Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1751/11/2070 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано судом: 18.04.2025. Зареєстровано: 19.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 18.04.2025
Номер судового провадження: К/990/11677/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 1751/11/2070
		адміністративне провадження № К/990/11677/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Берназюка Я.О., Шарапи В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Миколаївське» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Мелихівське») на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 (головуючий суддя: Перцова Т.С., судді: Русанова В.Б., Жигилій С.П.) у справі № 1751/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області в особі Державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Мелихівське», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У лютому 2011 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області в особі державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації (надалі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Миколаївське»; далі - ТОВ СП «Миколаївське»), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (дала - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), в якому просила:
		визнати незаконними дії державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації по здійсненню 01.11.2007 державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Мелихівське»;
		зобов`язати державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ СП «Мелихівське» та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців реєстраційний запис № 1 467 105 0015 000147 від 01.11.2007.
		Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011, позов задовольнив.
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011 і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Постановою Верховного суду України від 20.04.2016 у задоволенні заяви ТОВ СП «Мелихівське» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.08.2016 здійснено поворот виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а-1751/11/2070 шляхом зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазької районного управління юстиції Харківської області внести до Єдиного державного реєстру запис про скасування запису, здійсненого Державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації 22.04.2011 про скасування реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» щодо ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» від 01.11.2007 номер у Єдиному державному реєстрі 1 464 105 0015 000   142.
		Зобов`язано Державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області здійснити реєстраційну дію шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру по державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи щодо ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» станом на 01.11.2007.
		На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 про поворот виконання рішення суду, Харківським окружним адміністративним судом 12.06.2023 було видано виконавчий лист у справі № 2а-1751/11/2070 про зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області здійснити реєстраційну дію шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру по державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи щодо ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» станом на 01.11.2007.
		У грудні 2023 року на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_5 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
		Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2023 задовольнив заяву ОСОБА_5 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по адміністративній справі № 1751/11/2070.
		Поновив пропущений строк протягом трьох місяців для пред`явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-1751/11/2070 від 16.08.2016 про зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області здійснити реєстраційну дію шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру по державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи щодо ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» станом на 01.11.2007.
		На зазначену ухвалу суду першої інстанції, ТОВ СП «Миколаївське» подало апеляційну скаргу.
		Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ СП «Миколаївське» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ СП «Миколаївське» (третя особа) подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до апеляційної інстанції на продовження розгляду.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2024 задоволено заяви суддів Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. про самовідвід, а справу №1751/11/2070 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення нового складу суду.
		За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Чиркін С.М. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Шарапа В.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши положення частини першої статті 294 КАС України, виходив з того, що ухвала про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відсутня в переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що такий правовий підхід відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09.08.2023 у справі № 560/12674/22.
		Своєю чергою, помилкове роз`яснення судом першої інстанції порядку оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 не змінює переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначеного статтею 294 КАС України.
		Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у справі № 360/267/19 (постанова від 19.09.2019).
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ 
		Касаційна скарга ТОВ СП «Миколаївське» (третя особа) обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням частини четвертої статті 376, статті 293, статті 294 КАС України, а також частин першої, другої статті 55, пунктів 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України.
		Також скаржник вказує на необхідність у відступі від висновку щодо застосування норми права - статті 293, статті 294 КАС України, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 560/12674/22 на яку здійснив посилання суд апеляційної інстанції.
		Скаржник також зазначає про те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання можливості оскарження ухвали, що відсутня у переліку ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду. 
		Зокрема скаржник покликався на Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023, № 5-р/2020 від 17.03.2020, № 3-рп/2010 від 27.01.2010, №12-рп/2010 від 28.04.2010.
		У касаційній скарзі скаржник також вдався до порівняльного аналізу процесуальних норм КАС України і ЦПК України, зазначивши, що положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України (який є тотожним пункту 18 статті 294 КАС України) необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Отже, в аспекті порівняльного аналізу зазначених норм, скаржник вважає, що в апеляційному порядку в адміністративній справі можуть бути оскаржені як ухвала про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, так і ухвала про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
		Своєю чергою, апеляційний суд порушив право третьої особи (ТОВ СП «Миколаївське») на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Щодо змісту ухвали суду першої інстанції скаржник наголосив, що суд не повинен був розглядати спірну заяву ба  більше її задовольняти, оскільки ОСОБА_5 (заявник) не є стягувачем за виконавчим документом. 
