Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/3026/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 51-629км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240270000041

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		16 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 688/3026/20
		провадження № 51-629км25  
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                      ОСОБА_1 
		суддів                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисника                                         ОСОБА_6 
		потерпілої                                          ОСОБА_7 , 
		представника потерпілих             ОСОБА_8 ,  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 06 січня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2                   ст. 162, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені обставини
		 
		За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 ОСОБА_9 визнано невинуватим вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень 
		(п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). 
		 
		Хмельницький апеляційний суд 06 січня 2025 року скасував вирок місцевого судута ухвалив новий, за яким ОСОБА_9  визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 162 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 162 цього Кодексу.
		За ч. 2 ст. 365 КК ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
		Стягнуто із ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн та судові витрати у розмірі 62 676 грн.
		За цим вироком установлено, що  ОСОБА_9 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №156 о/с від 02 липня 2016 року призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, тобто є працівником правоохоронного органу - поліцейським.
		Відповідно до розстановки нарядів Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області 10 січня 2018 року оперуповноважений ОСОБА_10 та особи, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, перебували в добовому чергуванні у складі основної слідчо-оперативної групи Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області та отримали спеціальні засоби - кайданки, сльозогінний газ «Терен - 4», палицю резинову «ПР-73», каску, бронежилет і табельну зброю.
		Близько 10:32 10 січня 2018 року до чергової частини Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області через службу «102» надійшло повідомлення т.в.о. старости Ленковецької сільської ради Шепетівського району ОСОБА_11 про те, що в ніч на 10 січня 2018 року у с. Велика Рішнівка невстановлена особа, шляхом пошкодження замків, проникла до будинку по АДРЕСА_1 , та здійснила крадіжку продовольчих запасів ОСОБА_12 .
		Вказане повідомлення зареєстроване в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області» під №233 від 10 січня 2018 року.
		На місце події скеровано слідчо-оперативну групу Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області у складі ОСОБА_13 та осіб, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження.
		Близько 11:31 цього ж дня ОСОБА_10 та особи, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, прибули за місцем проживання ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 ), де остання повідомила про те, що напередодні її односельчанин ОСОБА_14 намагався здійснити крадіжку кормових буряків з хліва, розміщеного на вказаному господарстві. Окрім цього, в ході бесіди ОСОБА_12 повідомила про те, що раніше ОСОБА_14 із цього ж домогосподарства «забрав» у її покійного брата ОСОБА_15 бензопилу, яку не повертає.
		З метою перевірки причетності ОСОБА_14 до вчинення крадіжки кормових буряків та заволодіння бензопилою з домогосподарства у АДРЕСА_1 , а також виявлення та вилучення речових доказів слідчо-оперативна група у складі ОСОБА_13 та осіб, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, прибула за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 .
