водночас неможливість розмежування ушкоджень, отриманих потерпілим від ударів засудженого та  внаслідок падіння з балкону, на думку прокурора, не є підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_8 . Вважає, що цей суд безпідставно призначив покарання ОСОБА_8 , оскільки приймаючи рішення про звільнення останнього від покарання, суд мав постановити вирок, яким визнати його винуватим та звільнити від покарання без визначення його виду і розміру.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та  невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч.  1 ст. 284 КК України.
		На обґрунтування доводів касаційної скарги, стверджує, що падіння загиблого з  балкону сталося в результаті того, що останній напав на ОСОБА_8 в  безпосередній близькості від вікна балкону, внаслідок чого засуджений лише намагався звільнитися від захвату горла та встати на ноги. Вважає, що апеляційний суд дав неправильну юридичну оцінку діям ОСОБА_8 , оскільки такі обставини свідчать, що засуджений діяв у стані крайньої необхідності, що  виключає настання кримінальної відповідальності. 
		Позиціїучасниківсудовогопровадження
		Прокурор ОСОБА_5  підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції та заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту. Зокрема вказував, що, за змістом касаційної скарги, саме неправильна оцінка апеляційним судом фактичних обставин провадження призвела до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження. Водночас (з урахуванням наданих ним письмових пояснень) заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення. Зауважував, що апеляційним судом правильно встановлені фактичні обставини справи, проте останній не погоджується з надаю судами юридичною оцінкою дій ОСОБА_8 .
		МотивиСуду
		Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнихскаргах, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
		Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи  іншого доказу.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд має оцінити докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи і  прийняти рішення, виходячи із сукупності зібраних доказів у їх взаємозв`язку. 
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		Згідно з цією нормою закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зобов`язаний навести встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
		Так, диспозицією ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 
		На відміну від згаданого злочину, вбивство через необережність (ст. 119 КК України) за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у  вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості (ст. 25 КК України). Зокрема, необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
		Отже, розмежування умисного вбивства (ст. 115 КК України) і вбивства, вчиненого через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється за суб`єктивною стороною цього злочину, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, а також усвідомлення особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбачення його негативних наслідків та ставлення до них.
		Колегія суддів зауважує, що питання про умисел необхідно вирішувати з  урахуванням сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень та інших тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їхніх стосунків.
		Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікував дії винуватого за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство. Свій висновок суд мотивував, зокрема, тим, що локалізація тяжких тілесних ушкоджень та спосіб їх нанесення свідчать про умисел на позбавлення життя. Водночас цей суд зазначив, що за результатами проведення експертизи та у подальшому допиті експерта в судовому засіданні не встановлено, які саме травми призвели до смерті потерпілого. Разом з тим, суд зауважив, що у квартирі потерпілого ОСОБА_9 виявлено сліди його волочіння з кімнати до балкону, а  також відсутні докази припинення протиправних дій ОСОБА_8 , що вказує на злочинний умисел останнього на позбавлення життя потерпілого. Досліджуючи мотив злочинних дій та даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, суд першої інстанції дійшов переконання, що ОСОБА_8 , який під час бійки завдав ОСОБА_9 удари руками та ногами в різні ділянки тіла, а потім перекинув його через вікно балкону на кухні, позбавив життя останнього з  неприязні, яка виникла раптово на побутовому ґрунті.
		У той же час апеляційний суд, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та дійшов переконання про відсутність умислу ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_9 , оскільки причиною смерті останнього був травматичний шок, який розвинувся в  результаті комплексу ушкоджень після падіння з висоти, механізм утворення, яких з  точністю встановити та розмежувати з конкретними діями ОСОБА_8 неможливо, а ключові докази не підтверджують умисне та цілеспрямоване вбивство ОСОБА_8 ОСОБА_9 . 
		За результатами апеляційного розгляду цей суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 , відштовхуючи назад від себе потерпілого ОСОБА_9 на висоту відкритого балкону, не передбачав можливості настання тяжких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто відносно наслідку у виді смерті діяв з  необережності у формі злочинної недбалості.
