Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/1171/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 18.04.2025. Зареєстровано: 19.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 18.04.2025
Номер судового провадження: К/990/28198/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 340/1171/24
		адміністративне провадження № К/990/28198/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за матеріалами електронної справи у касаційній інстанції адміністративну справу №340/1171/24
		за позовом ОСОБА_1 
		до Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області 
		про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		за  касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Ганна Валентинівна, 
		на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (головуючий суддя: Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Коршун А.О.)
		і ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Юрко І.В., Білак С.В.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		ОСОБА_1 подала до суду позов до Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, в якому просила:
		визнати протиправними дії виконавчого комітету Знам`янської міської ради в особі заступника міського голови Молодченко Д.М. по виданню та підписанню розпорядження №200 від 5 грудня 2023 року «Про створення комісії по перевірці фактів викладених у статті громадського об`єднання «Справедливість»;
		визнати протиправним і скасувати розпорядження виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №200 від 5 грудня 2023 року «Про створення комісії по перевірці фактів викладених у статті громадського об`єднання «Справедливість»;
		визнати протиправними дії виконавчого комітету Знам`янської міської ради в особі заступника міського голови Молодченко Д.М. в частині результатів роботи комісії, створеної розпорядженням №200 від 5 грудня 2023 року «Про створення комісії по перевірці фактів викладених у статті громадською об`єднання «Справедливість».
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу на нього.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Г.В., на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №340/1171/24 повернуто заявнику.
		Не погоджуючись із судовим рішенням окружного суду, 24 червня 2024 року позивачка вдруге подала апеляційну скаргу на нього.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Руденко Г.В., а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.
		Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Г.В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою них.
		У поданій касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 липня 2024 року для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Губської О.А., суддів: Мацедонської В.Е., Білак М.В.
		У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської   О.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від   6 грудня 2024 року № 16), яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 340/1171/24.
		Так, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2024 року визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М. 
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Г.В., про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
		Повертаючи першу апеляційну скаргу як таку, яка подана неналежною особою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представницею позивачки - адвокаткою Руденко Г.В. до апеляційної скарги додано копію ордеру №1083479, виданого 14 червня 2024 року, який містить інформацію про представництво інтересів ОСОБА_1 у "Апеляційному адміністративному суді".
		Тож, за висновками апеляційного суду, викладеними в ухвалі від 20 червня 2024 року, до матеріалів справи долучено копію ордеру з невірною назвою суду.
		На переконання суду апеляційної інстанції в ордері на надання правової допомоги має бути зазначена вірна назва органу, в якому надається правова допомога - "Третій апеляційний адміністративний суд".
		З цих підстав ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року першу апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржниці.
		24 червня 2024 року через систему «Електронний суд» представницею позивачки ОСОБА_1  - адвокаткою Руденко Г.В. вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.
		Встановивши пропуск скаржницею строку подання апеляційної скарги, 1 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення скарги без руху із наданням строку скаржниці для подання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів поважності причин його пропуску.
		На виконання вимог ухвали суду представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Руденко Г.В. подала клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
		Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Руденко Г.В. та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.
		Касаційною скаргою, поданою у цій справі, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Руденко Г.В. одночасно оскаржила і ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги, і відмову у відкритті апеляційного провадження за вдруге поданою апеляційною скаргою.
		На основі аналізу спірних процесуальних правовідносин, які виникли у цій справі, Верховний суд зазначає про таке.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
		Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 131-3 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура; засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
		Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
		За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
		Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
		Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої допомоги нова редакція (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text).
		Згідно з пунктом 4 Положення №41 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
		Відповідно до пункту 9 Положення №41 ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
		Відповідно до пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер містить наступні реквізити і серед іншого, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «;органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «;правоохоронні органи» тощо).
		Пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. 
		У цій справі суд апеляційної інстанції повернув першу апеляційну скаргу, оскільки вважав, що адвокат, який її підписав, не підтвердив свої повноваження. Такі висновки суду апеляційної інстанції були мотивовані тим, що в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога» відповідного ордеру не було зазначено найменування конкретного суду, в якому адвокат здійснює представництво.
		Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні загальні найменування органів / установ.
		У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 826/17175/18 зазначено, що:
		- під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «;правоохоронні органи» тощо);
		- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;
		- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.
		Подібна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 9 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі №280/2788/20, від 8 лютого 2023 року у справі №640/30856/21, від 17 серпня 2023 року у справі №600/4282/22-а, від 15 травня 2024 року у справі №520/14924/23 та інших.
		Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з матеріалів справи убачається, що ордер, доданий до першої апеляційної скарги на підтвердження повноважень адвокатки Руденко Г.В. діяти від імені ОСОБА_1 , містить формулювання, що він виданий на представництво інтересів у «Апеляційному адміністративному суді».
		Тобто, занадто вузьке тлумачення вимоги до ордеру адвоката, як-то «назва органу», породжує надмірний формалізм та негативно впливає на реалізацію апелянтом своїх прав на апеляційне оскарження судового рішення, адже вказівка у наданому ордері на те, що адвокатка діє в інтересах клієнта у «Апеляційному адміністративному суді» дає змогу встановити і судову інстанцію як місце здійснення діяльності адвоката, і юрисдикцію - адміністративна, і інстанцію суду - апеляційна.
		Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
		Тож, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
		Також колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, адже її висновки стосуються Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, яке втратило чинність з 12 квітня 2019 року, у зв`язку з набранням чинності Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженим рішенням Рада адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41.
		Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на нерелевантність постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 до спірних правовідносин, не врахував норм нової редакції Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
		Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції не було підстав уважати, що вперше подану апеляційну скаргу у цій справі подано особою, яка не має права її підписувати.
		Поряд із цим, сторона позивача скористалась своїм правом і на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року і також подала другу апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Поряд із цим, вдруге подану апеляційну скаргу було спочатку залишено судом без руху, а згодом відмовлено у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропуск апелянтом строку на її подання.
		Як вже зазначалось, другу апеляційну скаргу сторона позивача подала 24 червня 2024 року, тобто на 4-й день після повернення першої апеляційної скарги (ухвала від 20 червня 2024 року).
		У контексті цього аспекту спірної процесуальної ситуації варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
		- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
		- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
		- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
		- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
		- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
		Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях позивачки вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у неї прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від неї процесуальні дії для вчасного подання кожної апеляційної скарги.
		За таких умов, Верховний Суд вбачає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску скаржницею строку на подання другої апеляційної скарги без поважних причин, оскільки не встановлено тривалого, безпідставного зволікання у її скерування до суду після отримання ухвали про повернення першої апеляційної скарги та зловживання процесуальними правами стороною позивача.
		З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36).
		Неврахування вказаних обставин призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку із застосуванням надмірного формалізму та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги також і стосовно наявності підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Г.В., належить задовольнити, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року і ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Руденко Ганна Валентинівна, задовольнити.
		 
		Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року і ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі №340/1171/24 скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		 
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,.М. Мельник-Томенко,
		Судді  Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...