		Прибувши до вказаного домоволодіння ОСОБА_10 та особи, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, всупереч вимог ст. 30 Конституції України, статей 214, 223, 233 КПК, усвідомлюючи, що відомості за заявами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування, а інформація ОСОБА_12 щодо бензопили взагалі не зареєстрована і її перевірка їм не доручалася, без добровільної згоди власника домогосподарства та за відсутності визначених законом підстав, умисно, через хвіртку незаконно проникли на огороджене подвір`я домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_3 , яке на праві власності належало ОСОБА_14 .
		Далі ОСОБА_10 та особи, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, перебуваючи на території зазначеного домоволодіння, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, яке полягає в порушенні конституційного права громадян на недоторканість житла та володіння, без добровільної згоди власника та за відсутності визначених законом підстав, умисно, відчинивши вхідні двері незаконно проникли до приміщення літньої кухні вказаного домогосподарства, де перебували ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 .
		Перебуваючи у приміщенні літньої кухні, продовжуючи свої протиправні дії, які явно виходили за межі його службових повноважень, встановивши особу ОСОБА_14 , ОСОБА_10 спитав останнього про місцезнаходження бензопили та наказав йому її видати.
		ОСОБА_14 усвідомлюючи, що ОСОБА_10 та особи, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, є працівниками правоохоронного органу, які наділенні відповідними повноваженнями, з метою виконання зазначеної вимоги ОСОБА_13 попрямував до приміщення сараю та зайшов в середину нього.
		В цей час, ОСОБА_10 , діючи умисно та з метою перевірки причетності ОСОБА_14 до заволодіння бензопилою, її виявлення та вилучення, у протиправний спосіб, умисно, усвідомлюючи, що відомості за заявами 
		ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування, за відсутності ухвали слідчого судді на проведення обшуку (огляду), доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій, без добровільної згоди власника домогосподарства пішов слідом за ОСОБА_14 і через вхідні двері незаконно проник до сараю та з середини за собою зачинив двері.
		Знаходячись у середині сараю, поліцейський ОСОБА_10 незаконно та без складення жодних процесуальних документів фактично провів обшук (огляд) приміщення сараю, розташованого на території домогосподарства у АДРЕСА_3 , звідки незаконно вилучив бензопилу, яка того ж дня була повернута ОСОБА_12 .
		Такі дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 162 КК як незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду та обшуку вчинене службовою особою.
		Крім того, перебуваючи у середині приміщення сараю, ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно та очевидно виходячи за межі наданих йому службових повноважень, умисно, безпідставно наніс ОСОБА_14 , який перебував під його контролем, декілька ударів кулаками рук, взутими ногами та спеціальним засобом - резиновою палицею ПР-73 в різні частини тіла останнього, які не були необхідними, пропорційними та ефективними для виконання поліцейським своїх повноважень, заподіявши потерпілому тілесних ушкоджень та фізичний біль. Відповідно до висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_14 було нанесено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів шкіри та м`яких тканин в ділянці правої сідниці, в ділянку внутрішньо-нижнього квадранту лівої сідниці, в задню поверхню лівого плеча у верхній третині та у верхній край здухвинної кістки зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень.
		А вийшовши з приміщення сараю, ОСОБА_10 умисно, безпідставно наніс один удар спеціальним засобом - резиновою палицею ПР-73 в область правої лопаткової ділянки ОСОБА_14 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу шкіри та м`яких тканин в проекції правої лопатки, яке належить до легких тілесних ушкоджень.
		Далі ОСОБА_14 на вимогу поліцейських щодо не вчинення у подальшому будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_12 власноручно написав розписку про зобов`язання та надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, після чого поліцейські його відпустили.
		Такі дії ОСОБА_9 кваліфіковано апеляційним судом за ч. 2 ст. 365 КК як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та заперечення на касаційну скаргу  
		 