		Водночас, скаржник, окрім як оскаржити незаконну ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може в інший спосіб захистити свої порушені права.  
		Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
		Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у частині третій статті 2 і статті 13 КАС України.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 293 КАС України).
		Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина третя статті 293 КАС України).
		Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначений статтею 294 КАС України.
		Відповідно до цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 28) залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу.
		Спірним питанням у цій справі є можливість/неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена статтею 294 КАС України, зокрема ухвали про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
		Колегія суддів зазначає, що зазначене правове питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 814/2893/16 (постанова від 16.01.2025).
		У вказаній постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків:
		«Вирішуючи зазначене питання, слід ураховувати всі обставини, що мають значення для справи, задля уникнення обмеження права особи на апеляційний перегляд, що є порушенням конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може обмежуватись.
		Стаття 293 КАС України містить застереження щодо неможливості оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні в переліку, передбаченому статтею 294 КАС України. 
		Зокрема, оскаржувана відповідачем у цій справі ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не міститься в переліку, визначеному у статті 294 КАС України.
		Колегія суддів зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань.
		Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
		Установлення ж процесуальним законом заборони (обмеження) щодо окремого оскарження ухвал, не передбачених статтею 294 КАС України, спрямоване на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, що не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору, і має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
		Статтею 320 КАС України встановлені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Отже, ця стаття надає суду апеляційної інстанції повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які можуть бути окремо оскаржені від рішення суду та перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Переліку ухвал, які одночасно відповідають двом зазначеним вимогам, КАС України не встановлює, оскільки серед передбачених статтею 294 цього Кодексу ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є як ухвали, що перешкоджають провадженню у справі (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду тощо), так і ухвали, які провадженню у справі не перешкоджають (щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; призначення експертизи; визначення розміру судових витрат; роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення тощо).
		Питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання визначені положеннями статті 376 КАС України.
		Так, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. 
		Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. 
		Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. 
		Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Право суддівського розсуду при вчиненні процесуальної дії створило судову практику, згідно з якою суд за результатом вирішення відповідного клопотання учасника справи може постановити ухвалу як про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, так і про відмову у його поновленні.
		Як уже було зазначено в цій постанові, суд першої інстанції ухвалою від зокрема поновив строк для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі до виконання.
		Відповідач оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку, проте, суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що за правилами статті 294 КАС України ухвала про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не включена до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню.
		У визначеному статтею 294 КАС України переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, проте відсутня ухвала суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, постановлена відповідно до статті 376 КАС України.
		Колегія суддів зазначає, що тлумачення статті 294 КАС України стосовно оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
		Особливість ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її разом з рішенням суду неможливо.
		Тому положення пункту 18 частини першої статті 294 КАС України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.11.2023 (справа №756/5359/15-ц), вказавши про те, що положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України (який є тотожним пункту 18 статті 294 КАС України) необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду, неодноразово вирішувалися Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі №1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що у статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. 
		Положення пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так і про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
		Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. 
		Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
		Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. 
		Однак, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ухвала суду про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.».
		Колегія суддів вважає висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального закону, висловлені в постанові від 16.01.2025 у справі №814/2893/16, правозастосовним до обставин цієї справи, позаяк предметом касаційного перегляду у справі, що розглядається, є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Окремо у справі, що розглядається, колегія суддів вважає за доцільне також звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 у справі №3-рп/2010 (абзац п`ятий пункту 3.2), в якому Конституційний Суд України вказував, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак особливість ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа полягає в тому, що вона приймається на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише самостійно
		Колегія суддів вважає, що хоча у межах цієї справи оскаржується не ухвала з питань видачі дубліката виконавчого листа, а ухвала про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, зазначене рішення Конституційного Суду України належить застосовувати й у цій справі, оскільки ухвала про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання прийнята також на стадії виконання рішення суду, а тому неможливо її оскаржити одночасно з судовим рішенням по суті справи, у зв`язку з чим вона може бути оскаржена лише самостійно.
		У свою чергу, Конституція України визначає однією з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129).
		Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права.
		Відповідно відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України, апеляційний суд порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема, на гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення.
		Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування   ухвали   судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		За таких обставин, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд, 
		У Х В А Л И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Миколаївське» задовольнити.
		Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №1751/11/2670 скасувати.
		Справу № 1751/11/2670 направити для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                      С. М. Чиркін
		                                                                                        Я. О. Берназюк                                                                                                      
		                                                                                               В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...