		З матеріалів провадження також убачається, що суди, ухвалюючи різні за змістом судові рішення, обґрунтували їх, зокрема, такими доказами:
		-                      даними протоколу огляду місця події від 20 грудня 2018 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , в якій мешкав ОСОБА_9 (т.2 а.с.64-77);
		-                      даними висновку експерта № 68 від 16 січня 2019 року (т.3 а.с.63-65), відповідно до якого в змивах з зовнішньої сторони балкону, в зіскобі деревини з  поверхні віконної рами балкону та зіскобі з поверхні стіни справа від входу, знайдено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_9 , при цьому наявність домішки крові обвинуваченого ОСОБА_8 не виключається;
		-                      даними висновку експерта № 430 від 30 січня 2019 року (т.2 а.с.120-124), відповідно до якого виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів (предмету) у сукупності з загальним струсом тіла, в тому числі і при падінні із значної висоти, у своїй сукупності та в комплексі з явищами шоку несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння, знаходяться у прямому причинному зв`язку зі смертю та за давністю не суперечать даті, зазначеній в ухвалі; ушкодження, розташовані в ділянці передпліч могли утворитись за різних обставин, у тому числі і при боротьбі чи/та самозахисті; смерть ОСОБА_9 настала від шоку, який розвинувся внаслідок комплексу виявлених ушкоджень, алкоголь в крові не виявлено; індивідуальні ознаки травмуючи предметів(предмету) в ушкодженнях не відобразились; морфологічні особливості виявлених ушкоджень вказують на їх зажиттєве утворення; у прямому причинному зв`язку зі смертю перебуває не конкретне ушкодження, а комплекс виявлених ушкоджень;
		-                      даними висновку експерта № 430/1 від 10 травня 2019 року (т.3 а.с.137-141), відповідно до якого комплекс виявлених на тілі ОСОБА_9 тілесних ушкоджень утворився внаслідок приблизно мінімум 25 травматичних впливів, відповідь на питання які тілесні ушкодження були отримані від травматичних впливів не пов`язаних з падінням з висоти, за відсутності в наданій документації точного опису поверхні на якій було виявлено тіло ОСОБА_9 , надати неможливо;
		-                      показаннями експерта ОСОБА_12 , який, зокрема зазначав, що після вказаного комплексу отриманих травм саме у квартирі, до падіння з висоти, людина певний час, ще могла б рухатися, але мала відчувати сильні больові відчуття, особливо за відсутності алкоголю у крові;
		-                      показаннями ОСОБА_8 та його поясненнями, наданими в ході слідчого експерименту, які за своєю суттю є аналогічними, відповідно до яких у  квартирі сусіда, між ним та потерпілим виникла сварка, спочатку це був словесний конфлікт, який перейшов у бійку. У ході якої ОСОБА_8 завдавав кулаками рук та ногами ударів по різним ділянкам тіла (голові, тулубу та кінцівкам), бійка відбулася у житловій кімнаті квартири, у коридорі та на кухні. Потім через якийсь час, вони з сусідом примирилися та пішли на балкон, щоб покурити. Знаходячись на балконі, під час паління цигарок, ОСОБА_9 накинувся на ОСОБА_8 та почав стискати йому шию, після чого, він намагався вивільнитися. Але відштовхуючи ОСОБА_9 , не зрозумів як, але останній, перехитнувшись через перила, випав з балкону;
		-                      даними висновку експерта № 188 від 22 грудня 2019 року (т.2 а.с.136-137), відповідно до якого, на момент огляду, у ОСОБА_8 видимих ушкоджень не виявлено. 
		 
		Разом з тим, апеляційний суд, змінюючи кваліфікацію дій ОСОБА_13 з  умисного вбивства на вбивство через необережність, залишив поза увагою кількість та характер тілесних ушкоджень потерпілого, сліди його волочіння, великої кількості крові у всій квартирі, а також не звернув уваги на відсутність тілесних ушкоджень у засудженого, зважаючи на те, що саме цими обставинами місцевий суд обґрунтовував наявність в діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 КК України. 
		 
		На переконання колегії касаційного суду, апеляційний суд не надав оцінку указаним обставинам у їх взаємозв`язку та не навів переконливих мотивів щодо спростування висновків місцевого суду стосовно наявності умислу у  ОСОБА_8 на позбавлення життя ОСОБА_9 , оскільки цей суд формально перерахував докази, якими він підтвердив винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, проте усупереч ст. 94 КПК України ретельно і всебічно не дослідив вказані докази та не дав їм належної оцінки, що зумовило передчасний висновок про неправильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.
		З огляду на викладене вище, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційної інстанції - скасуванню. 
		Водночас доводи сторони захисту про вчинення дій ОСОБА_8 у стані крайньої необхідності не є слушними з огляду на таке.
		Стаття 39 КК України передбачає, що не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи  охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
		Тобто, крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам третіх осіб (непричетних до ситуації, що склалась) із метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правами інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і  не підлягає за це кримінальній відповідальності.
		Водночас, стан крайньої необхідності виникає, зокрема, коли існує небезпека зазначеним об`єктам, яка виникла під впливом стихійних сил природи, дії механізмів, поведінки тварин, фізіологічних процесів, які відбуваються в  організмі людини, а у деяких випадках - дій або бездіяльності людей, які можуть бути як протиправними, так і правомірними. 
		Проте стан крайньої необхідності не поширюється на випадки, коли, як у цьому провадженні, небезпека створюється суспільно небезпечним посяганням іншої особи.
		Отже, доводи сторони захисту не заслуговують на увагу.
		У ході здійснення нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах прокурора та сторони захисту, а також касаційної скарги сторони обвинувачення, надати на них вичерпні відповіді та ухвалити рішення, яке відповідатиме положенням ст.  370 КПК України.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є  остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...