		Захисник у касаційній скарзі просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і закрити кримінальне провадження. Водночас захист погоджується з висновками, зробленими місцевим судом, який на його переконання, детально дослідив матеріали кримінального провадження й обґрунтовано дійшов висновку, що обвинуваченням не доведено вчинення  ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень. 
		 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона захисту стверджує, що апеляційний суд не дав належної оцінки фактичним даним судово-медичних експертиз трупу потерпілого ОСОБА_14 , згідно яких на його тілі було виявлено не менше 19 травмуючих дій (ударів), частина цих ударів була заподіяна за 3-5 діб до настання смерті, частина за 1-2 години до настання смерті, частина в межах 1-3 діб до настання смерті. В основу вироку покладено суперечливі показання потерпілої ОСОБА_7 . Допитані під час апеляційного розгляду свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підтвердили, що бензопилу ніс сам ОСОБА_14 , а потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що бензопилу з хліва (сараю) забирав ОСОБА_18 , а під час слідчого експерименту, проведеного за її участю вказувала, що її забрав ОСОБА_19 , а не ОСОБА_9 . 
		 
		Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей 403, 404, 420 КПК.
		 
		Стверджує, що апеляційний суд не мав права розглядати доповнення до апеляційної скарги представника потерпілої, оскільки вони надійшли до суду апеляційної інстанції поза межами визначеного процесуального строку на оскарження вироку місцевого суду і в них ставилося питання про погіршення становища ОСОБА_9 . Про незаконність дій апеляційного суду в цій частині свідчить судова практика, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 283/1399/15-к, провадження № 51-627км17, постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2017 року у справі № 5-465кс15(16)). Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 
		№ 301/2178/13-к, постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 431/394/17, від 01 листопада 2018 року у справі № 415/4648/16-к, від 08 листопада 2018 року у справі № 446/394/15к, від 12 листопада 2019 року у справі № 758/3591/15-к.
		 
		Також апеляційний суд, встановлюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, не дотримався приписів статей 23, 95 КПК, які вказують на те, що  суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Водночас суд  у вироку послався на показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_16 , однак не допитував їх і надав показанням зазначених свідків іншу оцінку на відміну від тієї, яку зробив місцевий суд. Такі дій апеляційного суду суперечать судовій практиці зокрема викладеній в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 283/1399/15-к провадження № 51-627км17)
		 
		Звільняючи ОСОБА_9 від відбуття покарання за ч. 2 ст. 162 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції не роз`яснив засудженому право бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, що узгоджується з висновками, які містяться у постанові Об`єднаної палати у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413кмо21).  
		 
		Задовольняючи цивільний позов потерпілої сторони в частині моральної шкоди, а також судових витрат,  апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_9 є неналежним відповідачем, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення засуджений був працівником правоохоронного органу, а тому відповідно до статей 82, 1172, 1191 Цивільного кодексу  належним відповідачем в цій справі мало були Головне Управління Національної поліції України в Хмельницькій області.       
		 
		Таким чином на переконання захисту, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість прийнятого судового рішення.  Досліджені апеляційним судом докази поза розумним сумнівом не доводять винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
		 
		Від представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу сторони захисту, у яких він не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі, і просить вирок Хмельницького апеляційного суду залишити без зміни. Обґрунтовуючи свою позицію, вказує на те, що апеляційний суд достатньою мірою дослідим докази у справі, проаналізував їх та співставив.  
		 
		Вважає, що доводи захисника в частині погіршення становища в доповненнях до апеляційної скарги є безпідставними, оскільки вимоги як самої скарги так і доповнень є аналогічними в яких потерпіла сторона ставила питання про визнання  ОСОБА_9 винувати у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК, а розмір стягнення матеріальної та моральної шкоди, не змінювався ні в суді першої інстанції, ні в апеляції.  Потерпіла сторона вважає безпідставними твердження захисника про те, що  ОСОБА_9 є неналежним відповідачем, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення був працівником правоохоронного органу. 
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Захисник підтримав доводи касаційної скарги і просив її задовольнити.
		 
		Представник потерпілої та потерпіла не погодилися із доводами касаційної скарги сторони захисту, просили рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, та підтримали аргументи викладені в запереченнях на касаційну скаргу.
		    
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив її відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, думку потерпілої, її представника, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи викладені в касаційній скарзі і запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню на таких підставах.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Тобто, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		Захисник у касаційній скарзі переважно не погоджується з установленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами справи, достовірністю доказів, а також стверджує про неповноту  судового розгляду кримінального провадження. Однак, з урахуванням положень статей 433 та 438 КПК, Суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Згідно з положеннями ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок, зокрема у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. В цьому випадку вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
		 
		Апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора та потерпілої сторони повторно дослідив докази в порядку ч. 3 ст. 404 КПК і дійшов до переконання, про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тобто неправильно оцінив досліджені докази, з точки зору допустимості, достовірності та належності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку встановив, що обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 365 КК доведене належними та допустимими доказами отриманими у встановленому кримінальним-процесуальним законом порядку.
		 
		Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення так і захисту. 
		 
		Водночас, перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.
		 
		Не дивлячись на те, що ОСОБА_9 не визнав  своєї винуватості у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, апеляційний суд при ухваленні обвинувального вироку за результатами судового провадження, дійшов умотивованого висновку, що його винуватість доведена належними та допустимими доказами, при цьому суд, навів переконливі мотиви прийнятого ним рішення та обґрунтовано послався на показання потерпілих, свідків та фактичні дані, які містяться в протоколах слідчих дій та висновків експертів.
		 
		Зокрема: потерпіла ОСОБА_7 , яка є дружиною померлого (потерпілого)  ОСОБА_14 показала 10 січня 2018 року близько 11:00 до їх домоволодіння прибули працівники поліції. В цей час на кухні була вона, ОСОБА_20 та її чоловік ОСОБА_14 . Працівник поліції ОСОБА_9 зайшов в кухню, запитав хто господар ОСОБА_14 та де пилка, інші працівники ОСОБА_18 та 
		ОСОБА_19 стояли позаду за дверима на вулиці, дозволу зайти ніхто не питав, документів ніхто не показував.  В цей час ОСОБА_9 наказав показати йому пилку і вони разом з чоловіком зайшли до сараю. Вона чула стони та гупіт у сараї. Інший поліцейський ОСОБА_19 не пускав її до сараю, говорив, що вони там розмовляють. В цей час чоловік почав виходив з хліва, з його обличчя, вуха текла кров, на лобі була подряпина. ОСОБА_9 на вулиці ззаду ще наніс чоловіку удар по спині гумовою палицею, він присів, після чого засуджений  вдарив його ногою під зад. За вказівкою ОСОБА_9 вона вмила чоловіка і ОСОБА_9 забрав його з двору. Далі, через  40 хвилин чоловік повернувся додому. 
		 
		Свідок ОСОБА_12 під час апеляційного перегляду провадження пояснила, що після смерті брата ОСОБА_15 вона успадкувала будинок по АДРЕСА_1. За життя брат спілкувався з ОСОБА_14 , вони спільно вживали спиртне. Після смерті брата вона виявила зірвані замки у будинку та набрані в мішки буряки, зрозуміла, що туди навідується ОСОБА_14 про що повідомила поліцію. 10 січня 2018 року близько 11:00 коли приїхали поліцейські вона повідомили їм про буряки, і про пилку брата, яку він не повернув. Через 20 хвилин поліцейські приїхали з ОСОБА_14 , який написав розписку, що більше її не буде турбувати та пішов. У її присутності працівники поліції не били ОСОБА_14 , він не падав, тілесних ушкоджень та крові на ньому вона не бачила. У поліцейських гумову палицю теж не бачила. 
		 
		Свідок ОСОБА_19 повідомив, що 10 січня 2018 року, працюючи на посаді слідчого та будучи в складі СОГ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, здійснював виїзд разом із експертом ОСОБА_18 та о/у ОСОБА_9 в с. В. Рішнівка по факту крадіжки кормових буряків. На місці події за повідомленням ОСОБА_12 було з`ясовано, що також викрадено бензопилу, і до цього може бути причетний ОСОБА_14 . Для з`ясування обставин вони у складі СОГ направилися за місцем проживання останнього. Хвіртка подвір`я була частково відкрита, він почав кликати господаря, чоловік махнув рукою, вони зайшли на подвір`я. Відчинивши двері до літньої кухні, побачив трьох людей: чоловіка та двох жінок. Зайшов до кухні, представився та повідомив причину їх прибуття. ОСОБА_9 та ОСОБА_18 перебували на вулиці, до кухні не заходили. Запитав про пилку, на що ОСОБА_14 відповів що вона у нього. Після цього пішов в сарай, щоб принести пилку, виніс її та залишив у дворі. Коли виносив пилку ОСОБА_14 впав біля сараю на лівий бік та сів на пеньок. До сараю ніхто не заходив, а ОСОБА_9 стояв на порозі та тримав двері в той час коли ОСОБА_14 зайшов в сарай. В цей час він був у стані алкогольного сп`яніння. 
		 
		Оскільки під час апеляційного розгляду суд вживав заходів для виклику і допиту свідка ОСОБА_18 , який був у складі СОГ, однак вжиті заходи не дали результату і суд за згодою учасників судового провадження прослухав пояснення цього свідка дані ним в суді першої інстанції. Показання вказаного свідка є аналогічними  з показаннями свідка ОСОБА_19 .   
		 
		Свідок ОСОБА_21 повідомила, що 10 січня 2018 року знаходилась поруч будинку ОСОБА_12 , на подвір`ї бачила трьох поліцейських та ОСОБА_14 , він був зігнутий, побитий, тяжко дихав, крові на його одязі вона не бачила. В її присутності поліцейський ОСОБА_9 з прикладанням значної сили вдарив ОСОБА_14 резиновою палицею по спині ззаду, від чого він впав на коліна. Наступного дня  ОСОБА_12 їй повідомила, що ОСОБА_14 більше не полізе до неї у будинок, бо йому «добре дали». Вона давно знає  родину ОСОБА_22 як неконфліктних і роботящих сільських людей.
		 
		Свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_23 повідомили, що 10 січня 2018 року бачили, як  ОСОБА_14 вийшов із свого подвір`я на вулицю і за хвірткою впав, після цього підвівся, знову впав і піднявся. Коли він втретє, рухаючись під горбок впав, то його підняли працівники поліції, взявши його під руки і посадили в машину. Один з поліцейських ніс сумку, яку поставили в багажник та поїхали. Крові на обличчі та одязі ОСОБА_14 вони не бачили.
		 
		Крім того суд взяв до уваги та проаналізував фактичні дані, які містяться, зокрема: 
		-         у журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, за яким 10 січня 2018 року зареєстровано повідомлення про викрадення продуктів харчування в с. Н.Решнівка, а о 18:31 цього ж дня зареєстрована скарга на дії працівників СОГ (т. 1, а. с.  47-50);
		-         у протоколі огляду місця події від 11 січня 2018 року, згідно якого було оглянуто приміщення літньої кухні по АДРЕСА_4 та виявлено труп ОСОБА_14 (т. 2, а.с. 2-10);
		-         у протокол огляду місця події від 01 березня 2018 року, згідно якого було  оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_4 , в тому числі приміщення сараю (хліва) (т. 2,  а.с. 12-20); 
		-         у протоколі слідчого експерименту від 20 березня 2020 року за участю ОСОБА_7 , яка на території її домоволодіння відтворила події, які відбувалися  10 січня 2018 року (т. 2, а.с. 22-27);
		-         у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 28 лютого 2018 року, згідно якого ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_9 , як особу, що 10 січня 2018 року вчинила неправомірні дії щодо її чоловіка (т. 2, а.с. 33-35);
		-         у протоколах слідчих експериментів від 02 березня 2018 року зі свідками   ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , (т. 2, а.с. 46-87);
		-         у висновку судово-медичної експертизи трупа від 28 лютого 2018 року № 12 (т. 2 а.с. 91-95);
		-         у висновку судової гістологічної експертизи від 01 лютого 2018 року №104, згідно якого було досліджено предметні скельця зі зрізами тканин внутрішніх органів, шкіри з крововиливами правої сідниці, ділянки перелому грудини, крововиливом з лівої бокової поверхні тулуба (проекції лівої лопатки) загиблого ОСОБА_14 (т. 2. а.с. 97 );
		-         у висновку повторної судово-медичної експертизи від 18 липня 2018 року №10 (т. 2, а.с. 109-118);
		-         у висновку комісійної судово-медичної експертизи від 03 липня 2019 року № 39 (т. 2, а.с 132-153 т.2);
		-         у висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 04 липня 2022 року № 423/21 (т. 3, а.с. а/с 77-105).
		Під час апеляційного розгляду були допитані судово медичні експерти  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , які підтвердили зроблені ними висновки.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що з метою перевірки заяви ОСОБА_12 про крадіжку СОГ у складі ОСОБА_13 та осіб, стосовно яких матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, прибула за місцем проживання ОСОБА_14 при цьому не отримували добровільної згоди  власника будинку (володільців, користувачів) на проникнення на територію подвір`я та безпосередньо у помешкання літньої кухні та сараю (хліву). Вказані обставини незаконного проникнення підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка послідовно наполягала, що коли працівники поліції відчинили двері до літньої кухні, її чоловік ОСОБА_14 знаходився поряд з нею і сусідкою ОСОБА_16   і не міг запрошувати жестом руки їх до дому. Такі показання потерпілої суд визнав достовірними і послідовними, оскільки вони узгоджуються з фактичними даними слідчого експерименту за її участю та участю свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . 
		 
		Суд визнав показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , де вони підтримують позицію захисту в тій частині, що 10 січня 2018 року отримали дозвіл володільця будинку ОСОБА_14 зайти на подвір`я, особистою зацікавленістю у вирішенні кримінального провадження щодо ОСОБА_9 на його користь, оскільки вони спільно з обвинуваченим проходили службу у поліції та фактично приймали участь у подіях, інкримінованих обвинуваченому на його боці.
		 
		Також суд визнав неспроможними показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , які є сусідами ОСОБА_22 та вказували, що в день подій ОСОБА_14 махав руками працівникам поліції, запрошуючи на подвір`я, оскільки вони суперечать іншим дослідженим судом доказам. Оцінюючи показання цих свідків, суд зважив на те, що вони виходячи з їх пояснень, мали суперечки, сварилися на побутовому рівні з родиною ОСОБА_22 .
		 
		Крім того суд визнав доведеним факт того, що ОСОБА_10 перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_22 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, за відсутності визначених законом підстав, умисно, відчинив вхідні двері і незаконно проник до приміщення літньої кухні, де перебували ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 . При цьому суд зважив на показання потерпілої ОСОБА_7 і взяв до уваги, що  раніше з обвинуваченим вона знайома не була, причин для обмови обвинуваченого потерпілою стороною захисту не наведено. 
		 
		Показання ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в частині того, що до приміщення сараю ОСОБА_9 разом з ОСОБА_14 не заходив, суд визнав неспроможними, оскільки свідок ОСОБА_19 під час слідчого експерименту показав, де саме в сараї знаходився ОСОБА_9 разом з ОСОБА_14 . Водночас цей свідок змінив свої показання в суді, однак причини пояснити не зміг.
		 
		Також суд дав оцінку фактичним даним висновків судово-медичних експертиз від 22 травня 18 року № 10, від 03 червня 2019 року № 39 та 27 червня 2022 року № 423/21, які підтверджують, що крововиливи шкіри та м`яких тканин трупа ОСОБА_14 в ділянці правої сідниці синьо-бурого кольору, в ділянці внутрішньо-нижнього квадранту лівої сідниці синьо-бурого кольору, в проекції правої лопатки блакитно-бурого кольору, по задній поверхні лівого плеча у верхній третині синьо-бурого кольору, по верхньому краю здухвинної кістки зліва синьо-бурого кольору могли утворитись в межах 1-3 діб до моменту настання смерті ОСОБА_14 .
		 
		Вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень і вони  могли утворитися від неодноразових ударів тупими предметами з обмеженою поверхнею, якими можуть бути кулаки рук, взутими ногами, гумова палка, а тому  заподіяння таких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . 10 січня 2018 року ОСОБА_14 за обставин, викладених в обвинуваченні є доведеними.
		 
		Крім того суд встановив, що висновки судово-медичних експертиз у частині давності заподіяння тілесних ушкоджень в області правої лопатки, сідниць, плечей, їх локалізації та механізму їх заподіяння узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка послідовно як під час слідства, при проведенні з нею слідчого експерименту, так і в суді першої та апеляційної інстанції пояснювала, що ОСОБА_9 в день подій бив ОСОБА_14 в сараї за місцем проживання, у її присутності ОСОБА_9 при виході з сараю наносив удари ОСОБА_14 взутими ногами в область сідниць та гумовою палицею по спині, її чоловік повернувшись додому скаржився, що поліцейський побив його. Свідок ОСОБА_21 , повідомила, що у її присутності ОСОБА_9 на подвір`ї наносив удар гумовою палицею по спині ОСОБА_14 . Показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_21 підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_28 та свідка ОСОБА_29 , які підтвердили, що потерпіла ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_21 повідомляли їм про такі обставини, які відбувалися у їх присутності.
		 
		Таким чином доводи сторони захисту про те, що  апеляційний суд не дав належної оцінки фактичним даним судово-медичних експертиз трупу потерпілого ОСОБА_14 в частині кількості та давності виявлених тілесних ушкоджень та часу настання смерті є безпідставними, з огляду на ретельну оцінку суду цих експертних висновків в рішенні та посилання на заподіяння ОСОБА_9 потерпілому лише тих тілесних ушкоджень, факт вчинення яких беззаперечно підтверджується сукупністю досліджених доказів 
		 
		Стосовно суперечностей на думку захисту показань потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд детально із співставленням кожного доказу, спростував будь-які сумніви, в тому числі ті, на які вказує сторона захисту, з чим погоджується і колегія суддів. 
		 
		Аргументи сторони захисту про те, що апеляційний суд не мав права розглядати доповнення до апеляційної скарги представника потерпілої, оскільки вони надійшли до суду апеляційної інстанції поза межами визначеного процесуального строку на оскарження вироку місцевого суду і в них ставилося питання про погіршення становища ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги представника, вже були сформульовані на погіршення становища особи. В доповненнях до апеляційної скарги представник не змінив своїх вимог в прохальній частині, а лише розтлумачив мотиви, з яких він вважає виправдувальний вирок незаконним. Практика Верховного Суду, на яку посилається захист, не є релевантною з обставинами цього кримінального провадження. Заслуговує на увагу і та обставина, що підставою для скасування вироку суду першої інстанції також була апеляційна скарга прокурора.   
		       
		Твердження сторони захисту про те, що апеляційний суд не допитував свідка ОСОБА_11 , водночас у вироку послався на її свідчення, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження та рішення апеляційного суду вказаний свідок не допитувалася, посилань на її свідчення не має. Виклад фактичних обставин кримінального проваджень з посиланням на цього свідка, як на особу, що телефонувала на службу «102» як т.в.о. старости Ленковецької сільської ради Шепетівського району є тими обставинами, які були встановлені місцевим судом. Свідчення цього свідка не є суттєвими, що впливають на законність судового рішення в цілому.
		   
		Крім того перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час допиту в апеляційному суді свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що через сплив часу ніяких обставин, які відбувалися 10 січня 2018 року вона, не пам`ятає. Як вже було встановлено, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень апеляційний суд не обґрунтовував показаннями свідка ОСОБА_16 . 
		 
		Таким чином апеляційний суд дотримався приписів статей 23, 95 КПК при оцінці доказів і не порушив принцип безпосередності. Крім того Суд звертає увагу, що сторона захисту під час судового розгляду справи не була обмежена у реалізації своїх прав і про такі обставини не вказує захисник в касаційній скарзі. Апеляційний суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Судовий розгляд проведений з дотриманням  принципу змагальності (ст. 22 КК).
		 
		Доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд звільняючи ОСОБА_9 від відбуття покарання за ч. 2 ст. 162 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу не роз`яснив засудженому право бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, є безпідставними, оскільки прослуховуванням технічного запису перебігу судового засідання від 06 січня   2025 року встановлено, що суд в присутності захисника, засудженому 
		ОСОБА_9   роз`яснив можливість його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на що засуджений своєї згоди до видалення суду в нарадчу  кімнату не дав.  
		 
		Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_9 є неналежним  відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки право потерпілого заявити цивільний позов до особи, яка заподіяла шкоду, не протирічать приписам ст. 128 КПК.
		 
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів статей 370, 420 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було досліджено й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі статті 94 КПК.
		 
		З доводів касаційної скарги не вбачається процесуальних порушень при дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про доведеність наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 365 КК. 
		 
		Доводи сторони захисту, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, повноти дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 
		ст. 433 КПК.
		 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено. 
		 
		Касаційна скарга захисника також містить інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому кримінальному провадженні.
		 
		Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає. 
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Хмельницького апеляційного суду від 06 січня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_9  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...